Справа № 405/343/15-ц
2/405/80/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
при секретарі : Фришко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя посилаючись на те, що перебувала в шлюбі з відповідачем з 16.03.2001 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку Ірину, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 всиновлений відповідачем.
За період шлюбу ними придбане майно, яке вона бажає поділити та просить виділити їй: диван кутовий вартістю 2 000 грн.; холодильник «Indesit» - 4 500 грн.; утюг «Teval» - 300 грн.; пральна машина «Zanussi» - 2 937 грн.; стінку кімнатну – 500 грн.; телевізор «Самсунг» - 2 063 грн.; комп’ютер б/у – 1 000 грн.; планшет – 980 грн.; стінка спальня б/у – 500 грн.; електром»ясорубка «Зеймер» - 880 грн.; телевізор «Соні» - 580 грн.; телевізор «Лібертон» - 629 грн.; , а всього на суму 16 869 грн.
Виділити відповідачу: диван-ліжко вартістю 1 500 грн.; мікрохвильову піч ДЕУ – 514 грн.; відеокамеру «Соні» - 2 000 грн.; ДВД-333 – 225 грн.; стінку-спальню-ліжко – 700 грн.; акваріум – 1 000 грн.; полички дерев»яні 2 шт. – 500 грн.; ікона із кольорових металів – 2 000 грн.; сервант – 500 грн.; вишиту картину – 1 000 грн.; фотоапарат цифровий «ДжиЕ» - 500 грн.; принтер (ксерокс та сканер) «Епсон» - 1 500 грн.; відеокамера «Кенон» - 2 667 грн.; мопед – 500 грн.
Залишити у спільній власності та спільному користуванні наступне домове устаткування: котел «Атон» вартістю 2 420 грн.; кабінку душову – 1 190 грн.; бойлер «Горение» - 2 000 грн.; вхідні двері – 980 грн.; кухонний куточок – 1 200 грн.; газову плиту «Електа», унітаз та умивальник; водопровід; насос «Спрут»; посуд столовий; книги в кількості 130 шт. – ціна останніх невідома.
Просить також стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості автомобіля ЗАЗ-110308, державний номерний знак НОМЕР_1, який також був придбаний ними в період шлюбу, що становить 16 912,00 грн. та визнати право власності на автомобіль за відповідачем при умові попередньої сплати ним на її користь компенсації та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Уточнення до позовних вимог від 09.02.2015 року містять ті ж самі вимоги. В уточненнях від 03.04.2015 року позивачка просить виділити їй автомобіль, так як відповідач ухиляється від сплати аліментів та має заборгованість і вигнав її та дітей з будинку.
Відповідачем за первісним позовом подано заперечення проти позову, в яких він зазначає, що дійсно ними придбане майно: диван кутовий – 2 000 грн.; холодильник «Indesit» - 4 500 грн.; утюг «Teval» - 300 грн.; стінку кімнатну б/у – 500 грн.; телевізор «Самсунг» - 2 063 грн.; комп’ютер б/у – 1 000 грн.; планшет – 980 грн.; стінка спальня б/у – 500 грн.; електром»ясорубка «Зеймер» - 880 грн.; телевізор «Соні» - 580 грн.; телевізор «Лібертон» - 629 грн.; фотоапарат цифровий «ДжейЕ» - 500 грн.; мопед – 500 грн.; котел «Атон» - 2 420 грн.; кабіна душова – 1 190 грн.
В порядку поділу майна просить виділити йому котел, душову кабіну, холодильник, телевізор «Лібертон» та фотоапарат.
Щодо іншого майна, а саме: пральна машина «Zanussi» - 2 937 грн.; диван-ліжко – 1 500 грн.; мікрохвильова піч – 514 грн.; відеокамера «Соні» - 2 000 грн.; ДВД-333 – 225 грн.; стінка спальна ліжко – 700 грн.; акваріум – 1 000 грн.; полички 2 шт. – 500 грн.; ікона – 2 000 грн.; вишита картина – 1 000 грн.; принтер «Епсон» - 1 500 грн.; відеокамера «Кенон» - 2 667 грн.; бойлер «Горение» - 2 000 грн.; вхідні двері – 950 грн.; газова плита «Електа»; унітаз та вмивальник; кухонний куточок – 1 200 грн.; водопровід; насос «Спрут»; посуд столовий та книги в кількості 130 шт. поділу не підлягають, так як дане майно не є їх спільним майном, а є майном його батьків та знаходились в будинку, в якому вони проживали.
Уточнивши позовні вимоги позивачка за первісним позовом просила визнати за нею право власності на автомобіль та стягнути з неї на користь відповідача компенсацію (уточнення від 06.04.2015 року). Відповідно до заяви від 24.12.2015 року просила визнати за нею право власності на 4/5 частини автомобіль за погодженою сторонами ціною виходячи із кількості членів сім»ї на період придбання авомобіля, то просить залишити при поділі їй холодильник та телевізор «Самсунг», а також пральну машину.
В свою чергу ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом про поділ майна подружжя та вказує, що дійсно між ним та відповідачкою за зустрічним позовом зареєстровано шлюб і вони мають трьох дітей. 30.01.2015 року шлюб між ними розірвано рішенням суду. Крім майна, нажитого ними в шлюбі, в 2008 році ним було укладено в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір та отримано кредитну картку з метою розрахунків при придбанні побутових виробів для потреб сім»ї. Відповідачкою використовувалась ця картка для придбання продуктів харчування та ліків, косметики. На даний час мається заборгованість за вказаною карткою в сумі 10 821,87 грн., половина вказаної суми – 5 410,94 грн. має бути стягнута з відповідачки.
При поділі майна вважає, що частки кожного мають бути рівними, він є інвалідом І групи по зору з дитинства, його батьки є людьми похилого віку і потребують його допомоги, в тому числі і матеріальної.
Просить визначити ідеальні частки по 1/2 на автомобіль та залишити його у спільній частковій власності його та відповідачки. Крім цього, залишити у спільній власності також: холодильник, газовий котел, кабінку душову, вхідні металеві двері, насос «Спрут», автоматику до водопровідної станції, гідроакумулятор до насосної станції. При поділі майна виділити йому телевізор «Самсунг» та інше майно на розсуд суду, стягнути з відповідачки на його користь кошти в сумі 5 410,94 грн., як частку заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк».
Позивач за зустрічним позовом також уточнював свої позовні вимоги, згідно уточнень від 28.03.2016 року просить стягнути з відповідачки половину суми коштів, сплачених ним банку, як мінімальний платіж в сумі 3 975,00 грн. на його користь та відшкодувати половину документально підтвердженої суми такого платежу.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, уточненнях до неї та додаткових заявах, наданих при розгляді справи. Вимоги зустрічного позову не визнали.
Відповідач в судовому засіданні позов про поділ майна визнав частково, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях просив позов задовольнити частково та задовольнити його зустрічний позов.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, статтею 11 цього Кодексу визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.03.2001 року, який рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.01.2015 року розірвано. Від шлюбу сторони мають трьох неповнолітніх дітей: доньку Ірину, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
В період шлюбу сторони придбали майно та бажають його розділити відповідно до заявлених ними позовних вимог. Крім цього, сторони придбали автомобіль ЗАЗ-110308, державний номерний знак НОМЕР_1 за ціною 33 781 грн. яка погоджена і не оспорюється сторонами.
Відповідно до вимог ст. 60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині, чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 1 статті 70 Сімейного Кодексу України визначено, що у разі поділу спільного сумісного майна подружжя їх частки є рівними, частина 2 статті 71 цього Кодексу вказує, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Частина 4 вказаної статті визначає, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.
Вказане кореспондується і нормами цивільного кодексу України, а саме: відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами статті 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Судом встановлено, що сторони проживали ІНФОРМАЦІЯ_4, який на праві власності належить батькам відповідача – ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Як пояснив судовому засіданні відповідач, він працює з 01.07.1997 року в Кіровоградському УВП УТОС, та з 01.07.1997 року по даний час перебуває на квартирному обліку для отримання житла, поселяючись в будинок батьків йому та бувшій дружині батьками були надані речі для використання, які не були придбані ними в період шлюбу та не є їх власністю і є власністю інших осіб, а саме: диван-ліжко вартістю 1 500 грн.; мікрохвильова піч – 514 грн.; відеокамера «Соні» -2 000 грн.; акваріум – 1 000 грн.; полички дерев»яні 2 шт. – 500 грн.; ікона – 2 000 грн.; сервант – 500 грн.; вишита картина – 1 000 грн.; відеокамера «Кенон» - 2 667 грн.
Вказані обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7 Позивач за первісним позовом в судовому засіданні не надала доказів придбання вказаного майна в період шлюбу. Крім того, вона не наполягала на поділі майна, надала докази на підтвердження придбання деяких товарів іншими особами – батьками відповідача (мікрохвильової печі, програвача, відеокамери, камери «Соні») та сама пропонувала залишити у спільній власності та спільному користуванні наступне майно: котел «Атон» вартістю 2 420 грн.; кабінку душову – 1 190 грн.; бойлер «Горение» - 2 000 грн.; вхідні двері – 980 грн.; кухонний куточок – 1 200 грн.; газову плиту «Електа», унітаз та умивальник; водопровід; насос «Спрут»; посуд столовий; книги в кількості 130 шт. – ціна останніх невідома.
Стаття 62 Сімейного кодексу України передбачає, за яких обставин майно, що належало лише дружині або чоловікові, може перейти у їх спільну власність. Так, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визначено рішенням суду об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так само якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управління цим майном чи догляді за ним, то дохід, одержаний від цього майна теж може бути визнаний об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Позивачкою та її представником в судовому засіданні не надано доказів для врахування судом щодо вищезазначених обставин.
Враховуючи пояснення в судових засіданнях сторін, допитаних свідків та те, що з відповідачкою проживають троє неповнолітніх дітей, а позивач є інвалідом І групи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог сторін щодо поділу майна та в порядку поділу майна виділяє позивачці наступне: диван кутовий вартістю 2 000 грн.; холодильник «Indesit» - 4 500 грн.; утюг «Teval» - 300 грн.; стінку кімнатну б/у - 500 грн.; телевізор «Самсунг» - 2 063 грн.; комп»ютер б/у - 1 000 грн.; планшет - 980 грн.; стінку спальну б/у - 500 грн.; електром»ясорубку «Зеймер» - 880 грн.; телевізор «Соні» - 580 грн.; телевізор «Лібертон» - 629 грн., а всього на суму 13 932,00 грн.; відповідачу - пральну машину «Zanussi» - 2 937 грн.; стінка-спальня-ліжко - 700 грн.; DVD приставка – 225 грн.; фотоапарат цифровий «ДжиЕ» - 500 грн.; принтер - 1500 грн.; мопед «Карпати» - 500 грн. на суму 6 362,00 грн. із стягненням компенсації вартості майна з відповідача на користь позивачки в сумі 7 570,00 грн.
При цьому судом враховуються пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 щодо обставин придбання пральної машини і оформлення кредиту на матір відповідача. Враховуючи обсяг виділеного майна, суд приходить до висновку про присудження пральної машини в порядку поділу відповідачеві.
Щодо поділу автомобіля ЗАЗ 110308 45, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 судом враховуються наступні обставини. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СРГ 426249 автомобіль ЗАЗ 110308 45, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім»я ОСОБА_1 з правом керування ОСОБА_2, який має посвідчення водія серії РРВ № 225316, видане 5 ДАІ ГУ УМВС України м. Кіровоград 20.04.2006 року (а.с.165). Як пояснили в судовому засіданні сторони спірний автомобіль був придбаний в період зареєстрованого шлюбу в 2008 році на потреби сім»ї, позивачка не має водійських прав та навичок керування автомобілем. У позовній заяві та неодноразових уточненнях до неї просила виділити їй компенсацію вартості автомобіля, потім залишити його у спільній власності, а згодом виділити їй 4/5 частини автомобіля за погодженою сторонами вартістю в сумі 16 912 грн. виходячи із кількості членів сім»ї в період, коли автомобіль був придбаний (а.с. 159), збільшити її частку, як заборгованість по сплаті аліментів. Вказані позовні вимоги необґрунтовані, протирічать діючим нормам законодавства та встановленим судом обставинам.
Відповідно до норм ч.2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Частина 2 статті 71 Сімейного кодексу України визначає, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 06.05.2016 року вона має невеликий заробіток, на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не має змоги сплатити судовий збір, а відтак і частину вартості машини. Суд приходить до висновку про присудження в порядку поділу автомобіля відповідачеві за первісним позовом – ОСОБА_2 із стягненням з нього компенсації на користь позивачки в сумі 16 912,00 грн.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.ч. 2,4 ст. 65 Сімейного кодексу України під час укладення договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.
Тобто зазначені норми матеріального права презюмують факт спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя.
Обгрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 посилається на те, що в 2008 році ним було укладено в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір та отримано кредитну картку з метою розрахунків при придбанні побутових виробів для потреб сім»ї. Відповідачкою використовувалась ця картка для придбання продуктів харчування та ліків, косметики. На даний час мається заборгованість за вказаною карткою в сумі 10 821,87 грн. і просить стягнути з відповідачки половину вказаних коштів, уточнивши дані вимоги 28.03.2016 року визначив суму 3 975,00 грн.
Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів придбання за вказаною кредитною карткою майна на потреби сім»ї. Як пояснила в судовому засіданні відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у неї також була кредитна картка, за якою вона купувала продукти, ліки, необхідні товари для потреб сім»ї. Придбання продуктів, ліків, косметики є необхідним процесом для забезпечення та існування сім»ї.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснювала, що кредит ОСОБА_2 отримувався для оплати оформлення документів на машину, але відповідних доказів позивачем за зустрічним позовом суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині задоволення даних позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з позивачки ОСОБА_1 на користь держави підлягає недотягнута сума судового збору в розмірі 216,20 грн. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом І групи позору, що підтверджено наданими суду документами, він звільнений від понесення судових витрат по справі.
На підставі викладеного і ст. ст. 60, 65, 70 Сімейного кодексу України, ст. ст. 183, 368, 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
ОСОБА _12 Миколаївни до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя – задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) наступне майно:
диван кутовий вартістю 2 000 грн.;
холодильник «Indesit» вартістю 4 500 грн.;
утюг «Teval» вартістю 300 грн.;
стінку кімнатну б/у вартістю 500 грн.;
телевізор «Самсунг» вартістю 2 063 грн.;
комп»ютер б/у вартістю 1 000 грн.;
планшет вартістю 980 грн.;
стінку спальну б/у вартістю 500 грн.;
електром»ясорубку «Зеймер» вартістю 880 грн.
телевізор «Соні» вартістю 580 грн.;
телевізор «Лібертон» - 629 грн.
На загальну суму 13 932,00 грн.
ОСОБА _2 (ІПН НОМЕР_3) в порядку поділу спільного майна подружжя виділити наступне майно:
пральну машину «Zanussi» вартістю 2 937 грн.;
стінка-спальня-ліжко вартістю 700 грн.;
DVD приставка – 225 грн.
фотоапарат цифровий «ДжиЕ» вартістю 500 грн.;
принтер вартістю 1500 грн.;
мопед «Карпати» вартістю 500 грн.;
На загальну суму 6 362,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) компенсацію вартості майна в сумі 7 570,00 грн.
Автомобіль ЗАЗ-110308, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 передати в власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3), стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) половину вартості даного автомобіля в сумі 16 912,00 грн.
В іншій частині позовних вимог як за первісним так і зустрічним позовом – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на користь держави недоплачену суму судового збору в сумі 216,20 грн.
ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) від сплати судових витрат звільнити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда Шевченко
