ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" серпня 2014 р. м. Київ К/800/55519/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Швеця В.В.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, треті особи: орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради, ОСОБА_6, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року,
встановив:
У квітні 2013 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у власних інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_7 звернулися з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі -УДМС України в Чернігівській області) про визнання дій протиправними, зобов'язання внести необхідні зміни до реєстраційного обліку та поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначили, що на підставі договору купівлі-продажу вони набули право власності на вказану квартиру та зареєстрували в ній своє місце проживання. Договір купівлі-продажу є дійсним і немає жодного судового рішення про позбавлення їх права власності на квартиру або визнання такими, що втратили право користування житлом. У зв'язку з цим відповідач незаконно зняв їх разом з неповнолітньою дитиною з реєстраційного обліку, чим порушив їх житлові права, гарантовані статтями 41, 47, 48 Конституції України, Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 р. та статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства".
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії УДМС України в Чернігівській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_7; скасовано рішення УДМС України в Чернігівській області від 22.01.2013 р. про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_7
У касаційній скарзі УДМС України в Чернігівській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що зняття з реєстрації місця проживання позивачів здійснено на підставі документів, що свідчать про припинення права користування житловим приміщенням.
В запереченнях на касаційну скаргу позивачі, прокурор Чернігівської області та Деснянська районна у м. Чернігові рада як орган опіки та піклування просять залишити судові рішення без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що за договором купівлі-продажу від 30.10.2007 р., зареєстрованим в Чернігівському МБТІ 03.12.2007 р., ОСОБА_4 і ОСОБА_5 стали власниками квартири АДРЕСА_1.
22.01.2013 р. Деснянський районний відділ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області зняв позивачів та їх неповнолітню дитину з реєстрації місця проживання у зв'язку з втратою права користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснено на підставі заяви ОСОБА_6 та доданих до неї документів: рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010 р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09.07.2010 р., про визнання за ОСОБА_6 права власності на квартиру за спірною адресою, зобов'язання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звільнити та передати квартиру ОСОБА_6; витягу про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно від 10.08.2010 р.
Правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, врегульовані Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" і Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 р. № 1077 (далі - Порядок).
Відповідно до статті 7 Закону і пункту 3.1 Порядку зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право власності або користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010 р. (залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09.07.2010 р.) не вбачається виселення родини ОСОБА_5 або визнання їх такими, що втратили право користування квартирою. Немає в матеріалах справи і доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 30.10.2007 р. між позивачами і ОСОБА_8, та про припинення права власності позивачів на квартиру, тоді як ОСОБА_6 не було надано відповідачу документів, які б підтверджували його право власності станом на 22.01.2013 р. Крім того, суди дійшли висновку, що зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини можливе лише за згодою обох батьків та самої дитини.
Разом з тим, суди не обґрунтували свого висновку про те, що визнання в судовому порядку права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 та зобов'язання ОСОБА_5 звільнити і передати її останньому не означає позбавлення позивачів права власності, в тому числі права користування квартирою, та не перевірили, чи потребує обраний ОСОБА_6 спосіб захисту порушеного права (визнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння), який задоволено судом в іншій справі, пред'явлення ще іншого позову про виселення та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на підставі недійсного заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Відсутнє в судових рішеннях і посилання на норму чинного законодавства, яка зобов'язувала ОСОБА_6 подавати до органу ДМС України витяг про реєстрацію за ним права власності на квартиру станом на день подання заяви про зняття позивачів з реєстраційного обліку, та не зазначено про неможливість суду в порядку офіційного з'ясування обставин справи (частини четверта і п'ята статті 11, частини четверта і п'ята статті 71, пункт 1 частини другої статті 110 КАС України) витребувати таку інформацію.
Крім того, суди не зазначили, яке рішення УДМС України в Чернігівській області від 22.01.2013 р. ними скасовано, оскільки матеріали справи відповідного рішення не містять, а серед визначених в пункті 3.6 Порядку дій, які вчиняє працівник територіального підрозділу ДМС України для зняття з реєстрації місця проживання, прийняття рішення (правового акта індивідуальної дії) не передбачено.
Згідно зі статтею 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За наведених обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області задовольнити частково.
Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:
Черпак Ю.К.
Швець В.В.
Штульман І.В.
