Справа № 405/343/15-ц
Провадження № 2/405/463/17
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2017 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Береді Я.І.,
за участю представника позивача за первісним позовом
(представник відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 -ОСОБА_2
та відповідача за первісним позовом (позивача
за зустрічним позовом) ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі №405/343/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила з урахуванням уточнень в порядку поділу майна виділити їй: диван кутовий вартістю 2 000 грн.; холодильник «Indesit» - 4 500 грн.; утюг «Teval» - 300 грн.; пральна машина «Zanussi» - 2 937 грн.; стінку кімнатну - 500 грн.; телевізор «Самсунг» - 2 063 грн.; комп'ютер б/у - 1 000 грн.; планшет - 980 грн.; стінка спальня б/у - 500 грн.; електром»ясорубка «Зеймер» - 880 грн.; телевізор «Соні» - 580 грн.; телевізор «Лібертон» - 629 грн.; , а всього на суму 16 869 грн. Виділити відповідачу: диван-ліжко вартістю 1 500 грн.; мікрохвильову піч ДЕУ - 514 грн.; відеокамеру «Соні» - 2 000 грн.; ДВД-333 - 225 грн.; стінку-спальню-ліжко - 700 грн.; акваріум - 1 000 грн.; полички дерев»яні 2 шт. - 500 грн.; ікона із кольорових металів - 2 000 грн.; сервант - 500 грн.; вишиту картину - 1 000 грн.; фотоапарат цифровий «ДжиЕ» - 500 грн.; принтер (ксерокс та сканер) «Епсон» - 1 500 грн.; відеокамера «Кенон» - 2 667 грн.; мопед - 500 грн. Залишити у спільній власності та спільному користуванні наступне домове устаткування: котел «Атон» вартістю 2 420 грн.; кабінку душову - 1 190 грн.; бойлер «Горение» - 2 000 грн.; вхідні двері - 980 грн.; кухонний куточок - 1 200 грн.; газову плиту «Електа», унітаз та умивальник; водопровід; насос «Спрут»; посуд столовий; книги в кількості 130 шт. - ціна останніх невідома. Просить також стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості автомобіля ЗАЗ-110308, державний номерний знак НОМЕР_1, який також був придбаний ними в період шлюбу, що становить 16 912,00 грн. та визнати право власності на автомобіль за відповідачем при умові попередньої сплати ним на її користь компенсації та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, в якому просив в порядку поділу майна виділити йому котел, душову кабіну, холодильник, телевізор «Лібертон» та фотоапарат.
Новий судовий розгляд зазначеної цивільної справи №405/343/15-ц здійснюється після скасування постановою Верховного Суду України від 18 січня 2017 року ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2016 року, ухвали апеляційного суду Кірповоградської області від 29 червня 2016 року та рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16 травня 2016 року в частині поділу майна подружжя.
11 грудня 2017 року за вх.№30205 позивачем ОСОБА_1 подана повторна заява про відвід судді Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванової Л.А. по цивільній справі № 405/343/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна з підстав п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України, на обґрунтування якої зазначено, що в провадженні судді Іванової Л.А. в період 2015-2016 року в провадженні перебувала цивільна справа №405/344/15-ц про визнання права постійного проживання позивача ОСОБА_1 та трьох її неповнолітніх дітей в будинку за адресою АДРЕСА_1, відповідачем по якій був ОСОБА_4, а його постійним представником у всіх судових засіданнях був його син та її (позивача) колишній чоловік ОСОБА_3, при цьому, головуючий по справі з корисливих мотивів, винесла завідомо неправосудне рішення від 06.04.2016 року, яким відмовила в задоволенні позову. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року зазначене судове рішення було скасовано та винесено рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що , оскільки суддею було винесено завідомо неправосудне рішення, то вона має нести кримінальну відповідальність, з приводу чого вона (позивач) звернулася з відповідною заявою до прокуратури Кіровоградської області, на яку отримала незаконну відповідь про відмову в порушенні кримінального провадження, та в подальшому вона (позивач) звернулася до слідчого судді із скаргою на бездіяльність прокуратури та ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06.12.2017 року її (позивача) скарга була задоволена та слідчий суддя зобов'язав начальника Кропивницького ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області внести відповідні відомості до Реєстру та порушити кримінальну справу. Зазначила, «що після зазначеної ухвали від 06.12.2017 року суддя Іванова Л.А. буде в порядку помсти в подальшому виносити завідомо неправосудні рішення та ухвали по справі №405/343/15-ц, як виносила рішення і по іншим справам, в яких вона була позивачем, заявником, зокрема, справа №405/8423/16-ц, справа №405/6952/15-ц, справа №405/343/15-ц, провадження №4-с. Вказані вище обставини, на думку позивача, дають підстави вважати, що суддя Іванова Л.А. проявляє особисту зацікавленість в розгляді не тільки справи №405/343/15-ц, а і всіх справ, скарг та заяв, які знаходяться в Ленінському районному суду м.Кіровограда, в яких вона є позивачем, скаржником та заявником, а ОСОБА_3 або ОСОБА_4 відповідачем або боржником за виконавчим провадженням, щоб з мотивів особистої помсти постановити по справам завідомо неправосудні рішення та ухвали, щоб примусити її (позивача) та її представника знову проходити всю процедуру апеляційного та касаційного оскарження.
В судовому засіданні 11.12.2017 року судом була оголошена перерва до 28.12.2017 року для виклику в судове засідання позивача ОСОБА_1 та для надання останньою пояснень щодо доводів та обставин, викладених в повторній заяві про відвід судді, враховуючи також ті обставини, що заява про відвід судді подана представником позивача.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, судом повідомлена про час та місце судового засідання, причини не явки суду не відомі, окрім того, представник позивача також повідомив про те, що він інформував позивача ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду справи, однак причина її не явки в судове засідання йому не відома.
Відповідно до п.11 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного-процесуального коджексу України в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
З огляду на викладене, заява про відвід судді, який (відвід) заявлений позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 з урахуванням зазначених вище положень ЦПК України, розглядається судом в порядку ст.ст.36-41 ЦПК України, в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Представник позивача за первісним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 -ОСОБА_2 заяву про відвід судді підтримав з підстав, які у ній зазначені, просив заяву задовольнити.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3, заперечив щодо заяви про відвід судді, вважаючи її необгрунтованою та безпідставною, зазначивши також, що в заяві ніяких нових фактів не зазначено, всі доводи викладалися представником позивача і раніше в поданих заявах про відвід судді, також вважає, що всі доводи, викладені в заявах, написані представником позивача, які (доводи) повністю не відповідають дійсності та вбачається саме «хвороблива мстивість» з боку представника позивача до нього як до учасника справи та до головуючого по справі судді.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.6, ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
В свою чергу, положеннями Цивільного процесуального кодексу України передбачено процесуальне право осіб, які беруть участь у справі, заявити відвід судді, в провадженні якого знаходиться справа, при цьому, підстави для відводу судді визначені ст.36 ЦПК України, за якими, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч.ч.2, 3 ст.36 ЦПК України).
Заслухавши представника учасника справи ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, суд вважає, що підстави для задоволення відводу судді відсутні, а обставини, на які посилається позивач в заяві безпідставні, оскільки, вказані в заяві про відвід підстави для відводу судді, які підтримані в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, за яких заявник вважає, що суддя є особисто заінтересованою (зацікавленою) в розгляді зазначеної справи, а також інших справ, де вона є позивачем, заявником та скаржником, які перебували та перебувають в провадженні судді Іванової Л.А., а так само зміст заявлених підстав для відводу судді зводяться до прийняття суддею Івановою Л.А. рішення по цивільній справі №405/344/15-ц за позовом ОСОБА_1, яка діє як законний представник в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання права постійного користування житлом, а також розгляд суддею Івановою Л.А. інших цивільних справ, в яких ОСОБА_1 є позивачем, заявником чи стягувачем, та, відповідно, незгода останньої з винесеними суддею рішеннями, іншими процесуальними рішеннями, не можуть бути підставами для відводу судді, що також безпосередньо визначено в ч.4 ст.37 ЦПК України за якою незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді.
Крім того, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Частиною 2 ст.126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Також судом відзначається, що доводи позивача про те, що суддею Івановою Л.А. по справі №404/343/15-ц, яка на даний час знаходиться в провадженні судді, буде винесено судове рішення не на користь позивача ОСОБА_1, з метою покарати у такий спосіб позивача за її звернення до правоохоронних органів щодо винесення суддею судового рішення, яке, на думку позивача ОСОБА_1 є завідомо неправосудним, розцінюється судом, як засіб впливу на суддю в зазначений спосіб під час здійснення правосуддя, схилення судді до винесення рішень на користь позивача ОСОБА_1, та, в разі, протилежного, повторного звернення до правоохоронних органів з порушенням відносно судді кримінальних проваджень за винесення, як на думку, заявника ОСОБА_1 завідомо неправосудних рішень.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З огляду на викладене вище, суд зупиняє провадження у даній справі і передає заяву про відвід до канцелярії суду для визначення на під ставі ч.1 ст.33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду судді, який буде розглядати дану заяву про відвід.
Керуючись ч. 3 ст. 40 ЦПК України, суд ,-
У Х В А Л И В:
Зупинити провадження у цивільній справі № 405/343/15-ц, провадження №2/405/463/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.
Передати заяву про відвід судді Івановій Л.А., яка подана 11 грудня 2017 року завх.№30205 позивачем ОСОБА_1 по цивільній справі № 405/343/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, до канцеляції Ленінського районного суду м.Кіровограда для визначення автоматизованою системою документообігу суду та на підставі ч.1 ст. 33 ЦПК України, судді, який буде вирішувати питання про відвід судді.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова
