ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 р.Справа № 440/2582/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2023, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/2582/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії,
ВСТАНОВИВ:
21 травня 2020 року ОСОБА_1 (надалі позивач, заявник, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не призначення з 22.11.2019 йому основної державної пенсії по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи згідно Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі Закон № 796-ХІІ);
- скасувати рішення від 18.12.2019 за №164250001078, винесеного Відділом з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області про призначення йому державної основної пенсії по інвалідності згідно зі ст. 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014 із застосуванням підпункту 1 пункту 11 Порядку та пункту 9-1 затвердженого Постановою КМУ №1210 від 23.11.2011, як особі з інвалідністю другої групи, основний розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, який становить 2620,80 грн;
- зобов`язати ГУПФУ в Полтавській області скасувати запис у пенсійній справі ОСОБА_1 про причини інвалідності "Каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС в період проходження ВС" та внести запис, який зазначений в довідці МСЕК сер. 7-66 ВЛ№0141271 від 01.12.2005;
- зобов`язати ГУПФУ в Полтавській області здійснити призначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5х4173,00 грн=20865,00 грн) відповідно до . 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, як мінімальна соціальна гарантія, запроваджена законодавцем згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2011 (402/19, 1737/19) без застосування формули, зазначеної в постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі Порядок №1210), та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати, проводити перерахунок основної державної пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- визнати протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не призначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до ст. 50 Закону №796-ХІІ;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю з 22.11.201 у відповідності до ст. 50 Закону №796-ХІІ у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону №1058-ХІІ та провести відповідні виплати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не призначення з 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, як військовослужбовцю, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 18 грудня 2019 року за №164250001078, винесене Відділом з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області, про призначення ОСОБА_1 з 22 листопада 2019 року державної основної пенсії по інвалідності згідно ст. 54 Закону №796-ХІІ, в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014 із застосуванням підпункту 1 пункту 11, пункту 9-1 Порядку №1210, як особі з інвалідністю ІІ групи.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити призначення з 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ та провести виплату такої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області скасувати запис у пенсійній справі ОСОБА_1 про причини інвалідності "Каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС в період проходження ВС" та внести запис, який зазначений у довідці МСЕК про групу та причину інвалідності, яка пов`язана із виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986 році №0141271 та виписці із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках від 01 грудня 2005 року №0141271 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
28.12.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень по виконанню рішення суду, в якій заявник просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо невиконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20;
- визнати протиправним та скасувати рішення №164250001078 від 17.11.2020 ГУ ПФУ в Полтавській області про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20;
- зобов`язати ГУПФУ в Полтавській області усунути причини і умови невиконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №440/2582/ заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області, вчинених на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20 за позовом ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі № 440/2582/20 скасовано.
Адміністративну справу № 440/2582/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.12.2020, поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20 залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та ухвалити судове рішення про задоволення вимог заяви.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач не призначив позивачеві пенсію в порядку, визначеному ст. 59 Закону №796-ХІІ, а проведено призначення пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків за умовами ст. 54 Закону №796-ХІІ із середньомісячного заробітку 11765,20802, обчисленого за формулою із застосуванням показника п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, який зазначений у п. 9-1 Порядку № 1210, який сам по собі не враховує індивідуальних особливостей кожного пенсіонера. Вважає, що приписами п.9-1 Порядку №1210 не може бути змінена ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ. Вказує, що не звертався до за призначенням пенсії у порядку, визначеному ст. 54 Закону №796-ХІІ, а тому вважає розрахунок, зроблений відповідачем на виконання судового рішення у справі №440/2582/20 протиправним.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмові пояснення відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, поданої у порядку, передбаченому ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду по справі №440/2582/20 виконано належним чином, розрахунок розміру пенсії зроблений із застосування формули, визначеної п. 9-1 Порядку №1210, зроблено правильно.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає.
Згідно зі ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Так аналіз приписів ч. 1 ст. 383 КАС України дає підстави для висновку, що у порядку цієї норми позивач має право подати заяву з вимогами лише про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, вимоги позивача про скасування рішення №164250001078 від 17.11.2020 ГУ ПФУ в Полтавській області та зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області усунути причини і умови невиконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20 не можуть розглядати у порядку, визначеному ст. 383 КАС України, а тому у їх задоволенні належить відмовити.
Продовжуючи розгляд заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку ст. 383 КАС України, та додаткових письмових обґрунтувань до вказаної заяви, колегія суддів зазначає таке.
З`ясовуючи питання виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020, колегія суддів встановила, що на виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії згідно з ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ з 22.11.2019 та ухвалено рішення 164250001078 від 17.11.2020, яким скасовано рішення 164250001078 від 18.12.2020.
Рішення 164250001078 від 17.11.2020 направлено листом від 25.11.2020 №1600-0304-8/66036 на адресу ОСОБА_1 звичайним поштовим відправленням, про що свідчить витяг з реєстру відправлених листів №6622.
Матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 підтверджується, що останньому призначена та виплачується пенсія за нормами ст. 54 та ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ.
Колегія суддів звертає увагу на те, що всім особам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1, право на отримання пенсії визначається згідно зі ст. 54 Закону №796-ХІІ, якою передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
При цьому, обчислення розміру пенсії проводиться відповідно до ст. 56, 57, 59 вказаного Закону №796-ХІІ в залежності від характеру участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На виконання судового рішення у справі №440/2582/20 при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідачем застосовано ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, яка визначає порядок обчислення розміру пенсії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а зазначена у рішенні 164250001078 від 17.11.2020 умова призначення пенсії ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідає вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам твердження ОСОБА_1 про те, що при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 440/2582/20 управлінням не враховано вимоги ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ.
Стосовно правомірності застосування пенсійним органом під час перерахунку пенсії позивача формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 1 Порядку №1210, передбачено, що він визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з пунктом 9-1 Порядку №1210 за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс х К зс х Кв/100 %, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = Зп (мін) х 5) / Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс 1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України 23.11.2011 №1210, яка визначає механізм обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийнята з метою практичної реалізації норми закону, а саме: ч. 3 ст. 59 Закону №796-XII, а відтак в частині встановлення формули їй не суперечить.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Таким чином, в силу наведеної норми Конституції України відповідач зобов`язаний при обчисленні пенсії відповідно до пункту 9-1 Порядку №1210, застосовувати формулу, зазначену у цьому пункті Порядку.
Твердження позивача на неможливість застосування при призначенні йому основної та додаткової пенсії Порядку №1210, колегія суддів вважає безпідставним з таких підстав.
За приписами ч. 1 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти постанови і розпорядження.
Постанова уряду, прийнята на виконання закону України, конкретизує та деталізує його, підпорядкована закону, скасовується і перестає діяти в разі її суперечності або невідповідності закону, є обов`язковою до виконання.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена в положеннях Конституції України.
Згідно із ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Основного Закону України).
Оскільки пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми ч. 3 ст. 59 Закону №796-XII, повністю повторює її зміст, він має бути застосований до осіб, на яких поширюється дія ч. 3 ст. 59 вказаного Закону.
Отже позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ та 9-1 Порядку № 1210, тому що за цими правовими нормами передбачені ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ пенсії обчислюються саме з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, але не встановлюються в розмірі шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний період часу, на визначену в законі кратність, і без застосування механізму обчислення цих пенсій, визначеного пунктом 9-1 Порядку № 1210.
При цьому Закони № 796-XII та № 2262-XII не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, у якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Конституційний Суд України в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно із частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права КМУ встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження КМУ щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, у тому числі, щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання КМУ розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані КМУ в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладеними у зразкових справах 520/1972/19, 520/12609/19, які є обов`язковими при розгляді подібних справ відповідно до ч. 5 ст. 242 та ч. 3 ст. 291 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій ГУПФУ в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону №796-XII за бажанням особи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та з одночасним урахуванням формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210, вчинених на виконання судового рішення у справі №440/2582/20.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів ОСОБА_1 стосовно того, що відповідач навмисно ухиляється та не виконує рішення суду №440/2582/20, у частині призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20 розмір пенсії останнього з 22.11.2019 склав 9290,85 грн, в тому числі: 8235,65 грн - основний розмір пенсії (11765,20802 грн х 70%); 50,00 грн - цільова допомога інвалідам війни 2 групи; 379,60 грн - додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС; 625,60 грн - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи.
Разом з цим, колегія суддів також ураховує, що ГУ ПФУ в Полтавській області направлявся лист до Пенсійного фонду України від 01.07.2021 №1600-0304-5/45511 з проханням надання методичної допомоги у вирішенні питання правомірності проведеного управлінням перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20.
Пенсійний фонд України листом від 30.07.2021 за №2800-030102-9/36978 погодився з прийнятим рішенням щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення від 25.06.2020 у справі №440/2582/20 та зазначив, що в електронну пенсійну справу внесено запис про причину інвалідності, як зазначено у довідці медико-соціальної експертної комісії №0141271 та виписці із акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках 01.12.2015 №0141271 (протокол перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 23.02.2022 наявний у матеріалах справи).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку ст.. 383 КАС України на виконання рішення суду від 25.06.2020 у цій справі, а тому вказана заява правомірно залишена без задоволення судом першої інстанції.
Інші доводи апелянта, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вище викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року по справі №440/2582/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 08.12.2023.