КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 825/1335/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.
Суддя -доповідач: Бєлова Л.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.,
Міщука М.С.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 та за апеляційною скаргою Прокуратури міста Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, треті особи: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Чернігові ради; ОСОБА_6, за участі прокуратури міста Чернігова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2013 року позивачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просили:
Визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача внести необхідні зміни до реєстраційного обліку та поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково. Судом визнано дії управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 - протиправними та скасовано рішення управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 22 січня 2013 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5.
Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2014 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При постановлені зазначеної вище ухвали, суд касаційної інстанції виходив з того, що, суди не обґрунтували свого висновку про те, що визнання в судовому порядку права власності на спірну квартиру за ОСОБА_7 та зобов'язання ОСОБА_5 звільнити і передати її останньому не означає позбавлення позивачів права власності, в тому числі права користування квартирою, та не перевірили, чи потребує обраний ОСОБА_7 спосіб захисту порушеного права (визнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння), який задоволено судом в іншій справі, пред'явлення ще іншого позову про виселення та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на підставі недійсного заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Крім того, Вищим адміністративним судом України звернуто увагу судів на те, що в скасованих судових рішеннях відсутнє й посилання на норму чинного законодавства, яка зобов'язувала ОСОБА_7 подавати до органу ДМС України витяг про реєстрацію за ним права власності на квартиру станом на день подання заяви про зняття позивачів з реєстраційного обліку, та не зазначено про неможливість суду в порядку офіційного з'ясування обставин справи (ч. 4 і 5 ст. 11, ч. 4 і 5 ст. 71, п. 1 ч. 2 ст. 110 КАС України) витребувати таку інформацію.
А також, наголошено на тому, що суди не зазначили, яке рішення УДМС України в Чернігівській області від 22 січня 2013 року ними скасовано, оскільки матеріали справи відповідного рішення не містять, а серед визначених в пункті 3.6 Порядку дій, які вчиняє працівник територіального підрозділу ДМС України для зняття з реєстрації місця проживання, прийняття рішення (правового акта індивідуальної дії) не передбачено.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачами - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Також, не погоджуючись із постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_5 Прокуратурою Чернігівської області подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи та пояснення з'явившихся учасників процесу колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 та Прокуратури міста Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до договору купівлі-продажу від тридцятого жовтня 2007 року придбали у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2 вартістю 7 875,00 грн (а.с. 10).
Згідно довідки КП «ЖЕК-6» від 12 грудня 2007 року позивачі разом з їх неповнолітньою дочкою - ОСОБА_5 зареєстровані у зазначеній вище квартирі з 11 грудня 2007 року (а.с. 11).
В подальшому, на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2010 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2010 року, за ОСОБА_7 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнити та передати ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 29-32).
Крім того, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.08.2010 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_7, номер запису 15722, в книзі № 222 (а.с. 33).
З матеріалів справи також вбачається, що 22 січня 2013 року ОСОБА_7 звернувся до Деснянського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області із заявою про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3. До заяви було додано копію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2010 року, копію ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2010 року та копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 серпня 2010 року (а.с. 38).
На підставі зазначеної заяви, 22 січня 2013 року Управлінням державної міграційної служби України в Чернігівській області було знято ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з реєстрації місця проживання, про що зроблено відмітку на заяві та в талонах зняття з реєстрації місця проживання в Україні (а.с. 54).
При ухвалені оскаржуваної постанови від 14 жовтня 2014 року, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідачем у відповідності до вимог вказаного Закону та Порядку було проведено зняття з реєстрації місця проживання позивачів, так як інші документи, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, є самостійними підставами для зняття особи з реєстрації місця проживання поряд з іншими, передбаченими статтею 7 зазначеного Закону, підставами.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду із зазначеними висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Приписами ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Крім того, статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Так, за визначенням статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до ст. 7 вказаного вище Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
- заяви особи або її законного представника;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
- підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
- підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
- підстав на право користування житловим приміщенням.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування визначає Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, зареєстрований Наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 року № 1077 (далі - Порядок № 1077).
Згідно із пунктом 1.3 Порядку № 1077, встановлено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку №1077 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
- заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
- підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Інформація територіального органу ДМС України або територіального підрозділу ДМС України, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи посвідки на постійне проживання в Україні;
- підстав для проживання або перебування особи на обліку у закладі/установі (повідомлення про припинення підстав для проживання/перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту) (додаток 13);
- підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев'ять пункту 3.1 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.
Відповідно до пункту 3.6 Порядку №1077 працівник територіального підрозділу ДМС України, зокрема, перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві про реєстрацію місця проживання особи.
Як зазначалося вище, рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 березня 2010 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2012 року було задоволено позовну заяву ОСОБА_7 до Першої Чернігівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_4; зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнити та передати ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_4.
Колегія суддів звертає увагу, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст. 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Приписами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що у разі відмови відповідачів від добровільного виконання зазначеного вище судового рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 березня 2010 року, а саме щодо зобов'язання ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнити та передати ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_4 - такий обов'язок, згідно з зазначеними вище нормами покладається на державну виконавчу службу.
Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було внесено запис про зняття з реєстрації до реєстраційних карток позивачів та їх неповнолітньої доньки на підставі заяви третьої особи - ОСОБА_7 від 22 січня 2013 року, в якій останній просив зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 на підставі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 березня 2010 року (а.с. 38).
Проте, відповідно до п.п. 2 п. 3.1 Порядку №1077, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили:
- про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням,
- про виселення,
- про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
Так , на думку апеляційного суду, рішення яким визнано право власності за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_4 не відноситься до зазначеного вище переліку підстав для зняття з реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Також, відповідно до ст. 109 Житлового кодексу України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином колегія Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що дії управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_5 - є протиправним, оскільки Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, зареєстрований Наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 року № 1077 не передбачено повноваження даного органу щодо зняття з реєстрації на підставі рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно за іншою (іншими) особами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не приймалось жодного рішення щодо зняття реєстрації позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Аналогічна позиція викладена й в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2014 року.
Так, в судовому засіданні апеляційного суду колегією оглянуто реєстраційні картки позивачів та встановлено, що 22 січня 2013 року Деснянським районним відділом Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області внесено зміни до вказаної картки, а саме запис про зняття з реєстрації по заяві та зазначено про втрату права власності житлової площі за рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2010 року по справі № 22ц-2301/2010
З вказаних реєстраційних карток також вбачається, що реєстрація місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була поновлена відповідачем на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року по справі № 825/1335/13-а.
Проте, як зазначалось вище, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2014 року зазначене вище рішення апеляційного суду було скасовано.
Отже, для повного та всебічного захисту прав та інтересів позивачів та з метою захисту прав неповнолітньої особи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області вчинити необхідні дії щодо реєстраційного обліку та поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_6.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи призвели до неправильного вирішення даного адміністративного позову, а тому постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року підлягає скасуванню в повному обсязі з подальшим ухваленням апеляційним судом нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, треті особи: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Чернігові ради; ОСОБА_6, за участі прокуратури міста Чернігова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - задовольнити.
Апеляційну скаргу Прокуратури міста Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - скасувати та ухватили нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 - задовольнити.
Визнати дії управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_5 - протиправними.
Зобов 'язати управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області вчинити необхідні дії щодо реєстраційного обліку та поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_6.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2014 року.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Л.М. Гром,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
