Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
суддів
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
справа № 683/694/20
провадження № 51-3591кмо23
1. Стаття 276 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначає випадки повідомлення особи про підозру. В п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК йдеться, що повідомлення про підозру здійснюється у випадку «наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення». При цьому підставою для повідомлення про підозру є встановлені за допомогою доказів обставини, що свідчать про наявність події певного конкретного злочину та вчинення його конкретною особою.
Саме про достатність доказів зазначається в п. 1 ст. 94 КПК.
Повідомлення про підозру і обвинувальний акт, є припущенням (твердженням) сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України (далі - КК), отже потребують відображення складу кримінального правопорушення в обсязі, який зумовлений приписами ст. 91 КПК, із достатнім ступенем конкретизації тих ознак кримінального правопорушення, які мають юридичне значення, впливають на кваліфікацію та кримінально правові наслідки вчиненого.
Стаття 91 КПК містить перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. По суті, зазначена стаття містить перелік фактів та обставин, що мають правове значення. Не вдаючись до детального аналізу наведених обставин, можна зазначити, що для формування предмета підозри, пріоритет, перш за все, мають юридично значущі фактичні обставини, які впливають на юридичну кваліфікацію злочинного діяння та його кримінально правові наслідки. Власне, ними й обмежений зміст підозри, та саме зміна цих обставин, повинна тягти за собою зміну раніше повідомленої підозри.
Такі вимоги до змісту повідомлення про підозру обумовлені приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у їх взаємозв`язку із положеннями статей 20, 42 КПК.
Повідомлення про підозру визначає той обсяг і зміст обвинувачення, який сторона захисту сприймає як той, що підлягає перевірці під час виконання дій, передбачених ст. 290 КПК, при цьому не має підстав брати до уваги абиякі відкриті стороною обвинувачення матеріали, які стосуються тих юридично значущих обставин, які не знайшли свого відображення у тексті повідомлення про підозру.
Підставами зміни підозри є встановлення нових юридично значущих фактичних обставин на підґрунті достатньо обґрунтованих доказів. За випадків виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені ст. 278 КПК.
2. Відповідно до приписів п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК у письмовому повідомленні про підозру міститься стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.
КПК, використовуючи поняття «фактичні обставини кримінального правопорушення» (п. 1 ч. 1 ст. 184, п. 3 ч. 1 ст. 190, п. 6 ч. 1 ст. 277, п. 4 ч. 1 ст. 287, п. 5 ч. 2 ст. 291, ч. 1 ст. 338 КПК), пов`язує зміст цього поняття із юридичною значущістю обставин правопорушення, від чого залежить необхідність зміни повідомлення про підозру та виконання дій, передбачених ст. 278 КПК.
Для підозрюваного юридично значущі ознаки, зазначені у повідомленні про підозру, мають важливе значення, оскільки пов`язані з правовою кваліфікацією і кримінально правовими наслідками вчиненого та впливають на побудову лінії захисту.
Отже, у ньому слід відобразити факт повідомлення про первинну підозру із зазначенням дати, вказати зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, вказати, які нові фактичні обставини були встановлені досудовим розслідуванням (їх стислий виклад), мотиви зміни підозри та зміст нової підозри.
У випадках, коли обвинувальний акт, направлений до суду, за юридично значущими фактичними обставинами не є ідентичним повідомленню про підозру та істотно відрізняється від нього, порушується базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.
3. Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Обов`язковою ознакою кримінальних правопорушень проти власності, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 194 КК, є предмет - чуже майно, знищення або пошкодження якого у великому або особливо великому розмірі потребує встановлення відповідного вартісного критерію за правилами, серед яких і ті, що передбачені приписами статей 242, 332 КПК.
Чуже майно як предмет кримінального правопорушення - це конкретні предмети матеріального світу, котрим притаманні специфічні фізичні, соціальні, економічні та юридичні ознаки.
Вартісний критерій уособлює у своєму змісті і віддзеркалює у грошовому вимірі особливості фізичних, соціальних, економічних і юридичних ознак кожної конкретної речі матеріального світу. За приписами ст. 91 КПК вартісний критерій та кожна з ознак предмету правопорушення входить до предмету доказування.
Загальний розмір заподіяної матеріальної шкоди (у разі знищення декількох речей матеріального світу) характеризує суспільно небезпечні наслідки як ознаку об`єктивної сторони вчиненого кримінального правопорушення.
Отже, відображення в повідомленні про підозру відомостей про загальну вартість знищеного майна не є тотожним за правовим значенням із відображенням ознак предмету інкримінованого правопорушення.
Направлення до суду обвинувального акту, зміст якого відображає ознаки предмету кримінального правопорушення не зазначені в повідомленні про підозру, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті застосування приписів ст. 412 КПК у їх взаємозв`язку із вимогами статей 91, 276, 277 КПК та порушенням права на захист від обвинувачення, яке по суті не висувалось і чіткої визначеності якого за таких умов повідомлення про підозру не містить.
4. В цьому провадженні 16 січня 2020 року ОСОБА_4 був повідомлений про підозру за ч. 2 ст. 194 КК у знищенні шляхом підпалу чужого майна, яке належить ОСОБА_5 , а саме житлового будинку та майна, яке там знаходилось (без його переліку), а також господарського приміщення, у великих розмірах, - 200000 грн.
18 березня 2020 року ОСОБА_4 був повідомлений про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 2 ст. 194 КК за якою йдеться про те, що внаслідок підпалу ним було знищено житловий будинок та господарське приміщення, які належать ОСОБА_6 (загальною вартістю 113449 грн) та майно ОСОБА_5 , яке в них знаходилось (загальною вартістю 235329 грн 95 коп.), а також наведений ретельний перелік знищеного майна.
В повідомленні про підозру зазначено, що таким чином ОСОБА_4 шляхом підпалу умисно знищив чуже майно в особливо великому розмірі: майно ОСОБА_6 на загальну суму 422017 грн, а також майно ОСОБА_5 на загальну суму 235329 грн 95 коп., чим заподіяв матеріальну шкоду в особливо великому розмірі - 657346 грн 95 коп.
Будь якої згадки про те, що внаслідок протиправних дій підозрюваного було знищено 12500 доларів США, повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, - не містять.
18 березня 2020 року відомості про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 2 ст. 194 КК слідчий вніс до ЄРДР, де відобразив зміст нового повідомлення про підозру і де також не йдеться про знищення 12500 доларів США.
В цей же день органом досудового розслідування було виконано вимоги ст. 290 КПК і, за відповідним реєстром, доданим до обвинувального акта, слідчих дій як 18 березня 2020 року, так і в подальшому, органом досудового розслідування не здійснювалось.
Отже, з огляду на зміст і обсяг відображеного у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 18 березня 2020 року, у сторони захисту не було жодних підстав брати до уваги під час ознайомлення із відкритими матеріалами справи будь які докази, де йшлося про інші обставини, ніж відображені у повідомленні про підозру, зокрема і щодо визначення ознак предмету кримінального правопорушення.
За таких обставин неповідомленість сторони захисту про наміри сторони обвинувачення поставити у провину знищення ще й іншого майна, відомості про яке у повідомленні про підозру відсутні, позбавило її права на належну реалізацію права на захист, порушення якого не може бути визнане неістотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
5. В обвинувальному акті, який складений слідчим і затверджений прокурором 20 березня 2020 року, йдеться про обставини, відмінні від тих, що відображені в повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри в частині визначення ознак предмету кримінального правопорушення.
Так, у фабулі та формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_4 шляхом підпалу знищив житловий будинок та господарське приміщення, які належать ОСОБА_6 загальною вартістю 113449 грн, в якому знаходились грошові кошти останньої в сумі 12500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.01.2020 становить 299093 грн 75 коп., спричинивши шкоду останній в розмірі 432542 грн 75 коп., а також майно ОСОБА_5 , яке в них знаходилось на загальну суму 237029 грн 50 коп. та наведений перелік її майна.
Таким чином, за обвинувальним актом ОСОБА_4 умисно знищив чуже майно шляхом підпалу в особливо великому розмірі і його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 194 КК.
Фабула і формулювання обвинувачення за повідомленням про підозру істотно відрізняються від фабули і формулювання обвинувачення за обвинувальним актом щодо тих ознак, які дають особі достатнє уявлення про зміст і обсяг висунутого обвинувачення, і які безпосередньо впливають як на кваліфікацію, так і на інші кримінально правові наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнаний винуватим.
За відсутності аби яких нових доказів для відображення у обвинувальному акті відомостей про юридичні ознаки предмету кримінального правопорушення, відмінних від відповідних відомостей у повідомленні про підозру, зміст повідомлення про підозру від уваги сторони захисту фактично приховує юридично значущі фактичні обставини, що в аспекті вимог ст. 279 КПК є неприпустимим і призводить до порушення права на захист.
6. В апеляційній скарзі сторона захисту за вказаних вище обставин порушила питання про те, що формулювання обвинувачення, яке було пред`явлене ОСОБА_4 , не є конкретним та однозначним, а повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 від 18 березня 2020 року не містить фактичної обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, а саме 12500 доларів США, які належали потерпілій ОСОБА_6 .
Щодо події вчиненого кримінального правопорушення та висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК, а саме в умисному знищенні або пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, - вони в апеляційній скарзі не оспорювалися, обвинувачений визнав свою вину в цій частині.
Колегія суддів апеляційного суду, констатувавши очевидну невідповідність суми заподіяної шкоди, зазначеній в обвинувальному акті та у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри, адже у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри не зазначено, що під час умисного знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу було знищено грошові кошти ОСОБА_6 у сумі 12500 доларів США, виходила з того, що вказане є істотним порушенням норм кримінального процесуального законодавства та як наслідок може свідчити про порушення п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК. Це позбавило обвинуваченого можливості зрозуміти, в чому саме його звинувачують та ефективно здійснювати своє право на захист.
Вважаємо, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку.
Вважаємо хибними мотиви об`єднаної палати, яка виходила з того, що оскільки у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та в обвинувальному акті відображено, що загальна сума заподіяної майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням складаєособливо великий розмір, не зазначення в повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри відомостей про ознаки предмету інкримінованого за ч. 2 ст. 194 КК злочину - 12500 доларів США, не має юридичного значення, оскільки у обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 наведені фактичні дані, які в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою на етапі судового розгляду, з огляду на що відсутні підстави вважати обґрунтованим висновок про застосування норми права, якого дійшла об`єднана палата.
За таким висновком ефективне здійснення права на захист можливе лише на етапі судового провадження за обвинувальним актом, який надійшов на розгляд суду.
7. За оцінкою правовідносин, що були предметом розгляду суду касаційної інстанції в цьому провадженні висновок про застосування норм права має бути такого змісту:
Визначення фабули і формулювання обвинувачення у повідомленні про підозру, які за юридично значущими ознаками (котрі дають особі достатнє уявлення про зміст і обсяг висунутого обвинувачення, повне розуміння кожної з ознак складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння і безпосередньо впливають на кваліфікацію та інші кримінально правові наслідки вчиненого правопорушення, на побудову лінії захисту) істотно відрізняються від фабули і формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, є порушенням вимог статей 276, 277, 279 КПК у їх взаємозв`язку із приписами ст. 91 КПК, та призводить до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в аспекті застосування приписів ст. 412 КПК, статей 20, 42 КПК і порушує базовий стандарт, закріплений у пункті «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, що ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
