Ухвала
Іменем України
11 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 128/2526/16-ц
провадження № 61-11912ск23
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року у вказаній вище справі.
Заява обґрунтована тим, що вказаним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0421 га і земельну ділянку площею 0,1494 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою для прийняття такого рішення стало те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно придбали земельну ділянку за договором від 12 березня 1997 року № 1-858. У подальшому Широкогребельська сільська рада на ім`я ОСОБА_3 видала державний акт на право приватної власності на землю серії ВН від 17 травня 1997 року, в якому зазначено, що власником земельної ділянки площею 0,1915 га є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 1997 року № 1-85.
Маючи відповідне право, ОСОБА_3 30 червня 2015 року продав земельну ділянку площею 0,0421 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку площею 0,1494 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 .
У 2015 році ОСОБА_2 , стверджуючи, що ОСОБА_3 та Широкогребельська сільська рада, видавши державний акт лише на ім`я ОСОБА_3 , порушили її право спільної сумісної власності на земельну ділянку, звернулася до суду із позовом про визнання недійсним такого державного акта на право приватної власності на землю (справа № 128/3410/15-ц), який задоволений рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року.
Вказане рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року у справі № 128/3410/15-ц стало підставою для ухвалення рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року у цій справі про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами.
Цим рішенням було стверджено, що ОСОБА_3 не мав законного права на укладення правочинів, спрямованих на відчуження належної йому та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності земельної ділянки, тому ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем та має повернути незаконно отриману земельну ділянку у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2017 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року було скасоване та ухвалено нове, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову, проте постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року рішення апеляційного суду скасоване із залишенням в силі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року.
Оскільки під час розгляду справи № 128/3410/15-ц (про визнання недійсним виданого ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю) ОСОБА_1 не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, 30 вересня 2019 року вона подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року, яка була задоволена постановою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, а рішення першої інстанції скасоване, в задоволенні позову про визнання недійсним державного акта відмовлено.
Ця обставина, що постановою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасовано рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року у справі № 128/3410/15-ц, яке було підставою для прийняття рішення Вінницьким районним судом Вінницької області 06 грудня 2016 року у справі № 128/2526/16-ц, на думку заявника є нововиявленою обставиною, а тому вона просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельної ділянки площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2023 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що вказані заявником обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року не ґрунтувалося на скасованому рішенні Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року у справі № 128/3410/15-ц, тому що встановлені в ньому обставини не мали вагомого значення для вирішення справи № 128/2526/16-ц.
07 серпня 2023 року ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2023 року у зазначеній вище справі.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
Суд установим, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю (справа № 128/3410/15-ц).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року у цивільній справі № 128/3410/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 .
Визнано незаконними дії Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області по складанню, видачі та реєстрації державного акта на право приватної власності на землю серії ВН від 17 травня 1997 року, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 1997 року № 1-858 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1915 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ВН від 17 травня 1997 року, який виданий на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 1997 року № 1-858 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1915 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства.
Вказане рішення мотивоване тим, що оскільки земельна ділянка належить позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, і відповідно діями відповідачів порушено право спільної сумісної власності позивача на земельну ділянку, тому позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
02 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа № 128/2526/16-ц), обґрунтовуючи його тим, що 12 березня 1997 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1915 га, розташовану на землях, що знаходяться у віданні Широкогребельської сільської ради народних депутатів Вінницького району, і надану для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. На момент придбання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки, чинним на той час законодавством не вимагалась державна реєстрація права власності на земельну ділянку, а тому ОСОБА_2 вважає, що вони із ОСОБА_3 набули права спільної сумісної власності на дану земельну ділянку в момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
В подальшому, всупереч вимогам законодавства України, Широкогребельська сільська рада видала на ім`я ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю серії ВН від 17 травня 1997 року, в якому зазначено, що власником земельної ділянки площею 0,1915 га є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 1997 року № 1-858. Таким чином, порушено її право спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку. У зв`язку з даними обставинами вона звернулась до суду із позовом про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, який задоволено рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року.
Крім того, даним рішенням було визнано незаконними дії Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області по складанню та видачі вказаного вище державного акта. Підставою для визнання його недійсним став той факт, що земельна ділянка площею 0,1915 га, яка розташована на території Широкогребельської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , не є приватною власністю ОСОБА_3 , а належить їй ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. 30 червня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, згідно з пунктом 1.1 якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку площею 0,1494 за, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 1.3 договору купівлі-продажу земельних ділянок від 30 червня 2015 року перебачено, що земельні ділянки належать продавцеві на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВН, виданого Широкогребельською сільською радою народних депутатів Вінницького району Вінницької області 17 травня 1997 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 12 березня 1997 року за реєстровим номером 1-858, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3. Вважає, що ОСОБА_3 не мав жодного законного права на укладення правочинів, спрямованих на відчуження належної їй ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності вказаної земельної ділянки, як такої, що є його приватною власністю. В момент укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок від 30 червня 2015 року ОСОБА_1 знала та не могла не знати про той факт, що ОСОБА_3 не є одноособовим власником відчужуваних земельних ділянок, оскільки в пункті 1.3 даного договору та в самому державному акті на право приватної власності на землю серії ВН від 17 травня 1997 року зазначено, що ОСОБА_3 володіє земельними ділянками на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений 12 березня 1997 року за реєстровим номером 1-858, в якому вказано, що покупцями земельної ділянки є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0421 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0018 та земельну ділянку площею 0,1494 га, кадастровий номер 0520688200:02:003:0020, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 не мала наміру відчужувати належну їй на праві спільної сумісної власності земельну ділянку, повноваженнями щодо її відчуження ОСОБА_3 не наділяла, дії останнього не відповідали її волі, тому суд дійшов висновку про те, що належне їй на праві спільної сумісної власності майно вибуло поза її волею, а відтак земельна ділянка підлягає витребуванню в добросовісного набувача на користь позивача, відповідно до статті 388 ЦК України.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2017 року, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року залишено в силі.
30 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року у цивільній справі № 128/3410/15-ц.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року у цивільній справі № 128/3410/15-ц скасовано. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року.
Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року змінено з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, зокрема вказано, що відповідачами у справі № 128/3410/15-ц ОСОБА_2 зазначила Широкогребельську сільську раду Вінницького району Вінницької області та ОСОБА_3 . При цьому власника спірних земельних ділянок, тобто ОСОБА_1 , у якості відповідача (співвідповідача) залучено у вказаній справі не було.
Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Частиною п`ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункт 26)).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)).
Разом з тим, скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.
Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, повинні мати значення для іншої справи.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 910/24418/16, від 27 червня 2019 року у справі № 711/2178/17, від 26 січня 2022 року у справі № 922/3149/18
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні положень статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
При вирішенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами судами попередніх інстанцій належним чином вмотивовані висновки про те, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки в основу рішення, яке вона просила переглянути, покладено вибуття спірного майна із власності ОСОБА_2 поза її волею, а не обставини, встановлені скасованим рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
