Справа № 128/2526/16-ц Провадження № 22-ц/772/239/2017
Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 2
Доповідач Медяний В. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2017 року
м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
за участю секретаря Сніжко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року,
встановила:
У липні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння. Просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь її (ОСОБА_2В.) та третьої особи - ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку, площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, вул. Леніна, 105.
Посилається на те, що 12.03.1997 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 і ОСОБА_4 купили земельну ділянку площею 0,1915 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Широкогребельської сільської Ради народних депутатів Вінницького району і надану для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.
Вказана земельна ділянка розташована на території Широкогребельської сільської ради за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, вул. Леніна, 105.
На момент придбання нею та ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки, діючим на той час законодавством не вимагалась державна реєстрація права власності на земельну ділянку, а тому вважає, що вони набули права спільної сумісної власності на дану земельну ділянку в момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.03.1997 року.
В подальшому, всупереч вимогам законодавства України Широкогребельська сільська рада видала на ім'я ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на землю серії ВН від 17.05.1997 року, в якому зазначено, що власником земельної ділянки площею 0,1915 га є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №1-858 від 12.03.1997 року.
Позивач вважає, що відповідач порушив її право спільної сумісної власності на земельну ділянку, розташовану на території Широкогребельської сільської ради за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, вул. Леніна, 105.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року у цивільній справі № 128/3410/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області визнано незаконними дії Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області по складанню, видачі та реєстрації Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН від 17.05.1997 року, виданого на підставі договору купівлі-продажу № 1-858 від 12.03.1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1915 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, а також визнано недійсним даний Державний акт.
Разом з тим, 30 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу земельних ділянок, згідно умов якого ОСОБА_4 передав у власність (продав) ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку, площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, вул. Леніна 105.
В зв'язку із тим, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН від 17.05.1997 року, виданий на підставі договору купівлі-продажу № 1-858 від 12.03.1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1915 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, є недійсним, тому позивач вважає, що ОСОБА_4 особисто не мав законного права на укладення правочинів спрямованих на відчуження належної їй (ОСОБА_2В.) та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності вказаної земельної ділянки, як такої, що є його приватною власністю.
Позивач вважає, що в момент укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок від 30.06.2015 року ОСОБА_3В знала та не могла не знати про той факт, що ОСОБА_4 не є одноособовим власником відчужуваних земельних ділянок, оскільки в п. 1.3. даного договору та в самому Державному акті на право приватної власності на землю серії ВН від 17.05.1997 року було зазначено, що ОСОБА_4 володіє земельними ділянками на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 12 березня 1997 року за реєстровим № 1-858, в якому було вказано, що покупцями земельної ділянки є вона - ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Таким чином позивач вважає, що відповідач ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем, оскільки знала про протиправність дій ОСОБА_4 по відчуженню ним одноособово земельної ділянки, яка перебувала в спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку, площею 0, 1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, що розташовані за адресою: Вінницька область Вінницький район, с. Широка Гребля, вул. Українська (Леніна), 105.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.
У апеляційній скарзі відповідач у справі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника відповідача у справі ОСОБА_3 -ОСОБА_6 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Позивач у справі ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просили рішення залишити без змін.
Третя особа у справі ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 апеляційну скаргу визнали та не заперечували проти її задоволення, посилаючись на її обґрунтованість.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статей 10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов’язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.
Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Колегія суддів переконана, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає не повністю.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Судом установлено, що12.03.1997 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 і ОСОБА_4 купили земельну ділянку площею 0,1915 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Широкогребельської сільської Ради народних депутатів Вінницького району і надану для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Даний договір посвідчено ОСОБА_9, завідуючою Вінницької районної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1-858 (а.с.5).
На підставі вказаного договору купівлі-продажу №1-858 від 12.03.1997 року, ОСОБА_4 17.05.1997 року було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ВН, згідно якого йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,1915 га, яка розташована на території с. Широка Гребля Широкогребельської сільської ради, яку передано для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю, серії ВН від 17.05.1997 року (а.с.5).
На підставі вказаного державного акту ОСОБА_4 зареєстрував своє право приватної власності на земельні ділянки площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку, площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, Леніна, 105 у встановленому законом порядку, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.12.2014 року (а.с.48,49).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18.11.2015 року у справі №128/3410/15-ц позов ОСОБА_2 до Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю задоволено. Визнано незаконними дії Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області по складанню, видачі та реєстрації Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН від 17.05.1997 року, виданого на підставі договору купівлі – продажу № 1-858 від 12.03.1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1915 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства. Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН від 17.05.1997 року, виданий на підставі договору купівлі – продажу № 1-858 від 12.03.1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1915 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с.6,7). Дане рішення набуло законної сили 30.11.2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що як вбачається з рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18.11.2015 року, судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, тому згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України дана обставина не підлягає доказуванню.
На момент укладення 30.06.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Договору купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_4 надав приватному нотаріусу Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_9 заяву про те, що на час укладення договору у зареєстрованому шлюбі не перебуває та не перебував на момент придбання земельної ділянки площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельної ділянки, площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, Леніна, 105. Також вказав, що вказана нерухомість не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя та перебуває в його особистій приватній власності, будь – яких прав щодо неї в інших осіб немає (а.с. 63).
30.06.2015 року ОСОБА_4 надав розписку про те, що він отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 90 тисяч гривень за передачу у власність двох земельних ділянок площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, Леніна, 105 (а.с.72).
На підставі договору купівлі – продажу земельних ділянок від 30.06.2015 року відповідач ОСОБА_3 зареєструвала право приватної власності у встановленому законом порядку на земельну ділянку площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку, площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, Леніна,105, про що свідчать копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.68,69).
26.04.2007 року ОСОБА_2 надала розписку про те, що вона отримала від ОСОБА_4 гроші за частину земельної ділянки 09,15 га в с. Широка Гребля Вінницького району в сумі 2 (дві тисячі) доларів США, претензій до ОСОБА_4 немає (а.с.44).
19.04.2011 року ОСОБА_4 надав розписку про те, що він разом із ОСОБА_2 купляли земельну ділянку в с. Широка Гребля, Вінницького району Вінницької області та у разі продажі вказаної земельної ділянки зобов’язався сплатити ОСОБА_2 половину її вартості (а.с. 37).
Також, 25.11.2010 року ОСОБА_4 надав розписку про те, що він разом із ОСОБА_2 купляли земельну ділянку в с. Широка Гребля, Вінницького району Вінницької області та у разі продажі вказаної земельної ділянки зобов’язався сплатити ОСОБА_2 половину її вартості, а також на протязі 2011 року повернути 5 (п’ять тисяч) 500 доларів США (а.с.38).
Як вбачається із відповіді Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 29.04.2016 року №128, згідно земельно – кадастрової книги та книги сплати земельного податку з 1997 року по 30.06.2015 року власником земельної ділянки в розмірі 0,1842 за адресою: с. Широка Гребля, вул. Леніна (Українська), 105, Вінницького району Вінницької області являвся ОСОБА_4 (а.с.70), що не відповідає дійсності.
Особовий рахунок №12000246, який відкрито за адресою: вул. Українська (бувша Леніна), 105, с. Широка Гребля, Вінницького району Вінницької області в період з 12.09.2005 року по 30.11.2015 року рахувався за ОСОБА_4, про що свідчить відповідь СО «Замостянські ЕМ» від 21.06.2016 року (а.с.71).
Таким чином, враховуючи те, що судом установлено те, що ОСОБА_2 не мала наміру відчужувати належну їй на праві спільної сумісної власності земельну ділянку, повноваженнями щодо її відчуження ОСОБА_4 не наділяла, дії останнього не відповідали її волі, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належне їй на праві спільної сумісної власності майно вибуло поза її волею, а відтак земельна ділянка підлягає витребуванню в добросовісного набувача на користь позивачки відповідно до статті 388 ЦК України.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з наступних підстав.
Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.
Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз’яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на зазначене.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.
З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права.
Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов’язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.
Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.
Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-3090цс15 від 16.09.2015 року у справі №6-1203цс15, який згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.03.1997 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 і ОСОБА_4 купили земельну ділянку площею 0,1915 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Широкогребельської сільської Ради народних депутатів Вінницького району і надану для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Даний договір посвідчено ОСОБА_9, завідуючою Вінницької районної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1-858.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу №1-858 від 12.03.1997 року ОСОБА_4 17.05.1997 року було видано державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку, на підставі якого він зареєстрував своє право приватної власності на земельні ділянки площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку, площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020.
30 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу земельних ділянок, згідно умов якого ОСОБА_4 передав у власність (продав) ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку, площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, вул. Леніна 105.
Однак, в подальшому, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18.11.2015 року у справі №128/3410/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 визнано незаконними дії Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області по складанню, видачі та реєстрації Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН від 17.05.1997 року, виданого на підставі договору купівлі – продажу № 1-858 від 12.03.1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1915 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, а також визнано недійсним даний Державний акт.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про витребування майна, а саме зазначеної земельної ділянки, з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_4, суд першої інстанції повно з’ясувавши обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність своїх висновків цим встановленим обставинам, що в свою чергу привело до неправильного застосування норм як матеріального так і процесуального права.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду про те, що позивач ОСОБА_2 не мала наміру відчужувати належну їй на праві спільної сумісної власності вищевказану земельну ділянку, повноваженнями щодо її відчуження ОСОБА_4 не наділяла, що дії останнього начебто не відповідали її волі, тому дійшов висновку про те, що належне їй на праві спільної сумісної власності майно вибуло поза її волею, а відтак земельна ділянка підлягає витребуванню в добросовісного набувача на користь позивачки відповідно до статті 388 ЦК України.
Адже, суд першої інстанції хоча і встановив та посилався у своєму рішенні на розписки надані ОСОБА_4 та ОСОБА_2, однак не надав їм належної правової оцінки.
Так, зокрема 26.04.2007 року ОСОБА_2 надала розписку про те, що вона отримала від ОСОБА_4 гроші за частину земельної ділянки 09,15 га в с. Широка Гребля Вінницького району в сумі 2000 доларів США, претензій до ОСОБА_4 немає (а.с.44).
Також, 25.11.2010 року ОСОБА_4 надав розписку про те, що він разом із ОСОБА_2 купляли земельну ділянку в с. Широка Гребля, Вінницького району Вінницької області та у разі продажі вказаної земельної ділянки зобов’язався сплатити ОСОБА_2 половину її вартості, а також на протязі 2011 року повернути 5500 доларів США (а.с.38).
19.04.2011 року ОСОБА_4 надав розписку про те, що він разом із ОСОБА_2 купляли земельну ділянку в с. Широка Гребля, Вінницького району Вінницької області та у разі продажі вказаної земельної ділянки зобов’язався сплатити ОСОБА_2 половину її вартості (а.с. 37).
Крім цього, 30.06.2015 року ОСОБА_4 надав розписку про те, що він отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 90 тисяч гривень за передачу у власність двох земельних ділянок площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Широка Гребля, Леніна, 105 (а.с.72).
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_2 не мала наміру відчужувати належну їй на праві спільної сумісної власності земельну ділянку, повноваженнями щодо її відчуження ОСОБА_4 не наділяла та дії останнього не відповідали її волі, а тому належне їй на праві спільної сумісної власності майно вибуло поза її волею, а відтак земельна ділянка підлягає витребуванню в добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_4 відповідно до статті 388 ЦК України.
Крім того позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки 30 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, остання знала та не могла не знати про той факт, що ОСОБА_4 не є одноособовим власником відчужуваних земельних ділянок, а тому відсутні передбачені ч. 1 ст. 388 ЦК України підстави для витребування цього майна у відповідача ОСОБА_3 як добросовісного набувача.
Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що ОСОБА_2 раніше зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок. Однак, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року за заявою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_7 даний позов залишений без розгляду.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97?ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, перевіряючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів переконана, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущено порушення вимог як матеріального так і процесуального закону, належним чином не перевірено доводи позовних вимог, не наведено достатніх мотивів прийнятого ним рішення, а тому суд дійшов неправильного висновку про задоволення даного позову з наведених позивачем підстав.
Відповідно до ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування матеріального або процесуального права.
Зазначені в сукупності обставини, свідчать про неповне з’ясування судом обставин по справі, неналежну оцінку судом усіх наявних у матеріалах справи доказів, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні даного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 606 гривень 32 копійки.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : /підпис/ ОСОБА_10
Судді : /підпис/ ОСОБА_11
/підпис/ ОСОБА_12
Згідно з оригіналом:
