Єдиний державний реєстр судових рішень
28.07.2023
Справа № 331/3598/23
Провадження № 1-кп/331/478/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2023 року м.Запоріжжя
Колегія Жовтневого районного суду м.апоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
судді ОСОБА_2 , Я
судді ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023101110000416 від 17.05.2023 р. з обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
У провадження Жовтневого районного суду м.Запоріжжя надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023101110000416 від 17.05.2023 р. з обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Упідготовчомусудовому засіданніпрокуроромзаявлено клопотанняпро продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, клопотання обґрунтоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, усвідомлюючи невідворотність покарання, останній може переховуватись від суду також і на території тимчасово не підконтрольній Україні. Крім того, вказаний ризик підтверджується тим фактом, що після вчинення злочину обвинувачений виконав всі необхідні дії, направлені на приховування слідів кримінального правопорушення. Також існує ризик щодо можливого впливу на свідків, оскільки обвинувачений особисто знайомий із ним та існує вірогідність здійснення впливу на вказаних осіб з метою зміни показань на свою користь. Прокурор посилається на наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення іншими особами виділені у окреме провадження. Також посилається на наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження здійснення дій, викладених у обвинувальному акті
Захисник заявив клопотання про зміну відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт та клопотання про скасування ОСОБА_8 запобіжного заходу, зазначив, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені та не підтверджені жодними доказами. Зазначає про неналежним стан здоров`я обвинуваченого та наявність підстав для обрання іншого запобіжного заходу не пов`язаного і триманням під вартою або обрання застави, як альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання свого захисника, у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити. Додаткових пояснень суду не надав.
Крім того, в підготовчому судовому засіданні від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є батьками обвинуваченого, надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу на особисту поруку. Вказані особи у судовому засіданні своє клопотання підтримали, зазначили, що їм відомо та зрозуміло обов`язки та відповідальність поручителів, визначена кримінальним процесуальним законом
У судовому засіданні прокурор заперечувала проти зазначених клопотань, вказавши що вищезазначені клопотання не підлягають розгляду, оскільки батьки обвинуваченого не є учасниками кримінального провадження тому не можуть звертатися до суду із такими клопотаннями, вважає що застосування інших запобіжних не відповідає ризикам та вимогам законодавства.
Захисник обвинуваченого та обвинувачений клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки підтримали.
Заслухавши клопотання прокурора, захисника, клопотання ОСОБА_9 та клопотання ОСОБА_10 , з`ясувавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання на строк п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічного позбавлення волі. Після вчинення злочину обвинувачений виконав всі необхідні дії, направлені на приховування слідів кримінального правопорушення, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом.
Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.
Таким чином, на етапі підготовчого судового засідання можливу констатувати обґрунтованість підозри у розмірі достатньому для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд зазначає, що розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, докази сторони обвинувачення не досліджені, свідки в судовому засіданні не допитані.
При вирішенні питання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає встановленою наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом знищення доказів, оскільки санкція ч.2ст.111 КК Українипередбачає найсуворішу міру покарання у виді довічного позбавлення волі, також продовжує існування ризик, вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, оскільки на території України продовжуються військові дії та збройна агресія рф.
Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик незаконного впливу на свідків також є високим, з огляду на сам характер інкримінованого злочину, і обставини його вчинення, про які зазначено у обвинувальному акті (використання дружини для вчинення інкримінованих злочинних дій).
Також, суд вважає доведеним ризик продовження вчинення злочинної діяльності, оскільки обвинувальним актом інкриміновано вчинення декілька епізодів протиправних дій, крім того, інкриміновані злочини вчинялися із використання месенджерів, доступу до яких у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою, запобігти не можливо.
Дані ризики не зникли та не зменшилися, оскільки на даний час всі докази з кримінального провадження судом не досліджені, обвинувачений, можливі свідки не допитувалися.
Також колегія суддів зазначає, що соціальні зв`язки, наявність місця мешкання, були враховані слідчими суддями та судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та нових, суттєвих обставин, які б давали підставу для зміни запобіжного заходу суду не надано. Сплив часу не впливає на зменшення ризиків, передбачених п.1,4,5 ч.1ст.177 КПК України, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія рф.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, подане батьками обвинуваченого, суд зазначає, що кримінальний процесуальний закон не наділяє осіб, що не є стороною захисту або стороною обвинуваченням правом звертатися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу під час проведення підготовчого судового засіданні.
Також, згідно норми ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.
При таких обставинах, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого. Наявність ризиків, визначених вище дає підстави обрати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, вчинене в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, а також враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, стану здоров`я та віку обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатні для запобігання ризикам, передбаченим п.1,4,5 ч.1ст.177 КПК України,та єнеобхідність упродовженні запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, в свою чергу, в задоволенні клопотан захисника про зміну запобіжного заходу та про скасування запобіжного заходу слід відмовити.
Відповідно до ч.4ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177 та 178 цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів, при постановленні даної ухвали, керуючись ч.4ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178 КПК України, про які зазначено вище, характер та ступінь ризиків, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 при продовженні запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 111 КК України, тобто державна зрада, у період дії воєнного стану.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 314, 315, 372, 615 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження №22023101110000416 від 17.05.2023 р. задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, без права внесення застави, а саме до 25 вересня 2023 року, включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_12 про скасування запобіжного заходу відмовити.
В задоволенні клопотання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим -у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_13
Суддя ОСОБА_14
Суддя ОСОБА_15
