Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2023 р.Справа № 440/2582/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Лещинської К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 (суддя Супрун Є.Б.; м. Полтава) по справі № 440/2582/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
28.12.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) про визнання протиправними в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУПФУ в Полтавській області), відповідача у справі №440/2582/20, щодо невиконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020, в якій заявник просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.11.2020 №164250001078 про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №440/2582/20;
- зобов`язати відповідача усунути причини та умови невиконання у повному обсязі цього рішення;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення повідомити Полтавський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з дня отримання копії окремої ухвали.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що вчинені відповідачем дії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у даній справі суперечать одне одному, фактично спрямовані на ухилення від його виконання та вказують на протиправну бездіяльність.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі № 440/2582/20 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинених на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Приймаючи ухвалу про залишення без задоволення заяви позивача, суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку заявник посилається на обставини, які потребують судового дослідження, оцінки та системного аналізу норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, що притаманно лише процедурі позовного провадження, в ході якої і здійснюється врегулювання спору, а, відтак суд прийшов до висновку про відсутність обставин протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача.
Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З наведених вище норм вбачається, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Так, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернення до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при розгляді заяв, поданих в порядку ст.383 КАС України, суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.
Так, суд першої інстанції, залишаючи без задоволення заяву позивача, фактично виходив з того, що позивач невірно обрав спосіб захисту шляхом подання заяви про визнання протиправними дій під час виконання рішення суду.
Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не призначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як військовослужбовцю, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 18.12.2019 за №164250001078, винесене Відділом з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області, про призначення ОСОБА_1 з 22.11.2019 державної основної пенсії по інвалідності згідно статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014 із застосуванням підпункту 1 пункту 11, пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, як особі з інвалідністю ІІ групи.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити призначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести виплату такої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області скасувати запис у пенсійній справі ОСОБА_1 про причини інвалідності "Каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС в період проходження ВС" та внести запис, який зазначений у довідці МСЕК про групу та причину інвалідності, яка пов`язана із виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986 році №0141271 та виписці із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках від 01.12.2005 №0141271 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Як зазначає позивач, згідно з рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.11.2020 №164250001078 про проведений перерахунок, такий здійснено відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №79-VІІІ від 28.12.2014 та внесено тільки ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 70%, застосувавши середньомісячний заробіток - 11765,20802 із застосуванням пункту 9-1 Порядку №1210. При цьому, рішенням скасоване рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області щодо призначення з 22.11.2019 державної основної пенсії по інвалідності згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014 із застосуванням пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В дійсності ж, на думку позивача, відповідач здійснив перерахунок пенсії, застосувавши середньомісячний заробіток - 11765,20802, який зазначений у рішенні №164250001078 про призначення пенсії від 18.12.2019 із застосуванням пункту 9-1 Порядку №1210 та здійснив обчислення пенсії з 70% втрати профпридатності. При цьому, відповідач не вніс у пенсійну справу запис про причину інвалідності, яка зазначена у довідці МСЕК №0141271 про групу та причину інвалідності, яка пов`язана із виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986 році.
Тож фактично вимоги про визнання протиправними дій відповідача заявлені позивачем з підстав невиконання відповідачем судового рішення по справі №440/2582/20, яке набрало законної сили.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.
Зазначені висновки відповідають позиції викладеній в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20.
У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
В силу приписів частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі № 440/2582/20 не відповідає, оскільки, викладені в ній висновки щодо невірного обрання позивачем способу захисту шляхом подання заяви про визнання протиправними дій під час виконання рішення суду в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, не відповідають дійсним обставинам справи, та зроблені при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про залишення без задоволення заяви позивача.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія судів вважає за необхідне скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі № 440/2582/20, а справу направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі № 440/2582/20 скасувати.
Адміністративну справу № 440/2582/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.12.2020, поданої в порядку статті 383 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 22.05.2023 року
