ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26.02.2018
Справа № 920/840/17
м . Суми
За позовом Заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми
до відповідача ОСОБА_2 господарства «Дробоног», с. Чернеча Слобода Буринського району Сумської області
про повернення земельної ділянки
Головуючий суддя Котельницька В.Л.
Судді: Костенко Л.А.
ОСОБА_3
За участю представників:
від позивача – ОСОБА_4 (довіреність № 9-18-0.6-13/62-18 від 12.01.18)
від відповідача - ОСОБА_5 (довіреність № б/н від 01.12.17)
прокурор – Правдюк В.В. (посвідчення № 044588 від 19.10.16)
У засіданні брали участь: секретар судового засідання Пономаренко Т.М.
Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві просить суд зобов’язати відповідача повернути на користь ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Сумській області земельну ділянку загальною площею 38,9 га для ведення селянського сільськогосподарського (фермерського) господарства, розташовану на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
Прокурор та позивач у поданих до суду заявах по суті справи наполягали на правомірності позовних вимог та просили суд задовольнити позов.
Відповідачем у підготовчому засіданні були подані до суду заперечення, у яких він підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, наполягав на необґрунтованості позовних вимог.
Представник відповідача подав заяву № б/н від 25.01.2018 про долучення документів до матеріалів справи.
Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 26.02.2018.
У вступному слові прокурор усно виклав позовні вимоги, на задоволенні яких він наполягає, просив суд зобов’язати відповідача повернути на користь ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Сумській області земельну ділянку загальною площею 38,9 га для ведення селянського сільськогосподарського (фермерського) господарства, розташовану на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області.
Представник позивача підтримав позицію прокурора та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позов та у поданому до суду запереченні, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представниками сторін були надані пояснення з приводу обставин, на які вони посилались у поданих до суду заявах по суті справи.
У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора, оцінивши подані докази, суд встановив:
Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності організовує і здійснює відповідно до покладених на нього завдань Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Так, у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Сумській області виступає правонаступником Білопільської районної державної адміністрації Сумської області та здійснює розпорядження землями державної форми власності сільськогосподарського призначення.
Незаконне, на думку прокурора, утримування відповідачем спірної земельної ділянки, незважаючи на відсутність правових підстав для подальшого її використання, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, позбавляючи його можливості розпоряджатись нею та, у свою чергу, свідчить про порушення інтересів держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Сумській області.
Разом з тим, враховуючи тривалість вказаних порушень земельного законодавства, позивач самостійно до суду з відповідним позовом не звернувся.
Позивач, у свою чергу, таку бездіяльність пояснює відсутністю у нього відомостей про смерть особи, якій був виданий державний акт на право постійного користування землею серії СМ № 000104, у зв’язку з чим не було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки відповідачем.
На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт.2З Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Сумській області. Відтак, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Розпорядження голови Буринської районної державної адміністрації Сумської області № 116 від 07.04.1997 гр.ОСОБА_6 надано земельну ділянку загальною площею 38,9га для організації селянського (фермерського) господарства із земель запасу Чернечослобідської сільської ради. На підставі цього розпорядження гр. ОСОБА_6 був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії СМ № 000104 від 17.07.1997, виданий головою Буринської районної державної адміністрації, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 155.
10.02.2016 гр. ОСОБА_6 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 07 від 17.02.2016, копія якого міститься у матеріалах справи.
Доказів повернення вищезазначеної земельної ділянки до земель державної власності чи доказів переоформлення права користування цією земельною ділянкою спадкоємцями гр. ОСОБА_6 матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів передачі гр. ОСОБА_6 спірної земельної ділянки до складеного капіталу ОСОБА_2 господарства «Дробоног».
Довідкою Відділу у Буринському районі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Сумській області № 932/116-17 від 19.08.2017 підтверджується факт надання спірної земельної ділянки саме гр. ОСОБА_6
Довідкою Конотопської ОДПІ ОСОБА_1 управління ДФС у Сумській області № 2849/9/18-02-16 підтверджується факт використання спірної земельної ділянки ФГ «Дробоног» та сплати даним господарством земельного податку протягом 2016-2017 років за користування землею.
Прокурор, зважаючи на відсутність у ФГ «Дробоног» правовстановлюючих документів на земельну ділянку, звернувся до господарського суду з вимогою зобов’язати відповідача повернути земельну ділянку розпоряднику - ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру у Сумській області.
Суд, розглянувши позовні вимоги, зазначає наступне:
Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Зі змісту частини другої вищезазначеної статті вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.
Матеріали даної судової справи не містять доказів переоформлення гр. ОСОБА_6 права користування земельною ділянкою чи отримання її у власність.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Матеріалами справи не підтверджується наявність будь-якого договору, який би свідчив про отримання відповідачем у власність чи у користування земельної ділянки загальною площею 38,9 га, розташованої на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області.
Таким чином, суд зауважує, що право користування спірною земельною ділянкою, яка була отримана гр. ОСОБА_6 у постійне користування, не було внесено ним до складу майна фермерського господарства, а також не було успадковано після його смерті спадкоємцями.
Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України (у редакції, що діяла на момент відкриття спадщини) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Частиною 2 зазначено статті встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
Разом з тим, частиною третьою статті 102-1 Земельного кодексу України та частиною 3 статті 407 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою згадана стаття не містить.
Разом з тим, статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
До того ж, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою, не надано жодних правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, при цьому факт користування нею та сплати земельного податку у 2016-2017 роках відповідач не заперечує.
В силу вимог Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає саме на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки та користувачем.
У даному випадку судом встановлено, що спадкодавець користувався спірною земельною ділянкою не на підставі договору, а на підставі державного акта на право постійного користування землею серії МС № 000104.
Таким чином, суд робить висновок, що статтею 1225 Цивільного кодексу України не передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, а частиною 1 ст. 407 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису.
На підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів суд встановлює факт користування фермерським господарством земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. При цьому, хоча відповідач сплачує належним чином земельний податок за користування землею, однак відсутність документів, які б засвідчували право власності чи користування спірною земельною ділянкою, порушує права позивача.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає припинення дії, яка порушує право, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що спірна земельні ділянка використовується відповідачем без належних правовстановлюючих документів.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про задоволення позову шляхом зобов’язання відповідача повернути земельну ділянку ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру у Сумській області.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 116, 118, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов’язати Фермерське господарство «Дробоног» (41740, Сумська область, Буринський район, с. Чернеча Слобода, вул. Кулішівська, 17; код ЄДРПОУ 06710429) повернути ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108; код ЄДРПОУ 39765885) земельну ділянку загальною площею 38,9 га для ведення селянського сільськогосподарського (фермерського) господарства, розташовану на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області.
3. Стягнути з ОСОБА_2 господарства «Дробоног» (41740, Сумська область, Буринський район, с. Чернеча Слобода, вул. Кулішівська, 17; код ЄДРПОУ 06710429) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33; код ЄДРПОУ 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3595,21 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне судове рішення складено 03.03.2018.
Головуючий суддя В.Л.Котельницька
Судді : Л.А.Костенко
ОСОБА_3
