КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2018 р. Справа№ 910/7495/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко А.І.
Секретар судового засідання: Малайдах А.І.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 18.09.2018.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 (повний текст складено 20.03.2017)
у справі № 910/7495/16 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича, Фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича
до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
про стягнення 267 753,16 грн. та зобов'язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва звернулися з позовом Фізична особа-підприємець Пустовіт Григорій Олександрович та Фізична особа -підприємець Пустовіт Павло Олександрович до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" - про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк " на користь фізичної особи - підприємця Пустовіт Григорія Олександровича суму заборгованості за договором оренди (найму) від 19.06.2014 р., що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою H.A. та зареєстрований в реєстрі за № 1664 в розмірі 132 443,53 грн., з яких: 15 474,24 грн. - 3% річних та 116 969,28 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу.
- про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк " на користь фізичної особи-підприємця Пустовіт Павла Олександровича суму заборгованості за договором оренди (найму) від 19.06.2014 р., що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою H.A. та зареєстрований в реєстрі за № 1664 в розмірі 135309,63 грн., з яких: 15474,25 грн. - 3% річних та 116969,29 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу, 2866,09 грн. заборгованості за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 року - березень 2015 року).
- про виселення публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк " з нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 97, загальною площею 145 кв.м.
- про зобов'язання публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк " передати фізичній особі-підприємцю Пустовіт Григорію Олександровичу та фізичній особі - підприємцю Пустовіт Павлу Олександровичу ключі від нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 97, загальною площею 145 кв.м.
- про стягнення з публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк " на користь фізичної особи - підприємця Пустовіт Григорія Олександровича витрати в пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 7500,00 грн.
- про стягнення з публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк " на користь фізичної особи - підприємця Пустовіт Павла Олександровича 6772,30 грн. судового збору, а також витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 7500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з вересня 2014 р. не сплачує орендну плату, а з грудня 2014 р. також не здійснює компенсаційні виплати, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 1612958,06 грн., з яких: 1610091,97 грн. заборгованість з орендної плати та 2866,09 грн. заборгованість за компенсаційними виплатами. ( спожита електроенергія за грудень 2014 р. березень 2015 р. )
Крім того, відповідач не здійснив повернення орендованого майна після направлення йому вимоги про розірвання договору через істотне порушення його умов, у зв'язку з чим позивачі звернулися з даним позовом до суду.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань останньому нараховані 30948,49 грн. - 3% річних та 233938,57 грн. - пені.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2016 р. позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 20.09.2016 р. рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 20.09.2016 р. та рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2016 р. скасовані і справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2017, повний текст якого підписаний 20.03.2017, у справі № 910/7495/16 позов задоволено частково.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт, наголосив що суд першої інстанції не звернув уваги на твердження відповідача про те, що упродовж строку оренди, відповідно до пунктів 3.3. Договору оренди, відшкодування компенсаційних виплат мало б здійснюватися відповідачем на підставі належним чином оформлених і переданих йому орендодавцем рахунків, що містять або до яких має бути наданий розрахунок вартості спожитих послуг по кожному їх виду, причому розмір компенсаційних витрат повинен був визначитися за показниками лічильників, встановлених в приміщенні, а саме за даними показників лічильників знятими орендодавцем у присутності представника орендаря, оскільки сам договір оренди не означає, що орендар фактично спожив послуги, а лише засвідчував певний намір щодо споживання відповідачем визначених пунктом 3.3 договору оренди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017, рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог і прийнято нове рішення про відмову в позові, присуджено до стягнення з позивачів на користь відповідача по 3724,77 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 08.05.2018 заяву ФОП "Пустовіта П.О. про перегляд постанови ВГСУ від 30.10.2017 в справі № 910/7495/16 задоволено частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 № 910/7495/16 скасовано.
Справу № 910/7495/16 направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" у справі № 910/7495/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 відкрито апеляційне провадження, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" та призначено до розгляду на 12.07.2018.
02.07.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивачів надійшов відзив на апеляційні скарги в якому позивачі просили апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі № 910/7495/16 без змін.
11.07.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ПАТ "Альфа-Банк" надійшли заперечення проти доводів і міркувань позивачів, викладених у відзиві.
Розпорядженням №09.1-08/1776/18 від 12.07.2018 керівника апарату Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням у відпустці судді відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7495/16.
У зв'язку з перебуванням 12.07.2018 судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Гончаров С.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 відкрито апеляційне провадження, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" у визначеному складі та призначено до розгляду на 11.09.2018.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 оголошено перерву у розгляді справи № 910/7495/16 до 18.09.2018.
18.09.2018 в судовому засіданні представники відповідача надали пояснення по суті спору, підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" та просили задовольнити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 18.09.2018 представник позивачів надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 залишити без змін.
Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2014 між Фізичною особою - підприємцем Пустовіт Григорієм Олександровичем, Фізичною особою - підприємцем Пустовіт Павлом Олександровичем та Публічним акціонерним товариством "Альфа - Банк" був укладений договір оренди, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1664.
Згідно із пунктом 1 договору орендодавці надають, а орендар приймає у платне строкове користування ( в оренду ) нежитлове приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5, за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 97, загальної площею 145 (сто сорок п'ять цілих) кв.м., та які зазначені на по-поверховому плані приміщення ( додаток № 1 до договору ).
Відповідно до пункту 1.4 договору оренди від 19.06.2014 р. приміщення належить орендодавцю-1 та орендодавцю-2 у рівних частинах на підставі договору дарування, посвідченого 20.09.2010 р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Восковець О.О. за реєстровим № 5488, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації міста Донецька" 01.10.2010 в книзі № 4чндк-157 за № 395 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 3945473.
Пунктом 8.2 договору визначено, що строк оренди приміщення складає 5 (п'ять) років і обчислюється з дати надання приміщення орендодавцем орендарю за цим договором згідно з відповідним актом прийому-передачі приміщення. Строк оренди також є припиненим у дату дострокового розірвання ( припинення дії ) цього договору.
Згідно із пунктом 2.1 договору передача приміщення в оренду за цим договором оформлюється актом прийому-передачі приміщення (дата початку строку оренди), який підписується орендарем та орендодавцем 01.07.2014, але не раніше набуття чинності цього договору.
Відповідно до пункту 2.2 договору у момент підписання акта прийому - передачі приміщення орендодавець передає орендарю ключі від приміщення та необхідну технічну документацію до нього, після чого орендар одержує безперешкодний доступ до приміщення.
Пунктом 8.1 договору визначено, що така угода набуває чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення, скріплення їх підписів печатками.
Згідно із статтею 182 Цивільного кодексу України, підпункту 2 частини 1, частини 3 статті 3 статті Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " № 1952-ІV від 01.07.2004 р. речове право ПАТ " Альфа - Банк " на приміщення ( право користування/найму/оренди ) було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 19.06.2014 р. № 23212234.
01.07.2014 позивачі ( орендодавці ) передали відповідачу ( орендарю ) орендове приміщення, про що складений відповідний акт прийому - передачі приміщення в оренду.
Пунктом 2.10 договору оренди від 19.06.2014 визначено, що нарахування орендної плати здійснюється щомісячно в розмірі відповідно до розділу 3 договору " Орендна плата та інші платежі ", починаючи від дня підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі приміщення та припиняється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення при його поверненні орендодавцю, або на 10 (десятий) день з дати направлення на адресу орендодавця, що вказана в розділі 11 договору, двох примірників підписаного та скріпленого печаткою орендаря акту прийому-передачі приміщення, у випадку якщо орендодавець ухиляється від підписання акту приймання-передачі приміщення при його поверненні, за умови фактичного звільнення приміщення орендарем.
Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі і по 30.06.2015 р. включно, становить 53765,63 грн. без ПДВ, є фіксованим та не підлягає будь-якій індексації.
Згідно із підпунктом 3.1.1 пункта 3.1 договору, починаючи з 01.07.2015 базовий розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди становить 53765,63 грн. без ПДВ, що є еквівалентом 4555,05 доларів США за офіційно встановленим курсом НБУ станом на 10.06.2014, що становить 11,803521 грн. за один долар США.
У випадку збільшення курсу долара США по відношенню до гривні розмір щомісячної орендної плати, передбачений п. 3.1.1 підлягає індексації відповідно до коефіцієнту зміни курсу долара США до гривні, встановленого НБУ.
Пунктом 3.5 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно в рівних долях орендодавцю-1 та орендодавцю-2 на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем-1 та орендодавцем-2 орендарю у період з першого по п'яте число місяця за користування приміщення, в якому вноситься орендна плата. Орендар має сплатити орендну плату не пізніше п'яти робочих днів з дати отримання відповідних рахунків від орендодавця-1 та орендодавця-2. Орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунки орендодавця-1 та орендодавця-2, зазначені в даному договорі в розділі 11 "Реквізити і підписи стороні ", або, в разі зміни банківських реквізитів, на поточний рахунок, вказаний у письмовому повідомленні орендодавця-1 та орендодавця-2.
Відповідно до пункта 3.3 договору оренди від 19.06.2014 орендар зобов'язався відшкодовувати орендодавцям витрати на оплату комунальних послуг та експлуатаційні витрати, пов'язані з забезпечення діяльності орендаря, тобто здійснювати компенсаційні виплати. Такі компенсаційні виплати здійснюються орендарем на користь орендодавців протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку від орендодавця шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок орендодавця ФОП Пустовіт Павла Олександровича.
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань останньому нараховані 30948,49 грн. - 3% річних та 233938,57 грн. - пені.
Позивачі просили суд стягнути з відповідача лише заборгованість за компенсаційними виплатами ( спожита електроенергія за грудень 2014 р. - березень 2015 р. ) в розмірі 2866,09 грн., 3% річних в розмірі 30948,49 грн та пеню в розмірі 233938,57 грн. та посилаючись на пункт 3.5 договору оренди 19.06.2014 позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь останніх 3 % річних в розмірі 30948,49 грн та пеню в розмірі 233938,57 грн. в рівних частках.
Заборгованість за компенсаційними виплатами спожита електроенергія за грудень 2014 р. - березень 2015 р. в розмірі 2866,09 грн. позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь відповідача - 2 ( Фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича ).
Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статте 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок кон'юктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.
Аналогічна правова позиція викладена в поставнові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2018 справа№ 910/16005/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 справа № 910/14259/17.
Відповідно до частини 3 статті 285, статті 286 Господарського кодексу України та частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, головним обов'язком орендаря є внесення плати за користування майном незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Разом з тим, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 та 2 статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В постанові від 10.06.2015 по справі № 3-216гс15 Верховний суд України дійшов до висновку, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України та 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести, наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди, причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 висловила наступну правову позицію.
Відповідно до пункту 6.10 Постанови Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Згідно із пунктом 6.11 Постанови ВС зазначив, що при вирішенні цього спору суди апеляційної та касаційної інстанцій зазначили, що прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 06 серпня 2014 року № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" свідчить про настання для відповідача обставин неможливості використання орендованого майна згідно з умовами договору, за які він не відповідає.
Проте, судами не враховано, що запровадження надзвичайного режиму роботи банківської системи та призупинення здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, неможливість використання майна згідно з умовами договору, не можуть однозначно засвідчувати, починаючи з 06 серпня 2014 року, неможливість використання такого майна ані відповідно до мети договору, яка не обмежується лише здійсненням фінансових операцій, ані взагалі, зокрема і з метою, що не суперечить положенням договору та/або закону, а отже наведена судами обставина не є абсолютною самостійною підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України (пункт 6.12 Постанови ВС).
Поряд з цим, належної оцінки іншим доводам сторін про наявність/відсутність підстав для застосування до правовідносин сторін положень частини шостої статті 762 ЦК України з огляду на проведення антитерористичної операції на території міста Донецьк та посилання позивачів на обставини фактичного знаходження майна відповідача у приміщенні у спірний період, а також наданим на їх обґрунтування доказам, апеляційним господарським судом не надано (пункт 6.13 Постанови ВС).
Виходячи зі змісту, позиції Великої Палати Верховного Суду вбачається, що постанова Правління НБУ № 466 від 06.08.2014 не є самостійною підставою для звільнення ПАТ "Альфа-Банк" від обов'язку вносити орендну плату.
Тобто, відмова ПАТ "Альфа-Банк" сплачувати орендну плату у зв'язку із прийняттям Правлінням НБУ Постанови № 466 від 06.08.2014 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", є незаконною.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи що подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-УІІ від 02.09.2014 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи що подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершені проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, приймаючи приміщення в користування та зобов'язуючись своєчасно сплачувати орендну плату, ПАТ "Альфа-Банк" був обізнаний із ситуацією, що склалася у м. Донецьку та не міг не усвідомлювати можливих ризиків.
А тому, посилання відповідача на факт проведення АТО в місті Донецьку як на обставину, внаслідок якої ПАТ "Альфа-Банк" втратив можливість користуватися орендованим приміщенням є необґрунтованими, оскільки ці обставини вже існували на момент укладення Договору та початку користування приміщенням.
Факт споживання та оплати комунальних послуг з боку ПАТ "Альфа-Банк" у серпні, - листопаді 2014 року вказує на те, що Відповідач продовжував користуватися приміщенням і після ухвалення Правлінням НБУ постанови № 466 від 06.08.2014 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" проте не виконував свої зобов'язання з внесення орендних платежів.
05.03.2015 позивачі направили на адресу Відповідача звернення від 02.03.2015 вимогою надати доступ до Приміщення з метою його огляду в порядку, передбаченому пункт 5.1.1. Договору оренди, та погасити заборгованість по орендній платі та компенсаційним виплатами згідно з отриманими рахунками копія якого долучено до матеріалів справи, яке залишене відповідачем без уваги.
З огляду на той факт, що відповідач не вносив плату за оренду приміщення більше трьох місяців підряд, 03.04.2015 позивачі направили на адресу відповідача повідомлення 02.04.2015 про розірвання договору оренди Приміщення, укладеного між Позивачам; Відповідачем 19.06.2014р. та про необхідність повернення приміщення і ключів від нього за актом приймання-передачі, проте залишив його без відповіді і не вчинив будь-яких дій щодо повернення орендованого майна.
Зважаючи нате, що з 01.12.2014 Донецька дирекція УДППЗ "Укрпошта" в місті Донецьк припинила свою діяльність, Позивачі в кореспонденції, яку направляли на адресу Банку зазначили зворотну адресу, за якою можливе листування: 61002, м. Харків, пров. Червонопрапорний, б. 4 кв. 4
31.03.2015 співробітник служби безпеки ПАТ "Альфа-Банк" ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1; НОМЕР_1, виданий Мар'їнським РВ України в Донецькій області 19.06.1997 року; проживає за адресою: АДРЕСА_2 номер телефону: НОМЕР_3), діючий на підставі довіреності 07407/13 від 23.12.2013, разом з іншими невстановленими особами відкрили вхідні орендованого приміщення та виносили майно банку (меблі, обладнання, тощо) і завантажували до автомобілю марки Мерседес, державний номер НОМЕР_2.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було визнано той факт, що громадянин ОСОБА_9 дійсно є працівником банку.
Тобто, ПАТ "Альфа-Банк", маючи можливість доступу до приміщення працівника банку ОСОБА_9, не забезпечив повернення орендованого приміщення власникам та не передав ключі від нього.
А лише 27.09.2016, тобто після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 13 липня 2016 року, ПАТ "Альфа-Банк" надіслав на адресу Позивачів (АДРЕСА_1) проект акту приймання-передачі приміщення, що підтверджується копією конверта та опису вкладення в поштове відправлення.
А відповідно до, акту прийому-передачі приміщення від 30.09.2016 ПАТ "Альфа-Банк" фактично повернув спірне приміщення та ключі від нього орендодавцям.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
В пункті 8.5 Договору оренди сторони передбачили право Орендаря достроково розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення на адресу Орендодавця не менше ніж за 30 календарних днів до дати припинення цього Договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Направлення Стороною на адресу контрагента письмової зави, яка містить волевиявлення на розірвання договору, є дією, направленою на припинення цивільних прав та обов'язків, тобто - є одностороннім правочином (ч. 3 ст. 202 ЦК України), який припиняє правовідношення з моменту отримання цієї заяви контрагентом, оскільки таку пропозицію слід розглядати як оферту про розірвання договору, а відповідь - акцептом оферти.
Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 188 ГК України, визначає момент розірвання припинення зобов'язання - досягнення сторонами згоди, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, або набуття законної сили рішенням суду про розірвання договору.
Згідно із частиною 4 статті 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Пунктом 2.4 Договору визначено, що не пізніше останнього дня строку оренди Орендар зобов'язаний повернути Приміщення Орендодавцю за актом прийому-передачі.
Відповідно до пункту 2.5 Договору у випадку ухилення Орендодавця від підписання акту прийому-передачі приміщення вважається повернутим на 10 (десятий) день з дати направлення ні адресу Орендодавця, що вказана в розділі 11 Договору, двох примірників підписаного скріпленого печаткою Орендаря акту прийому-передачі приміщення, за умови фактичного звільнення Орендарем приміщення.
Від ПАТ "Альфа-Банк" на адресу Позивачів не надходило пропозицій про розірвання Договору оренди, рівно як і не надходили проекти актів прийому-передачі приміщення, оскільки воно не було звільнене орендарем.
Як вже зазначалося раніше, після ухвалення Правлінням НБУ Постанови № 466 від 06.08.2014 ПАТ "Альфа-Банк" продовжував користуватися приміщенням та не звільнив його від власного майна, про що свідчить споживання та оплата комунальних послуг в серпні - листопаді 2014.
Крім того, наказом керівника АТО на території Донецької та Луганської областей № 27ог від 22 січня 2015 було затверджено Тимчасовий порядок здійснення контролю за переміщенням транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Наказом керівника АТО на території Донецької та Луганської областей № 415ог 12.06.201: затверджено нову редакцію тимчасового порядку.
Тобто, починаючи з 22.01.2015 Тимчасовим порядком було введено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють перевезення вантажів з території України до тимчасово неконтрольованих територій, отримувати відповідний дозвіл Державної фіскальної служби України. Порядок видачі дозволів врегульовано розділом VIII Тимчасового порядку.
Крім того, було введено обов'язок громадян, які перетинають лінію зіткнення, отримувати відповідні перепустки.
Листом від 10.02.2017за № 2740/6/99-99-21-10-01-15 Державна фіскальна служба України повідомила, що ТОВ "Текс Україна" не зверталося до Головного міжрегіонального управління опера забезпечення зони проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби із заявою на внесення до переліків суб'єктів підприємницької діяльності та груп товарів на перевезення до/з неконтрольованої території автомобільним та залізничним транспортом.
Таким чином, не маючи дозволу на перетин лінії зіткнення та не маючи спеціальних перепусток для працівників, ТОВ "Текс Україна" не мало можливості здійснити доставку до міста Донецька відправлень, нібито прийнятих від ПАТ "Альфа-Банк".
А тому, твердження відповідача про направлення листів від 07.08.2014 та від 14.04.2015 спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Що стосується наявної в матеріалах справи, роздруківки електронного повідомлення від 17.04.2015.
В цьому повідомленні йдеться про те, що Банк не має можливості надсилати пошту в місто Донецьк, оскільки ця територія не контролюється українською владою і оригінал відповіді буде вручений працівником банку - ОСОБА_9
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно із частиною 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або інше копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмово згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Основні правові засади електронного документообігу та використання електрони документів, у тому числі в сфері договірних відносин визначає Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Статтею 5 вказаного Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Отже, надані відповідачем роздруківки електронної переписки наведеним вимогам законодавства не відповідають, а тому не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) і не можуть бути використані як доказ по справі, оскільки зміст цих документів не захищений від внесення правок та викривлення.
Крім того, направлення повідомлень електронною поштою не є доказом отримання цих повідомлень адресатом.
З огляду на викладене вбачається, що знаючи про призупинення здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, відповідач продовжив використання приміщенням, маючи при цьому можливість протягом більше ніж двох місяців поспіль в односторонньому порядку розірвати договір оренди у відповідності до пункта 8.5 Договору та повідомити позивачів про необхідність повернення спірного приміщення, і як наслідок направити позивачам примірник актів приймання передачі приміщення у відповідності до пункта 2.5 Договору.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково, а саме в частині стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь фізичної особи - підприємця Пустовіт Григорія Олександровича суму заборгованості за договором оренди (найму) від 19.06.2014 р., що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою H.A. та зареєстрований в реєстрі за № 1664 в розмірі 132 443,53 грн., з яких: 15 474,24 грн. - 3% річних та 116 969,28 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу, а також в частині про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь фізичної особи-підприємця Пустовіт Павла Олександровича суму заборгованості за договором оренди (найму) від 19.06.2014 р., що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою H.A. та зареєстрований в реєстрі за № 1664 в розмірі 135 309,63 грн., з яких: 15 474,25 грн. - 3% річних та 116 969,29 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу, 2866,09 грн. заборгованості за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 року - березень 2015 року).
Що стосується позовних вимог, щодо виселення Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" з нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 97, загальною площею 145 кв.м., а також в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" передати фізичній особі-підприємцю Пустовіт Григорію Олександровичу та фізичній особі - підприємцю Пустовіт Павлу Олександровичу ключі від нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 97, загальною площею 145 кв.м., слід відмовити, оскільки відповідач звільнив орендоване приміщення і передав позивачам ключі від цього приміщення, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі № 910/7495/16 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі № 910/7495/16 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі № 910/7495/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/7495/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 24.09.2018.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді С.А. Гончаров
А.І. Тищенко
