Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 14.03.2024 Справа № 331/3598/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №331/3598/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/619/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який працює на посаді начальника конструкторського бюро ПрАТ «Мотор Січ», одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції EASYCON,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції EASYCON,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на два місяці, без права внесення застави, а саме до 11 квітня 2024 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та змінити останньому запобіжний захід на більш м`який або визначити розмір застави.
В обґрунтування своєї скарги зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції не проаналізував належним чином підстави для зміни запобіжного заходу.
Також захисник звертає увагу, що суд не надав належної оцінки обставинам, передбаченим ст.178 КПК України.
Вказує на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності останній не притягувався, має сім`ю, зокрема, дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні.
Окрім цього, зауважує, що суд не врахував і надані докази, які характеризують ОСОБА_6 в т.ч. його медичні документи.
Апелянт зазначає, що суд не розглянув можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, здатен цілком забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.
Крім того, вважає, що суд необґрунтовано не визначив розмір застави.
Згідно з ухвалою суду, у провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023101110000416 від 17 травня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2023 року до 20 лютого 2024 року.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
У засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів. Клопотання обґрунтоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, усвідомлюючи невідворотність покарання, останній може переховуватись від суду також і на території тимчасово не підконтрольній Україні. Крім того, вказаний ризик підтверджується тим фактом, що після вчинення злочину обвинувачений виконав всі необхідні дії, направлені на приховування слідів кримінального правопорушення. Також існує ризик щодо можливого впливу на свідка, оскільки обвинувачений особисто знайомий із нею та існує вірогідність здійснення впливу на вказану особу з метою зміни показань на свою користь. Прокурор посилається на наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення іншими особами виділені в окреме провадження. Також, посилається на наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження здійснення дій, викладених у обвинувальному акті.
Захисники обвинуваченого та обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечували.
Заслухавши доповідьсудді;аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 та йогозахисника -адвоката ОСОБА_8 на підтриманняапеляційної скарги;прокурора,яка заперечувалапроти задоволенняапеляційної скарги;перевіривши матеріаликримінального провадженнята обговорившидоводи,викладені вапеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Клопотання прокурора вказаним вимогам в цілому відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, а доводи сторони захисту про протилежне є непереконливими.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисників, прокурора, та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке є особливо тяжким злочином.
Докази сторін будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на даний час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; ризик перешкоджання провадженню іншим чином; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або його продовження - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який хоча і є раніше не судимою особою, має певні соціальні зв`язки та місце мешкання, проте, наразі обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, вчиненого в умовах воєнного стану, за що передбачено суворе покарання - у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна. Крім того, розгляд цього кримінального провадження по суті ще не завершений, всі докази судом першої інстанції не досліджені, в тому числі на час розгляду клопотання не був допитаний обвинувачений та свідок, яка є дружиною обвинуваченого, та яка згідно з обвинувальним актом, була використана для вчинення злочинних дій. Окрім того, на території України продовжуються військові дії та збройна агресія рф, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_10 кримінального правопорушення, суворості можливого покарання та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_8 , та ті, що заявлені при апеляційному розгляді стороною захисту та обвинуваченим ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.
З оскаржуваної ухвали суду першої інстанції убачається, що суд, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтовано не визначив розмір застави зазначивши при цьому, що відповідно до вимог ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тільки тримання під вартою.
Частиною 4 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Всі підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України судом першої інстанції враховані.
З вищевказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки наявними матеріалами провадження доведено обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання встановлених ризиків.
На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції, є обґрунтованими та підтвердженими наявними матеріалами провадження.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що суд першої інстанції не врахував докази, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 в т.ч. його медичні документи, то колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що судом з`ясовані всі обставини, що мають значення при вирішенні питання щодо застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, на що звернув увагу і слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Обставини,на які,посилається стороназахисту,а самете,що ОСОБА_6 є особою раніше не судимою, до кримінальної відповідальності останній не притягувався, позитивно характеризується, має сім`ю, на його утриманні перебуває малолітня дитина, на думку колегії суддів, не свідчить про відсутність вищевказаних ризиків та не зменшує їх з підстав, наведених вище, в т.ч. через тяжкість та суспільну небезпеку, характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, те, що воєнний стан та збройна агресія рф на території України триває, а також через суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вищевказаному правопорушенні, і те, що усі докази у провадженні ще не досліджені, в т.ч. не допитаний свідок.
Що стосується доводів захисника при апеляційному розгляді про неправильне застосування судом першої інстанції практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів звертає увагу на таке.
Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що суд, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 врахував положення кримінального процесуального законодавства, якими визначені обставини, що мають враховуватися при застосуванні до особи запобіжного заходу, що відображено в самій ухвалі.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що в оскаржуваній ухвалі не зазначені обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам тощо, не є слушними, оскільки спростовуються змістом самої ухвали, яка є належним чином вмотивованою, в т.ч. в ухвалі наведено обґрунтування висновків суду щодо існування кожного з ризиків, а також вказано, чому суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, в т.ч. визначення розміру застави.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на два місяці, без права внесення застави, а саме до 11 квітня 2024 року включно, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
