Справа № 423/725/13-ц
Провадження № 22ц/782/1195/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Коротенка Є.В., Ступіної Я.Ю.
при секретарі : Соловей А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2014 року
за позовом ОСОБА_2, ТОВ «Тамбро» до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, -
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2013 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що суміжним землевласником відносно їх земельних ділянок є відповідач по справі, якому на праві приватної власності належать земельні ділянки загальною площею 1,77 га та 0,5969 га, які розташовані за адресою Луганська область Попаснянський район Мірнодолинська селищна рада. При цьому через зазначені земельні ділянки, які належать відповідачу, проходить під'їзна асфальтована дорога, лише тільки через яку можна проїхати до належних позивачам земельних ділянок, а також прокладений силовий кабель потужністю 6 кВт через який здійснюється постачання електроенергії до належних позивачам Комплексів виробничих будівель і споруд ¹34 та ¹35. Крім того, вищезазначені Комплекси обнесені огорожею, на якій встановлені спеціальний захист «Єгоза», кабель енергопостачання, кабель відео нагляду, відеокамери та прожектора освітлення. Разом з тим, позивачі не можуть вирішити в добровільному порядку та узгодити з відповідачем питання щодо проїзду через територію відповідача до своїх земельних ділянок, а також щодо обслуговування огорожі та підземного силового кабелю потужністю 6 кВт. У зв'язку з чим в поданому позові позивачі просять суд встановити: - земельний сервітут на право проїзду по наявному шляху до Комплексу виробничих будівель і споруд ¹35, який належить ОСОБА_2, через земельну ділянку площею 1,77 га, що належить відповідачу ОСОБА_1, та визначити його межі; - земельний сервітут на право обслуговування огорож №№1,11,12,32,34,35,37,38,39, що належать позивачам та які встановлені на межі із земельними ділянками площею 1,77 га та 0,5969 га, що належать відповідачу, та визначити його межі; - земельний сервітут на право обслуговування підземного силового кабелю енергопостачання потужністю 6 кВт, прокладеного по земельній ділянці площею 0,5969 га, яка належить відповідачу ОСОБА_1, та визначити його межі.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі, встановлено постійний на оплатній основі земельний сервітут площею 0,0362га та 0,0143га на право в'їзду та виїзду по наявному шляху до Комплексу виробничих будівель і споруд ¹35, який належить ОСОБА_2, через земельну ділянку площею 1.77 га, що належить ОСОБА_1, згідно Плану топографо-геодезичній зйомка земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, який був виготовлений КП «Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації», встановивши розмір оплати за користування земельним сервітутом у сумі 0,27 грн. за один квадратний метр. Встановлено постійний на оплатній основі земельний сервітут площею 0,0524га та 0,0170га на право обслуговування огорож №№1,11,12,32,34,35,37,38,39, що належать ТОВ «Тамбро» та ОСОБА_2 та які встановлені на межі із земельними ділянками площею 1,77га та 0,5969га, що належать ОСОБА_1, згідно Плану топографо-геодезичній зйомки земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, який, був виготовлений КП «Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації», встановивши розмір оплати за користування земельним сервітутом у сумі 0,27 грн. за один квадратний метр. Встановлено постійний на оплатній основі земельний сервітут площею 0,0011га на право обслуговування ТОВ «Тамбро» та ОСОБА_2 підземного силового кабелю енергопостачання потужністю 6 кВт, прокладеного по земельній ділянці шпицею 0,5969га, яка належить ОСОБА_1, згідно Плану топографо-геодезичній зйомки земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, який був виготовлений КП «Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації», встановивши розмір оплати за користування земельним сервітутом у сумі 0,27 грн. за один квадратний метр.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, яки беруть участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на основу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що сторони по справі дійсно є власниками суміжних земельних ділянок, які за своїм цільовим призначенням відносяться до земель промисловості, при цьому на належних позивачам земельних ділянках розташовані належні позивачам Комплекси виробничих будівель і споруд, на яких позивачі здійснюють свою підприємницьку діяльність. Вищезазначені фактичні обставини по справі, які визнанні сторонами, підтверджуються також й наданими сторонами письмовими доказами на а.с. 7-8, 13-22. Суміжні земельні ділянки, які належать сторонам по справі, розташовані таким чином, що земельні ділянки, які належать позивачам, з усіх сторін оточені земельними ділянками, які належать відповідачу, що підтверджується відповідною технічною документацією на а.с.66. При цьому, між сторонами тривалий час існує спір щодо розмежування меж суміжних земельних ділянок, у зв'язку з чим рішенням Попаснянського райсуду від 16 листопада 2012 року був частково задоволений позов відповідача до позивачів та було зобов'язано ТОВ «Тамбро» та ОСОБА_4 (колишнього власника земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2) знести частку побудованої ними огорожі, яка знаходяться на земельних ділянках, належних відповідачу ОСОБА_1, та звільнити самовільно зайняту таким чином земельну ділянку (а.с.41-43). При цьому ухвалою апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2013 року зазначене рішення Попаснянського районного суду було залишено без змін та рішення набрало чинності (а.с. 117-119).
Відповідно до вимог статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. При розгляді спорів щодо встановлення земельного сервітуту суд має встановити., чи можливе нормальне господарське використання земельної ділянки, яка належить позивачеві, без обтяження сервітутом.
Відповідно до статті 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Особа, яка вимагає встановлення сервітуту має право звернутися з позовною заявою, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту та його умов. Позивач має в даному випадку довести в суді, що нормальне господарське використання його нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки. При цьому, необхідною умовою є те, що задоволення потреб сервітурія неможливо здійснити яким-небудь іншим способом. Таким чином, виходячи із сутності сервітуту, обсяг користування чужим майном повинен бути чітко окреслений, оскільки, обмеження права власності особи на майно, щодо якого може бути встановлений сервітут, не позбавляє власника продовжувати використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням.
Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших, природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Також, згідно ст.404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що при встановленні земельного сервітуту необхідно з'ясувати такі питання: особа, яка звертається з позовом до суду про встановлення земельного сервітуту, є власником чи законним користувачем земельної ділянки, чи право такого звернення визначено спеціальним законом; чи надано позивачем достатні докази того, що нормальне господарське використання земельної ділянки, яка йому належить, неможливе без обтяження сервітутом; чи сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки:, щодо якої він встановлений; чи не призводить встановлення сервітуту до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, права користування, володіння та розпорядження; чи відповідає встановлення земельного сервітуту цільовому призначенню земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут; чи притягнуті до участі у справі всі особи, які мають право користування зазначеною земельною ділянкою.
Отже, належні позивачам Комплекси виробничих будівель і споруд, на яких позивачі здійснюють свою підприємницьку діяльність, обнесені огорожею, на якій встановлені спеціальний захист «Єгоза», кабель енергопостачання, кабель відео нагляду, відеокамери та прожектора освітлення. Крім того, через земельні ділянки, які належать відповідачу, проходить під'їзна асфальтована дорога, лише тільки через яку можна проїхати до належних позивачам земельних ділянок, а також прокладений силовий кабель потужністю 6 кВт, через який здійснюється постачання електроенергії до належних позивачам Комплексів виробничих будівель і споруд. При цьому сторони не досягли між собою згоди щодо проїзду позивачів через територію відповідача до своїх земельних ділянок, а також щодо обслуговування позивачами огорожі та підземного силового кабелю потужністю 6 кВт.
Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що встановлення земельних сервітутів є обґрунтованим, так як з одного боку земельні сервітути відповідають цільовому призначенню суміжних земельних ділянок та забезпечать нормальне господарське використання позивачами своїх земельних ділянок, а з іншого боку, такі види сервітутів будуть найменш обтяжливими для відповідача та не порушать права відповідача щодо користування, володіння та розпорядження належними йому земельними ділянками. При цьому судом враховано Звіт по топографо-геодезичній зйомці земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, який був складений у присутності сторін фахівцями земельного відділу КП «Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації» (а.с.80-84).
При цьому суд обґрунтовано не прийняв до уваги ствердження відповідача про те, що позивачі відмовляються добровільно виконувати рішення Попаснянського районного суду від 12.11.2012р. щодо порушення меж земельних ділянок, які належать відповідачу, та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, а тому питання щодо встановлення земельних сервітутів є передчасним, так як відповідач не надав на адресу суду жодного доказу на підтвердження таких своїх стверджень. При цьому позивачі спростовують такі ствердження, а згідно пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які безпосередньо складали Звіт по топографо-геодезичній зйомці земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, такі роботи були проведені на підставі технічної документації земельних ділянок, у присутності сторін та за допомогою спеціальних вимірювальних пристроїв, при цьому під час проведення робіт ніяких зауважень або заперечень щодо меж земельних ділянок та площ земельних сервітутів, в тому числі й від відповідача, до них не надходило.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :
