Єдиний державний реєстр судових рішень
12.02.2024
Справа № 331/3598/23
Провадження № 1-кп/331/227/2024
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2024 р. м.Запоріжжя
Колегія суддів Жовтневого районного суду м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Запоріжжякримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 22023101110000416від 17.05.2023р.,за обвинуваченням ОСОБА_8 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.111КК України,
в с т а н о в и л а:
У провадженні Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023101110000416 від 17.05.2023 р., за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 22.12.2023 р. до 20 лютого 2024 р.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
У засіданніпрокурором заявлено клопотанняпро продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, клопотання обґрунтоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, усвідомлюючи невідворотність покарання, останній може переховуватись від суду також і на території тимчасово не підконтрольній Україні. Крім того, вказаний ризик підтверджується тим фактом, що після вчинення злочину обвинувачений виконав всі необхідні дії, направлені на приховування слідів кримінального правопорушення. Також існує ризик щодо можливого впливу на свідка, оскільки обвинувачений особисто знайомий із нею та існує вірогідність здійснення впливу на вказану особу з метою зміни показань на свою користь. Прокурор посилається на наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення іншими особами виділені в окреме провадження. Також посилається на наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження здійснення дій, викладених у обвинувальному акті.
Захисники обвинуваченого та обвинувачений ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора заперечували.
Захисник адвокат ОСОБА_7 подав до суду письмове клопотання про зміну відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, його зміни або обрання іншого запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання на строк п`ятнадцять років позбавлення волі або довічне позбавлення волі. Після вчинення злочину обвинувачений виконав всі необхідні дії, направлені на приховування слідів кримінального правопорушення, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання.
Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд зазначає, що докази сторони обвинувачення не досліджені, свідок у судовому засіданні не допитана.
При вирішенні питання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає встановленою наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом знищення доказів, оскільки санкція ч.2ст.111 КК Украї-нипередбачає найсуворішу міру покарання у виді довічного позбавлення волі, також продовжує існування ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, оскільки на території України продовжуються військові дії та збройна агресія рф.
Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик незаконного впливу на свідків також є високим, з огляду на сам характер інкримінованого злочину та обставини його вчинення, про які зазначено в обвинувальному акті, а саме використання дружини для вчинення інкримінованих злочинних дій.
Також, суд вважає доведеним ризик продовження вчинення злочинної діяльності, оскільки обвинувальним актом інкриміновано вчинення декількох епізодів протиправних дій, крім того, інкриміновані злочини вчинялися з використання месенджерів, доступу до яких у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, запобігти не можливо.
Дані ризики не зникли та на теперішній час не зменшилися, оскільки на даний час всі докази кримінального провадження судом не досліджені, обвинувачений і можливі свідки не допитувалися.
Також колегія суддів зазначає, що соціальні зв`язки, наявність місця мешкання, були враховані слідчими суддями та судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та нових, суттєвих обставин, суду не надано, також документально не підтверджено погіршення стану здоров`я обвинуваченого під час перебування в слідчому ізоляторі. Сплив часу не впливає на зменшення ризиків, передбачених п.1,4,5 ч.1ст.177 КПК України, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія рф.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. З огляду на існування ризику переховування від суду, колегія суддів вважає, що даний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.
Також, згідно норми ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримі-нального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
За таких обставин, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, наявність ризиків, зазначених вище, дає всі підстави для продовження відносно ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, вчинене в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, а також враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, стан здоров`я та вік обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що інші, більш м`які, запобіжні заходи будуть недостатні для запобігання ризикам, передбаченим п.1,3, 4, 5 ч.1ст.177 КПК України,та єнеобхідність упродовженні запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, з огляду на що клопотання прокурора підлягає задоволенню, в свою чергу, в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.
Відповідно до ч.4ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при поста-новленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177 та 178 цьогоКодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченому статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів, при постановленні даної ухвали, керуючись ч.4ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178 КПК України, про які зазначено вище, характер та ступінь ризиків, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 при продовженні запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.2ст.111 КК України, тобто державна зрада, в період дії воєнного стану.
На підставівикладеного такеруючись ст.ст. 177, 178, 331, 615 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Клопотання прокурорапро продовженняобвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою вмежах кримінальногопровадження№ 22023101110000416від 17.05.2023р., задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, без права внесення застави, а саме до 11 квітня 2024 року, включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим -у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_8 та надіслати Запорізькому слідчому ізолятору за місцем утримання обвинуваченого.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3
