П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2017 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Лященко Н.П.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Романюка Я.М.,
Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна за заявою ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя.
Позивачка зазначала, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 16 березня 2001 року, який рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2015 року розірваний. Від шлюбу вони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. За період шлюбу сторони придбали майно, згоди щодо поділу якого вони досягти не можуть. Позивачка запропонувала свій варіант поділу майна - предметів домашньої обстановки та вжитку. Крім того позивачка просила виділити їй у власність автомобіль марки ЗАЗ 110308, 2008 року випуску, що також є спільною сумісною власністю сторін, стягнувши з неї компенсацію у розмірі ј його вартості.
ОСОБА_6 звернувся до суду з аналогічним зустрічним позовом, у якому запропонував свій варіант поділу майна. Крім того, позивач зазначав, що в період шлюбу в 2008 році він уклав із ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір та отримав кредитну картку для придбання побутових товарів для потреб сім'ї. ОСОБА_5 використовувала кошти із зазначеної картки для придбання продуктів харчування, ліків та косметики. ОСОБА_6 просив заборгованість за кредитною картою поділити між сторонами в рівних частинах, а також просив залишити автомобіль ЗАЗ 110308, державний номерний знак НОМЕР_1, у спільній частковій власності сторін.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 червня 2016 року, позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково: у порядку поділу майна подружжя виділено у власність ОСОБА_5: диван кутовий вартістю 2 тис. грн; холодильник «Indesit» вартістю 4 500 грн; праску «Tefal» вартістю 300 грн; стінку кімнатну вартістю 500 грн; телевізор «Самсунг» вартістю 2 063 грн; комп'ютер вартістю 1 тис. грн; планшет вартістю 980 грн; стінку спальну вартістю 500 грн; електром'ясорубку «Зеймер» вартістю 880 грн; телевізор «Sony» вартістю 580 грн; телевізор «Лібертон» вартістю 629 грн, всього майна на загальну суму 13 932 грн.
ОСОБА_6 у порядку поділу спільного майна подружжя у власність виділено: пральну машина «Zanussi» вартістю 2 937 грн; стінку-спальня-ліжко вартістю 700 грн; DVD приставку вартістю 225 грн; фотоапарат цифровий «ДжиЕ» вартістю 500 грн; принтер вартістю 1500 грн; мопед «Карпати» вартістю 500 грн, всього майна на загальну суму 6 362 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 компенсацію різниці вартості майна в сумі 7 570 грн. Автомобіль ЗАЗ 110308, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, передано в власність ОСОБА_6, стягнуто з нього на користь ОСОБА_5 половину вартості цього автомобіля в сумі 16 912 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_5 посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року та ухвали цього ж суду від 6 травня та 10 червня 2015 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 березня 2001 року по 30 січня 2015 року, від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей.
У період шлюбу сторони придбали майно, яке складається з предметів домашньої обстановки та вжитку, згоди щодо поділу якого вони не досягли, просили спір вирішити в судовому порядку. Крім того, до спільного майна, що підлягає поділу, включено автомобіль ЗАЗ 110308, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який сторонами оцінено в 33 781 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, вирішуючи питання про поділ автомобіля ЗАЗ 110308 та виділяючи його у власність ОСОБА_6, стягнувши з нього на користь ОСОБА_5 1/2 частину його вартості, виходив з того, що остання має невеликий заробіток, утримує трьох неповнолітніх дітей і не в змозі сплатити судовий збір, а відтак і частину вартості автомобіля.
Разом з тим в наданих для порівняння судових рішеннях від 23 грудня 2013 року, 6 травня та 10 червня 2015 року суд касаційної інстанції за аналогічних фактичних обставин дійшов висновку про те, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) (частина четверта статті 71 СК України).
Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.
Положеннями цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Згідно із частиною п'ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Така умова дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми для відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Суди помилково не застосували до спірних правовідносин норми частини четвертої та п'ятої статті 71 СК України, не з'ясували думки ОСОБА_5 щодо передачі автомобіля у власність ОСОБА_6, не встановили, чи згодна вона на отримання компенсації вартості її частки у праві власності на автомобіль та чи внесена необхідна сума компенсації на депозитний рахунок суду, що призвело до неправильного вирішення спору.
За таких обставин ухвалені у справі рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу в частині поділу автомобіля слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 червня 2016 року та рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2016 року в частині поділу майна скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий
Н.П. Лященко
Судді:
В.І. Гуменюк Я.М. Романюк В.М. Сімоненко
