ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2018 р. Справа № 921/36/18
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Матущак О.І.
Плотніцький Б. Д.
при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 26.04.2018 року
на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.04.2018 року (суддя: Руденко О.В., повний текст складено 20.04.2018р.)
про закриття провадження
у справі №921/36/18
за позовом: ОСОБА_2, с. Буцнів, Тернопільський район, Тернопільська область
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область
відповідача-2: Байковецької сільської ради, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_3, м. Тернопіль
про визнання недійсним рішення Наглядової ради ПрАТ "Тернопільський комбінат" від 04.01.2018; скасування запису №16511070025000400 про внесення змін до відомостей про юридичну особу; зобов'язання Байковецької сільської ради поновити у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців відомості про ПрАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" станом на 21.01.2018
за участю представників:
від позивача (скаржника) - ОСОБА_4 - адвокат (довіреність б/н від 23.01.2018 року)
від відповідача-1 - Василишин К.В. - адвокат (ордер ТР№041304 від 05.06.2018 року)
від відповідача-2 - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.04.2018 року провадження по справі №921/36/18 закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільської області від 18.04.2018 року у справі №921/36/18 та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач 1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, при цьому зазначив, що на час прийняття Наглядовою радою АТ оспорюваного рішення, позивач не був акціонером ПрАТ "Тернопільський КШБМ".
Відповідач 2 також у своєму відзиві заперечив проти задоволення апеляційної скарги, при цьому зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства.
В судове засідання з'явився представник апелянта, який у своїх поясненнях, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.
Представник відповідача в свою чергу заперечив доводи апелянта, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представники відповідача 2 та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомленні про місце та час судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу №1 від 20.12.2016 позачерговими загальними зборами акціонерів ПрАТ "Тернопільський КШБМ" було прийнято рішення по сьомому питанню порядку денного, яким обрано директором цього господарського товариства ОСОБА_2
В силу ст.ст. 58 та 60 Закону України "Про акціонерні товариства" особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, управляє поточною діяльністю товариства.
Членом виконавчого органу акціонерного товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії цього товариства. Таким чином, директором АТ може бути, як акціонер цього товариства, так і особа, яка ним не являється.
Із матеріалів справи слідує, що на час обрання його директором, позивачу належав значний пакет - понад 25 відсотків акцій господарського товариства.
В подальшому, 28.12.2017 року ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів №БВ17-4/1, №БВ17-4/2, №БВ17-4/3, згідно яких він відчужив належні йому акції ПрАТ "Тернопільський КШБМ" громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у загальній кількості 867 640 штук, що складає 25,8% загальної кількості акцій товариства.
Перелічені угоди є чинними, ніким не оскаржувались та в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про визнання їх недійсними.
Таким чином, з 29.12.2017 року ОСОБА_2 продовжував залишатися лише посадовою особою акціонерного товариства, а не власником його акцій.
Згідно п.10.1. Статуту ПрАТ "Тернопільський КШБМ", затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів протокол №1 від 20.12.2016, Наглядова рада є органом, що здійснює захист прав акціонерів, і в межах компетенції, визначеної законодавством та внутрішніми положеннями Товариства, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
Наглядова рада має право відсторонити від виконання повноважень директора товариства, дії або бездіяльність якого порушують права акціонерів чи самого Товариства, до вирішення загальними зборами питання про припинення його повноважень. При цьому, Наглядова рада зобов'язана призначити особу, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Директора товариства та скликати позачергові загальні збори (п.11.9. Статуту). Такі ж повноваження цього колегіального органу передбачені також ст.52 Закону України "Про акціонерні товариства" (далі - Закон).
Реалізовуючи викладені вище правомочності Наглядова рада АТ 04.01.2018 прийняла рішення відсторонити ОСОБА_2 від виконання повноважень директора та обрала ОСОБА_3 для тимчасового здійснення повноважень директора ПАТ "Тернопільський КШБМ".
Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до господарського суду із вимогою про визнання його недійсним.
Визначаючи категорії спорів, що відносяться до юрисдикції господарських судів, у пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України законодавець обумовив, що господарські суди, серед інших, розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
В свою чергу, відповідно до п.3 ст.167 ГК України, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються, щодо корпоративних прав.
Згідно ж до п.8 ч.1 ст.2 Закону корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами
За статтею 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
В розумінні статті 3 Закону, акціонерним є господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
В свою чергу, за статтею 20 цього нормативно-правового акту, акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.
За правовою ж нормою, що викладена у статті 25 Закону правом на участь в управлінні акціонерним товариством наділені акціонери.
Натомість, при зверненні із даним позовом до суду, ОСОБА_2 вже не мав статусу акціонера ПрАТ "Тернопільський КШБМ", що підтверджується Реєстром власників іменних цінних паперів станом на 26.01.2018.
Як зазначено вище, не був позивач власником акцій господарського товариства і на час прийняття оспорюваного рішення Наглядовою радою АТ.
Таким чином суд першої інстанції вірно зазначив, що даний спір не стосується корпоративних правовідносин, адже ці відносини не виникли, змінилися чи припинилися, щодо корпоративних прав. За результатами його розгляду господарським судом не можуть бути захищені майнові чи немайнові права власника акцій товариства, які випливають з права власності на ці акції, оскільки таких прав на час прийняття оспорюваного рішення у позивача не було .
За змістом п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (далі - Постанова) сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.
Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору, щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.
Як визначено в п. 1.7 Постанови, до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін, зокрема, спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.
Участь фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності у господарському процесі допускається лише у випадках, які законодавцем імперативно визначені у відповідних положеннях процесуального законодавства, як то корпоративні спори.
Пунктом 38 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.
Пунктом 39 цієї ж постанови передбачено, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку лише акціонером (учасником) товариства, шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.
В свою чергу, приймаючи до уваги те, що позивач не є та не був акціонером господарського товариства на день прийняття оспорюваного рішення Наглядової ради, а був лише посадовою особою ПрАТ "Тернопільський "КШБМ", що не є тотожними поняттями, є фізичною особою, яка не здійснює підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим, з врахуванням суб'єктного складу сторін у справі, суд дійшов висновку про те, що даний спір виник не з корпоративних відносин, а відтак, не підлягає вирішенню в господарському суді та має вирішуватись судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Як наслідок, не підлягають вирішенню господарським судом, і позовні вимоги про вчинення органом місцевого самоврядування відповідних реєстраційних дій, оскільки вони є похідними від спору про визнання недійсним рішення Наглядової ради АТ, який ОСОБА_2, без достатніх на те правових підстав, визначив як корпоративний ( п.13 ч.1 ст.20 ГПК України, п. 1.6 Постанови)
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.
У відповідності до змісту ст. 185 ГПК України закриття провадження у справі можливе і за результатами підготовчого судового засідання, без призначення справи до розгляду по суті.
З наведеного в сукупності та зважаючи на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження в справі слід закрити за п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Така сама позиція викладена у рішенні Вищого господарського суду №914/1719/16 від 22.03.2017 року.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст.270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 26.04.2018 року залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.04.2018 року у справі №921/36/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
4. Матеріали справи №921/36/18 повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Повний текст постанови виготовлений 13.08.2018 р.
Головуючий суддя Малех І.Б.
судді Матущак О.І.
Плотніцький Б. Д.
