ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 639/1528/22

провадження № 51-6937км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

(далі - ЄРДР) за № 22022220000000137, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки сел. Розбишівка Гадяцького району Полтавської області, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 ) та проживає у АДРЕСА_2 ), раніше

не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Вступ

У період з 25 лютого по 11 березня 2022 року включно ОСОБА_7 , діючи умисно та свідомо, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, за допомогою месенджера «Telegram» передавала представникам країни-агресора, а саме користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9», тобто особі на ім`я « ОСОБА_8 », та іншій особі, на ім`я « ОСОБА_9 », відомості щодо місцезнаходження військової техніки, особового складу Збройних сил України, а також про їх переміщення в м. Харкові, повідомляла напрямки розташування населених пунктів у Харківській області та відстань між ними, вказувала місця влучань артилерійських й авіаційних боєприпасів, випущених збройних сил РФ, що давало змогу здійснювати координацію військовослужбовцями країни-агресора свого вогню, надавала відомості щодо пунктів видачі гуманітарної допомоги мешканцям м. Харкова, а також усіляко проявляла вподобання та підтримувала злочинні дії армії РФ.

Суд першої інстанції засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 03 березня 2022 року № 2113-ІХ) , кваліфікувавши її діяння як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України в умовах воєнного стану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, залишив його без змін.

У поданій касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо:

- доведеності вини засудженої у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення належними та допустимими доказами і, як результат, кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 111 КК України;

- отримання доказів для встановлення винності засудженої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини;

- постановлення судових рішень у цьому кримінальному провадженні

з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від

10 березня 2023 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України

(у редакції Закону України від 03 березня 2022 року № 2113-ІХ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного їй майна на праві власності.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк її попереднього ув`язнення з 15 березня 2022 року по 09 березня

2023 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат і долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за таких обставин.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на строк 30 діб.

Надалі 25 лютого 2022 року громадянка України ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою:

АДРЕСА_2 за допомогою месенджера «Telegram», який установлено на її особистий мобільний пристрій «Xiaomi Redmi Note 7» з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , ініціативно написала електронний лист користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9», номер мобільного телефону якого в ході досудового розслідування не встановлено.

Так, під час подальшого спілкування ОСОБА_7 з`ясувала, що користувач «ІНФОРМАЦІЯ_9» - це особа на ім`я « ОСОБА_8 », яка є військовослужбовцем збройних сил країни-агресора - Російської Федерації.

Також ОСОБА_7 вела аналогічне спілкування з особою на ім`я « ОСОБА_9 ». Водночас вона усвідомлювала, що зазначений громадянин займає активно проросійську позицію та тривалий час проживає на тимчасово окупованій території в м. Донецьку.

Зокрема, 25 лютого 2022 року о 14:08 ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за допомогою месенджера «Telegram», який установлено на її особистий мобільний пристрій «Xiaomi Redmi Note 7»,

з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , надіслала користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9», номер мобільного телефону якого в ході досудового розслідування не встановлено, а саме особі на ім`я « ОСОБА_8 », два повідомлення про розташування військової техніки Збройних сил України такого змісту: «Я в р-н ЮЖД вокзала живу, утром ходила на вокзал, через жд мост за мостом стояли два града, на входе на мост вырыта была яма, может мост хотят подорвать», «Потом они вроде уехали».

Цього ж дня о 14:10 ОСОБА_7 надіслала користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9» фотографію із зображенням військової техніки Збройних сил України, а саме двох автомобілів РСЗВ БМ-21 «Град», розташованих на АДРЕСА_3 .

Продовжуючи свої протиправні дії, 25 лютого 2022 року о 16:25 ОСОБА_7 на повідомлення абонента «ІНФОРМАЦІЯ_9»: « Крупянс это на киев », надіслала відповідь: «Купянск это с Харькова по Луганской трассе, через Чугуев Шевченково ».

25 лютого 2022 року о 18:12 на повідомлення абонента «ІНФОРМАЦІЯ_9»: « Тракторный от вас далеко? », надіслала два повідомлення такого змісту: « Далеко », «На холодной горе к нас громко было», та о 18:13 з метою викриття позицій особового складу Збройних сил України надіслала вказаній особі повідомлення: «Минут 20 назад, я подумала, что это укры по вам стреляют, они же где то тут прячутся в жилых кварталах».

09 березня 2022 року о 14:24 ОСОБА_7 відправила зазначеній особі повідомлення: « Мы сегодня на почту на роботу ходили кто близко от работы живет, сказали гуманитарку раздавать, ну просидели три часа и ушли домой». Цього ж дня о 14:35 на запитання абонента «ІНФОРМАЦІЯ_9»: «Не было гумонитарки?», ОСОБА_7 відповіла: «Не было, ну это ж укр гуманитарка».

11 березня 2022 року о 10:30 ОСОБА_7 на запитання абонента «ІНФОРМАЦІЯ_9»: « Золочев с вашей стороны города? », надіслала повідомлення: «От Харькова км 50 70 приблизительно».

Крім того, 26 лютого 2022 року о 14:04 ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за допомогою месенджера «Telegram», який установлено на її особистий мобільний пристрій «Xiaomi Redmi Note 7»

з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , надіслала особі на ім`я « ОСОБА_9 » на номер мобільного телефону НОМЕР_4 повідомлення такого змісту: « ОСОБА_15 только шо по Полтавском шляхе тяжелое что то на Холодку проехало».

Цього ж дня о 14:06 на запитання особи на ім`я « ОСОБА_9 »: « Скажи яма с какой стороны моста возле Ж-д », ОСОБА_7 надіслала три повідомлення: « Если спускаться с холодки на Южный вокзал слева », «На краю моста», «В начале моста с левой стороны».

01 березня 2022 року о 08:53 ОСОБА_7 надіслала цій самій особі повідомлення такого змісту: «На Холодке в школу какую то попали», а наступного дня о 05:57 таке повідомлення: «Сильно бомбили танковое училище, подруги сын живет недалеко говорит танки с землей смешали».

03 березня 2022 року об 11:44 ОСОБА_7 надіслала цій же особі повідомлення: « Только что пришла с холодки», «Ничего там не разутюжено как пишут, попали видать в угол дома, недалеко от магазина класс», а об 11:46 - декілька повідомлень: «Стекла в киосках видать взрывной волной», «Сказка тоже взрывной волной, никакого попадания туда небыло», «Самое главное, укры ехали в центр с холодной горы, тяжелой техники не видела, машины с военными», «Не с города, а в город мне же не видно было». Об 11:48 вона надіслала вказаній особі декілька відеозаписів з коментарем: «Это угол дома», «Это класс магазин, не работает», та ще один відеозапис із пошкодженням зазначеного магазину.

05 березня 2022 року о 16:42 ОСОБА_7 надіслала особі на ім`я « ОСОБА_9 » повідомлення: « ОСОБА_15 привет, нацгвардию разбомбили полтретьего».

10 березня 2022 року о 12:44 вона надіслала тій же особі повідомлення наступного змісту: « ОСОБА_15 я на роботе, раздаем гуманитарку».

Харківський апеляційний суд ухвалою від 08 серпня 2023 року вирок районного суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Водночас стверджує, що судом першої інстанції, надалі й апеляційний суд, не довели «поза розумним сумнівом» винуватості засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, при цьому, їх висновки щодо винуватості засудженої ґрунтуються лише на суперечливих показаннях свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 і на неналежних та недопустимих доказах, а саме:

- на протоколі затримання ОСОБА_7 від 15 березня 2022 року, оскільки її було затримано 14 березня 2022 року особами у військовій формі, а потім ці особи доставили засуджену з м. Харкова до м. Дніпра, а саме до відповідного слідчого відділу;

- протоколі передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року

у зв`язку з тим, що вилучення у ОСОБА_7 мобільного телефону, паспорта громадянки України та посвідчення працівника «Укрпошти» було здійснено до її затримання в порядку ст. 208 КПК України, що суперечить вимогам ст. 168 цього Кодексу;

- протоколах огляду предмета та передання тимчасово вилученого майна від

15 березня 2022 року, оскільки наявні в них розбіжності щодо даних про пакування вилучених речей, зокрема мобільного телефону, на переконання захисника, свідчать про порушення умов зберігання речових доказів з причин їх перепакування та з цих підстав ставлять під сумнів законність цих процесуальних документів, а також висновку експерта за наслідками проведеної експертизи наданого на дослідження мобільного пристрою;

- висновку експерта від 20 квітня 2022 року № 56 через те, що за результатом проведення експертизи наданого на дослідження мобільного пристрою виявлено, крім іншого, додаток «Telegram» з обліковим записом за номером телефону НОМЕР_5 , який зазначений лише в цьому висновку експерта,

в інших же процесуальних документах вказано мобільний номер НОМЕР_1 ;

- диску DVD-R, серійний номер 019544 , який є додатком до висновку експерта

від 20 квітня 2022 року № 56,оскільки під час повторного його дослідження суд на зазначеному диску не виявив файлів, що встановлюють передачу його підзахисною відповідних даних представникам країни-агресора.

До того ж захисник вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підтверджень застосування до ОСОБА_7 фізичного насильства з боку працівників правоохоронних органів через те, що висновок експерта від 30 січня 2023 року № 09-1343/2022, яким констатовано відсутність у засудженої тілесних ушкоджень, заподіяних з 13 березня по 15 березня

2022 року, є неналежним доказом, оскільки її огляд було проведено 03 січня 2023 року, тобто майже через 10 місяців після її побиття.

Разом з цим проігнорував клопотання сторони захисту і докази, які свідчать про незаконність позбавлення волі та права на свободу пересування ОСОБА_7 .

При цьому, на переконання захисника, решта доказів не доводить наявність у діях його підзахисної складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 111 КК України.

Також захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення ст. 404 КПК України, оскількибезпідставно відхилив клопотання сторони захисту про повторний допит ряду свідків, унаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Учасники судового провадження заперечень на касаційну скаргу

захисника не подавали.

У судовому засіданні захисник виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а прокурор заперечував щодо її задоволення.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У пунктах 1, 2 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Крім цього, за приписами ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, в разі відсутності підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для його скасування або зміни.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як регламентовано положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності

й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

За правилами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Положеннями ст. 84 КПК України регламентовано те, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Оспорювання засудженим установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на вимоги ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій.

Про доведеність вини засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, належними та допустимими доказами.

Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена в ч. 3 ст. 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово

зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини

і основоположних свобод.

Таким чином, обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.

Збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, висновки експертів.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно з яким обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини та громадянина;

з порушенням установлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, належним чином вмотивовані дослідженими під час судового розгляду доказами, які суд оцінив відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнав достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим

і вмотивованим.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_16 , який безпосередньо в судовому засіданні повідомив про те, що працює інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. У березні 2022 року під час патрулювання м. Харкова побачив жінку, яка фотографувала на свій мобільний телефон будівлю «Укрпошти», розташовану в районі Південного вокзалу. У ході огляду її мобільного телефону, який вона добровільно надала, у листуванні в месенджері «Telegram» з невідомим абонентом «ІНФОРМАЦІЯ_9» було виявлено відправлені нею фотографії військової техніки Збройних сил України. Надалі було доставлено цю жінку, як було встановлено - ОСОБА_7 , до відділу поліції № 2 (Холодногірського відділу поліції) Харківського районного управління № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області. Далі вони передали ОСОБА_7 черговому відділу поліції: що відбувалося з нею далі, йому невідомо.

Також у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_17 пояснив, що працює на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах 3-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області. У березні 2022 року за вказівкою керівництва він перебував у м. Харкові в одному з приміщень Служби безпеки України, яке розташоване поряд із Харківським районним управлінням поліції № 1 (Київський відділ поліції) Головного управління Національної поліції в Харківській області, де виконував свої службові обов`язки. У тому ж місяці 2022 року особи у камуфльованому одязі зі зброєю, у яких не було будь-яких знаків розрізнення, доставили громадянку ОСОБА_7 . Імовірно, що ці особи були працівниками правоохоронного органу, однак якого саме, йому невідомо. Щодо ОСОБА_7 була попередня інформація про передачу нею відомостей представникам країни-агресора. 14 березня 2022 року у вечірній час у приміщенні Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській областівін проводив опитування ОСОБА_7 та отримував у неї письмові пояснення, інших слідчих дій він не проводив, оскільки технічної можливості внести відомості до ЄРДР у м. Харкові в той час не було. Враховуючи, що на той час не працювала конвойна служба, рішення про затримання ОСОБА_7 він як слідчий не приймав. Рішення стосовно повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні злочину він також

не приймав через відсутність для цього об`єктивної технічної можливості. У той час з 18:00 у м. Харкові розпочиналася комендантська година, була загроза авіаційних ударів та вільне переміщення по місту цивільних осіб у комендантську годину не було можливим. У зв`язку з цим він передав ОСОБА_7 та належний їй мобільний телефон указаним особам у військовій формі, які її доставили. Видимих ознак тілесних ушкоджень у громадянки ОСОБА_7 він не бачив, скарг щодо катування чи застосування до неї фізичного насильства вона не заявляла.

Свідок ОСОБА_18 під час його допиту в суді першої інстанції роз`яснив, що працює на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області. 15 березня 2022 року в м. Дніпрі він виконував службові обов`язки, перебував в одному з приміщень обласної прокуратури. У це приміщення особи у військовій формі, у яких були закриті обличчя, доставили ОСОБА_7 . Надалі до участі у проведенні процесуальних дій було залучено захисника для здійснення захисту за призначенням. На підставі протоколу органу досудового розслідування було надано мобільний телефон, належний ОСОБА_7 , паспорт громадянки України та службове посвідчення працівника АТ «Укрпошта». Вказану слідчу дію було проведено у присутності затриманої та її захисника ОСОБА_19 . Мобільний телефон, паспорт громадянки України і службове посвідчення були поміщені в конверт, опечатані паперовою биркою з підписом затриманої особи та її захисника, а також його підписом як слідчого. Того ж дня він як слідчий прийняв рішення провести огляд цього мобільного телефону в присутності підозрюваної та її захисника. За результатами огляду було складено відповідний протокол. Під час огляду будь-яких зауважень від затриманої та її захисника не надходило. Далі паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_7 та її службове посвідчення було запаковано в паперовий конверт, який долучено до матеріалів кримінального провадження. Мобільний телефон було запаковано в прозорий полімерний пакет, який було опечатано та скріплено підписом ОСОБА_7 , її захисника і слідчого. Необхідність окремого пакування мобільного телефону була викликана тим, що стосовно нього необхідно було провести комп`ютерну експертизу. У запакованому вигляді мобільний телефон був направлений експерту для проведення комп`ютерно-технічної експертизи. Розбіжності щодо способу пакування мобільного телефону, як це зазначено в протоколі огляду, є технічною опискою, оскільки протокол був складений за зразками попередніх процесуальних документів. Допустив технічну описку через неуважність під час оформлення документа, оскільки на той час він як слідчий проводив слідчі та процесуальні дії щодо трьох підозрюваних кожного дня. Де перебувала громадянка ОСОБА_7

з 13 по 15 березня 2022 року, йому як слідчому невідомо. Усі документи підозрювана ОСОБА_7 підписувала особисто, у присутності її захисника, будь-яких скарг від неї щодо застосування фізичного насильства чи психологічного примусу не надходило. Видимих тілесних ушкоджень

у неї також не було.

Колегія суддів зазначає, що допит свідків суд першої інстанції провів відповідно до вимог КПК України, зокрема їх було попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Оцінюючи зазначені вище показання, районний суд правильно врахував, що ці свідки раніше не були знайомі із засудженою, не мали з нею жодних стосунків і, відповідно, не мали підстав обмовляти її.

Крім того, під час судового розгляду свідків було попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

У свою чергу апеляційний суд під час апеляційного перегляду провадження

не знайшов підстав сумніватися в правдивості показань зазначених свідків, з таким висновком погоджується і колегія суддів.

Показання свідків у кримінальному провадженні є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими в ньому доказами.

Разом з цим наявні письмові докази у справі, зміст яких детально відтворено в судових рішеннях, у сукупності доводять винуватість засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Отже, суд касаційної інстанції, перевіряючи законність судового рішення, установив, що районний суд з дотриманням положень статей 94, 95 КПК України безпосередньо допитавши свідків, надав належну оцінку їхнім показанням.

Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є безпідставними.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколу затримання ОСОБА_7 від 15 березня 2022 року, оскільки затримання засудженої відбулося 14 березня 2022 року особами у військовій формі, а надалі ці особи доставили її з м. Харкова до м. Дніпра, а саме до відповідного слідчого відділу, то колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів звертає увагу на те, що досудове розслідування розпочинається з моменту вчинення певної процесуальної дії - внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. До цього моменту можливо провести лише таку слідчу дію, як огляд місця події, решту слідчих дій дозволено проводити тільки після такого внесення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Стаття 208 КПК України надає повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, «уповноваженій службовій особі».

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів встановила, що у кримінальному провадженні відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, було внесено до ЄРДР

14 березня 2022 року о 19:31:36, отже, лише з цього часу розпочалося досудове розслідування і у слідчого, прокурора виникли законні підстави для проведення слідчих (розшукових) дій.

У свою чергу суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установив, що таку слідчу дію, як затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину, а саме ОСОБА_7 , слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_18 провів

15 березня 2022 року за участю захисника цього ж дня ОСОБА_7 за участю її захисника було вручено повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Отже, матеріалами цього кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України було затримано 15 березня

2022 року уповноваженою на те особою, за участю захисника та за результатами цієї слідчої дії було складено відповідний протокол. При цьому було повідомлено підстави її затримання та у вчиненні якого кримінального правопорушення вона підозрюється, а також роз`яснено відповідні права, передбачені КПК України. До того зауважень та доповнень до протоколу від учасників слідчої дії не надходило, що підтверджується наявними підписами як засудженої, так і її захисника.

Зі свого боку колегія суддів акцентує на тому, що у працівників правоохоронних органів була оперативна інформація стосовно причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, оскільки відповідно до наданих суду першої інстанції показань свідок ОСОБА_16 пояснив, що працює інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. У березні

2022 року під час патрулювання м. Харкова побачив жінку, яка фотографувала на свій мобільний телефон будівлю «Укрпошти», що розташована в районі Південного вокзалу. Під час огляду цього мобільного телефону, який жінка їм добровільно надала, у листуванні в месенджері «Telegram» з невідомим абонентом «ІНФОРМАЦІЯ_9» було виявлено відправлені нею фотографії військової техніки Збройних сил України. Надалі вказану жінку було доставлено, як встановлено - ОСОБА_7 , до відділу поліції № 2 (Холодногірського ВП) Харківського районного управління №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області. Потім було передано ОСОБА_7 черговому відділу поліції, що відбувалося з нею далі, йому невідомо.

До того ж колегія суддів зауважує, що в органу досудового розслідування розташованого в м. Харкові, куди 14 березня 2022 року було доставлено засуджену, після відібрання пояснень зазначеного дня в період з 17:20 по 17:43 щодо вчинених нею дій не було можливості внести відповідні відомості до ЄРДР, оскільки в м. Харкові відбувалися активні бойові дії, тому їх було внесено до ЄРДР 14 березня 2022 року о 19:31:36.

Також старший слідчий відповідного слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_17 будь-яких слідчих дії із

ОСОБА_7 не проводив.

Він врахував те, що на той час не працювала конвойна служба, а тому рішення про затримання ОСОБА_7 як слідчий не приймав.

Водночас у м. Харкові розпочиналася комендантська година, була загроза авіаційних ударів та вільне переміщення по місту цивільних осіб у цей час

не було можливим. У зв`язку із цим, зазначений слідчий передав ОСОБА_7 та належний їй мобільний телефон правоохоронцям у військовій формі, які її доставили, і вони надалі транспортували її до відповідного слідчого відділу в

м. Дніпрі з подальшим її затриманням у порядку, передбаченому КПК України.

З огляду на те, що у працівників правоохоронних органів була достеменна інформація стосовно вчинення ОСОБА_7 дій за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а отже, з урахуванням вище наведених обставин, її транспортування правоохоронцями у військовій формі відбулося з метою запобігання переховуванню ОСОБА_7 від органів досудового розслідування і суду для подальшого ухилення від відповідальності за вчинені нею дії та через наявні ризики знищення доказів її винуватості у скоєному.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів уважає безпідставними доводи захисника про недопустимість як доказу протоколу затримання засудженої від 15 березня 2022 року.

Також колегія суддів відхиляє як неспроможні доводи касаційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколу передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року у зв`язку з тим, вилучення у ОСОБА_7 мобільного телефону, паспорта громадянки України та посвідчення працівника «Укрпошти» було здійснено до її затримання в порядку

ст. 208 КПК України, що суперечить вимогам ст. 168 цього Кодексу.

Що стосується матеріалів цього кримінального провадження, то колегія суддів попередньо констатувала, що засуджену було затримано в порядку ст. 208 КПК України з дотриманням вимог цього Кодексу, однак до зазначеної слідчої дії вона у присутності захисника передала слідчому відповідне майно для проведення його огляду. Надалі слідчий склав протокол передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року з посиланням на те, що слідчий отримав певне майно на виконання положень ст. 168 КК України, однак таке посилання є помилковим, оскільки по суті відбулася добровільна видача особою належного їй майна.

Проте зазначений факт не впливає на законність добровільної передачі слідчому майна засудженою.

Тому доводи касаційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколу передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року є надуманими й такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Стосовно доводів касатора про неналежність як доказів протоколів огляду предмета та передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року, а також висновку експерта складеного за наслідками експертизи мобільного пристрою, у зв`язку з порушенням умов зберігання речових доказів з причин їх перепакування колегія суддів наводить такі мотиви.

Відповідно до п. 3 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, у якому визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, зокрема, речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упакування повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення.

За наслідками перевірки матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів констатувала, що як протокол огляду предмета від 15 березня 2022, так і протокол передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року містять опис, інші індивідуальні ознаки, зокрема, вилученого мобільного телефону, а також указаний предмет був упакований у присутності засудженої та її захисника, що підтверджується підписами у зазначених протоколах.

До того ж відповідно до ілюстративної таблиці № 1 до висновку експерта від

20 квітня 2022 року № 56 порушення цілісності пакування відсутні, при цьому допитаний судом першої інстанції експерт, що проводив зазначену вище експертизу підтвердив цілісність полімерного пакета, в якому містився наданий на дослідження мобільний телефон.

Водночас старший слідчий слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_18 , який проводив зазначені вище слідчі дії, під час його допиту як свідка в суді першої інстанції пояснив, що необхідність в окремому пакуванні мобільного телефону була викликана тим, що необхідно було провести його комп`ютерну експертизу. Розбіжності щодо способу пакування мобільного телефону, як це зазначено в протоколі огляду, є технічною опискою, оскільки цей протокол був складений за зразками попередніх процесуальних документів.

Таким чином, у колегії суддів не виникає сумнівів у тому, що саме переданий засудженою мобільний телефон був об`єктом експертного дослідження, а тому недоліки в даних стосовно пакування вилучених речей, зокрема мобільного телефона, наявні у протоколах огляду предмета і передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року, не є підставою для визнання зазначених протоколів та експертного висновку неналежними доказами.

Тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про належність як доказів протоколів огляду предмета й передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року, а також висновку експерта від 20 квітня 2022 року № 56, а доводи касаційної скарги захисника в цій частині є необґрунтованими.

Щодо тверджень захисника про неналежність як доказу висновку експерта від

20 квітня 2022 року № 56 через те, що за результатом експертизи наданого на дослідження мобільного пристрою було виявлено, крім іншого, додаток «Telegram» з обліковим записом за номером телефону НОМЕР_5 , який зазначено лише в цьому висновку експерта, тоді як в інших процесуальних документах зазначено мобільний номер НОМЕР_1 , колегія суддів зауважує таке.

Цим висновком складеним за результатами судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, підтверджується, що мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 7», imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , надійшов на дослідження експерту в полімерному пакеті, горловина якого зв`язана ниткою, вільні кінці якої скріплено паперовою биркою з пояснювальними написами на ній та підписом слідчого.

У програмному забезпеченні телефона «Xiaomi Redmi Note 7» виявлено, зокрема, месенджер «Telegram», версія 8.5.1 (обліковий запис « ОСОБА_20 »

НОМЕР_7 4353).

Обмін електронними повідомленнями з користувачами « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та « ОСОБА_9 » виявлено у програмі «Telegram». Історія обміну повідомленнями з користувачем «ІНФОРМАЦІЯ_9» збережена у вигляді знімків екрана в папці «Telegram ІНФОРМАЦІЯ_9», а з користувачем « ОСОБА_9 » збережена у відеофайлі «Telegram ОСОБА_9.mp4».

У свою чергу колегія суддів зазначає, що як установлено у вказаному вище експертному висновку наданий на дослідження мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 7» має два imei: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Також судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що саме зазначений вище мобільний пристрій, який надалазасуджена, став об`єктом експертного дослідження. За цих обставин, не виключається можливість використання у зазначеному мобільному пристрої двох телефонних номерів, а саме мобільного номеру НОМЕР_1 і НОМЕР_5 , за яким було виявлено додаток «Телеграм» з відповідним обліковим записом.

Водночас колегія суддів зауважує, що під час здійснення судом першої інстанції допиту експерта, який проводив експертизу зазначеного вище мобільного пристрою та складав експертний висновок, сторона захисту не скористалася можливістю поставити відповідні запитання з метою з`ясування обставини щодо виявлення додатка «Telegram»з обліковим записом за номером телефону НОМЕР_5 , а не за іншим номером, чим сторона захисту не скористалася, що підтверджується наявним відеозаписом судового засідання від 24 жовтня

2022 року, який міститься на технічному носії фіксації (т. 3).

Треба зазначити, що суд дотримався норм, установлених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і реалізації наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.

Отже, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги захисника про неналежність як доказу висновку експерта від 20 квітня

2022 року № 56.

Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що диск DVD-R, серійний номер 019544, є неналежним доказом, оскільки під час повторного його дослідження суд не виявив на ньому файлів, що встановлюють передання його підзахисною відповідних даних представникам країни-агресора, колегія суддів зазначає таке.

Як видно з матеріалів цього кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив дані, що містяться на оптичному диску DVD-R, серійний номер 019544 , який є додатком до висновку експерта від 20 квітня 2022 року № 56, та встановив, що в інкримінований їй період часу ОСОБА_7 за допомогою месенджера «Telegram» передавала представникам країни-агресора, а саме: користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9», який є військовослужбовцем РФ ОСОБА_22 , а також особі на ім`я « ОСОБА_9 », відомості щодо місцезнаходження військової техніки, особового складу Збройних сил України, про їх переміщення по м. Харкову , повідомляла напрямки розташування населених пунктів у Харківській області й відстань між ними, указувала місця влучань артилерійських та авіаційних боєприпасів, ракетних ударів, здійснених збройними силами РФ, що давало змогу координувати військовослужбовцями країни-агресора свій вогонь, надавала відомості про пункти видачі гуманітарної допомоги мешканцям м. Харкова, а також всіляко проявляла вподобання та підтримувала злочинні дії армії РФ, що підтверджується журналом судового засідання суду першої інстанції від 24 жовтня 2022 року (т. 1, а. п. 247-251) і записом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації

(т. 3).

Таким чином, зазначений оптичний диск був досліджений судом першої інстанції, який цьому доказу надав належну оцінку, про що також зазначає у своєму рішенні апеляційний суд.

Разом із цим, під час допиту в судовому засіданні судовий експерт Зонального експертного сектору інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України в Дніпропетровській області ОСОБА_23 підтвердив, що під час дослідження мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 7» було виявлено обмін електронними повідомленнями з користувачами «ІНФОРМАЦІЯ_9» та « ОСОБА_9 » за допомогою програмного забезпечення «Telegram». Надалі вся переписка, збережена на цьому мобільному телефоні, була записана на оптичний диск

DVD-R, серійний номер 019544 .

Отже, доводи захисника про те, що оптичний диск DVD-R, серійний номер 019544 , є неналежним доказом винності засудженої є безпідставні, оскільки суд за наслідками первісного дослідження вказаного носія інформації надав належну оцінку даних, відображених на ньому.

Щодо застосування до засудженої фізичного та психологічного насильства з боку представників правоохоронних органів.

Так, у касаційній скарзі захисник вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підтверджень застосування до

ОСОБА_7 фізичного насильства з боку працівників правоохоронних органів через те, що висновок експерта від 30 січня 2023 року № 09-1343/2022, яким констатовано відсутність у засудженої тілесних ушкоджень, заподіяних у період з 13 по 15 березня 2022 року, є неналежним доказом, оскільки її огляд було проведено 03 січня 2023 року, тобто через майже 10 місяців після її побиття.

З матеріалів цього кримінального провадження убачається, що про застосування до засудженої фізичного та психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів у період з 13 по 15 березня 2022 року захисник уперше заявив, подавши 08 вересня 2022 року до суду першої інстанції клопотання про призначення судово-медичної експертизи засудженої з метою встановлення в неї тілесних ушкоджень, отриманих у зазначений період у результаті заподіяння їй фізичного та психологічного тиску працівниками правоохоронних органів, яке було реалізоване судом першої інстанції шляхом призначення відповідної експертизи.

Надалі під час судового розгляду суд перевірив доводи сторони захисту про застосування до ОСОБА_7 фізичного насильства та її побиття військовослужбовцями в період з 13 по 15 березня 2022 року, однак указані доводи не знайшли свого підтвердження.

Так, згідно з висновком експерта від 30 січня 2023 року № 09-1343/2022, на підставі даних судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_7 , відомих обставин справи, з урахуванням даних медичної документації та консультативних висновків лікарів невропатолога/нейрохірурга/УЗД, та

у відповідь на поставлені запитання експерт дійшов висновків, зокрема, про те, що під час аналізу наданої медичної документації, на момент етапування й огляду лікарями у Дніпровській міській медичній частині № 4 Державної установи «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Дніпропетровській області, а також медсанчастині № 27 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Харківській та Луганській областях будь-яких тілесних ушкоджень, а також їх слідів установлено не було.

Виявлені у ОСОБА_7 зміни з боку опорно-рухового апарату «S-подібний сколіоз грудного відділу хребта з помірно вираженим тороко-люмболгічним синдромом» належить до поліетіологічних, тобто таких, що виникають унаслідок сукупної, а іноді й одночасної дії багатьох різноманітних причин (для розвитку яких потрібен достатньо тривалий час), якими є особливості вікової групи, спадковість, стать, спосіб життя, характер харчування, психосоціальні чинники та інше.

Таким чином, наявність причинно-наслідкового зв`язку між цим хворобливим станом та подіями, зазначеними у фабулі ухвали суду: «ушкодження були їй заподіяні у період часу з 13 березня 2022 року (з моменту її затримання) по

15 березня 2022 року», відсутня.

Отже, у досліджених медичних документах відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_7 в період з 13 по 15 березня 2022 року дійсно було спричинено тілесні ушкодження.

Варто зазначити, що під час судово-медичної експертизи, крім медичних документів за результатом огляду ОСОБА_7 в січні 2023 року, експерт дослідив медичні карти амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_7 від

15 березня 2022 року з «ДММЧ № 4», від 06 травня 2022 року з «ХММЦ «27» та встановив відсутність будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_7 в період з 13 по 15 березня 2022 року дійсно було заподіяно тілесні ушкодження.

Отже, наведене свідчить про використання експертом з метою проведення зазначеної вище експертизи не лише медичної документації, наданої за результатами огляду засудженої 03 січня 2023 року, як про це зазначає в касаційній скарзі захисник, а тому його доводи про протилежне в цій частині є безпідставними та таким, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Будь-яких інших підстав, які могли свідчити про неналежність і недопустимість як доказу зазначеного експертного висновку, сторона захисту в касаційній скарзі не наводить.

Також зі свого боку колегія суддів констатує, що суд першої інстанції вжив заходів для перевірки тверджень сторони захисту про тиск на засуджену і, враховуючи, зокрема, отриману за наслідками проведеної судово-медичної експертизи від 30 січня 2023 року№ 09-1343/2022 інформацію дійшов висновку про відсутність будь-яких даних, які могли б свідчити, що засуджена під час досудового розслідування піддавалася фізичному та психологічному тиску з боку працівників правоохоронних органів з метою отримання від неї зізнання

у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Таким чином, за обставин цього кримінального провадження, колегія суддів не має підстав ставити під сумнів зазначений висновок суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів зауважує, що сторона захисту не вказала обставин, які заважали протягом півроку засудженій як самостійно, так і з допомогою її захисника повідомити компетентний орган про застосування до неї фізичного і психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів у період з

13 по 15 березня 2022 року, надавши йому можливість провести належне розслідування відповідної заяви. Однак уперше сторона захисту подала відповідне клопотання лише під час розгляду матеріалів цього кримінального провадження в суді першої інстанції, а саме через півроку від часу, коли, на переконання сторони захисту, відбулися зазначені події.

До того ж колегія суддів зауважує, що засуджена була забезпечена захисником від самого початку досудового розслідування, проте лише 01 серпня 2022 року повідомила своєму захиснику про факт здійснення на неї фізичного та психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів у період з

13 по 15 березня 2022 року.

Крім цього, з наданої прокурором під час касаційного розгляду постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань від 25 липня

2023 року видно, що кримінальне провадження № 62023170020000973 від 15 травня 2023 року за ч. 2 ст. 365 КК України було закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників правоохоронних органів складу зазначеного кримінального правопорушення.

Так, до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, надійшла ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2024 року у справі № 639/1528/22 (провадження № 1-кп/639/165/23), якою доручено цьому управлінню провести перевірку фактів, викладених у клопотанні захисника ОСОБА_6 від

26 грудня 2022 року, про застосування фізичного та психологічного насильства, а також незаконне ув`язнення ОСОБА_7 в період з 13 по 15 березня

2022 року.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження № 62023170020000973 від 15 травня 2023 року факт перевищення влади або службових повноважень у період досудового розслідування не підтвердився, ніяких даних, що вказують на склад цих чи інших кримінальних правопорушень, не встановлено, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України зазначене кримінальне провадження закрито.

Таким чином, зазначений факт спростовує, крім іншого, доводи касаційної скарги захисника про те, що суд проігнорував зазначене клопотання сторони захисту.

У підсумку колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у своєму рішенні навів переконливі мотиви на спростування тверджень про застосування до засудженої фізичного та психологічного тиску, з огляду на відсутність будь-яких доказів того, що вони є небезпідставними.

За обставин цього кримінального провадження колегія суддів не встановила підстав ставити під сумнів зазначені висновки судів попередніх інстанцій.

У зв`язку з наведеним вище доводи касаційної скарги захисника в цій частині є неспроможними.

Стосовно доведення «поза розумним сумнівом» винуватості засудженої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, колегія суддів наводить такі мотиви.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення в загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів установила, що висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, з яким погодився й апеляційний суд, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом установлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню,

і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Доводи касаційної скарги захисника, який указує про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, колегія судді вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Колегія суддів акцентує на тому, що «державна зрада» (ст. 111 КК України) має три форми: 1) перехід на бік ворога в період збройного конфлікту;

2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Раніше третя форма була сформульована так: «надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України». Згідно зі змінами, які вніс законодавець, «в умовах воєнного стану» перенесено в ч. 2 ст. 111 КК України. Тобто законодавець сформував кваліфікований склад злочину і зазначив: «Ті самі діяння, вчинені

в умовах воєнного стану».

Колегія суддів нагадує, що з 24 лютого 2022 року відповідним Указом Президента України введено в Україні воєнний стан, який діє по теперішній час, а тому будь-яке діяння, що є формою державної зради, буде інкримінуватися

з урахуванням відповідної кваліфікуючої ознаки.

Вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, заподіює шкоду національній безпеці України і розцінюються як підривна діяльність проти неї.

Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними.

Треба мати на увазі, що державна зрада є закінченим злочином не з моменту встановлення зв`язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи з моменту отримання від них злочинного завдання,

а з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні.

Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (вчинює шпигунські дії, надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України)

і бажає цього.

Також необхідно зазначити, що формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб`єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України.

Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, то згідно з установленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, у період з 25 лютого по 11 березня 2022 року включно ОСОБА_7 , діючи умисно та свідомо, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, за допомогою месенджера «Telegram» передавала представникам країни-агресора, а саме користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9», тобто особі на ім`я « ОСОБА_8 », та особі на ім`я « ОСОБА_9 », відомості щодо місцезнаходження військової техніки, особового складу Збройних сил України, а також про їх переміщення у м. Харкові, повідомляла напрямки розташування населених пунктів у Харківській області та відстань між ними, указувала місця влучань артилерійських та авіаційних боєприпасів, випущених збройними силами РФ, що давало змогу здійснювати координацію військовослужбовцями країни-агресора свого вогню, надавала відомості щодо пунктів видачі гуманітарної допомоги мешканцям м. Харкова та всіляко проявляла вподобання й підтримувала злочинні дії армії РФ.

Так, як зазначено у вироку відповіддю заступника начальника ГВ ЗНД УСБУ

в Харківській області від 24 травня 2022 року № 70/5/5-1143 підтверджується, що в ході виконання доручення слідчого отримано відомості про те, що громадянка України ОСОБА_7 у період з 25 лютого по 09 травня 2022 року через месенджер «Telegram» передавала відомості, у тому числі фотоматеріали щодо розміщення військової техніки Збройних сил України, представникам іноземної держави країни-агресора:

- ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживав

на АДРЕСА_4 , після початку збройної агресії РФ був мобілізований до незаконних збройних формувань т. зв. «днр», номер у месенджері «Telegram» НОМЕР_4 (оператор «фенікс», що використовується виключно на території «днр»);

- військовослужбовцю РФ сержанту ОСОБА_22

(нік-нейм ІНФОРМАЦІЯ_9), як установлено, указаний військовослужбовець був ліквідований під час звільнення від окупаційних військ РФ одного з населених пунктів України (а. к. п. 76).

Відповіддю командира військової частини НОМЕР_8 ОСОБА_25

від 30 травня 2022 року № 0501/16/1/111, яка надана на запит слідчого

від 23 травня 2022 року № 70/6-1123, підтверджується, що на наданому до запиту фотознімку зображена реактивна система залпового вогню БМ-21 «Град». Станом на 25 лютого 2022 року, в тому числі в період часу, що охоплював 07:55, поблизу будівлі за адресою:

АДРЕСА_3 , військовослужбовці військової частини НОМЕР_8 на РСЗВ виконували завдання з надання відсічі збройній агресії РФ. Місце розташування бойової військової техніки Збройних сил України є відомостями, які мають обмежений доступ й у відкритому доступі не розміщуються (а. к. п. 60-63).

У процесі дослідження під час судового розгляду речового доказу - мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 7», imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , та оптичного диску DVD-R, серійний номер 019544 , який є додатком до висновку експерта від 20 квітня 2022 року № 56, установлено, що в період з 25 лютого по 09 березня 2022 року ОСОБА_7 за допомогою месенджера «Telegram» передавала представникам країни-агресора, а саме користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9», який є військовослужбовцем РФ ОСОБА_22 , а також особі на ім`я « ОСОБА_9 », відомості щодо місцезнаходження військової техніки, особового складу Збройних сил України, про їх переміщення по місту Харкову, повідомляла напрямки розташування населених пунктів у Харківській області й відстань між ними, указувала місця влучань артилерійських та авіаційних боєприпасів, ракетних ударів, здійснених збройними силами РФ, що давало змогу військовослужбовцям країни-агресора координувати свій вогонь, надавала відомості про пункти видачі гуманітарної допомоги мешканцям м. Харкова, а також усіляко проявляла вподобання та підтримувала злочинні дії армії РФ.

Під час дослідження змісту листування ОСОБА_7 з користувачем «ІНФОРМАЦІЯ_9» за допомогою месенджера «Telegram» встановлено що:

- 25 лютого 2022 року о 14:08 ОСОБА_7 надіслала користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9» два повідомлення про розташування військової техніки Збройних сил України:

«Я в р-н ЮЖД вокзала живу, утром ходила на вокзал, через жд мост за мостом стояли два града, на входе на мост вырыта была свежая яма, может мост хотят подорвать», «Потом они вроде уехали»;

- 25 лютого 2022 року о 14:10 ОСОБА_7 надіслала користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9» фотографію із зображенням військової техніки Збройних сил України, а саме двох автомобілів РСЗВ БМ-21 «Град», розташованих по АДРЕСА_3 ;

- 25 лютого 2022 року о 16:25 ОСОБА_7 на повідомлення абонента «ІНФОРМАЦІЯ_9»: « Крупянс это на киев » надіслала повідомлення: « Купянск это с Харькова по Луганской трассе, через Чугуев Шевченково »;

- 25 лютого 2022 року о 17:50 ОСОБА_7 направила користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9» повідомлення такого змісту: « В Шевченково россияне. Слава Богу »;

- 25 лютого 2022 року о 18:12 на повідомлення абонента «ІНФОРМАЦІЯ_9»: «Тракторный от вас далеко?», ОСОБА_7 надіслала два повідомлення: « Далеко », «На холодной горе к нас громко было» та о 18:13, з метою викриття позицій особового складу Збройних сил України, надіслала вказаній особі повідомлення: «Минут 20 назад, я подумала, что это укры по вам стреляют, они же где то тут прячутся в жилых кварталах»;

- 27 лютого 2022 року о 08:29 ОСОБА_7 надіслала користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9» повідомлення: «Россияне в Харькове, урааааааа»;

- 09 березня 2022 року о 14:24 ОСОБА_7 надіслала користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9» повідомлення наступного змісту: « Мы сегодня на почту на роботу ходили кто близко от работы живет, сказали гуманитарку раздавать, ну просидели три часа и ушли домой»;

- 09 березня 2022 року о 14:35 на запитання абонента «ІНФОРМАЦІЯ_9»: «Не было гумонитарки?», ОСОБА_7 надіслала повідомлення: «Не было, ну это ж укр гуманитарка»;

- 11 березня 2022 року о 10:30 ОСОБА_7 на запитання абонента «ІНФОРМАЦІЯ_9»: « Золочев с вашей стороны города? », надіслала повідомлення: «От Харькова км 50 70 приблизительно»;

- 12 березня 2022 року о 21:56 ОСОБА_7 надіслала користувачу «ІНФОРМАЦІЯ_9» два повідомлення такого змісту: «… хочется, что бы быстрее всё закончилось», «ждем, ждем, ждем вас».

Крім цього, 24 лютого 2022 року о 06:11 користувач «ОСОБА_9» за допомогою месенджера «Telegram» направив ОСОБА_7 повідомлення: «Информируй что происходит», а 26 лютого 2022 року о 12:12 направив повідомлення: «Как увидишь что где пиши сразу».

Під час дослідження змісту листування ОСОБА_7 за допомогою месенджера «Telegram» з особою на ім`я « ОСОБА_9 » установлено, що:

- 26 лютого 2022 року о 14:04 ОСОБА_7 надіслала користувачу « ОСОБА_9 » повідомлення такого змісту: « ОСОБА_15 только шо по Полтавском шляхе тяжелое что то на Холодку проехало»;

- 26 лютого 2022 року о 14:06 на запитання особи на ім`я « ОСОБА_9 » «Скажи яма с какой стороны моста возле Ж-д», ОСОБА_7 надіслала три повідомлення змісту: « Если спускаться с холодки на Южный вокзал слева », «На краю моста», «В начале моста с левой стороны»;

- 27 лютого 2022 року о 08:29 ОСОБА_7 направила користувачу « ОСОБА_9 » повідомлення: «Россияне в Харькове, ураааааааааа»;

- 27 лютого 2022 року о 21:30 ОСОБА_7 направила користувачу « ОСОБА_9 » повідомлення такого змісту: « ОСОБА_15 , я уже своим сказала, если надо встретить россиян, встретим как надо»;

- 01 березня 2022 року о 08:53 ОСОБА_7 надіслала особі на ім`я « ОСОБА_9 » повідомлення: «На Холодке в школу какую то попали»;

- 02 березня 2022 року о 05:57 ОСОБА_7 надіслала особі на ім`я « ОСОБА_9 » повідомлення: «Сильно бомбили танковое училище, подруги сын живет недалеко говорит танки с землей смешали». На вказане повідомлення цього ж дня о 05:58 «ОСОБА_9» направив повідомлення: «Да укры там много техники держали. Спасибо за сообщение» та о 06:00 - повідомлення: «Если там будет еще движняк у укров и будет инфа сообщи спасибо по возможности и аккуратненько»;

- 03 березня 2022 року об 11:44 ОСОБА_7 надіслала особі на ім`я « ОСОБА_9 » таке повідомлення: « Только что пришла с холодки», «Ничего там не разутюжено как пишут, попали видать в угол дома, недалеко от магазина класс»;

- 03 березня 2022 року об 11:46 ОСОБА_7 надіслала особі на ім`я « ОСОБА_9 » декілька повідомлень: «Стекла в киосках видать взрывной волной», «Сказка тоже взрывной волной, никакого попадания туда небыло», «Самое главное, укры ехали в центр с холодной горы, тяжелой техники не видела, машины с военными», «Не с города, а в город мне же не видно было». Об 11:48 ОСОБА_7 надіслала особі на ім`я « ОСОБА_9 » декілька відеозаписів з коментарем: «Это угол дома», «Это класс магазин, не работает», та ще один відеозапис із пошкодженням зазначеного магазину;

- 05 березня 2022 року о 16:42 ОСОБА_7 надіслала особі на ім`я « ОСОБА_9 » повідомлення: « ОСОБА_15 привет, нацгвардию разбомбили полтретьего»;

- 10 березня 2022 року о 12:44 ОСОБА_7 надіслала особі на ім`я « ОСОБА_9 » повідомлення такого змісту: « ОСОБА_15 я на роботе, раздаем гуманитарку».

З дослідженого листування ОСОБА_7 судом достеменно встановлено, що вона всіляко підтримувала дії військовослужбовців збройних сил РФ, інших військових формувань, підтримувала збройну агресію РФ проти України, передавала відомості щодо місцезнаходження військової техніки, особового складу Збройних сил України, а також про їх переміщення по місту Харкову, повідомляла напрямки розташування населених пунктів у Харківській області й відстань між ними, вказувала місця влучань артилерійських та авіаційних боєприпасів, випущених збройними силами РФ, що давало змогу здійснювати координацію військовослужбовцями країни-агресора свого вогню, надавала відомості щодо пунктів видачі гуманітарної допомоги мешканцям

м. Харкова, а також усіляко проявляла вподобання та підтримувала злочинні дії армії РФ, тобто надавала іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.

При цьому колегія суддів зауважує, що в контексті положень ст. 111 КК України підривною діяльністю є дії іноземних держав, іноземних організацій або їх представників, спрямовані на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Беручи до уваги встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини кримінального провадження, колегія суду доходить висновку про те, що ОСОБА_7 діяла саме з метою спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності й недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України в умовах воєнного стану, а її дії полягали в наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Отже, дії ОСОБА_7 , умисно вчинені нею як громадянкою України в умовах воєнного стану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Судом першої інстанції для доведення винності засудженої

ОСОБА_7 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення в основу обвинувального вироку поклав, крім показань свідків

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , досліджені та належно оцінені письмовідокази у кримінальному провадженні, серед яких:

- протокол затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину від 15 березня 2022 року, що складено слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Управління служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_18 , який в порядку ст. 208 КПК України з участю захисника здійснив затримання ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (а. к. п. 10-13).

- протокол передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року, яким підтверджується, що слідчий ОСОБА_18 отримав у ОСОБА_7 предмети, що були в неї в ході її затримання та які вона видала добровільно,

а саме: мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 7» з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 ; паспорт громадянина України НОМЕР_9 ; посвідчення працівника АТ «Укрпошта» № 146 (а. к. п. 77).

- протокол огляду від 15 березня 2022 року, згідно з яким слідчий

ОСОБА_18 провів огляд мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 7» з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , а також листування з особою « ІНФОРМАЦІЯ_9 », який представився « ОСОБА_8 ». Крім цього, було виявлено листування з особою « ОСОБА_9 ». Фототаблицю з листуванням долучено до протоколу (а. к. п. 78-87).

- висновок експерта від 20 квітня 2022 року № 56 за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, яким підтверджується, що на наданому на дослідження телефоні «Xiaomi Redmi

Note 7» виявлено, зокрема, месенджер «Telegram», версія 8.5.1 (обліковий запис « ОСОБА_20 » НОМЕР_5 ).

Обмін електронними повідомленнями з користувачами « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та « ОСОБА_9 » виявлено у програмі «Telegram». Історія обміну повідомленнями з користувачем «ІНФОРМАЦІЯ_9» збережена у вигляді знімків екрана в папці «Telegram ІНФОРМАЦІЯ_9», а з користувачем « ОСОБА_9 » збережена у відеофайлі «Telegram ОСОБА_9.mp4».

Зіставивши докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій та експертних висновків, на підставі ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів і правильно поклав їх в основу вироку.

Отже, дослідивши та оцінивши вказані у вироку докази з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні державної зради, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України у виді надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України

в умовах воєнного стану.

З таким висновком погодився апеляційний суд та погоджується колегія суддів. Винуватість засудженої доведено «поза розумним сумнівом».

Тобто дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України кваліфіковано судом правильно, покарання призначено в мінімальних межах санкції зазначеної норми з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги захисника про протилежне є безпідставними та спростовуються матеріалами цього кримінального провадження.

Отже, колегія суддів не встановила неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо юридичної оцінки вчиненого засудженою кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 111 КК України.

Також не констатовано колегією суддів, за доводами касаційної скарги захисника, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень щодо ОСОБА_7 .

Стосовно тверджень захисника про те, що суд апеляційної інстанції,переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення ст. 404 КПК України, оскільки безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про повторний допит ряду свідків, унаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, колегія суддів наводить такі мотиви.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У цій справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам собою факт незгоди з висновками суду не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому під час здійснення апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту не вказала підстав, передбачених ст. 404 КПК України, для повторного допиту учасників кримінального провадження й апеляційний суд їх не встановив.

Тому він обмежився аналізом показань учасників кримінального провадження, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції.

За результатами перегляду вироку апеляційний суд погодився з оцінкою таких доказів, даною місцевим судом.

Таким чином, апеляційний суд під час перегляду вироку дотримався вимог статей 404, 405 КПК України й ухвалив рішення з урахуванням приписів ст. 419 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та узгоджується з вимогами статей 370, 419 цього Кодексу.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень під час збирання, дослідження й оцінення доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування чи зміни судових рішень, у ході перевірки цього кримінального провадження колегія суддів не встановила.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої або апеляційної інстанцій під час розгляду провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, то касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3