ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2016
Справа №910/7495/16
За позовом
1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
До
Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк"
Про
стягнення 267 753,16 грн., виселення та зобов'язання вчинити дії
Суддя Андреїшина І.О.
У судовому засіданні брали участь представники сторін:
Від позивача-1
Колосар М.Є. - адвокат (за договором № 2/04/16 від 01.04.2016)
Від позивача-2
Колосар М.Є. - адвокат (за договором № 2/04/16 від 01.04.2016)
Від відповідача
Скиба І.В. за довіреністю № 220079/16 від 11.03.2016
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, яким просять стягнути з Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" 3 % річних та пеню, нараховані на суми прострочення відповідача за договором оренди (найму) від 19.06.2014, заборгованість з компенсаційних виплат (компенсація вартості електроенергії), а також виселити відповідача з займаного приміщення та зобов'язати відповідача передати позивачам ключі від орендованого приміщення. Також, позивачі просили суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.
Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва 910/7495/16 від 27.04.2016, розгляд якої призначено на 25.05.2016, зобов'язано сторін надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 розгляд справи було відкладено на 22.06.2016 у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.
22.06.2016 у судовому засіданні було розпочато розгляд спору по суті, заслухано пояснення представника позивачів, з'ясовано обсяг отриманої судом документації згідно з ухвалами від 27.04.2016 та 25.05.2016, розгляд справи відкладено на 13.07.2016 зважаючи на повторну неявку в засідання представника відповідача та відсутність документів, витребуваних від нього.
У судове засідання, призначене на 13.07.2016, з'явилися представники сторін.
Представник позивачів надав суду письмові пояснення по суті заявлених вимог та додаткові документи на їх підтвердження.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву з додатками.
У ході розгляду спору по суті представники сторін підтримали свої правові позиції. Так, представник позивачів заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку з своєчасного внесення орендної плати та компенсаційних виплат за договором від 19.06.2014. Зважаючи на істотне порушення відповідачем укладеного договору (несплата за договором оренди більше, ніж ти місяці), позивачі звернулися до нього з вимогою про розірвання договору та повернення приміщення, яка відповідачем виконана не була. Також, не була виконана відповідачем вимога про сплату боргу.
За твердженням позивачів, заборгованість відповідача за період з вересня 2014 року по квітень 2016 року становить 1 610 091,97 грн. орендних платежів та 2 866,09 грн. заборгованість з компенсаційних виплат (електроенергія) за період з грудня 2014 по березень 2015 року.
У зв'язку з відсутністю фінансових можливостей на оплату судового збору для заявлення позовних вимог про стягнення суми основного боргу з орендної плати, позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення з відповідачів лише 3 % річних, пені, боргу з оплати компенсаційних виплат, виселення відповідача та зобов'язання передати ключі.
Зокрема, позивачі просять стягнути з відповідача 267 753,16 грн., а саме: на користь позивача-1 132 443,53 грн. (15 474,24 грн. - 3 % річних та 116 969,28 грн. пені); на користь позивача-2 135 309,63 грн. (15 474,25 грн. - 3 % річних, 116 969,29 грн. пені та 2 866,09 грн. заборгованості за компенсаційними виплатами, виселити відповідача з нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 145 кв.м. та передати позивачам ключі від цього нежитлового приміщення.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на те, що він звільнений від обов'язку внесення плати за користування орендованим майном зважаючи на дію обставин, за які він не відповідає, а саме: проведення антитерористичної операції на території знаходження орендованого майна (м. Донецьк). Відповідно до постанови центрального банку держави відповідач призупинив здійснення фінансових операції у м. Донецьку та, відповідно, припинив використання орендованого майна, адже метою його використання було розміщення відділення банку.
На думку відповідача, позовні вимоги підлягають відхилення також і тому, що позивачі не довели факту споживання відповідачем електричної енергії, адже договір на її постачання орендодавці суду не подали.
Крім того, відповідач сподівався на порозуміння позивачів, врегулювання ситуації в усному порядку.
У судовому засіданні 13.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
19.06.2014 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (орендодавець-1), фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (орендодавець-2) та Публічне акціонерне товариство "Альфа - Банк" (орендар) уклали договір оренди (найму), що був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою Н.А., зареєстровано в реєстрі за № 1664.
Відповідно до п. 1 договору орендодавці надають, а орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) нежитлове приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 (далі за текстом договору - будівля) за адресою: АДРЕСА_4, загальної площею 145 (сто сорок п'ять цілих) кв.м., та які зазначені на по-поверховому плані приміщення, що є додаток № 1 до договору.
Згідно з п. 1.4 договору приміщення належить орендодавцю-1 та орендодавцю-2 у рівних частинах на підставі договору дарування, посвідченого 20.09.2010 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Восковець О.О. за реєстровим № 5488, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації міста Донецька" 01.10.2010 в книзі № 4чндк-157 за № 395 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 3945473.
Пунктом 8.2 договору встановлено, що строк оренди приміщення складає 5 (п'ять) років і обчислюється з дати надання приміщення орендодавцем орендарю за цим договором згідно з відповідним актом прийому-передачі приміщення. Строк оренди також є припиненим у дату дострокового розірвання (припинення дії) цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору передача приміщення в оренду за цим договором оформлюється актом прийому-передачі приміщення (дата початку строку оренди), який підписується орендарем та орендодавцем 01.07.2014, але не раніше набуття чинності цього договору.
Пунктом 2.2 договору визначено, що у момент підписання акта прийому-передачі приміщення орендодавець передає орендарю ключі від приміщення та необхідну технічну документацію до нього, після чого орендар одержує безперешкодний доступ до приміщення.
За змістом п. 8.1 договору така угода набуває чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення, скріплення їх підписів печатками.
Отже, укладений сторонами договір оренди набув чинності в день його укладання - 19.06.2014.
На виконання приписів ст. 182 Цивільного кодексу України, п.п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речове право відповідача на приміщення (право користування/найму/оренди) було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 19.06.2014 № 23212234.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.07.2014 орендодавці передали орендарю орендоване приміщення, про що було складено акт прийому-передачі приміщення, тобто, відповідач приступив до використання орендованого приміщення з 01.07.2014.
У п. 2.10 договору сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється щомісячно в розмірі відповідно до розділу 3 договору "Орендна плата та інші платежі", починаючи від дня підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому- передачі приміщення та припиняється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення при його поверненні орендодавцю, або на 10 (десятий) день з дати направлення на адресу орендодавця, що вказана в розділі 11 договору, двох примірників підписаного та скріпленого печаткою орендаря акту прийому-передачі приміщення, у випадку якщо орендодавець ухиляється від підписання акту приймання-передачі приміщення при його поверненні, за умови фактичного звільнення приміщення орендарем.
Згідно з п. 3.1 договору розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі і по 30.06.2015 включно, становить 53 765,63 грн. без ПДВ, є фіксованим та не підлягає будь-якій індексації.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору, починаючи з 01.07.2015 базовий розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди становить 53 765,63 грн. без ПДВ, що є еквівалентом 4 555,05 доларів США за офіційно встановленим курсом НБУ станом на 10.06.2014, що становить 11,803521 грн. за один долар США.
У випадку збільшення курсу долара США по відношенню до гривні розмір щомісячної орендної плати, передбачений п. 3.1.1 підлягає індексації відповідно до коефіцієнту зміни курсу долара США до гривні, встановленого НБУ.
Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в рівних долях орендодавцю-1 та орендодавцю-2 на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем-1 та орендодавцем-2 орендарю у період з першого по п'яте число місяця за користування приміщення, в якому вноситься орендна плата. Орендар має сплатити орендну плату не пізніше п'яти робочих днів з дати отримання відповідних рахунків від орендодавця-1 та орендодавця-2. Орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунки орендодавця-1 та орендодавця-2, зазначені в даному договорі в розділі 11 "Реквізити і підписи Стороні", або, в разі зміни банківських реквізитів, на поточний рахунок, вказаний у письмовому повідомленні орендодавця-1 та орендодавця-2 (п. 3.5 договору).
За змістом п. 3.3 договору орендар зобов'язався відшкодовувати орендодавцям витрати на оплату комунальних послуг та експлуатаційні витрати, пов'язані з забезпечення діяльності орендаря, тобто здійснювати компенсаційні виплати. Такі компенсаційні виплати здійснюються орендарем на користь орендодавців протягом 5 (п'яти) робочих днів з момент отримання орендарем відповідного рахунку від орендодавця шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок орендодавця ФОП ОСОБА_2 (абз. 8 п. 3.3 договору).
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, за твердженням позивачів, прострочення відповідача за договором з вересня 2014 року в частині внесення орендних платежів та з грудня 2014 року в частині оплати компенсаційних виплат. Крім того, відповідач не здійснив повернення орендованого майна після направлення йому вимоги про розірвання договору через істотне порушення його умов, що зумовило необхідність звернення до суду з позовом про виселення та зобов'язання передати ключі від нежитлового приміщення.
Договір, за яким між позивачами і відповідачем виник спір, є договором оренди, тобто, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.
Даний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та, виходячи з приписів ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.
У ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 726 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
До основних обов'язків орендаря згідно з п.п. 4.2.2 договору віднесено обов'язок сплачувати орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи, де містяться докази надіслання позивачами відповідачеві в установленому порядку рахунків на оплату та банківські виписки, підтверджується, що зобов'язання по сплаті орендної платі були виконані відповідачем лише за липень і серпень 2014 року. Починаючи з вересня 2014 року орендар не вносить орендну плату.
Зобов'язання по сплаті компенсаційних виплат відповідач забезпечив за липень, серпень і вересень 2014 року своєчасно і в повному обсязі. Компенсаційні виплати за жовтень та листопад 2014 року були сплачені лише в листопаді 2014 року. Починаючи з грудня 2014 року відповідач не перераховує компенсаційних виплат.
Відповідач фактичні обставини справи, покладені позивачем в основу заявлених вимог (припинення внесення платежів) не заперечує та не спростовує, проте вважає себе звільненим від виконання зобов'язання, посилаючись, при цьому, на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Так, у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України закріплено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Публічне акціонерне товариство "Альфа - Банк" вважає, що позовні вимоги мають бути відхилені і вказує на те, що орендоване за договором приміщення використовувалося ним у повній відповідності до мети оренди, зазначеній у пункті 1.6 договору, а саме: у приміщенні розміщувалось відділення "Донецьке № 6", що підтверджується п. 2 листа Національного Банку України від 24.06.2014 № 41-114/32951 "Про внесення записів до Державного реєстру банків про відкриття відділень" та п. 2.1 положення про відділення "Донецьке № 6" Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк", затвердженого правлінням банку згідно з протоколом від 05.05.2014 № 79.
Відповідач зауважує, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором, вносилася оплата за фактичне користування приміщенням у липні та серпні 2014 року.
Враховуючи те, що на у 2014 році території Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим склалася ситуація, яка унеможливила роботу банківської системи у звичайному порядку, з метою забезпечення фінансування потреб держави та життєдіяльності населення Правлінням Національним банком України було винесено постанову від 23.07.2014 № 436, згідно з п. 1 якої починаючи з 24.07.2014 запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим.
Відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України від 06.08.2014 № 466 банкам України постановлено призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, що не контролюються українською владою.
Проведення антитерористичної операції в межах території Донецької та Луганської областей, зокрема у м. Донецьку, підтверджується Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13.04.2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 та Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Положеннями вказаних законодавчих актів визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Суд погоджується з відповідачем, відносно того, що факт проведення на території міста Донецька активних бойових дій, що супроводжується численними руйнуваннями, загибеллю та пораненням людей, порушенням звичайного порядку життєдіяльності та здійснення господарської діяльності є загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню в силу приписів ст. ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач зауважує, що згідно зі ст. 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" нормативно-правові акти Національного банку України з питань, віднесених до його повноважень, є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб, а тому на виконання вимог наведених вище постанов Національного Банку України, банк був змушений припинити свою діяльність в орендованому приміщенні та, відповідно, припинити використання приміщення з метою, з якою воно було передане в користування.
Виходячи з приписів ст. 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов'язані повідомити Національний банк України про прийняття їх уповноваженим органом рішення про закриття відокремленого підрозділу в семиденний строк після прийняття такого рішення та про фактичне припинення його діяльності - у триденний строк.
11.08.2014 до Державного реєстру банків внесено запис про тимчасове призупинення діяльності переліку відділень відповідача з 24.07.2014, в тому числі, відділення Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк", яке розміщувалося у спірному приміщенні, що підтверджується листом Національного Банку України "Щодо внесення записів до Державного реєстру банків" від 13.08.2014 № 41-114/44175. А 10.02.2015 до Державного реєстру банків внесено запис про виключення з даного реєстру відділення "Донецьке № 6", що розміщувалось відповідачем в орендованому приміщенні, що підтверджується електронним повідомленням Національного Банку України від 16.02.2015 р. № 41-114/9392 "Щодо внесення записів до Державного реєстру банків".
Посилаючись на описані обставини, відповідач робить висновок про те, що з 24.07.2014 він припинив використання приміщення з метою, з якою воно було йому передане в користування позивачами у зв'язку з обставинами, за які орендар не відповідає.
Приймаючи до уваги заперечення відповідача та його правову позицію, суд, поряд з цим, не знаходить достатніх підстав для повного відхилення позовних вимог, оскільки вбачає правомірним і необхідним застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 285, ч. 1 ст. 286, ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, п. 3, п. 4, п. 6 ст. 3, ч.ч. 2-4 ст. 13, ст. 525, ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України, а також розділу 8 договору, враховуючи, при цьому, обставин, що склалися незалежно від волі сторін.
Так, п. 3, п. 4, п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Частино 3 ст. 291 Господарського кодексу України унормовано, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.
У розділі 8 договори сторони, серед іншого, погодили наступне.
Зміна або розірвання даного договору здійснюються за письмовою згодою сторін, якщо інше не передбачене цим договором та/або чинним законодавством України. Зміни і доповнення, що ініціюються, розглядаються сторонами протягом 20 календарних днів з дня їх одержання від іншої сторони. Внесення змін чи доповнень до цього договору, можуть бути ініційовані кожною із сторін цього договору. Відповідні пропозиції сторони, що ініціює внесення змін чи доповнень до цього договору повинні бути розглянуті іншою стороною протягом 20 календарних днів з дня отримання такою стороною листа від ініціюючої внесення змін чи доповнень до цього договору сторони. Сторони погодили, що у випадку не отримання ініціюючою стороною протягом вказаного в цьому пункті строку відповіді від іншої сторони щодо направлених ініціюючою внесення змін чи доповнень до цього договору стороною пропозицій, цей договір згідно з нормами ст. 651 Цивільного кодексу України може бути змінено за рішенням суду (п. 8.3).
Одностороння відмова від виконання умов даного договору і внесення до нього змін не допускається, крім випадків, передбачених у самому цьому договорі. Даний договір може бути достроково розірвано за згодою сторін, а також у випадках, передбачених законодавством України і цим Договором (п. .8.4).
Орендар має право в односторонньому порядку на власний розсуд достроково розірвати цей договір, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу орендодавця не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення дії цього договору. Даний договір припиняє свою дію з дня наступного за останнім днем строку, що вказаний в цьому пункті (п. 8.5).
Зобов'язання Сторін, що виникли в період дії даного договору, але не були виконані на момент припинення його дії, продовжують існувати після припинення даного договору до повного виконання таких зобов'язань сторонами, якщо інше не передбачено відповідним додатковим договором до даного договору (8.6).
При достроковому розірванні даного договору орендодавець зобов'язаний повернути внесену орендарем орендну плату за невикористаний строк оренди протягом 5 (п'яти) банківських днів із дня повернення приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі приміщення або у випадку, якщо орендодавець ухиляється від прийняття приміщення за актом приймання-передачі та не підписує вказаний акт, протягом 15 днів з дати направлення на адресу орендодавця, що вказана в розділі 11 цього договору двох примірників підписаних та скріплених печаткою орендаря акту прийому - передачі приміщення, за умови фактичного звільнення орендарем та незалежно від підстав розірвання. Підписанням цього договору сторони підтверджують, що дострокове розірвання цього договору орендарем в односторонньому порядку не є порушенням прав чи законних інтересів орендодавця, не спричиняє орендодавцеві будь-яких збитків та не тягне за собою виникнення в Орендаря зобов'язання відшкодування орендодавцю збитків, будь-якої шкоди чи сплати на користь орендодавця неустойки, оскільки не є порушенням зобов'язання в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а є правом орендаря, що встановлене цим договором та чинним законодавством України (п. 8.7).
У випадку виникнення об'єктивних обставин, що перешкоджають орендарю нормально використовувати приміщення відповідно до умов даного договору, строк дії даного договору продовжується на весь період дії зазначених обставин, якщо інше не буде заявлено Орендарем (п. 8.9).
У ч.ч. 2-4 ст. 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
З урахуванням наведених положень законодавства та умов угоди сторін, суд вважає, що дотримуючись принципів свободи договору, свободи підприємницької діяльності, справедливості, добросовісності та розумності, будучи обізнаним з обставинами проведення антитерористичної операції, відповідачу слід було звернутися до орендарів для врегулювання спірних питань, як-то, запропонувати зменшення розміру орендної плати до 0,00 грн. на певний період, в який приміщення не буде використовуватися, за наявності бажання його подальшого використання; ініціювати розірвання договору або ж, при наймі, сповістити про наявність обставин, за які він не відповідає для погодження умов і строків звільнення від плати згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості для звернення до позивачів з цього приводу. Зворотнього відповідачем не доведено.
Більше того, відповідач не вчинив жодних дій задля повернення орендарям спірного приміщення, яке, за словами орендодавця ним більше не використовувалося.
Обставин, які унеможливлюють складання та передачу позивачам акту приймання-передачі приміщення та ключів від нього, зокрема, засобами зв'язку, відповідачем суду не повідомлено, їх можлива фактична наявність не доведена.
Як вказувалося вище, орендна плата, тобто, фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю, перераховується незалежно від наслідків господарської діяльності орендодавця, а тому, не ініціюючи розірвання договору протягом тривалого часу, припиняючи господарську діяльність у орендованому приміщенні без зупинки роботи всієї банківської установи, якою є юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Альфа - Банк", відповідач мав усвідомлювати наслідки своїх вчинків у розрізі того, що його бездіяльність у питанні припинення правовідносин за договором оренди, не припиняє його обов'язків орендаря та не може порушувати прав орендодавців на отримання орендної плати та компенсаційних виплат, на які позивачі розраховували, укладаючи договір та реалізовуючи право на здійсненні господарської діяльності, основною спрямованістю якої є отримання прибутку.
Судом встановлено, що позивачі надсилали, а відповідач отримував рахунки на оплату орендної плати та компенсаційних виплат, що підтверджується приєднаними до позовної заяви документами (див.: таблиця 1 "Рахунки, виставлені орендодавцем-1, ФОП ОСОБА_1, орендарю ПАТ "Альфа-Банк" згідно з договором оренди від 19.06.2014", таблиця 2 "Рахунки, виставлені орендодавцем-2, ФОП ОСОБА_2, орендарю ПАТ "Альфа-Банк" згідно з договором оренди від 19.06.2014" та належним чином завірені копії зазначених в таблицях документів).
Матеріалами справи підтверджується, що 05.03.2015 позивачі направили відповідачеві звернення від 02.03.2015 з вимогою надати доступ до приміщення з метою його огляду в порядку, передбаченому п. 5.1.1 договору (права орендодавця не частіше одного разу на місяць оглядати приміщення з метою перевірки дотримання умов договору) та погасити заборгованість по орендній платі та компенсаційним виплатам згідно з отриманими рахунками. Такий лист був отриманий відповідачем 06.03.2015, що підтверджується накладною № 0080027 служби експрес-доставки "Меркурій".
Відповіді на лист суду подано не було.
За твердженнями позивачів, після цього банк продовжував використовувати орендоване приміщення, про що свідчить споживання електричної енергії протягом вересня 2014 року - березня 2015 року. На підтвердження своїх посилань позивач надав акт звірки взаємних розрахунків від 27.08.2015 № 7190 до договору від 25.02.2011 № 7190, укладеного з ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" та ФОП ОСОБА_2; акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2014 року від 08.12.2014, за січень 2015 року від 06.01.2015, за лютий 2015 року від 06.02.2015, за березень 2015 року від 06.03.2015.
Також, позивачі вказують, що 31.03.2015 уповноважений на підставі довіреностей представник орендарів - ОСОБА_7 (батько позивачів), проїжджаючи по вул. Постишева у місті Донецьку, помітив що двері до приміщення, яке є об'єктом оренди відповідно до договору, відкриті і невідомі люди виносять майно та завантажують його у вантажний автомобіль марки Мерседес, державний номер НОМЕР_1. Один із присутніх представився як ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт НОМЕР_5, виданий Мар'їнським РВ УМВС України в Донецькій області 19.06.1997 року; проживає за адресою: АДРЕСА_5; номер телефону: НОМЕР_6), повідомивши, що він є співробітником служби безпеки Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" та діє на підставі довіреності № 07407/13 від 23.12.2013 та надав її для огляду і зняття копії. 06.04.2015, зважаючи на протиправний характер дій, вчинюваних працівником банку ОСОБА_8, ОСОБА_7, діючи від імені та в інтересах позивачів, звернувся до Селидівскього МВ ГУМВС України в Донецькій області з заявою про вчинене кримінальне правопорушення. Заява була прийнята черговим слідчим Селидівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, про що того ж дня виданий талон-повідомлення № 41. 06.04.2015 відомості про вчинене кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050500000713 з правовою кваліфікацією за ст. 356 "Самоправство" Кримінального кодексу України.
Відповідач описаних посилань не спростував, фактичних даних на підтвердження зворотнього не подав.
Таким чином, суд повністю відхиляє заперечення відповідача та його посилання на дію ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Також, суд критично ставиться до посилань відповідача на ніби то аналогічну його правовій позиції правову позицію Вищого господарського суду України у справі № 908/3127/15 від 13.01.2016.
У згаданій постанові суд касаційної інстанції встановив правильність застосування судами попередніх інстанції приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та підтвердив відсутність правових підстав для стягнення з орендаря орендної плати за період, в який він не міг використовувати орендоване майно через обставини, за які він не відповідає. Такими обставинами слугували доведені належними доказами факти пошкодження залізничної колії у зоні проведення антитерористичної операції, що зумовили неможливість передачі орендарем орендодавцеві вагонів (орендованого майна) після закінчення строку дії договору оренди.
Вищим господарським судом України у постанові від 13.01.2016 було наголошено на тому, що орендар вчиняв всі можливі дії, направлені на врегулювання питання з повернення орендованого майна позивачу.
У межах спірних правовідносин у справі № 910/7495/16 відповідач не вчинив жодних дій, направлених на врегулювання питання з повернення орендованого майна позивачу.
При цьому, суд також відхиляє посилання відповідача на його листи від 03.02.2015 № 15653-61 та від 14.04.2015 № 35072-61, оскільки доказів отримання позивачами або ж хоча б доказів їх направлення позивачам до матеріалів справи приєднано не було.
03.04.2015, враховуючи той факт, що відповідач не вносить плату за оренду приміщення більше трьох місяців підряд, позивачі направили йому повідомлення від 02.04.2015 про відмову та як наслідок - розірвання договору оренди від 19.06.2014, а також про необхідність повернення приміщення і ключів від нього за актом приймання-передачі.
06.04.2015 вказане повідомлення отримане відповідачем, що підтверджується накладною № 062-466073 служби експрес-доставки "InterCityPost".
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно з ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно ч. З ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За приписами ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У п. 2.4 договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі не пізніше останнього дня строку оренди.
Всупереч наведеним вимогам чинного законодавства, а також п. 2.4 договору оренди відповідач маючи можливість доступу до приміщення, не забезпечив його фактичного повернення власникам та не передав ключі від нього.
17.08.2015 орендарі направили відповідачеві повторну вимогу від 03.08.2015, в якій пропонували передати орендоване приміщення за актом приймання-передачі у зручні для банка дату та час. До вимоги було також додано проект акту приймання-передачі приміщення. Такою вимого, серед іншого, було повідомлено адресу представника позивачів (61002, АДРЕСА_1), за якою можливо було б здійснювати листування зважаючи на те, що Донецька дирекція УДППЗ "Укрпошта" в місті Донецьку призупинила свою діяльність. Вказана вимога була отримана відповідачем 18.08.2015 (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
Відповіді на вимогу від 03.08.2015 суду подано не було.
15.09.2015 позивачі направили відповідачеві претензію-вимогу від 10.09.2015 на суму 389 988,58 грн. з розрахунком та документами, що обґрунтовують розмір заборгованості. У претензії повторно було наголошено на можливості надсилати поштову кореспонденцію на адресу позивачів: АДРЕСА_1. Зазначена претензія-вимога була отримана відповідачем 25.09.2015 (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), тоді як вимоги позивачів банком виконані не були, відповідь не надана.
Станом на день вирішення спору у справі № 910/7495/16 доказів повернення орендарем орендодавцям спірного приміщення суду подано не було.
У п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12 зазначено, що з урахуванням положень ст.ст. 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Враховуючи положення п 2.10 договору де передбачено, що нарахування орендної плати здійснюється щомісячно в розмірі відповідно до розділу 3 договору "Орендна плата та інші платежі", починаючи від дня підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі приміщення та припиняється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення при поверненні приміщення орендодавцю, орендодавці правомірно продовжили нарахування орендної плати, штрафних санкцій, відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Крім того, позивачі змушені нести витрати по оплаті комунальних послуг.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України встановлюють невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, до яких віднесено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі.
Положеннями ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, виходячи з наведених вище умов договору приписів діючого законодавства, відповідач був зобов'язаний повернути позивачам об'єкт оренди за актом приймання-передачі та передати ключі від нього для забезпечення доступу орендарів до власного нерухомого майна, чого зроблено не було, у зв'язку чим позовні вимоги про виселення відповідача та зобов'язання передати ключі від спірного приміщення є правомірними та килим, що підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено правомірність і достовірність тверджень позивачів про те, що станом на 11.04.2016 сукупна заборгованість відповідача за договором оренди від 19.06.2014 складає 1 612 958,06 грн., з яких: 1 610 091,97 грн. - орендна плата (сума основного боргу) та 2 866,09 грн. заборгованість за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 року - березень 2015 року).
Як вказувалося вище, через відсутність коштів для оплати судового збору за вимогами про стягнення суми основного боргу, позивачі просять суд стягнути з відповідача 30 948,49 грн. 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за період прострочення відповідача з вересня 2014 року по 11.04.2016, 233 938,57 грн. пені, 2 866,09 грн. заборгованість за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 - березень 2015 року).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність у вигляді пені, розрахованої в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення сторони погодили у п. 6.2 договору від 19.06.2014.
Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за договором оренди, з огляду на умови даного договору та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги видаються правомірними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.
Задовольняючи позовні вимоги, суд, серед іншого, враховує відсутність в матеріалах справи належним чином оформлених документів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, внаслідок дії яких відповідач міг би вважатися таким, що звільнений від відповідальності за порушення і невиконання зобов'язань за договором від 19.06.2014.
Виходячи з приписів ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Заявлені до стягнення з відповідача судові витрати з оплати послуг адвоката в сумі 7 500,00 грн. на користь позивача-1 та 7 500,00 грн. на користь позивача-2 судом не можуть бути задоволені через відсутність доказів їх понесення. Так, суд враховує доведеність факту укладення договорів про надання правової допомоги, присутність в судових засіданнях адвоката тощо, проте зважає на неподання стороною позивачів будь-яких платіжних документів про сплату 7 500,00 грн. та 7 500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (83015, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) суму заборгованості за договором оренди (найму) від 19.06.2014, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою H.A. та зареєстрований в реєстрі за № 1664 в розмірі 132 443 (сто тридцять дві тисячі чотириста сорок три) грн. 53 коп., в тому числі: 15 474 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 24 коп. 3 % річних та 116 969 (сто шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 28 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83015, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) суму заборгованості за договором оренди (найму) від 19.06.2014, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою H.A. та зареєстрований в реєстрі за № 1664 в розмірі 135 309 (сто тридцять п'ять тисяч триста дев'ять) грн. 63 коп., в тому числі: 15 474 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 25 коп. 3 % річних та 116 969 (сто шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 29 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу, 2 866 (дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 09 коп. заборгованості за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 року - березень 2015 року).
4. Виселити Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) з нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 145 (сто сорок п'ять цілих) кв.м.
5. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (83015, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (83015, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) ключі від нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 145 (сто сорок п'ять цілих) кв.м.
6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (83015, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 6 772 (шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 30 коп. судового збору.
7. Відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судових витрат на сплату послуг адвоката в розмірі 7 500,00 грн. та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судових витрат на сплату послуг адвоката в розмірі 7 500,00 грн.
8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 18.07.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина
