Єдиний державний реєстр судових рішень
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 524/113/15-к Номер провадження 11-кп/786/679/15Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.115 КК України О.Т.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря : ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження № 12014170090003386 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 1 липня 2015 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчука Полтавської області, зареєстрована і фактично проживає АДРЕСА_1 ,
обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Кримінальне провадження розглянуто:
за участю прокурора: ОСОБА_8
обвинуваченої: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
потерпілого: ОСОБА_9
представника потерпілого: адвоката ОСОБА_10
ВСТАНОВИЛА :
На вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 1 липня 2015 року обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити вирок, перекваліфікувавши її дії на більш м`яку статтю Кримінального кодексу України та пом`якшити покарання, зменшити розмір моральної шкоди.
Свої апеляційні вимоги обвинувачена обґрунтовує тим, що ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння наносив їй тілесні ушкодження, що підтверджується свідками та випискою з медичної частини СІЗО №23 міста Полтави під час первинного огляду, але судом даний факт врахований не був.
Суд не врахував послідовності та відповідності обставин справи доказам, а саме відсутність очевидців, що ніж, який фігурує в справі є знаряддям злочину, не встановлена мета та мотив.
Крім того, занадто велика сума на відшкодування моральної шкоди, яка не доведена доказами, а матеріальна шкода підтверджена неправдивими відомостями.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 просить змінити вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 1 липня 2015 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.115 КК України, та засудити ОСОБА_6 за ст.118 КК України та зменшити розмір моральної та матеріальної шкоди до 50000 грн.
Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що під час розгляду даного кримінального провадження встановлено, що жодних свідків-очевидців по справі немає.
ОСОБА_12 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком експертизи, тому дії обвинуваченої були спрямовані необхідною обороною.
Сума моральної шкоди не підтверджена доказами та документами. До цивільного позову потерпілого до справи долучені документи, які є фальсифікованими.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженню просить вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 1 липня 2015 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої через м`якість. Постановити новий вирок апеляційного суду, яким ОСОБА_6 призначити покарання в межах позиції прокурора в суді першої інстанції за ч.1 ст.115 КК України 10 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
В апеляції прокурор посилається на те, що при призначенні покарання ОСОБА_6 судом не в повній мірі враховано дані про її особу, тяжкість вчиненого злочину, характер дій, їх наслідки, ставлення обвинуваченої до вчиненого. У судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2014 року приблизно 16 год. 30 хв. ОСОБА_6 знаходилась в квартирі АДРЕСА_2 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час між ними на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла сварка. В ході сварки у ОСОБА_6 виник прямий злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_13 . Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 , діючи умисно, взяла у руки кухонний ніж та нанесла ним один удар в ліву частину грудної клітини ОСОБА_11 . Внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_11 помер на місці події.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №699 від 04.12.2014 року в результаті злочинних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_14 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: «проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням біля серцевої сорочки та серця, рана якого знаходиться в проекції 5-6-го міжребір`я по середньо-ключичній лінії, яке ускладнилося гострою крововтратою (наявність темної рідкої крові та її згортків в біля серцевій сорочці - 450 мл., в лівій плевральній порожнині - 2600 мл.), що утворилися від дії колюче-ріжучого предмету, клинок якого мав лезо з однієї сторони і найбільшу ширину слідоутворюючої частини на рівні занурення біля 19 мм,, яким може бути ніж, внаслідок одного удару, що сталося близько 16-17 години 06.11.2014 р., та за ступенем тяжкості стосовно живої людини відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в час їх спричинення.
Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням біля серцевої сорочки та серця, яке ускладнилося гострою крововтратою.
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 1 липня 2015 року ОСОБА_6 визнано винною за ч.1 ст.115 КК України, призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_6 в частині відшкодування майнової шкоди залишено без розгляду з правом звернення в порядку цивільного судочинства.. Позов потерпілого ОСОБА_9 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 300000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави в особі НДКЦ УМВС України в Полтавській області судові витрати за проведення судових криміналістичних експертиз №755 від 11.11.2014 року в сумі 195 грн.60 коп., та №770 від 28,11.2014 року в сумі 196 грн.56 коп., а всього на загальну суму 392 грн. 16 коп.
Вирішено питання про речові докази.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника в підтримку їх апеляційних скарг, заперечення прокурора, який підтримав надану ним апеляцію, потерпілого ОСОБА_9 та його представника , які підтримали апеляцію прокурора та заперечували проти задоволення апеляції обвинуваченої та її захисника, колегія суддів вважає, що надані апеляційні скарги задоволенню не підлягають за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини скоєного злочину та обґрунтовано визнав винною ОСОБА_6 у скоєнні злочину за який вона засуджена. Винуватість обвинуваченої доведена сукупністю доказів, зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства, достовірність яких не викликає сумніву. Судова колегія вважає, що суд дав належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку дій із відповідною їх кваліфікацією. Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально - процесуального чи матеріального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Суд першої інстанції правильно оцінив матеріали кримінального провадження та поставився критично до пояснень ОСОБА_6 , що вона не мала наміру на вчинення інкримінованого злочину, а захищалась від потерпілого , в тому рахунку і стосовно випадковості нанесення удару ножем загиблому, оскільки це суперечить зібраним матеріалам справи в їх сукупності.
Винуватість ОСОБА_6 в заподіяння смертельного удару ножем потерпілому ОСОБА_11 за обставин викладених у вироку матеріалами справи доведена і не заперечується в апеляціях, але при цьому обвинувачена вказує , що фактично загиблий сам наштрикнувся на ніж в її руках, коли намагався його у неї забрати.
Згідно обставин які передували скоєнню злочину, взаємовідносин потерпілого та обвинуваченої, які були співмешканцями відповідно до матеріалів кримінального провадження до настання скоєного злочину, сварки між ними після вживання алкоголю та значної різниці у віці, оскільки потерпілий був значно молодшим, але вже мав непогашену судимість, відповідну різницю в освіті , вихованні та в життєвому досвіті, їх сумісне проживання в маленькій однокімнатній квартирі належній обвинуваченій, дії кожного із вказаних осіб та причини припинення дій з боку винної особи та її відношення до скоєного, спосіб та знаряддя вчинення злочину, характер, механізм утворення та локалізацію спричинених тілесних ушкоджень потерпілому, подальші дії обвинуваченої з метою приховання своєї причетності до вбивства потерпілого, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_11 удар кухонним ножем в область розташування серця спричинила виключно навмисно , а не внаслідок необережності, із достатньою силою, відповідно до наслідків цього, ( 10 см. довжина каналу поранення, що вбачається з матеріалів судмедекспертиз), нанісши удар ножем коли потерпілий був розташований у вертикальному положенні.
На трупі потерпілого не виявленого ніяких слідів тілесних ушкоджень крім сліду від удару ножем в область серця. Таким чином нікчемна кількість тілесних ушкоджень виявлених у обвинуваченої один крововилив , який не став причиною розладу її здоров`я, ні яким чином не може бути порівняний з тілесними ушкодженнями виявленими у ОСОБА_11 від удару кухонним ножем в серце, від спричинення якого і настала його смерть. В матеріалах справи відсутні реальні данні про використання під час вказаної сварки загиблим будь яких предметів або зброї, застосування яких могло бути реальною загрозою для життя або здоров`я обвинуваченої. Твердження ОСОБА_6 про використання ножа потерпілим під час сварки , колегія суддів вважає методом захисту з метою уникнення належного покарання, оскільки в такому випадку не було перепон та інших обставин які б заважали загиблому застосувати ніж для вбивства потерпілої або спричиненню їй тяжких тілесних ушкоджень. Всі події вказаного злочину відбувалися в однокімнатній квартирі обвинуваченої , яка згідно її технічного паспорту відповідно до її жилплощі та інших приміщень є мінімальною. Тобто із за розташування меблі, кухні, сантехніки , побутових предметів відповідно до фото таблиці огляду місця події злочину, пересування по квартири її жильців є суттєво зменшеним відповідно місць для пересування між речами у квартирі. Відповідно до вказаного ОСОБА_6 не мала можливості ухилятися від будь яких дій загиблого, який мав значну перевагу у віці, масі тіла , зрості та фізичній силі. Незважаючи на стан його сп*яніння, згідно матеріалів справи ОСОБА_11 до часу його гибелі, вільно пересувався без сторонньої допомоги на значні відстані, без ознак падіння та втрати рівноваги. Крім того , обвинувачена зазначала , що під час нападу на неї загиблий упустив ніж, а вона підняла його з долівки в безпосередній присутності потерпілого, який мав відповідну змогу, у любий спосіб, нейтралізувати будь-які її фізичні дії та взагалі спричинити їй тілесні ушкодження любого виду тяжкості відповідно до бажання загиблого. Крім того згідно показань обвинуваченої, нахилившись за ножем вона відповідно не могла захищатись. Вказана фототаблиця огляду місця події спростовує і твердження засудженої , що ОСОБА_11 був тільки її квартирантом, а не співмешканцем.
В апеляційній інстанції потерпілий ОСОБА_9 , батько загиблого, категорично спростував твердження ОСОБА_6 , яка на його думку зловживала алкоголем, що її син з нею не співмешкав, а був квартирантом, зазначивши , що його син співмешкав з обвинуваченою майже на протязі 1, 5 року. Всі скандали між ним та сином відбувалися тільки з приводу того , що співмешканка сина, ОСОБА_6 за віком годилася йому в матері. Категорично наполягав , щоб син зупинив стосунки з обвинуваченою. Для цього навіть придбав дім в сільській місцевості , щоб залишити квартиру в м. Кременчук сину для його можливості утворити нормальну сім*ю з дівчиною його віку. Вказане повідомив сину в день скоєння вбивства. Фактично , коли його син приїхав на квартиру до обвинуваченої, за часом для цього необхідним, через 20 хвилин ОСОБА_6 його навмисно вбила, завдавши удару ножем. Тобто ніяких критичних умов для існування у загиблого не існувало і відповідно до свого бажання ОСОБА_11 мав реальну змогу змінити своє життя та умови існування, оскільки після нерозкритого вбивства старшого брата залишався єдиним сином у батьків. Потерпілий також вказав , що внаслідок пагубного впливу обвинуваченої на сина, останній кинув навчання в педінституті та вчинив інші негативні вчинки за все своє життя.
У вироку суду першої інстанції наведено правильне спростування доводів засудженої про не визнання нею вчинення інкримінованого злочину. З огляду на вказане колегія суддів звертає на увагу на те , що не зважаючи на факт виклику карети швидкої допомоги, ОСОБА_6 на місці вчинення нею злочину намагалася уникнути відповідальності за скоєне вбивство , оскільки повідомила медпрацівникам швидкої допомоги , що потерпілого вдарили ножем наркомани , який вже після цього звернувся до неї за допомогою. Також слід зауважити , що показання у справі - сусідів обвинуваченої, про те, що бачили як під час скандалу ОСОБА_6 на міжповерховому прольоті скандалила з загиблим , ні яким чином не підтверджує факт того , що вказана подія відбувалася після нанесення обвинуваченою удару ножем загиблому, а не навпаки, до моменту вчинення злочину. Сама ОСОБА_6 в апеляційній інстанції заявила, що нанесення випадкового удару загиблому , фактично внаслідок його самоспричинення, оскільки потерпілий тримав руку її з ножем у вертикальному положенні та внаслідок гойдання його тіла по типу маятника, випадково наштрикнувся на ніж і та після цього не бажав розборів з участю міліції та намагався утекти з пораненням серця, самі по собі є абсурдними, оскільки різане поранення серця відповідно до кількості крові виявленої в трупі внаслідок значного гострого крововиливу, переконливо свідчить про неможливість ведення ним дебатів з обвинуваченою та продовження скандалу за часом необхідним для цього за наявності активних фізичних дій в розумінні значного пересування між поверхами будинку та квартирі і часу для цього з наявним при цьому пошкодженням серця, після якого потерпілий мав змогу жити тільки лічені хвилини. Про це також свідчать матеріали огляду місця події злочину , судово- медичної експертизи загиблого № 699 та показання в судовому засіданні судмедексперта , який проводив експертизу та в повному обсязі підтвердив правильність їх висновків в тому рахунку і стосовно не об*єктивних показань ОСОБА_6 .. Оскільки, як підтвердив експерт ОСОБА_15 дані обвинуваченою в ході досудового розслідування та в ході судового розгляду показання з приводу нанесення їй ОСОБА_11 до 50 ударів в різні частини тіла кулаками та ногами, не відповідають дійсності. Об`єктивних ознак тілесних ушкоджень, які б могли свідчити про самозахист обвинуваченої, при судово-медичній експертизі ОСОБА_6 було не виявлено. Було не виявлено і слідів самозахисту на трупі загиблого, у якого крім поранення від завданого удару ножем інших тілесних ушкоджень виявлено не було. Виявлені у ОСОБА_11 тілесні пошкодження не могли утворитися при самостійному вільному падінні з висоти власного зросту і не міг ОСОБА_11 отримати дане тілесне пошкодження шляхом натикання на ніж, відповідно до показань обвинуваченої. Твердження ОСОБА_6 , що експертом не досліджувались необхідні матеріали справи під час винесення висновку , що загиблий не міг отримати тілесні ушкодження відповідно до механізму нею вказаному під час слідства, наперед є недостовірним внаслідок присутності експерта під час проведення слідчого експерименту з обвинуваченою про що свідчить його підпис в протоколі , а також її апеляційні твердження спростовуються висновком судмедекспертизи № 699\1 про не відповідність показань ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту даним отриманим під час експертизи трупа загиблого по локалізації і механізму утворення. Про застосування відеозйомки під час експертизи прямо зазначено в матеріалах вказаної експерти.
Таким чином, твердження захисту обвинуваченої , щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого злочину та наявності в діях обвинуваченої ознак злочину передбаченого ст. 118 КК України, спростовуються вищевказаним, згідно доказів наведених у вироку суду першої інстанції. Апеляційні вимоги засудженої та її захисника про заподіяння під час сварки тілесних ушкоджень потерпілому, внаслідок яких настала смерть останнього, у зв`язку з перевищенням меж необхідної оборони, колегія суддів розцінює як метод захисту з метою уникнення покарання за скоєний злочин. У обвинуваченої ОСОБА_6 виявлені незначні тілесні ушкодження всього лиш один незначний крововилив на обличчі, який утворився від дії не більш 2 ударів. Сліди характерні для боротьби та самооборони на тілі обвинуваченої, судмедеспертом під час її огляду виявлені не були, незважаючи на заяви ОСОБА_6 експерту про завдання їй загиблим не меш 50 ударів.
Згідно встановлених фактичних обставин скоєння злочину, застосування знаряддя злочину кухонного ножа маючого достатньо значний розмір, механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, розташування та локалізацію тілесних ушкоджень безпосередньо на серці загиблого (яке є життєво важливим органом) та їх тяжкість і наслідки у вигляді смерті на протязі декількох хвилин (без існування внаслідок браку часу, будь якої відповідної реальної можливості на порятунок), колегія суддів також не вбачає ні яких підстав і для можливості перекваліфікації дій обвинуваченою за ст. 121 КК України згідно апеляційних вимог ОСОБА_6 про перекваліфікацію її дій на більш м*який злочин ніж їй інкримінований .
Відповідно судом першої інстанції вірно встановлені мотиви дій обвинуваченої відповідно до встановлених під час кримінального провадження та судового слідства фактичних обставин інкримінованого злочину.
Факт застосування під час убивства належного їй кухонного ножа з металевою рукояткою, ОСОБА_6 під час досудового слідства та в суді першої інстанції не оспорювала. На вилученому ножі були виявлені сліди крові та згідно висновків судово-медико- криміналістичної експертизи № 321- МК колото-різане ушкодження на клаптику шкіри загиблого та на футболці утворилися від дії клинка вказаного ножа наданого на експертизу. Крім того відсутність слідів на вказаному ножі узгоджуються з методом захисту обраним ОСОБА_6 зразу на місці вчинення злочину, стосовно того , що потерпілого ножем вдарили наркомани і він після цього прийшов до неї на квартиру за допомого, про що обвинуваченою було повідомлено працівникам швидкої. Крім того, ніж було виявлено не рядом с трупом в кімнаті , а в коридорі. Крім того на одязі обвинуваченої згідно наявних експертиз в матеріалах справи виявлені сліди крові загиблого. У самої обвинуваченої пошкоджень які б кровоточили виявлено не було і ні яких заяв з цього приводу від неї не надходило.
Не заслуговують на увагу і апеляційні вимоги обвинуваченої та її захисника про невірність стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6 , внаслідок значного розміру.
В позовній заяві потерпілого наведено належне обґрунтування страждань та погіршення здоров`я внаслідок втрати близької людини. Відповідно, суд першої інстанції, визначив розмір стягнення моральної шкоди вірно з врахуванням всіх обставин справи , задовольнивши позовні вимоги вказаного позивача. На підтвердження вказаного може свідчити факт самогубства дружини потерпілого , яка внаслідок погіршення стану здоров*я, не змогла перенести гибель двох своїх синів, відповідно до наявного фото місця їх поховання.
При обранні покарання ОСОБА_6 , суд вірно та відповідно до вимог закону врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного нею злочину та його тяжкість, конкретні обставини справи, особу винної, обставини , що пом*якшують та обтяжують покарання.
Обране ОСОБА_6 покарання призначене в межах санкції ст. 115 ч.1 КК України, відповідає вчиненому та даним про особу обвинуваченої і є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів. Колегія суддів не вбачає підстав для застосування стосовно ОСОБА_6 , якій судом першої інстанції обрано мінімальне покарання, вимог ст. 69 КК України відповідно її апеляції про пом*якшення покарання за скоєний нею злочин. Також колегія суддів не вбачає підстав і для призначення обвинуваченій більш суворого покарання, оскільки обтяжуючих вину обставин судом першої інстанції виявлено не було. Відповідно до матеріалів справи судом належним чином були враховані данні про особу обвинуваченої , яка злочин скоїла вперше, має проблеми з зором, наявності матері пенсіонерки похилого віку та доньки - студентки університету. Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_6 намагалася частково відшкодувати потерпілому шкоду, на обліку у лікаря нарколога та в наркодиспансері не перебуває та не перебувала і відсутні об*єктивні дані про ведення нею аморального життя. Встановлено , що обвинувачена має вищу освіту , є перекладачем та має кваліфікацію педагога з англійської мови, заробляє на життя перекладами з іспанської та англійської мови та відповідно репетиторством, тобто вела стабільний суспільно корисний образ життя, про що переконливо свідчить видана за її участю в 2012 році в м. Києві, таблиця тренажер з англійської мови для школярів, абітурієнтів та студентів. Благополучне сімейне життя у обвинуваченої не сталося відповідно до 2-х розірваних шлюбів в 2000 та 2010 році, що фактично і привело до факту її сумісного проживання в її квартирі з молодшим за віком ОСОБА_11 , який періодично вчиняв сварки та фактично існував за її рахунок, при наявності у останнього батьків та відповідної можливості іншого існування. Відповідно до матеріалів судово- психіатричної експертизи № 624 стосовно ОСОБА_6 вбачається , що ОСОБА_11 знаходячись в стані значного алкогольного сп*ягніння, фактично сам, своєю протиправною поведінкою, спровокував сварку та вчинення обвинуваченою злочину, вигнавши її знайому з квартири та під час сварки вдарив обвинувачену по обличчю, про що достовірно свідчать виявлені у неї тілесні ушкодження.
Відповідно вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, з вірно визначеним покаранням обвинуваченій на підставі вимог ст. 65 КК України, яке відповідає вчиненому та даним про її особу і є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів .
Враховуючи викладене та керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
апеляційні скарги : обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 1 липня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
