ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 914/2554/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,
учасники справи:
позивач - приватне підприємство "Окко - Нафтопродукт",
представник позивача - Карпа П.С. - адвокат (свідоцтво від 02.09.2016 ЛВ № 000451);
відповідач - Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,
представник відповідача - Савчук І.В. (за довіреністю від 19.03.2018 № 63-02/202);
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Окко-Нафтопродукт"
на рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2017
(головуючий - суддя Фартушок Т.Б., судді: Горецька З.В. і Іванчук С.В.) та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017
(головуючий - суддя Галушко Н.А., судді: Данко Л.С. і Орищин Г.В.)
у справі № 914/2554/16
за позовом приватного підприємства "Окко - Нафтопродукт"
до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання частково недійсним рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Окко - Нафтопродукт" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відповідач) про визнання частково недійсним рішення адміністративної колегії Відповідача від 22.07.2016 № 30р/к у справі № 2-01-35/2015 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
Позов обґрунтовано тим, що Відповідачем у Рішенні АМК не доведено та не встановлено факт узгодження поведінки Позивача з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ВОГ РІТЕЙЛ", порушено та неправильно застосовані приписи статей 5, 6, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), неповно з'ясовані обставини справи, висновки Відповідача не відповідають та суперечать фактичним обставинам справи, що згідно із статтею 59 Закону є підставою для визнання недійсним оспорюваного Рішення АМК.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.04.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017, у позові відмовлено, з посиланням на відсутність передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій: не надано жодної правової оцінки тому факту, що Рішенням АМК не встановлено погодження Позивачем і ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" своєї цінової поведінки на досліджуваному ринку; не надано правової оцінки і не мотивовано відхилення документально підтверджених доводів Позивача стосовно того, що на поведінку Позивача та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" у спірних правовідносинах впливав цілий ряд об'єктивних ринкових факторів - таких, як однорідність реалізовуваного товару, легкодоступність і публічність інформації про роздрібні ціни, різка девальвація національної валюти відносно долара США і Євро, а також ріст котирувань Platt's; неправильно застосовано норми частин першої, третьої статті 6 та частину першу статті 59 Закону, оскільки Рішення АМК не лише не містить жодних доказів негативного впливу дій Позивача спільно з ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" на конкуренцію на досліджуваному ринку, але й будь-якого аналізу знижок, акцій і програм лояльності.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач: заперечує, що Позивач та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" не змагалися в частині встановлення роздрібних цін на реалізацію дизельного пального, що, в свою чергу, призвело до обмеження конкуренції; зазначає про відсутність належних доказів на підтвердження наявності підстав для визнання Рішення АМК недійсним і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.
Рішенням АМК:
- визнано дії Позивача та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" щодо узгодження своєї поведінки під час встановлення протягом січня-лютого 2015 року однакових або близьких за розміром цін на дизельне пальне порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною 3 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій шляхом встановлення протягом січня-лютого 2015 року однакових або близьких за розміром цін на дизельне пальне;
- на Позивача накладено штраф у розмірі 68 000 грн.;
- на ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" накладено штраф у розмірі 8 000 грн.
Як вбачається з Рішення АМК, згідно з інформацією Позивача (лист від 14.05.2015 № 8-926) постачальником світлих нафтопродуктів є приватне підприємство (далі - ПП) "ОККО - БІЗНЕС КОНТРАКТ" (комітент). Відповідно до умов договору комісії від 01.02.2015 ОБК/1-3-15/16 право власності на світлі нафтопродукти, що передаються комітентом Позивачу на реалізацію, до останнього не переходить, як і право власності на грошові кошти (виручку) від реалізації Позивачем нафтопродуктів третім особам. Позивач згідно з Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, не зобов'язаний обліковувати вартість переданих Позивачу та реалізованих ним світлих нафтопродуктів за договором комісії. Згідно з умовами договору комісії світлі нафтопродукти передаються Позивачу комітентом без зазначення вартості. Також Позивач повідомив Відповідача про те, що не здійснює калькуляцію на зміну кожної ціни по кожній марці пального. При визначенні ринкової ціни реалізації пального третім особам Позивач враховує такі фактори, як наявність залишків та перспектив з постачання пального комітентом, конкурентне середовище на ринку, витрати Позивача, пов'язані з реалізацією пального третім особам, коливання попиту на товари в Україні та світовому ринку, тенденції, припущення та прогнози ситуації на ринку нафтопродуктів.
Отже, згідно з умовами договору комісії ПП "ОККО - БІЗНЕС КОНТРАКТ" є власником високооктанового бензину та дизельного пального до моменту його реалізації третім особам. При цьому Позивач самостійно визначає роздрібну ціну реалізації нафтопродуктів та зобов'язаний діяти в інтересах ПП "ОККО - БІЗНЕС КОНТРАКТУ". Крім цього, розмір комісійної винагороди Позивача напряму залежить від встановленої ним роздрібної ціни реалізації нафтопродуктів. Таким чином, як ПП "ОККО - БІЗНЕС КОНТРАКТ", так і Позивач заінтересовані в отриманні вигоди від реалізації нафтопродуктів та можуть отримувати такі вигоди в разі вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідних ринках. ПП "ОККО - БІЗНЕС КОНТРАКТ" та Позивач входять до складу єдиного суб'єкта господарювання, який діє на ринку роздрібної реалізації дизельного пального у Львівській області. У розумінні статті 1 Закону Позивач є суб'єктом господарювання та діє на ринку роздрібної реалізації дизельного пального у Львівській області.
ТОВ "ВОТ РІТЕЙЛ" на АЗС використовує знак для товарів і послуг "WOG". Згідно з інформацією ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" (лист від 15.05.2015 № 8-945), постачальником світлих нафтопродуктів є: ТОВ "ВОГ ТРЕЙДІНГ" та ТОВ "БНК УКРАЇНА". ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" придбаває нафтопродукти централізовано. В областях здійснюють свою діяльність регіональні та обласні дирекції товариства, які не мають статусу юридичної особи. Підприємство придбаває нафтопродукти та передає їх на реалізацію в області через АЗС та нафтобази внаслідок внутрішнього переміщення в міру виникнення потреби. Через мережу АЗС WOG здійснюється реалізація моторних бензинів та імпортного дизельного пального виключно виробництва стандартів Євро 5.
Позивач та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" є конкурентами на одному товарному ринку у Львівській області та не пов'язані відносинами контролю.
У Рішенні АМК також зазначено, що дослідження ринків, визначення територіальних (географічних), товарних меж ринків та визначення часток суб'єктів господарювання на них проводилося згідно з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605. Товарним ринком є роздрібна реалізація дизельного пального (або їхніх аналогів). Територіальними межами ринку роздрібної реалізації дизельного пального є Львівська область. На ринку роздрібної реалізації дизельного пального за результатами дослідження здійснює діяльність 46 суб'єктів господарювання, які реалізують пальне через 363 АЗС. Ринки роздрібної реалізації дизельного пального в межах Львівської області є висококонцентрованими, зі сталою структурою. Протягом останніх років два найбільших учасники ринку займали близько його 50 відсотків, при цьому склад цих учасників залишався незмінним (компанії, які працюють під брендами ОККО, WOG). Позивач та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" торгують імпортованими нафтопродуктами та встановлюють роздрібні ціни на найвищому рівні.
Згідно з Рішенням АМК під час дослідження ринку роздрібної реалізації дизельного пального встановлено, що починаючи з 14 січня 2015 і до 25 лютого 2015 року роздрібні ціни на дизельне пальне на АЗС у Львівській області почали стрімко зростати і з 26.02.2015 триматися на рівні 27,99 грн., а починаючи з 05 березня 2015 року ціна на дизельне пальне у Позивача та у ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" одночасно почала знижуватися. Так, згідно з моніторингом Відповідача за період з 14 січня 2015 до 25 лютого 2015 року у Позивача та у ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" роздрібні ціни на дизельне пальне у Львівській області зросли на 0,50 - 12,60 грн. за літр.
З метою визначення схожості в діях операторів щодо ціноутворення Відповідачем проаналізовано наявність взаємозв'язку між даними щодо цін операторів шляхом розрахунку коефіцієнту кореляції між рядами їх цін роздрібної реалізації дизельного пального, що встановлені у період, який досліджується. Коефіцієнт кореляції розрахований для рядів даних цін роздрібної реалізації на дизельне пальне Позивача та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" з 14 січня 2015 і до 26 лютого 2015 року у Львівській області. Коефіцієнт кореляції - 0,99, що наближено до одиниці, для дизельного пального свідчить про тісну взаємозалежність цінових траєкторій зазначених суб'єктів господарювання та підтверджує схожість їх поведінки і пряму залежність між динамікою цін операторів ринку.
Таким чином, Відповідач в оскаржуваному Рішенні АМК зробив висновок, що можна стверджувати про схожість дій Позивача та ТОВ "BOГ РІТЕЙЛ" на ринках роздрібної реалізації дизельного пального.
У Рішенні АМК також встановлено, що оператори ринку при роздрібній реалізації дизельного пального застосовують різні методики оцінки вибуття запасів: ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" - за методом ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів); Позивач - за методом середньозваженої собівартості. Структура інших витрат також відрізняється в учасників ринку в залежності від наявності АЗС, нафтосховищ та транспорту.
Серед об'єктивних причин зростання роздрібних цін на дизельне пальне учасниками ринків зазначаються зростання світових цін на нафту, що, в свою чергу, призводить до зростання оптових цін на світові нафтопродукти, які в період з 14 січня 2015 року до 25 лютого 2015 року становили близько 80 - 90% від роздрібної ціни реалізації.
У ході проведення дослідження механізму встановлення операторами роздрібних цін на дизельне пальне з'ясовано, що Позивач та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" враховують при встановленні роздрібних цін ринковий фактор - співвідношення попиту та пропозиції на товар, а ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" зазначило, що через мережу АЗС WOG здійснюється реалізація моторних бензинів та імпортного дизельного пального виключно виробництва стандартів Євро 5. При цьому жоден з операторів не проводив протягом досліджуваного періоду досліджень на предмет вивчення співвідношення попиту/пропозиції на ринку світлих нафтопродуктів, зокрема дизельного пального. Таким чином, відсутність інформації у операторів про зміни попиту/пропозиції та еластичності попиту на товар виключає можливість коректного врахування цих величин при визначенні розміру роздрібних цін на дизельне пальне. Ціна на імпортні моторні бензини та дизельне пальне залежить від щоденних змін світових значень вартості бензинів та дизельного пального відповідно до щоденних публікацій агентства PLATTS та курсу долара США, який у січні - лютому 2015 року стрімко зростав.
Протягом досліджуваного періоду оператори здійснювали діяльність на ринку роздрібної реалізації дизельного пального на різних умовах: одні реалізували власне пальне, закуплене у постачальників, інші не закуповували пальне, а працювали відповідно до договору комісії. Таким чином, одні оператори в процесі ціноутворення могли враховувати фактичні ціни купівлі нафтопродуктів, тоді як інші, не здійснюючи закупівлі нафтопродуктів, могли враховувати лише тенденції, припущення та прогнози ситуації на ринку нафти та нафтопродуктів України та світу, щоденні публікації агентства PLATTS тощо. Варто зазначити, що оператори, які здійснювали фактичну закупівлю дизельного пального, купляли пальне за різними гуртовими цінами. Таким чином, Оператори здійснюють діяльність з реалізації пального на різних умовах, підприємства несуть різні затрати на реалізацію пального. Також на момент підняття роздрібних цін у них були різні залишки дизельного пального.
Незважаючи на те, що закупівельні ціни на пальне є різними, умови здійснення діяльності з роздрібної реалізації пального також різні, відрізняються витрати підприємств на реалізацію пального та обсяги залишків - зростання роздрібних цін реалізації дизельного пального відбувалося на однаковому рівні та практично одночасно. Позивач у період з 14.01.2015 до 25.02.2015 підвищив вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 11,00 грн./літр, або на 64,7% (з 16,99 грн./літр до 27,99 грн./літр). TOB "ВОГ РІТЕЙЛ" у період з 14.01.2015 до 25.02.2015 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 12,60 грн./літр, або на 74,1% (з 16,99 грн./літр до 29,59 грн./літр).
Оператори піднімали та знижували роздрібні ціни на дизельне паливо до однакового рівня практично одночасно (в один день або з різницею в 1-2 дні). При цьому ціни на нафтопродукти встановлювалися на абсолютно однаковому рівні або ж досягали цього рівня протягом невеликого проміжку часу. Наслідком таких дій суб'єктів господарювання є встановлення практично однакових роздрібних цін на дизельне паливо. Дані моніторингів доводять прогнозованість поведінки вказаних операторів протягом досліджуваного періоду.
В оскаржуваному Рішенні АМК зазначено, що в даному випадку Позивач та TOB "ВОГ РІТЕЙЛ" своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що призвело до обмеження можливості кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурента.
Позивач та TOB "ВОГ РІТЕЙЛ", вчиняючи такі дії, не несуть витрати, пов'язані з ціновою змагальністю та можливими змінами обсягів попиту та, як результат таких дій, нівелюють ризик втрат, пов'язаних з конкурентною боротьбою з іншими учасниками ринку. Для досягнення даного результату дії Відповідачів взаємно доповнюють одна одну, оскільки ведення одноманітної цінової політики при різних внутрішніх умовах господарювання неможливе без дотримання єдиної узгодженої поведінки на ринку роздрібної реалізації зазначених нафтопродуктів. У період вчинення антиконкурентних узгоджених дій певний рівень конкуренції на ринку залишився, але Відповідачі свідомо не змагалися в частині встановлення роздрібних цін реалізації дизельного пального, що, в свою чергу, у зв'язку з суттєвим впливом даних операторів на ринок у цілому призвело до обмеження конкуренції.
Відтак дії Позивача та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ", які полягають у схожому підвищенні роздрібних цін на дизельне пальне, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною третьою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону.
Доказів оскарження Рішення АМК ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" не надано; накладений Рішенням АМК штраф у розмірі 8 000 грн. ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" сплачено.
З урахуванням дати прийняття Рішення АМК (22.07.2016) та періоду, в який вчинено порушення (січень-лютий 2015 року) суд першої інстанції зазначив, що строк давності, визначений статтею 42 Закону і статтею 281 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", не порушений.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Рішення АМК в частині, що стосується Позивача.
Відповідно до статті 1 Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно з частиною першої статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
За приписами пункту 1 частини першої статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:
розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами;
прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.
Статтею 59 Закону передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій):
- судове рішення приймається суддею з результатами обговорення усіх обставин справи (частина перша статті 47);
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частини перша, третя статті 13);
- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом;
- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43).
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76).
Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: Позивач та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" є конкурентами на одному товарному ринку у Львівській області та не пов'язані відносинами контролю; Позивач та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" здійснюють діяльність з реалізації дизельного пального через 120 АЗС, що складає 56 % від загальної кількості АЗС у Львівській області, що надає їм можливість спільно відчутно впливати на ринок, в тому числі шляхом обмеження конкуренції; Позивач та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" піднімали та знижували роздрібні ціни на дизельне паливо до однакового рівня практично одночасно; протягом досліджуваного періоду Позивач та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" здійснювали діяльність на ринку роздрібної реалізації дизельного пального на різних умовах; закупівельні ціни на пальне є різними, умови здійснення діяльності з роздрібної реалізації пального також різні, відрізняються витрати підприємств на реалізацію пального та обсяги залишків зростання роздрібних цін реалізації дизельного пального відбувалося на однаковому рівні та практично одночасно; схоже підвищення цін на роздрібну реалізацію дизельного пального, що випереджає динаміку зростання оптових цін з урахуванням залишків без наявності об'єктивних причин, дає змогу збільшити доходи від реалізації нафтопродуктів; Позивач та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що призвело до обмеження можливості кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурента; підвищення цін Позивачем та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" на дизельне паливо відбулося за відсутністю на момент підвищення цін об'єктивних на те причин, оскільки ними були застосовані різні методики оцінки вибуття запасів та мають різну кількість залишків палива при підвищенні оптових цін; стрімке і значне зростання роздрібних цін на дизельне пальне за відсутності об'єктивних підстав є наслідком антиконкурентних узгоджених дій.
Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було враховано, що порушення, передбачене частиною третьою статті 6 Закону, установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який, по-перше, свідчить про погодження конкурентної поведінки суб'єктів господарювання, і по-друге, спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки здійсненому Відповідачем економічному аналізу ринку. Зокрема, судами не досліджено питання про те, чи здійснений Відповідачем аналіз ринку дійсно давав можливість пояснити схожість дій Позивача та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" лише наявністю змови (домовленості) між ними, оскільки для притягнення суб'єктів до відповідальності на підставі частини третьої статті 6 Закону схожість їхніх дій має бути результатом (наслідком) саме узгодження їхньої конкурентної поведінки, що встановлюється в результаті здійснення Антимонопольним комітетом України відповідного економічного аналізу ринку.
При цьому господарськими судами також не було надано належної правової оцінки доводам та доказам Позивача стосовно того, що роздрібні ціни на дизельне пальне у досліджуваний період встановлювалися Позивачем виключно під впливом об'єктивних економічних факторів, оскаржувані судові рішення також не містять висновків щодо того чи спростував здійснений Відповідачем аналіз ринку наявність об'єктивних причин для вчинення Позивачем дій щодо встановлення роздрібних цін на дизельне пальне та, як наслідок, обумовленість цінової поведінки Позивача об'єктивними економічними факторами. Судами не досліджено питання щодо відповідності динаміки зміни роздрібних цін Позивача на дизельне пальне протягом досліджуваного періоду коливанням об'єктивних ринкових факторів, що впливали на рівень роздрібних цін на відповідні види нафтопродуктів у цей період (зокрема, коливанням ринкових оптових цін на відповідні види нафтопродуктів з урахуванням змін курсу гривні до долара США і Євро, а також динаміці собівартості нафтопродуктів). Наявність такої кореляції (взаємозалежності) між роздрібними цінами та закупівельними цінами нафтопродуктів (вартістю отримання на реалізацію) є доказом об'єктивності та економічної обґрунтованості цінової поведінки Позивача, тоді як відсутність такої кореляції свідчить про обумовленість цінової поведінки Позивача суб'єктивними чинниками.
Суди також не дослідили обставин щодо ступеню схожості роздрібних цін Позивача та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" з огляду на можливість конкуруючих між собою учасників ринку домовитися щодо встановлення не однакових, але подібних роздрібних цін на нафтопродукти. При цьому суди мали з'ясувати, чи забезпечувала різниця у роздрібних цінах Позивача та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" наявність цінової конкуренції між зазначеними суб'єктами господарювання.
Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п'ята).
Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права, а саме статей 47, 13, 33, 43, 76 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.
Так, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У даній справі такими доводами й доказами могли стати саме ті, що вказані в даній постанові і належну оцінку яких попередніми судовими інстанціями, як зазначалося, не здійснено.
Водночас суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням викладеного та відповідно до статті 310 ГПК України рішення і постанова з даної справи підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результати нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.
Керуючись статтями 300, 308, 310 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Окко-Нафтопродукт" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 зі справи № 914/2554/16 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
