Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
28 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 683/694/20
провадження № 51-3591км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240220000023 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Левківка Старокостянтинівського району Хмельницької області, проживаючого у АДРЕСА_1 , зареєстрованого у
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від
23 вересня 2022 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Цим же вироком вирішено долю заявлених цивільних позовів, речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винними у тому, що він 14 січня 2020 року приблизно о 23:20, з мотивів неприязних стосунків та помсти, умисно, з метою знищення чужого майна, шляхом підпалу знищив житловий будинок та господарське приміщення, що розташовані на АДРЕСА_3 , яким користувалась власниця його частини - ОСОБА_8 за таких обставин.
Так, засуджений за допомогою засобу для розпалювання вогню «Розпалювач» та сірників, які попередньо взяв із собою, спочатку підпалив дрова в господарському приміщенні, а потім демонтувавши за допомогою сили рук скло у віконній рамі веранди житлового будинку, облив штору засобом для розпалювання вогню «Розпалювач» та підпалив. Внаслідок злочинних дій
ОСОБА_7 виникла пожежа, якою знищено житловий будинок та господарське приміщення загальною вартістю 113 449 гривень.
Всього в результаті пожежі знищено майно потерпілої ОСОБА_8 на суму 154260,03 грн, а також згоріли грошові кошти ОСОБА_8 в сумі 12500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 січня 2020 року становить 299093,75 грн, які знаходились в одній із кімнат будинку.
У результаті пожежі житлового будинку знищено також майно потерпілої
ОСОБА_9 , яке належало їй та її малолітній дочці, на загальну суму 69320,2 грн.
Крім того, у житловому будинку в результаті пожежі також знищено майно брата потерпілої ОСОБА_8 . ОСОБА_10 , який є власником частини будинку, на загальну суму 7400 грн.
Отже, всього в результаті дій ОСОБА_7 знищено чуже майно на загальну суму 643522,98 грн.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року вирок районного суду змінено.
Постановлено виключити з вироку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України - «заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах».
Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
При цьому прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь
ОСОБА_8 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 154260,03 гривень.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів касаційної скарги прокурора зводиться до того, що, на його переконання, допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і як результат безпідставного виключення цим судом з вироку кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України - «заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах».
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що судом першої інстанції встановлено особливо великий розмір заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, а відсутність у пред`явленій засудженому підозрі, зокрема знищених злочином грошових коштів у сумі 12 500 доларів США у відповідному еквіваленті до гривні, не суперечить вимогам КПК України та не впливає на обсяг висунутого засудженому обвинувачення, оскільки судовий розгляд було проведено відповідно до обвинувального акта.
Натомість суд апеляційної інстанції без безпосереднього дослідження доказів дійшов хибного висновку про виключення з вироку кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України - «заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах»у зв`язку із тим, що викладене в обвинувальному акті обвинувачення не збігається з викладом фактичних даних у повідомлені про підозру.
Також прокурор вважає, що рішення суду апеляційної інстанції не містить належного обґрунтування про наявність підстав для пом`якшення призначеного засудженому покаранням, а тому вважає призначене засудженому цим судом покарання м`яким.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу
прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану скаргу, а захисник заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та захисника, колегія суддів дійшла висновку, що провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду з огляду на таке.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Згідно з ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Положенням ч. 2 ст. 434-1 КПК України визначено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
На підставі наведених положень виникла необхідність у передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на розгляд об`єднаної палати у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду виходячи з наступного.
Так, як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, під час апеляційної процедури судом встановлено, що відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 березня 2020 року, ОСОБА_7 підозрюється в умисному знищенні шляхом підпалу майна ОСОБА_8 на суму 422017 грн, а також знищенні майна ОСОБА_9 на суму 235329,95 грн, а отже загальна сума заподіяної ОСОБА_7 майнової шкоди становить
657 346,95 грн, що є особливо великими розмірами.
У той же час, в обвинувальному акті від 20 березня 2020 року зазначається, що потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно матеріальну шкоду на суму
432542,75 грн, знищено будинок та господарське приміщення загальною вартістю 113449 грн, а також грошові кошти в сумі 12500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 січня 2020 року становить 299093,75 грн; а потерпілій ОСОБА_9 заподіяно шкоду на загальну суму 237029,50 грн, що є особливо великими розмірами.
Тому апеляційний суд констатував очевидну невідповідність суми заподіяної шкоди, зазначеній у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та в обвинувальному акті, а саме: у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри не зазначено, що під час умисного знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу було знищено грошові кошти ОСОБА_8 у сумі 12500 доларів США, що є суттєвим порушенням норм кримінального процесуального законодавства та як наслідок може свідчити про порушення пункту 1 частини 3 статті 42 КПК України. Це позбавило обвинуваченого можливості зрозуміти, в чому саме його звинувачують та ефективно реалізовувати своє право на захист.
Надалі після апеляційної процедури суд дійшов висновку про те, що під час судового розгляду ці розбіжності не усунуто шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді, під час судового розгляду прокурором та судом порядку зміни обвинувачення, регламентованого статтями338, 341 КПК України, дотримано не було, апеляційний суд вважав за можливе усунути розбіжності шляхом виключення фактичної обставини вчиненого обвинуваченим
ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України, умисного знищення грошових коштів, належних потерпілій ОСОБА_8 в сумі 12500 доларів США, під час умисного знищення житлового будинку, вчиненого шляхом підпалу.
При цьому в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 21 квітня 2021 року у справі
№ 295/12923/19 (провадження № 51-207км21) за результатами розгляду справи, зазначена вище колегія суддів дійшла висновку, зокрема про те, що випадки коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК України.
Також, у своєму рішенні, колегія суддів зазначила те, що структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або при зміні первинної підозри, слідчий, прокурор зобов`язані знову вручити особі повідомлення про підозру з виконанням вимог статті 278 КПК України.
З вказаним висновком не погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 277 КПК України повідомлення про підозру має містити серед іншого стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
У випадку виникнення підстав для зміни раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язані виконати дії, передбачені статтями 278, 279 КПК України.
Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України).
Згідно зі статтею 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (стаття 337 КПК України).
Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частина 2 статті 291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.
Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист.
Системний аналіз наведених вище норм КПК України дає підстави для висновку про нетотожність понять «підозра» і «обвинувачення», які, попри наявність спільних рис (одні і ті ж обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), є різними етапами досудового розслідування з притаманним лише їм специфічним комплексом гарантій прав та обов`язків і порядку здійснення процесуальних дій. З огляду на це недопустимим є використання зазначених понять як синонімів у різних процесуальних документах, оскільки вони не можуть вважатися рівнозначними, незважаючи на подібність стилістичного викладу фактичних даних у повідомленні про підозру та обвинувальному акті.
Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, то на думку колегії суддів, у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції фактичні обставини містять відображення всіх ознак інкримінованого кримінального правопорушення, які є істотними для вирішення питання про кваліфікацію дій засудженого. Формулювання обвинувачення відповідає тексту диспозиції відповідної кримінально-правової норми, формула кваліфікації судом також наведена правильно.
Зважаючи на наведене, немає підстав стверджувати, що зміст обвинувачення щодо ОСОБА_7 є неконкретним, що могло призвести до істотного впливу на реалізацію прав засудженого та забезпечення права останнього на справедливий суд, а тому належить визнати передчасним висновок суду апеляційної інстанції про те, що викладені в обвинувальному акті обвинувачення не збігається з викладом фактичних даних у повідомлені про підозру, що стало підставою для зміни вироку та виключення з нього кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України - «заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах».
За таких обставин, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеному у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19 (провадження
№ 51-207км21), оскільки дійшла до протилежної правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Таким чином, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПКУкраїни підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Керуючись статтями 434-1, 434-2, 441 КПК України, Суд
постановив:
Передати матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240220000023 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
