КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 825/1335/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:
Федорової Г.Г., Ганечко О.М., Троян Н.М., Каленюк О.Ю., апелянта - ОСОБА_5, позивача - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, ОСОБА_5 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Органу опіки та піклування та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача: ОСОБА_9 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8 звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Органу опіки та піклування та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача: ОСОБА_9, в якому просили визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області; зобов'язати внести необхідні зміни до реєстраційного обліку та поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_7, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_8.
Скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 22.01.2013 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_8.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач та ОСОБА_5 не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 було заявлено клопотання про проведення процесуального правонаступництва ОСОБА_9, в зв'язку з його смертю. До клопотання було надано копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 та свідоцтва про смерть ОСОБА_9
Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання, здійснення процесуального правонаступництва та заміни третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача: ОСОБА_9 на ОСОБА_5.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу від 30.10.2007 року та довідки Чернігівського МБТІ від 10.08.2008 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_1 .
22 січня 2013 року, на підставі заяви ОСОБА_9 Деснянським районним відділом у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області 22.01.2013 було здійснено зняття з реєстрації ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_8, у зв'язку з втратою права на користування житловим приміщенням.
Позивачі не погоджуючись з діями Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України звернулися до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, відповідно до Конституції України регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) (тут і далі по тексу ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1382-IV, реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Згідно ст. 7 Закону № 1382-IV, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування визначає Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, зареєстрований Наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 року № 1077, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2109/22421 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1.3 Порядку, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.
Згідно п. 3.1 Порядку, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Разом із заявою особа подає, зокрема: документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (п. 3.5 Порядку).
Відповідно до абз. 1 п. 3.6 Порядку, працівник територіального підрозділу ДМС України, належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві про реєстрацію місця проживання особи.
Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Колегією судді встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010 року по справі № 2-181/10 (залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09.07.2010 року), за ОСОБА_9 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_7, ОСОБА_6 звільнити та передати ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1.
22 січня 2013 року ОСОБА_9 звернувся до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області із заявою про зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8.
До заяви було додано: копію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010 року, копію ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 09.07.2010 року та копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.08.2010 року.
22 січня 2013 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_9, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» Деснянським районним відділом у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було знято з реєстрації місця проживання у зв'язку з припиненням законних підстав на право користування житловим приміщенням (квартирою АДРЕСА_1).
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що з рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010 року (залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09.07.2010 року) виселення ОСОБА_7, ОСОБА_6 та неповнолітньої дитини ОСОБА_8, або визнання їх такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 не вбачається.
Доказів наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на спірну квартиру або про виселення позивачів матеріали справи не містять, апелянтом ОСОБА_5 надано не було.
Також, матеріали справи не містять доказів встановлення недійсності договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 30.10.2007 року між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 або про припинення права власності позивачів на спірну квартиру.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно ч. 1 ст. 242 Цивільного кодексу України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 16 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що з метою повного захисту інтересів неповнолітніх дітей, зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої особи можливе лише за наявності згоди обох батьків, як законних представників дитини та самої неповнолітньої дитини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, згоду на зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 позивачі не давали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області при вчиненні дій щодо зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_6 та неповнолітньої дитини ОСОБА_8 не перевірило наявність документів, необхідних для зняття останніх з реєстрації місця проживання позивачів, а тому вимога позивачів про визнання дій Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_6 та неповнолітньої дитини ОСОБА_8 підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області внести зміни до реєстраційного обліку і поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_6 та неповнолітньої дитини ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає, що вона до задоволення не підлягає, оскільки, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог позивачів та відповідно, скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 22.01.2013 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_6 та неповнолітньої дитини ОСОБА_8.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проте, апелянтами не було надано доказів на підтвердження заявлених ними вимог, а тому доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача: ОСОБА_9 на ОСОБА_5.
Апеляційні скарги Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, ОСОБА_5 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Суддя: Суддя:
Г.Г. Федорова О.М. Ганечко Н.М. Троян
Повний текст ухвали складено та підписано 19.08.2013 року.
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Ганечко О.М.
