Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 23.10.2024 Справа № 331/3598/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №331/3598/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/1080/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 23 жовтня 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 серпня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який працює на посаді начальника конструкторського бюро ПрАТ «Мотор Січ», одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
за участю захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції EASYCON,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 серпня 2024 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на два місяці, без права внесення застави, а саме до 24 жовтня 2024 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та змінити останньому запобіжний захід на більш м`який або визначити розмір застави.
В обґрунтування своєї скарги зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зауважує на тому, що обвинувачений ОСОБА_6 вже досить тривалий час перебуває під вартою, що є порушенням п.3 ст.5 Конвенції («Ігнатов проти України»).
Наголошує, що суд першої інстанції не проаналізував належним чином підстави для зміни запобіжного заходу.
На думку захисника, сторона обвинувачення не навела жодних нових підстав, які б могли виправдати подальше тримання під вартою ОСОБА_6 .
Також, захисник звертає увагу, що суд не надав належної оцінки обставинам, передбаченим ст.178 КПК України.
Зазначає, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності останній не притягувався, має сім`ю, зокрема, дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні.
Окрім цього, сторона захисту зауважує, що суд не врахував і надані докази, які характеризують ОСОБА_6 , серед іншого його медичні документи.
Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виступили поручителями ОСОБА_6 та надали згоду на обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, що належить їм на праві сумісної власності, про що надали відповідні заяви та клопотання.
На думку захисника, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, здатен цілком забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.
Також, вважає, що суд необґрунтовано не визначив розмір застави.
Окрім того, захисник вказує на порушення судом першої інстанції принципу презумпції невинуватості та упередженості, оскільки в ухвалі колегія суддів зазначила, що « ОСОБА_6 , маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій», що на думку сторони захисту, вказує на завчасну упередженість суду.
Посилається на те, що всупереч заяві ОСОБА_6 , розгляд клопотання проведено незаконним складом суду, оскільки ОСОБА_6 бажав розгляду вказаного клопотання судом присяжних.
Згідно з ухвалою суду, у провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023101110000416 від 17 травня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжений ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 липня 2024 року до 29 серпня 2024 року.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, клопотання обґрунтоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, усвідомлюючи невідворотність покарання, останній може переховуватись від суду. Також, існує ризик щодо можливого впливу на свідка, оскільки свідок є дружиною обвинуваченого та існує вірогідність здійснення впливу на вказану особу з метою зміни показань на свою користь. Прокурор посилається на наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження здійснення дій, викладених у обвинувальному акті.
Захисник адвокат ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечував, вважає за можливе обрати стосовно ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід.
Захисник адвокат ОСОБА_11 проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 заперечував.
Захисник адвокат ОСОБА_12 проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 заперечував.
Обвинувачений ОСОБА_6 проти клопотання прокурора заперечував, підтримав думку захисників, пояснив, що ризики, на які посилається прокурор, не існували з самого початку та не можуть існувати.
Прокурор у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлений належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не заявляв.
Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь прокурора при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі прокурора.
Заслухавши доповідьсудді;аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 ,його захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтриманняапеляційної скарги;перевіривши матеріаликримінального провадженнята обговорившидоводи,викладені вапеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Клопотання прокурора вказаним вимогам в цілому відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисників, прокурора, та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке є особливо тяжким злочином.
Докази сторін будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на даний час.
Такими ризикамиє:ризик переховуваннявід суду;незаконного впливуна свідківу цьомукримінальному провадженні;ризик перешкоджанняпровадженню іншимчином;ризик вчиненняіншого кримінальногоправопорушення абойого продовження-з оглядуна характервисунутого обвинувачення,тяжкість покарання,що загрожуєобвинуваченому уразі визнанняйого винуватиму вчиненніінкримінованого йомуправопорушення,відомості проособу обвинуваченого,який хочі єраніше несудимою особою,має певнісоціальні зв`язки,місце мешканнята позитивнухарактеристику,проте,наразі обвинувачуєтьсяу вчиненніособливо тяжкогозлочину,передбаченого ч.2ст.111КК України,вчиненого вумовах воєнногостану,за щопередбачено суворепокарання -у видіпозбавленням воліна строкп`ятнадцять роківабо довічнепозбавлення волі,з конфіскаціюмайна. Також, з матеріалів провадження убачається, що розгляд цього кримінального провадження по суті ще не завершений, всі докази судом першої інстанції не досліджені, в тому числі на час розгляду клопотання не було допитано свідка ОСОБА_13 , яка є дружиною обвинуваченого, та яка згідно з обвинувальним актом, була використана для вчинення злочинних дій. Окрім того, судом першої інстанції було взято до уваги те, що на території України продовжуються військові дії та збройна агресія рф, а інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальне правопорушення вчинено саме в період воєнного стану на користь держави-агресора. Також, інкриміновані ОСОБА_6 епізоди злочинної діяльності вчинялися з використанням месенджерів, доступу до яких у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, запобігти неможливо, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_13 кримінального правопорушення, суворості можливого покарання та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді самим обвинуваченим та його захисником, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою, а доводи захисника про протилежне суперечать змісту самої ухвали.
В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.
На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції, є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.
Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.
Також, з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції убачається, що суд, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтовано не визначив розмір застави зазначивши при цьому, що відповідно до вимог ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тільки тримання під вартою.
Частиною 4 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Всі підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України судом першої інстанції враховані, в т.ч. судом враховано наявність ризиків, які існують до цього часу та не зменшились.
Саме з урахуванням підстав та обставин, передбачених вказаними статтями, суд прийняв обґрунтоване рішення не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки, альтернативний запобіжний захід у виді застави не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, з урахуванням встановлених ризиків, , з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Обставини, на які, посилається сторона захисту, а саме те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має сім`ю, на його утриманні перебуває малолітня дитина, на думку колегії суддів, не свідчать про відсутність вищевказаних ризиків та не зменшують їх з підстав, наведених вище, в т.ч. через тяжкість та суспільну небезпеку, характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, те, що воєнний стан та збройна агресія рф на території України триває, а також через суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вищевказаному правопорушенні, і те, що усі докази у провадженні ще не досліджені, окрім іншого не допитаний свідок.
Відповідаючи на доводи сторони захисту про те, що судом першої інстанції не було враховано доказів, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 та його медичні документи, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що судом з`ясовані всі обставини, що мають значення при вирішенні питання щодо застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження немає, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.
Перевіряючи доводи сторони захисту щодо тривалого перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів звертає увагу на те, що наявними матеріалами провадження в достатній мірі доведено обставини, які виправдовують подальше утримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання зазначених вище ризиків.
На думку колегії суддів, обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються.
Упередженості та тяганини з боку суду першої інстанції не убачається, як не убачається і порушення процесуальних прав обвинуваченого під час розгляду клопотання, а доводи сторони захисту про протилежне нічим не підтверджені.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Наявні матеріали не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена незаконним складом суду.
Упередженості з боку суду першої інстанції теж не убачається.
Висновків суду по суті висунутого обвинувачення оскаржувана ухвала не містить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 серпня 2024 року,якою задоволенеклопотання прокурорапро продовженнястроку діїзапобіжного заходущодо ОСОБА_6 та продовженийстрок діїзапобіжного заходущодо останньогоу видітримання підвартою строкомна двамісяці,без прававнесення застави,а самедо 24жовтня 2024року включно,залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
