Єдиний державний реєстр судових рішень
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 683/694/20
Провадження № 11-кп/4820/124/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представника потерпілої ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому у режимі відео конференції спільну апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_9 та її представника адвоката ОСОБА_8 та апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_11 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020240220000023, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 січня 2020 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Левківка Старокостянтинівського району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України, та
В С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України та призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі; на підставі частини 5 статті 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_6 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 15 січня 2020 року по день набрання вироком законної сили; стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 15949,08 грн. процесуальних витрат за проведення експертиз.
Позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 422017 грн. матеріальної шкоди та 200000 грн. моральної шкоди, в решті позову відмовлено.
Позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 69320,20 грн. матеріальної шкоди та 200000 грн. моральної шкоди, в решті позову відмовлено.
Судом встановлено, що 14 січня 2020 року біля 23.20 години ОСОБА_6 , з мотивів неприязних стосунків та помсти, умисно, з метою знищення чужого майна, шляхом підпалу знищив житловий будинок та господарське приміщення, що розташовані по АДРЕСА_2 , яким користувалась власниця його частини - ОСОБА_9 .
Обвинувачений за допомогою засобу для розпалювання вогню «Розпалювач» та сірників, які попередньо взяв із собою, спочатку здійснив підпал дров в господарському приміщенні, а потім демонтувавши за допомогою сили рук скло у віконній рамі веранди житлового будинку, облив штору засобом для розпалювання вогню «Розпалювач» та підпалив. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 виникла пожежа, якою знищено житловий будинок та господарське приміщення загальною вартістю 113449 гривень.
Всього в результаті пожежі знищено майна (одежа, побутова техніка, будівельні матеріали та ін.) потерпілої ОСОБА_9 на суму 154260,03 грн., а також згоріли грошові кошти ОСОБА_9 в сумі 12500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.01.2020 року становить 299093,75 грн., які знаходились в одній із кімнат будинку.
У результаті пожежі житлового будинку знищено також майно потерпілої ОСОБА_10 , яке належало їй та її малолітній дочці, на загальну суму 69320,2 грн.
Крім того, у житловому будинку, що по АДРЕСА_2 в результаті пожежі також знищено майно брата потерпілої ОСОБА_9 . ОСОБА_12 , який є власником частини будинку, на загальну суму 7400 грн.
Отже, в результаті пожежі потерпілій ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 510078,28 грн. (56724,50 грн - вартість частини будинку, 154260,03 грн. - вартість речей, які згоріли та 299093,75 грн. грошові кошти), потерпілій ОСОБА_10 на загальну суму 69320,2 грн. Усього в результаті дій ОСОБА_6 знищено чужого майна на загальну суму 643522,98 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням суду, потерпіла ОСОБА_10 , потерпіла ОСОБА_9 та її представник адвокат ОСОБА_8 подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять змінити вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2022 року, збільшити міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 до 7 років позбавлення волі, задовольнити вимоги позовних заяв потерпілих та цивільних позивачів у повному обсязі.
В апеляційній скарзі заявляють, що на стадії підготовчого судового провадження 12 травня 2021 року представником потерпілої заявлялося клопотання з вимогою повернути обвинувальний акт прокурору для організації належного та повного досудового розслідування та пред`явлення обвинувачення за ч.2 ст.194 та ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, залучити до справи у статусі потерпілих ОСОБА_12 та малолітню ОСОБА_13 . Суд відхилив заявлене клопотання та апелянти не погоджуються з таким рішенням суду.
Потерпілі та адвокат у скарзі зазначили, що абсолютно не згодні з вироком суду в частині призначеного покарання, та вважають, що обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відсутні.
Наголошують, що суд першої інстанції не дотримався вказівок ухвали Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, тому на підставі пунктів 2, 4 частини 1 статті 409 КПК України, статті 65 КК України просять врахувати, що обвинувачений вчинив два повторні підпали (сарай з дровами та через проміжок часу будинок, у якому спала малолітня потерпіла ОСОБА_13 та її мати ОСОБА_10 ) з мотивів, що мають найвищий рівень суспільної небезпеки.
Не погоджуючись із вироком, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2022 року. Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України - заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково, стягнути на користь потерпілої з ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 56749 грн. 05 коп.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково, стягнути на користь потерпілої з ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 3761 грн. 75 коп.
Зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до 100000 грн. на користь кожної з потерпілих.
Вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимог статті 94 КПК України, порушено право обвинуваченого на справедливий суд, докази по справі досліджені без вивчення, суто формально.
Зауважує, що ОСОБА_6 визнано винним в умисному знищенні шляхом підпалу житлового будинку та всього майна, яке там знаходилося, та насправді житловий будинок не був знищений, пожежею знищено господарську споруду, покрівлю та перекриття по всій площі будинку, прибудову (веранду) до будинку, шафу з електроінструментами, шафу з побутовими приладами для приготування їжі, дитячий велосипед, телевізор, один диван, речі домашнього вжитку громадян (речі, одяг). Щодо іншого, а саме облицювання стін, шафи, два дивани, спальне ліжко, речі домашнього вжитку громадян, майно, яке знаходилося у кімнатах будинку, в кухні було пошкоджено, а не знищено.
Суд при визначенні суми шкоди, яка була заподіяна незаконними діями обвинуваченого, посилався на довідки про вартість майна, які наявні у матеріалах справи, але не дослідив, у який саме процесуальний спосіб ці довідки з`явилися. На думку адвоката, ці довідки отримані у поза процесуальний спосіб, з їх змісту неможливо встановити кому саме вони видавалися, частини довідок не містять дати їх видання, підписів, ідентифікуючих даних осіб, які їх видали, а також відсутні відомості, які підтверджують факт здійснення цими особами підприємницької діяльності, зокрема у сфері торгівлі або оцінки майна.
Адвокат зауважує, що майно, яке зазначене у довідках, неможливо ідентифікувати для його оцінки, оскільки частина з нього не має інформації про виробника, модель, дату виробництва та придбання, технічний стан тощо.
У зв`язку з цими недоліками експертами під час проведення комплексної оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи № 195-219/517/20-26 від 13 березня 2020 року не було встановлено вартість майна, про що зазначено в мотивувальній частині висновку експертного дослідження.
На думку захисника, довідки про вартість майна, на які посилався суд у вироку, є недопустимими доказами.
Адвокат уважає, що з урахуванням наявності у матеріалах справи суперечливих доказів щодо можливості визначення вартості майна, суд повинен був у вироку обґрунтувати, чому одні докази слід взяти до уваги, а інші - відхилити.
Суд першої інстанції знову допустився порушень норм КПК України, на які вказувала колегія суддів, скасовуючи вирок суду першої інстанції від 14 вересня 2020 року.
Вироком ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 194 КК України за двома кваліфікуючими ознаками: умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу та умисне пошкодження чужого майна, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах. Захисник адвокат ОСОБА_11 зазначає, що стороною обвинувачення не доведено наявність кваліфікуючої ознаки вчинення злочину в особливо великих розмірах, а висновки суду в цій частині є помилковими.
Наявність такої кваліфікуючої ознаки як заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах передбачає чітке встановлення судом розміру такої шкоди, чого з матеріалів справи не вбачається. Помилковими є висновки суду щодо кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину в особливо великих розмірах, оскільки стороною обвинувачення цього не доведено. Відповідно до розрахунків захисника обвинуваченого, ОСОБА_6 заподіяно шкоду у великих розмірах.
Окрім того, на думку адвоката, формулювання самого обвинувачення, яке було пред`явлене ОСОБА_6 , не є конкретним та однозначним, а останнє повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 від 18 березня 2020 року не містить фактичної обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 194 КК України, як знищення шляхом підпалу будинку майна, а саме грошових коштів, які належали потерпілій ОСОБА_9 , у сумі 12500 доларів США.
Тож, оскаржуваний вирок не може залишатися чинним у цій частині з мотивів відсутності у ньому належної комплексної оцінки змісту висунутого особі обвинувачення, яке за результатами розгляду визнано судом доведеним та підлягає зміні, а саме суд апеляційної інстанції має визнати недоведеним пред`явлене в цій частині (знищення шляхом підпалу будинку майна, а саме грошових коштів, належних потерпілій ОСОБА_9 в сумі 12500 доларів США) обвинувачення, та виключити за таких обставин кваліфікуючу обставину, як заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Адвокат ОСОБА_11 вважає, що міра покарання, яку суд призначив обвинуваченому ОСОБА_6 , є надто суворою, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Суд не обґрунтував належним чином та не мотивував необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, та чому неможливо було призначити покарання ближче до нижньої межі санкції частини 2 статті 194 КК України.
Окрім того, захисник наголошує, що обвинувачений ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, вчинив злочин через складні життєві обставини та активно сприяв його розкриттю; ОСОБА_6 просив надати йому дозвіл для виконання робіт у ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» щодо поліпшення побутово-санітарних умов засуджених на території установи, що свідчить про те, що обвинувачений став на шлях виправлення. Обвинувачений бажає відшкодувати завдану шкоду, але єдине майно, яке в нього залишилося, знаходиться на тимчасово окупованій території, тому наразі він позбавлений можливості розпоряджатися ним.
Щодо цивільних позовів потерпілих, то на думку захисника, суми матеріальних збитків під час судового розгляду були підтверджені лише частково; що стосується моральної шкоди, то обвинувачений ОСОБА_6 визнає її у розмірі 100000 грн. на кожну з потерпілих осіб.
Також захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_11 просив поновити строк подання апеляційної скарги, оскільки через часті оголошення про загрози ракетних обстрілів, нанесення масованого ракетного обстрілу 22 жовтня 2022 року по території Хмельницької області, через що була пошкоджена енергетична інфраструктура, знеструмлене місто Старокостянтинів, внаслідок чого захисник був позбавлений можливості вчасно виготовити та звернутися з апеляційною скаргою до суду.
Позиція учасників судового провадження
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційні вимоги сторони захисту, апеляційну скаргу потерпілих не визнали, обвинувачений розкаявся в скоєному, визнав, що здійснив підпал будинку, але вважав не обґрунтованою суму матеріальних збитків.
Потерпіла та її представник не визнали апеляційної скарги захисника, заперечували проти її задоволення, доводи своєї апеляції підтримали, ОСОБА_9 підтвердила свої свідчення у суді першої інстанції та показала, що обвинувачений становить підвищену суспільну небезпеку, він бачив, що в будинку є люди, дитина та навмисно підпалив будинок, тим самим створив загрозу для життя її онуки та дочки. Потерпіла та її представник наполягали на посиленні покарання та просили задовольнити позови у повному обсязі.
Прокурор не визнав апеляційної скарги захисника обвинуваченого, просив залишити без змін вирок суду першої інстанції, як законний і обґрунтований щодо кваліфікації та міри покарання, щодо цивільного позову потерпілих просив вирішити на розсуд суду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілих не підлягає задоволенню, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно довимог статті404КПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсудові рішеннясуду першоїінстанції вмежах апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі просить поновити строк апеляційного оскарження, мотивуючи це частим оголошенням повітряної тривоги у вересні-жовтні 2022 року, а також тим, що у зв`язку з масованим ракетним обстрілом 22 вересня 2022 року по всій території України була пошкоджена енергетична інфраструктура, у тому числі у м. Старокостянтинові Хмельницької області. Через таке знеструмлення адвокат був позбавлений об`єктивної можливості вчасно виготовити та направити апеляційну скаргу.
Частиною 2 статті 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскаржуваний вирок ухвалений судом 23 вересня 2022 року, тобто останній день для його оскарження 23 жовтня 2022 року, що припадав на вихідний день. Відповідно до частини 7 статті 115 КПК України, якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
Таким чином, останнім днем для подачі апеляційної скарги слід вважати 24 жовтня 2022 року. Саме у цей день захисник обвинуваченого звернувся до суду зі скаргою, а тому строк не був пропущений, і необхідності для його поновлення немає.
Щодо події вчиненого кримінального правопорушення та висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України, а саме, в умисному знищенні або пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, в апеляційній скарзі не оспорюється, обвинувачений визнає свою вину в цій частині.
Захисник обвинуваченого заперечує про правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за такою кваліфікуючою ознакою, як умисне пошкодження чужого майна, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, з огляду на недопустимість та суперечливість доказів щодо вартості знищеного чи пошкодженого майна, і як наслідок неоднозначного формулювання обвинувачення в повідомленні про підозру, обвинувальному акті та вироку суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги слушними та такими, що підлягають апеляційному перегляду.
Відповідно до статті 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Втім, суд першої інстанції не дотримався в повному обсязі зазначеної норми, що фактично призвело до значних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, неправильної оцінки обставин справи та зроблених судом висновків.
Судом встановлено, що загальний розмір шкоди, завданий ОСОБА_6 внаслідок умисного знищення чужого майна становить 643522,98 грн., з них 113449 грн. - вартість будинку з господарською будівлею, 154260,03 грн. - вартість знищеного майна ОСОБА_9 , 299093,75 грн. знищені грошові кошти ОСОБА_9 , 69320,20 грн вартість знищеного майна ОСОБА_10 , 7400 грн. вартість знищеного майна ОСОБА_12 .
Суд дійшов висновку, що органомдосудового розслідуваннябуло правильно кваліфікованодії ОСОБА_6 зачастиною 2статті 194КК України, як умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у особливо великих розмірах.
Між тим, відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 березня 2020 року (т. 3 а/п 52-57), ОСОБА_6 підозрюється в умисному знищенні шляхом підпалу майна ОСОБА_9 на суму 422017 гривні, а також знищенні майна ОСОБА_10 на суму 235329 грн. 95 коп., і так на загальну суму 657346,95 грн.
У той же час, в обвинувальному акті від 20 березня 2020 року зазначається, що потерпілій ОСОБА_9 було заподіяно матеріальну шкоду на суму 432542,75 грн., знищено будинок та господарське приміщення загальною вартістю 113449 грн., а також грошові кошти в сумі 12500 доларів США; потерпілій ОСОБА_10 заподіяно шкоду на загальну суму 237029,50 грн. (т. 1 а/п 2-11).
Відтак, колегія суддів констатує очевидну невідповідність суми заподіяної шкоди, зазначеній в обвинувальному акті та у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри не зазначено, що під час умисного знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу було знищено грошові кошти ОСОБА_9 у сумі 12500 доларів США, що є суттєвим порушенням норм кримінального процесуального законодавства та як наслідок може свідчити про порушення пункту 1 частини 3 статті 42 КПК України. Це позбавило обвинуваченого можливості зрозуміти, в чому саме його звинувачують та ефективно здійснювати своє право на захист.
Такий висновок колегії суддів відповідає позиції Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19, в якій зазначено, хоча чинним КПК України не передбачені наслідки неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті, а тим більшев обвинувальних актах, врученому обвинуваченому і направленого до суду, усталена судова практика свідчить про те, що випадки коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК.
Структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або при зміні первинної підозри, слідчий, прокурор зобов`язані знову вручити особі повідомлення про підозру з виконанням вимог статті 278 КПК України.
Колегія суддів зауважує, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13.04.2021 року скасовувався вирок та було призначено новий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст.194 КК України, в тому числі і у зв`язку з тим, що останнє за часом повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 від 18.03.2020 не містить такої фактичної обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України, як знищення шляхом підпалу будинку майна, грошових коштів, належних потерпілій ОСОБА_9 в сумі 12500 доларів США.
Враховуючи,що підчас новогосудового розгляду цірозбіжності неусунуто шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді, під час судового розгляду прокурором та судом порядку зміни обвинувачення, регламентованого статтями338,341 КПК, дотримано не було, колегія суддів вважає можливим усунути розбіжності шляхом виключення фактичної обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України, умисного знищення грошових коштів, належних потерпілій ОСОБА_9 в сумі 12500 доларів США, під час умисного знищення житлового будинку, вчиненого шляхом підпалу.
Щодо доводів адвоката з приводу неправильного застосування судом такої кваліфікуючої ознаки частини 2 статті 194 КК України, як шкода в особливо великих розмірах, то колегія суддів погоджується з такою позицією, аргументуючи наступним.
Частиною 2 статті 194 КК України передбачено відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.
Юридичний аналіз частини 1 статті 194 КК України свідчить про те, що законодавець указав на дві основніознакиоб`єктивної сторони складу злочину: суспільно небезпечне діяння («знищення або пошкодження чужого майна») та суспільно небезпечні наслідки («шкодаувеликих розмірах»). За конструкцією об`єктивної сторони склад злочину, передбачений частиною 1 статті 194 КК України, є матеріальним, оскільки передбачає наслідки як обов`язковий елемент його об`єктивної сторони (причинний зв`язок між діяннями та наслідками).
Водночас частина 2 статті 194 КК України передбачає відповідальність за «те саме діяння, вчиненешляхом підпалу,вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майновушкодувособливо великих розмірах,або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки».
Кваліфікований склад, передбачений частиною 2 статті 194 КК України, містить кілька альтернативних кваліфікуючих ознак:1) вчиненняшляхом підпалу,вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або 2)заподіяння майнової шкодивособливо великих розмірах,або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків. При цьому треба зауважити, що кожна ознака має самостійне значення.
При диференціації кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження чужого майна у випадку вчинення відповідного злочинушляхом підпалу,вибуху чи іншим загально небезпечним способом обов`язковою характеристикою є не наслідки, а «загальнонебезпечний спосіб знищення або пошкодження». Спосіб знищення пріоритетний, оскільки основним аргументом на його користь є більш вагома соціальна значущість (суспільна небезпека) способу знищення або пошкодження чужого майна порівняно зі «шкодоюувеликих розмірах».
Відтак, умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу у цьому кримінальному провадженні вже само по собі утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за частиною 2статті 194 КК України , а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для частини 1статті 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за частиною 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.
Наведене узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року (провадження№ 51-1581км18).
Тож, беручи до уваги, що особливо великі розміри завданої обвинуваченим шкоди не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, враховуючи зазначене вище, а саме виключення із обвинувачення знищення грошових коштів, належних потерпілій ОСОБА_9 в сумі 12500 доларів США, тим самим заподіяна кримінальним правопорушенням майнова шкода становить 344429.23 грн. (643522,98 грн. - 299093,75 грн. грошові кошти), колегія суддів вважає за доцільне виключити з вироку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України - заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Враховуючи наведене, колегія суддів також вважає необхідним виключити із стягнутих з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 на відшкодування майнових збитків розмір шкоди, що дорівнює 12500 доларів США, а саме 299093,75 грн., задовольнивши апеляційні вимоги захисника в цій частині частково.
Щодо ознаки повторності, на якій наполягають потерпілі та представник потерпілої у поданій апеляційній скарзі, зазначаємо наступне.
Згідно зі статтею 32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально протиправним наміром. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Однією з основних ознак повторності кримінальних правопорушень виступає вчинення таких кримінальних правопорушень у різний час і віддалено один від одного певним проміжком часу.
Отож, з огляду на досліджені фактичні обставини цього кримінального правопорушення, вимоги ст.337 КПК України, колегія суддів не вбачає у діях ОСОБА_6 ознак повторності у вчиненні підпалу, підстав для задоволення апеляційних вимог потерпілих та представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 в цій частині немає.
Стосовно апеляційних вимог потерпілих та представника потерпілої в частині задоволення в повному обсязі цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, то колегія суддів вважає наступне.
Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до вимог статті 129, 374 КПК України та роз`яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, з наступними змінами, постановляючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє в ньому.
У мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
При цьому, приймаючи рішення з цього питання на ґрунті ретельно досліджених законних підстав та розміру заявленого цивільного позову, суд має керуватися відповідним матеріальним законом.
Із законодавчого визначення слідує, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_14 до ОСОБА_6 булипред`явлені цивільні позови, потерпілою ОСОБА_9 пред`явлено позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення 422017 грн. матеріальної шкоди та 500000 грн. моральної шкоди, потерпілою ОСОБА_10 - про стягнення 235329,95 грн. матеріальної шкоди та 500000 грн. моральної шкоди.
Суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_9 про стягнення майнової шкоди та із обвинуваченого ОСОБА_6 стягнув на користь потерпілої ОСОБА_9 422017 грн. в межах заявленого нею цивільного позову (т1 а/п 49-51), а на користь потерпілої ОСОБА_14 стягнув 69320,20 грн. матеріальної шкоди, яка була встановлена судом.
В апеляційній скарзі не наведено обґрунтування невідповідності стягнутих судом сум з обвинуваченого на користь потерпілих на відшкодування майнової шкоди.
Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілих про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, при визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілим, врахував, що внаслідок пожежі, яку вчинив ОСОБА_6 , знищено їхнє майно, через що вони зазнали сильних душевних страждань та переживань, змушені були змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, вважав, що моральне відшкодування слід визначити у розмірі по 200000 грн. на кожного із потерпілих.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю розміру моральної шкоди, що завдана протиправними діями обвинуваченого, адже судом враховувався характер протиправних дій обвинуваченого щодо потерпілих, характер і обсяг понесених потерпілими моральних страждань тощо, отже, доводи потерпілих та представника потерпілої в цій частині не підтвердилися.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про зміну вироку суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про стягнення майнової шкоди, стягнути з ОСОБА_6 накористь ОСОБА_9 майнову шкоду,завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 154 260,03 гривень, задовольнивши частково позов потерпілої ОСОБА_9 .
Стосовно апеляційних доводів потерпілих про зміну вирокуСтарокостянтинівського районногосуду Хмельницькоїобласті від23вересня 2022року тазбільшення мірипокарання обвинуваченому ОСОБА_6 до 7років позбавленняволі,то вонине підлягаютьзадоволенню,оскільки відповіднодо вимогстатей 420-421КПК Українисуд апеляційноїінстанції скасовуєвирок судупершої інстанціїі ухвалюєсвій вироку разі необхідності застосування більш суворого покарання, тоді як обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник. Між тим, доводи скарги не містять вимог про скасування вироку та ухвалення апеляційною інстанцією свого вироку з цих підстав.
Крім того, колегія суддів вважає слушними доводи захисту про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання та враховуючи зменшення обсягу обвинувачення та виключення з вироку кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України - заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, для забезпечення принципів індивідуалізації та справедливості покарання, вважає можливим зменшити розмір призначеного судом ОСОБА_6 покарання до 5 років позбавлення волі, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким і вчинений умисно, характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, визнавши обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому повне визнання вини, щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.
Стосовно апеляційних вимог захисника про застосування статті 75 КК України й звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, то колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Так, відповідно до вимог частини 1 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Беручи до уваги сукупність наведених обставин, колегія суддів не має сумнівів у тому, що визначена ОСОБА_6 форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства є співмірною протиправному діянню, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, тоді як звільнення від відбування покарання з випробуванням не сприятиме виправленню обвинуваченого, а також може створити у обвинуваченого та інших осіб схильність до вчинення аналогічних злочинів, хибне уявлення про безкарність за вчинення злочинів, і не буде запобігати вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Колегія суддів бере до уваги доводи захисника, що підпал будинку ОСОБА_6 вчинив через тяжкі життєві обставини з наміром лише налякати потерпілу, та той факт, що все майно обвинуваченого знаходиться на тимчасово окупованій території України, через що він не в змозі наразі відшкодувати заподіяну шкоду. Однак ці обставини не зменшують суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, і тому колегія суддів не вбачає серед наведеного переконливі та достатні обставини, які свідчили би про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання та стали би підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, згідно зі статтею 75 КК України.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 408, пункту 4 частини 1 статті 409 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги потерпілої ОСОБА_10 та представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 та часткове задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ; вирок суду першої інстанції підлягає зміні, з виключенням з вироку кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України - заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, призначенням ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.194 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за позовом потерпілої ОСОБА_9 підлягає стягненнюз ОСОБА_6 майнова шкода,завдана кримінальним правопорушенням у розмірі 154 260,03 гривень.
Керуючись статями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_9 та її представника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_6 змінити.
Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України - заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Призначити ОСОБА_6 покаранняза ч.2 ст.194 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
Позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.Стягнути з ОСОБА_6 накористь ОСОБА_9 майнову шкоду,завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 154 260,03 гривень.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
