Справа № 405/343/15-ц
Провадження2-і/405/1/17
УХВАЛА
04 січня 2018 року Ленінський районний суд міста Кіровограда в складі:
головуючого судді - Драного В.В.
при секретарі - Притулі О. В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Іванової Л.А. у цивільній справі №405/343/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із повторною заявою про відвід судді Іванової Л.А. у цивільній справі № 405/343/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.
Заява про відвід судді мотивована тим, що у судді Іванової Л.А. в період 2015-2016 року в провадженні перебувала цивільна справа №405/344/15-ц про визнання права постійного проживання позивача ОСОБА_1 та трьох її неповнолітніх дітей в будинку за адресою АДРЕСА_1, відповідачем по якій був ОСОБА_3, а його постійним представником у всіх судових засіданнях був його син та її (позивача) колишній чоловік ОСОБА_2 Головуючий по справі, на думку заявника, з корисливих мотивів винесла завідомо неправосудне рішення від 06.04.2016 року, яким відмовила в задоволенні позову. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року зазначене судове рішення було скасовано та винесено рішення про задоволення позовних вимог.
Вказала, що оскільки суддею було винесено завідомо неправосудне рішення, то вона має нести кримінальну відповідальність, з приводу чого вона (позивач) звернулася з відповідною заявою до прокуратури Кіровоградської області, на яку отримала незаконну відповідь про відмову в порушенні кримінального провадження, та в подальшому вона (позивач) звернулася до слідчого судді із скаргою на бездіяльність прокуратури та ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.12.2017 року її (позивача) скарга була задоволена та слідчий суддя зобов'язав начальника Кропивницького ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області внести відповідні відомості до Реєстру та порушити кримінальну справу.
Вважає, що після зазначеної ухвали від 06.12.2017 року суддя Іванова Л.А. буде в порядку помсти в подальшому виносити завідомо неправосудні рішення та ухвали по справі №405/343/15-ц, як виносила рішення і по іншим справам, в яких вона (ОСОБА_1) була позивачем, заявником, зокрема, справа №405/8423/16-ц, справа №405/6952/15-ц, справа №405/343/15-ц, провадження №4-с. Вказані вище обставини, на думку заявника, дають підстави вважати, що суддя Іванова Л.А. проявляє відверту особисту зацікавленість в розгляді не тільки справи №405/343/15-ц, а і всіх справ, скарг та заяв, які знаходяться в Ленінському районному суду м. Кіровограда, в яких вона є позивачем, скаржником та заявником, а ОСОБА_2 або ОСОБА_3 відповідачем або боржником за виконавчим провадженням, щоб з мотивів особистої помсти постановити по справам завідомо неправосудні рішення та ухвали, щоб примусити її (позивача) та її представника знову проходити всю процедуру апеляційного та касаційного оскарження.
Відповідно до п.11 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного-процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
З огляду на викладене, заява про відвід судді, з урахуванням зазначених вище положень ЦПК України, розглядається судом в порядку ст.ст. 36-41 ЦПК України, в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Так, за наслідками розгляду вказаної заяви про відвід судді, суд, який розглядає справу, дійшовши висновку про необґрунтованість відводу на підставі положень ст.ст. 36, 40 ЦПК України, зупинив провадження у справі. Заяву ОСОБА_1 для вирішення питання про відвід судді передано у порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування заяви про відвід судді, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.6, ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Учасники справи, мають процесуальне право заявити відвід судді, в провадженні якого знаходиться справа. Підставами для відводу судді, які визначені ст. 36 ЦПК України, за якими суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Статтею 37 ЦПК України передбачено недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Доводами заяви ОСОБА_1 про відвід судді Іванової Л.А. є те , що суддя особисто заінтересована (зацікавлена) в розгляді зазначеної справи, а також інших справ, де вона (ОСОБА_1) є позивачем, заявником та скаржником, які перебували та перебувають в провадженні судді Іванової Л.А., також прийняття суддею Івановою Л.А. рішення по цивільній справі №405/344/15-ц за позовом ОСОБА_1, яка діє як законний представник в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права постійного користування житлом, а також розгляд суддею Івановою Л.А. інших цивільних справ, в яких ОСОБА_1 є позивачем, заявником чи стягувачем, та, відповідно, незгода останньої з винесеними суддею рішеннями, іншими процесуальними рішеннями.
Судом відзначається, що вказані доводи ОСОБА_1 не можуть бути підставою для відводу судді, оскільки частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Також судом відзначається, що доводи позивача про те, що суддею Івановою Л.А. по справі №404/343/15-ц, яка на даний час знаходиться в провадженні судді, буде винесено судове рішення не на користь позивача ОСОБА_1, з метою покарати у такий спосіб позивача за її звернення до правоохоронних органів щодо винесення суддею судового рішення, яке, на думку позивача ОСОБА_1 є завідомо неправосудним, розцінюється судом, як засіб впливу на суддю в зазначений спосіб під час здійснення правосуддя, схилення судді до винесення рішень на користь позивача ОСОБА_1, та, в разі, протилежного, повторного звернення до правоохоронних органів з порушенням відносно судді кримінальних проваджень за винесення, на думку заявника ОСОБА_1, завідомо неправосудних рішень.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
У висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Частиною 2 ст.126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
З огляду на викладене, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про відвід судді не містять об'єктивних обставин, які можуть слугувати підставою для задоволення поданої заяви про відвід судді, заявлений відвід не вмотивований належним чином, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для відводу судді Іванової Л.А. у цивільній справі №405/343/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.
Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 36-40 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Іванової Л.А. у цивільній справі №405/343/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний
