Єдиний державний реєстр судових рішень
02.12.2024
Справа № 331/3598/23
Провадження № 1-кп/331/227/2024
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2024 р. м.Запоріжжя
Колегія суддів Жовтневого районного суду м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Запоріжжякримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 22023101110000416від 17.05.2023р.,за обвинуваченням ОСОБА_7 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.111КК України,
в с т а н о в и л а:
У провадженні Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023101110000416 від 17.05.2023 р., за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 21.10.2024 р. до 19 грудня 2024 р.
У судовомузасіданніпрокурором заявлено клопотанняпро продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, клопотання обґрунтоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, усвідомлюючи невідворотність покарання, останній може переховуватись від суду. Також існує ризик щодо можливого впливу на свідка, оскільки свідок є дружиною обвинуваченого та існує вірогідність здійснення впливу на вказану особу з метою зміни показань на свою користь. Прокурор посилається на наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження здійснення дій, викладених у обвинувальному акті.
Захисник адвокат ОСОБА_6 проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 заперечував, вважає можливим змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечував, вважає, що будь-які ризики взагалі відсутні.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, його зміни або обрання іншого запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення вчинено в період воєнного стану на користь держави-агресора, всупереч інтересам України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України,що становить підвищену суспільнунебезпеку,та вважає,що вданому кримінальному провадженні інтереси суспільства переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання на строк п`ятнадцять років позбавлення волі або довічне позбавлення волі. Після вчинення злочину обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання за його вчинення, може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання.
Також колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 , маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій, з огляду на що суд вважає безпідставними його доводи щодо відсутності ризиків.
Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд зазначає, що розгляд кримінального провадження не завершений, докази сторони обвинувачення в повному обсязі не досліджені, свідок ОСОБА_8 , яка є дружиною обвинуваченого, заінтересованою особою, в судовому засіданні не допитана.
При вирішенні питання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає встановленою наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 ч.1ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки санкція ч.2ст.111 КК Українипередбачає найсуворішу міру покарання у виді довічного позбавлення волі, також продовжує існування ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, оскільки на території України продовжуються військові дії та збройна агресія рф.
Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик незаконного впливу на свідка є високим з огляду на сам характер інкримінованого злочину та обставини його вчинення, про які зазначено в обвинувальному акті, а саме використання дружини для вчинення інкримінованих злочинних дій.
Також, суд вважає доведеним ризик продовження вчинення злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_7 інкриміновано вчинення декількох епізодів протиправних дій, крім того, інкриміновані злочини вчинялися з використання месенджерів, доступу до яких у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, запобігти не можливо.
Дані ризики не зникли та на теперішній час не зменшилися, оскільки на даний час всі докази кримінального провадження судом не досліджені, обвинувачений і можливі свідки не допитувалися.
Також колегія суддів зазначає, що соціальні зв`язки, наявність місця мешкання, позитивна характеристика були враховані слідчими суддями та судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та нових, суттєвих обставин, суду не надано. Сплив часу не впливає на зменшення ризиків, передбачених п.1,4,5 ч.1ст.177 КПК України, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія рф, а інкримінований злочин вчинено саме на користь держави-агресора.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. З огляду на існування ризику переховування від суду, колегія суддів вважає, що даний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбаченихчастинами третьоюабочетвертою статті 183цього Кодексу.
Також, згідно норми ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримі-нального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 р. № 7-р(ІІ)2024 у Справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23) визнана такою, що відповідає Конституції України (є конституційною) частина шоста статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.4ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177 та 178 цьогоКодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченому статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.
За таких обставин, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, наявність ризиків, зазначених вище, дає всі підстави для продовження відносно ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, а також враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, стан здоров`я та вік обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що інші, більш м`які, запобіжні заходи будуть недостатні для запобігання ризикам, передбаченим п.1,4,5 ч.1ст.177 КПК України,та єнеобхідність упродовженні запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів.
Колегія суддів, при постановленні даної ухвали, керуючись ч.4ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178 КПК України, про які зазначено вище, характер та ступінь ризиків, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 при продовженні запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.111 КК України, тобто державна зрада, в період дії воєнного стану.
На підставівикладеного такеруючись ст.ст. 177, 178, 180-183, 331, 615 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Клопотання прокурорапро продовженняобвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою вмежах кримінальногопровадження № 22023101110000416від 17.05.2023р., задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці, без права внесення застави, а саме до 31 січня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим -у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_7 та надіслати ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3
