Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7630/24 Справа № 243/4844/20 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року м.Кривий Ріг
Справа № 243/4844/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивачі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачка - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сокольська Олеся Олександрівна, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Сидоренко І.О. у режимі дистанційного судового провадженнята повне судове рішення складено 14 травня 2024року, -
В С Т А Н О В И В :
У червні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_6 , про визнання додаткової угоди укладеною.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належать нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку батьків із дітьми «Лісові котеджі «Шервуд», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (в подальшому база відпочинку). При цьому ОСОБА_2 належить 1/2 частка бази відпочинку, ОСОБА_3 1/4 частка та ОСОБА_4 1/4 частка. Оскільки, база відпочинку єдиний майновий комплекс, призначений для здійснення діяльності готелів та подібних об`єктів нерухомості тимчасового розміщення, надання послуг харчування, співвласники тривалий час надають його в оренду.
01 червня 2017 року між орендодавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та орендарем ФОП ОСОБА_1 укладено Договір оренди будівель та споруд бази відпочинку батьків із дітьми «Лісові котеджі «Шервуд», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 30 травня 2020 року.
У зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди від 01 червня 2017 року, керуючись частиною 1 статті 777 ЦК України, 21 квітня 2020 року ФОП ОСОБА_1 направила орендодавцям проект Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2020 року, яким запропонувала:
1. Пункт 9.1. Договору оренди від 01 червня 2017 року викласти у наступній редакції: Даний договір набуває чинності 01 червня 2017 року та припиняє свою чинність 30 травня 2020 року. У разі укладення сторонами Додаткової угоди до цього Договору у зв`язку із закінченням строку його дії, строк дії даного Договору продовжується. Строк дії цього Договору продовжується, починаючи з 31 травня 2020 року до 29 травня 2023 року включно.
2. Інші умови Договору оренди від 01 червня 2017 року, не змінені цією угодою залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами у Договорі оренди від 01 червня 2017 року, і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.
3. Дана угода складена українською мовою, на одній сторінці у чотирьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.
4. Дана угода набирає чинності з 31 травня 2020 року.
За наслідками розгляду пропозиції ФОП ОСОБА_1 , орендодавці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 погодились укласти Додаткову угоду від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року в запропонованій вищенаведеній орендарем редакції.
Проте, орендодавець ОСОБА_4 відмовилась від укладення Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2020 року в запропонованій ФОП ОСОБА_1 редакції, про що повідомила у листі від 30 квітня 2020 року. Із листа-відповіді ОСОБА_4 вбачається, що підставою відмови відповідачки визнати переважне право оренди ФОП ОСОБА_1 стало посилання на наступні обставини: нібито не підписання ОСОБА_4 та не передання ФОП ОСОБА_1 в орендне користування нерухоме майно-комплекс нежитлових будівель та споруд, на період з 01 червня 2017 року по 30 травня 2020 року; нібито незаконність користування ФОП ОСОБА_1 в даний час комплексом нежитлових будівель та споруд; відсутність у відповідачки намірів передавати будь-кому в користування належну їй частку у комплексі нежитлових будівель та споруд. У цьому листі-відповіді ОСОБА_4 висловила вимогу до ФОП ОСОБА_1 припинити усі нібито незаконні дії, пов`язанні з користуванням комплексом нежитлових будівель та споруд, та повернути належну їй частку.
Орендар ФОП ОСОБА_1 виконувала належним чином зобов`язання за Договором оренди від 01 червня 2017 року, дотрималась розумного строку і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, орендодавці-співвласники, яким належить 75% бази відпочинку: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , надали свою згоду на укладання Додаткової угоди до Договору оренди від 01 червня 2017 року у запропонованій орендарем редакції.
Зазначають, що наявні правові підстави для визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року, враховуючи те, що 1) база відпочинку є єдиним майновим комплексом, який належить трьом співвласникам, які через це не можуть нею окремо один від одного користуватись; зважаючи на 2) наявність волевиявлення у двох співвласників, яким належать 75% частки бази відпочинку на укладання Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року у зв`язку із тим, що 3) орендар ФОП ОСОБА_1 належно виконує свої обов`язки за договором; 4) орендар ФОП ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору повідомила орендодавців у розумний строк про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 5) орендар ФОП ОСОБА_1 до листа-повідомлення від 21 квітня 2020 року додала проект Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року.
Посилаючись на викладене, просили суд:визнати укладеною Додаткову угоду від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року в запропонованій редакції.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі ФОП ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сокольська О.О., ОСОБА_5 , ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було належним чином повідомлено третю особу ОСОБА_6 про час та місце розгляду справи, чим порушено його процесуальні права.
Судом не було враховано висновки Верховного Суду у справі №530/121/17, де зазначено, що, як ЦК України, так і Закон№ 161-XIVпередбачає, що перебування сторін у договірних правовідносинах містить у собі наявність як прав, так і обов`язків у кожної зі сторін. Також гарантується стабільність вказаних правовідносин, що передбачено у статті 651 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що розірвання договору вважається екстраординарною подією, що передбачене у вичерпному переліку підстав. Крім того, законодавець у частині першій статті 777 ЦК України зазначив, що орендар (наймач), який належним чином виконує свої обов`язки за договором оренди (найму), після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк. При цьому, суд повинен враховувати принцип стабільності договірних відносин.
Зазначають, що відповідачкою не спростовано наявність правових підстав для укладення договору на новий строк.
Позивачі зазначають, що нараховану орендну плату орендодавці можуть отримувати у орендатора за актом приймання-передачі матеріальних цінностей. У разі оплати орендатором орендної плати у безготівковій формі, орендна плата перераховується на рахунки орендодавців, визначені у цьому договорі. Водночас, Договір оренди від 01 червня 2017 року не містить даних про поточні банківські рахунки ні одного із трьох орендодавців. Враховуючи приписи п.6.3. Договору оренди від 01 червня 2017 року та беручи до уваги відсутність у Договорі оренди від 01 червня 2017 року даних про поточні банківські рахунки орендодавців, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримували орендну плату щомісячно протягом 2017-2020 років. В той же час, як ОСОБА_4 ухилялась отримувати орендну плату за Договором оренди від01 червня 2017 року, а саме: вона не зверталась до орендаря для отримання орендної плати за актами приймання-передачі матеріальних цінностей, як передбачено п.6.3. Договору оренди від 01 червня 2017 року; вона не повідомляла орендарю поточні банківські рахунки для перерахування коштів. При цьому у ФОП ОСОБА_1 щомісячно були наявні грошові кошти для отримання ОСОБА_4 орендної плати заДоговором оренди від 01 червня 2017 року. Зазначають, що право на своєчасне отримання орендної плати залежить тільки від звернення ОСОБА_4 до орендаря та отримання коштів, як це зробили інші орендодавці. Враховуючи наведене, позивачі вважають, щоФОП ОСОБА_1 не може вважатись такою, що порушила зобов`язання заДоговором оренди від01 червня 2017 року в частині не здійснення орендної плати.
Також, зазначають, що у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди від 01 червня 2017 року, керуючись ч. 1ст. 777 ЦК України, 21 квітня 2020 року ФОП ОСОБА_1 завчасно, до спливу строку договору найму, у розумний строк направила орендодавцям проект Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року в запропонованій редакції. Проте, відповідачка відмовилась від укладення Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року доДоговору оренди від 01 червня 2017 року в запропонованійФОП ОСОБА_1 редакції, про що повідомила у листі від 30 квітня 2020 року. Із листа-відповіді ОСОБА_4 вбачається, що підставою відмови відповідачки визнати переважне право оренди ФОП ОСОБА_1 стало посилання на наступні обставини: нібито не підписання ОСОБА_4 та не передання ФОП ОСОБА_1 в орендне користування нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель та споруд, на період з 01 червня 2017 року по 30 травня 2020 року; нібито незаконність користування ФОП ОСОБА_1 в даний час комплексом нежитлових будівель та споруд; відсутність у відповідачки намірів передавати будь-кому в користування належну їй частку у комплексі нежитлових будівель та споруд. Водночас, із листа відповіді ОСОБА_4 не вбачається, що орендодавець висловлювала незгоду із істотними умовами Договору оренди від 01 червня 2017 року, або обґрунтовувала відмову від укладення додаткової угоди посиланням: на незгоду із сумою орендної плати; на неотримання орендної плати.
Тобто, судом неправильно застосовано положення статті 777 ЦК України та зроблено помилковий висновок щодо відсутності правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідачка ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ФОП ОСОБА_1 адвоката Сокольську О.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника відповідачки ОСОБА_4 адвоката Моїсеєнко К.О., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення.
Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, виданого Святогірською міською радою та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить 1/4 частка нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «Лісові котеджі «Шервуд», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: кафе, Б-1, 361,0 кв.м.; сушка-пральня, В-1, 24,1 кв.м.; спальний корпус, Г-1, 334,2 кв.м.; свердловина-водокачка, М-1, 17,8 кв.м.; спальний корпус, О-1, 222,5 кв.м.; спальний корпус, Р-1, 263,7 кв.м.; спальний корпус, У-1, 168,9 кв.м.; навіс для шашликів, Ж; сауна, Е-1, 108,5 кв.м.; басейн, Ф; навіс-бар, Я; огорожа, 1; гуртожиток, А-1, 242,2 кв.м.; фільтровально-насосна будівля, Д, 34,8 кв.м.; адміністративний корпус, Е-1, 90,8 кв.м.; альтанка, З; альтанка, І; басейн, Ф.
Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, виданого Святогірською міською радою та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/2 частка нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «Лісові котеджі «Шервуд», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: кафе, Б-1, 361,0 кв.м.; сушка-пральня, В-1, 24,1 кв.м.; спальний корпус, Г-1, 334,2 кв.м.; свердловина-водокачка, М-1, 17,8 кв.м.; спальний корпус, О-1, 222,5 кв.м.; спальний корпус, Р-1, 263,7 кв.м.; спальний корпус, У-1, 168,9 кв.м.; навіс для шашликів, Ж; сауна, Е-1, 108,5 кв.м.; басейн, Ф; навіс-бар, Я; огорожа, 1; гуртожиток, А-1, 242,2 кв.м.; фільтровально-насосна будівля, Д, 34,8 кв.м.; адміністративний корпус, Е-1, 90,8 кв.м.; альтанка, З; альтанка, І; басейн, Ф.
Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, виданого Святогірською міською радою та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 1/4 частка нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «Лісові котеджі «Шервуд», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: кафе, Б-1, 361,0 кв.м.; сушка-пральня, В-1, 24,1 кв.м.; спальний корпус, Г-1, 334,2 кв.м.; свердловина-водокачка, М-1, 17,8 кв.м.; спальний корпус, О-1, 222,5 кв.м.; спальний корпус, Р-1, 263,7 кв.м.; спальний корпус, У-1, 168,9 кв.м.; навіс для шашликів, Ж; сауна, Е-1, 108,5 кв.м.; басейн, Ф; навіс-бар, Я; огорожа, 1; гуртожиток, А-1, 242,2 кв.м.; фільтровально-насосна будівля, Д, 34,8 кв.м.; адміністративний корпус, Е-1, 90,8 кв.м.; альтанка, З; альтанка, І; басейн, Ф.
Відповідно до експертного будівельно-технічного дослідження №10/11 складеного 30 жовтня 2011 року, будівлі та споруди (у тому числі і- зовнішні інженерні мережі, що забезпечують функціонування об`єктів нерухомості), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу бази відпочинку батьків з дітьми «Лісові котеджі «Шервуд».
Відповідно до Договору оренди від 01 червня 2017 року між орендодавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та орендарем ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди будівель та споруд бази відпочинку батьків із дітьми «Лісові котеджі «Шервуд», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 30 травня 2020 року. Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 «Предмет договору» вищевказаного договору оренди, Орендодавці передають, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу будівлі і споруди, зазначені в цьому Договорі, для досягнення мети оренди і зобов`язується оплачувати Орендодавцям орендну плату. Згідно з п. 2.1. Розділу 2 «Мета оренди» Договору, об`єкт оренди передається Орендарю для здійснення діяльності готелів і подібних засобів тимчасового розміщення та надання послуг харчування. Відповідно до п.6.1. Розділу 6 «Розмір та порядок внесення орендної плати», за використання об`єктами оренди Орендар сплачує Орендодавцям щомісячну орендну плату в розмірі 4000 гривень. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Відповідно до п.6.3. цього Розділу, орендна плата нараховується Орендарем щомісячно у розмірі, зазначеному у п.6.1. цього Договору, не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, за яким вноситься орендна плата. Нараховану орендну плату Орендодавці можуть отримувати у Орендаря за актом прийому передачі матеріальних цінностей. У разі оплати Орендарем орендної плати у безготівковій формі, орендна плата перераховується на рахунки Орендодавців, зазначені у цьому Договорі. Відповідно до п.6.5. цього Розділу, нарахування та сплата орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі об`єктів оренди. Відповідно до п.9.1. Розділу 9 «Умови зміни та припинення дії договору. Термін дії договору», цей Договір набирає чинності 01 червня 2017 року і припиняє свою дію 30 травня 2020 року. Відповідно до п.9.2., п.9.2.1. цього Розділу, термін дії договору припиняється у разі: спливу строку, на який Договір було укладено.
Відповідно до Акту прийому-передачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі Орендодавці) з одного боку ФОП ОСОБА_1 (далі Орендар) з іншого боку склали цей акт про наступне: згідно з договором від 01 червня 2017 року Орендодавці передали, а Орендар прийняв орендовані будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для досягнення мети оренди.
Відповідно до листа ФОП ОСОБА_1 від 21 квітня 2020 року, ОСОБА_4 , у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди від 01 червня 2017 року, предметом якого є будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 керуючись частиною 1 статті 777 ЦК України, ФОП ОСОБА_1 звертається з пропозицією укласти Додаткову угоду до вказаного Договору оренди. Додатковою угодою пропонує: 1. Пункт 9.1. Договору оренди від 01 червня 2017 року викласти у наступній редакції: Даний договір набуває чинності 01 червня 2017 року та припиняє свою чинність 30 травня 2020 року. У разі укладання сторонами Додаткової угоди до цього Договору у зв`язку із закінченням строку його дії, строк дії даного Договору продовжується. Строк дії цього Договору продовжується починаючи з 31 травня 2020 року до 29 травня 2023 року включно. 2. Залишити без змін інші умови Договору оренди від 01 червня 2017 року. Дана Угода набиратиме чинності з 31 травня 2020 року.
Відповідно до відповіді ОСОБА_4 від 30 квітня 2020 року ФОП ОСОБА_1 на лист щодо укладання Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року ОСОБА_4 зазначає, що вона ніколи не підписувала та не передавала ФОП ОСОБА_1 в орендне користування нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель та споруд, на період з 01 червня 2017 року по 30 травня 2020 року; ніколи не дозволяла ФОП ОСОБА_1 передавати комплекс нежитлових будівель та споруд стороннім особам, та ніколи не уповноважувала на вчинення таких дій інших осіб. Станом на сьогодні (30.04.2020) користування ФОП ОСОБА_1 нерухомим майном - комплексом нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «Лісові котеджі «Шервуд»» є незаконним, та таким що порушує права ОСОБА_4 , як співвласника цього майна, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталась до прокуратури та поліції з заявою про протиправні дії. ОСОБА_4 за будь-яких умов та обставин не має намірів передавати будь-кому в користування належну їй частку у комплексі нежитлових будівель та споруд, відтак не вбачає підстав для задоволення пропозиції ФОП ОСОБА_1 про укладення Додаткової угоди до Договору оренди. Крім того, ОСОБА_4 вимагала припинення усіх незаконних дій, пов`язаних з користуванням комплексом нежитлових будівель та споруд, та повернути належну їй частку.
Встановивши,що строкдії Договоруоренди сплив30травня 2020року,після спливуцього строкувідповідачка ОСОБА_4 виявила бажанняне укладатиДодаткову угодувід 21квітня 2020року доДоговору орендивід 01червня 2017року,оскільки вонає власникомта їйналежить 1/4частка нежитловихбудівель таспоруд базивідпочинку батьківз дітьми«Лісові котеджі« ІНФОРМАЦІЯ_1 »,розташовані заадресою: АДРЕСА_1 ,та бажаєїх використовуватина власнийрозсуд,суд дійшоввисновку провідсутність правовихпідстав длявизнання укладеною Додаткову угоду від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року в запропонованій редакції. При цьому, суд зазначив, що переважне право не може тлумачитись як право спонукати орендодавця продовжити договір оренди за відсутності його згоди, у зв`язку з чим відхилив доводи позивачки ФОП ОСОБА_1 щодо наявності в неї переважного права на укладення договору, оскільки за відсутності відповідного волевиявлення з боку орендодавця орендар втрачає це право. Також, суд вказав на відсутність правових підстав для застосування п.9.4.3. Договору оренди від 01 червня 2017 року, згідно якого Договір підлягає автоматичній пролонгації на новий строк 3 роки у разі належного виконання орендарем його умов, оскільки судом встановлено, що позивачкою ФОП ОСОБА_1 , в порушення п.6.1. Договору оренди від 01 червня 2017 року щодо щомісячного внесення орендної плати у розмірі 4000 гривень, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалась орендна плата, що свідчить про неналежне виконання орендарем умов Договору.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованимє рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Предметом спору у справі, що переглядається, є матеріально-правова вимога про визнання укладеною в судовому порядку додаткової угоди до договору оренди від 01 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно із частинами 1, 2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 654ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 641ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору.
Частиною 3 статті 653ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Слід також зазначити, що положеннями ч.1 ст. 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
У статті 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2017 року між орендодавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та орендарем ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір оренди будівель та споруд бази відпочинку батьків із дітьми «Лісові котеджі «Шервуд», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 30 травня 2020 року.
У пунктах 5.1.5, 9.4.3. цього Договору сторони узгодили, що Договір підлягає автоматичній пролонгації на той же строк, за умови належного виконання орендарем його умов.
Тобто, цей Договір містить умову про поновлення його на новий строк із визначенням єдиної передумови такого поновлення - належного виконання орендарем його умов.
Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
21 квітня 2020 року, до закінчення строку дії договору оренди від 01 червня 2017року, ФОП ОСОБА_1 , у встановленому порядку, звернулася до орендодавців з метою реалізації права продовження дії договору, яке було їй гарантовано умовами договору та положеннями Цивільного кодексу України.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не висловили заперечень проти продовження дії Договору оренди від 01 червня 2017року у запропонованій редакції.
ОСОБА_4 повідомила ФОП ОСОБА_1 , що вона ніколи не підписувала та не передавала ФОП ОСОБА_1 в орендне користування нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель та споруд, на період з 01 червня 2017 року по 30 травня 2020 року; ніколи не дозволяла ФОП ОСОБА_1 передавати комплекс нежитлових будівель та споруд стороннім особам, та ніколи не уповноважувала на вчинення таких дій інших осіб. Станом на сьогодні (30.04.2020) користування ФОП ОСОБА_1 нерухомим майном - комплексом нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «Лісові котеджі «Шервуд»» є незаконним, та таким, що порушує права ОСОБА_4 як співвласника цього майна, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталась до прокуратури та поліції з заявою про протиправні дії. ОСОБА_4 за будь-яких умов та обставин не має намірів передавати будь-кому в користування належну їй частку у комплексі нежитлових будівель та споруд, відтак, не вбачає підстав для задоволення пропозиції ФОП ОСОБА_1 про укладення Додаткової угоди до Договору оренди. Крім того, ОСОБА_4 вимагала припинення усіх незаконних дій пов`язаних з користуванням комплексом нежитлових будівель та споруд, та повернути належну їй частку.
Разом з тим, посилання ОСОБА_4 , як на підставу для відмови в укладенні додаткової угоди, на ту обставину, що вона не підписувала Договір оренди від 01 червня 2017 року та не передавала належне їй майно ФОП ОСОБА_1 не можна прийняти до уваги, оскільки суду не було надано доказів, що Договір оренди будівель та споруд бази відпочинку батьків із дітьми «Лісові котеджі «Шервуд» від 01 червня 2017 року, щодо продовження дії якого між сторонами виник спір, не укладався та не підписувався відповідачкою ОСОБА_4 .
При цьому, колегія суддів враховує, що під час вирішення у суді першої інстанції питання про необхідність проведення судової почеркознавчої експертизи, представниця відповідачки ОСОБА_7 - адвокат МоїсеєнкоК.О. запевняла, що ОСОБА_4 все ж таки підписувала договір оренди від 01 червня 2017 року та заперечувала у зв`язку з цим необхідність експертного встановлення цієї обставини.
Отже, Договір оренди від 01 червня 2017 року є чинним та підлягає виконанню сторонами, зокрема і відповідачкою ОСОБА_4 , у тому числі й у частині його пролонгації на той же строк, за умови належного виконання орендарем його умов.
Згідно з п.6.1. Договору оренди від 01 червня 2017 року за користування об`єктами оренди орендатор сплачує орендодавцям щомісячну орендну плату у розмірі 4000,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.
Відповідно до п.6.3. Договору оренди від 01 червня 2017 року орендна плата нараховується орендатором щомісячно у розмірі, визначеному в п.6.1. цього договору, не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, за який вноситься орендна плата.
Нараховану орендну плату орендодавці можуть отримувати у орендаторя за актом приймання-передачі матеріальних цінностей.
У разі оплати орендатором орендної плати у безготівковій формі, орендна плата перераховується на рахунки орендодавців, визначені у цьому договорі.
Згідно з п.6.4. Договору оренди від 01 червня 2017 року орендна плата оплачується орендатором у такому порядку: ОСОБА_2 частини орендної плати, ОСОБА_4 частини орендної плати, ОСОБА_3 частини орендної плати.
Пунктом 6.5. Договору оренди від 01 червня 2017 року передбачено, що нарахування та оплата орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі об`єктів оренди.
Зобов`язання орендаря зі сплати орендної плати припиняються в день підписання акта приймання-передачі (повернення) об`єктів оренди від орендатора орендодавцям.
Разом з тим, судом встановлено, що Договір оренди від 01червня 2017 року не містить даних про поточні банківські рахунки, ні орендодавців, ні орендаря.
Докази про те, що ОСОБА_4 повідомила орендатору ФОП ОСОБА_1 рахунок для виплати орендної плати або ж зверталася за отримання орендної плати за актом приймання-передачі матеріальних цінностей матеріали справи не містять.
При цьому, у матеріалах справи наявні докази про те, що саме ФОП ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_4 про повідомлення реквізитів поточного банківського рахунку для перерахування орендної плати, що підтверджується поштовими документами про надіслання відповідачці цього листа.
Згідно копії платіжного доручення №43 від 07 лютого 2022 року на суму 54 664,39 грн., із призначенням платежу: орендна плата за період з 01.06.2017 по 31.12.2021, згідно з договору б/н від 01 червня 2017 року, ФОП ОСОБА_1 перераховано ОСОБА_4 орендну плату.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушень ФОП ОСОБА_1 зобов`язань за Договором оренди від 01 червня 2017 року в частині здійснення оплати відповідачці.
Доводи відповідачки ОСОБА_4 про те, що вона планувала самостійно користуватися базою відпочинку оцінюються судом критично, з огляду на наступне.
Предмет Договору оренди від 01 червня 2017 року нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку батьків із дітьми «Лісові котеджі «Шервуд», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стверджували про відсутність технічної можливості виділення часток співвласників та/або визначення між співвласниками порядку користування базою відпочинку таким чином, щоб один із співвласників, ОСОБА_4 , із часткою 25% користувався нерухомістю окремо від інших співвласників, яким належать частки у розмірі 75%, враховуючи вартість кожного з об`єктів нежитлових будівель та їх цільове призначення.
Станом на 30 квітня 2020 року та під час вирішення спору ОСОБА_4 не надала жодних доказів в спростування вищевказаного факту, а отже, не довела можливість самостійно користуватися частиною об`єкта оренди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в порушення положень ст. ст. 12, 76, 81, 89, 95 ЦПК України суд першої інстанції не з`ясував повно та всебічно обставини, які мають значення для вирішення справи, не дослідив та не надав належної оцінки доказам, долученим до матеріалів справи співпозивачами.
Враховуючи факт того, що: у відповідачки ОСОБА_4 протягом строку дії Договору оренди від 01 червня 2017 року були відсутні заяви про порушення орендарем його умов, незгода відповідачки продовжити орендні правовідносини із фізичною особою-підприємицею ОСОБА_1 зводилась до безпідставного заперечення існування орендних правовідносин за договором оренди від 01 червня 2017 року через його неукладеність; відповідачка не довела можливість самостійно користуватися частиною об`єкта оренди; орендарка не порушувала зобов`язання за договором оренди від 01 червня 2017 року в частині здійснення орендної плати; орендарка до закінчення строку дії договору із дотриманням розумного строку повідомила орендодавців про свій намір скористатися правом на укладення договору на новий строк і додала до заяви проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди від 01 червня 2017 року; договір оренди від 01червня 2017 року містить умову про поновлення його на новий строк із визначенням єдиної передумови такого поновлення - належного виконання орендарем його умов; орендарка продовжує користуватись базою відпочинку на час вирішення спору та її права, як і права орендодавців, потребують судового захисту, про що свідчить спір у цивільній справі №243/4182/23, колегія суддів дійшла висновку про наявність у ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права на поновлення договору оренди бази відпочинку.
Також колегія суддів вважає слушним посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №530/121/17 із правовим висновком стосовного того, що перебування сторін у договірних правовідносинах містить у собі наявність як прав, так і обов`язків у кожної зі сторін. Також гарантується стабільність вказаних правовідносин. При цьому, суд повинен врахувати принцип стабільності правових відносин, особливо у сфері цивільного обігу нерухомого майна.
Проаналізувавши зміст спірних правовідносин, а також поведінку сторін спірного договору оренди, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачка належними та допустимими доказами не довела суду неналежне виконання орендаркою зобов`язань за Договором від 01червня 2017 року.
За таких обставин та з підстав, передбачених умовами самого Договору оренди від 01 червня 2017 року, існують правові підстави для захисту прав співпозивачів в обраний ними спосіб, зважаючи, що відповідачка допустила недобросовісну поведінку, порушивши право співпозивачів на укладення договору оренди на новий строк.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що судом не було належним чином повідомлено третю особу ОСОБА_6 про час та місце розгляду справи, чим порушено його процесуальні права, колегією суддів не перевіряються, оскільки рішення суду скасовано у зв`язку з неправильним вирішенням судом першої інстанції спору по суті, та порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, неповідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України), тоді як третя особа ОСОБА_6 своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення не скористався.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів стягує із відповідачки ОСОБА_4 на користь: позивачки ФОП ОСОБА_1 судові витрати, понесені на подання позову у розмірі 2102,00 грн. та на подання апеляції у розмірі 3153,00 грн.; на користь ОСОБА_2 , судові витрати, понесені на подання позову у розмірі 840,80 грн. та за подання апеляції у розмірі 1261,20 грн.; на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на подання позову у розмірі 840,80 грн. та за подання апеляції у розмірі 1261,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу позивачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сокольська Олеся Олександрівна, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Слов`янськогоміськрайонного судуДонецької областівід 07травня 2024року -скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовну заяву фізичної особи-підприємиці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року До договору оренди від 01 червня 2017 року задовольнити.
Визнати укладеною Додаткову угоду від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року наступного змісту:
«Громадянка України ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Куйбишевським РВ ДМУ України в Донецькій області 27.11.2002, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ),
Громадянин України ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Будьоннівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 27.01.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ),
Громадянка України ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Будьоннівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 27.01.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ),
іменуємі в подальшому орендодавці, з однієї сторони та
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , яка діє на підставі виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців номер запису 2 277 000 0000 029881 від 14.04.2017, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , іменуєма в подальшому орендар, з іншої сторони, уклали дану додаткову угоду у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди від 01 червня 2017 року, керуючись частиною 1 статті 777 Цивільного кодексу України, про наступне:
1. Пункт 9.1. договору оренди від 1 червня 2017 року викладається у наступній редакції:
«Даний договір набуває чинності 1 червня 2017 року та припиняє свою чинність 30 травня 2020 року.
У разі укладання сторонами додаткової угоди до цього договору у зв`язку із закінченням строку його дії, строк дії даного договору продовжується.
Строк дії цього договору продовжується починаючи з 31 травня 2020 року до 29 травня 2023 року включно.
2. Інші умови договору оренди від 1 червня 2017 року, не змінені цією угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами у договорі оренди від 01 червня 2017 року, і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.
3. Дана угода складена українською мовою, на одній сторінці у чотирьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.
4. Дана угода набирає чинності з 31 травня 2020 року.
Реквізити Сторін».
Стягнути із ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) судові витрати, понесені за подання позовної заяви у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 (нуль) копійок та за подання апеляційної скарги у розмірі 3153 (три тисячі сто п?ятдесят три) гривні 00 (нуль) копійок.
Стягнути із ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати, понесені за подання позовної заяви у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок та за подання апеляційної скарги у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
Стягнути із ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати, понесені за подання позовної заяви у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок та за подання апеляційної скарги у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2024 року.
Головуючий:
Судді:
