ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 761/13219/22
провадження № 61-9243 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Притули Н. Г. від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Матвієнко Ю. О., Крижанівської Г. В. від 09 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (далі - АТ «МР Банк», Банк), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 10 червня 2022 року № 427/лк про його звільнення;
- поновити його на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів
АТ «МР Банк»;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 червня 2022 року до дня ухвалення судового рішення;
- стягнути з відповідача на його користь недоотриману заробітну плату у вигляді невиплаченої винагороди у розмірі 20 % у розмірі 29 018,18 грн, частину заробітної плати (посадового окладу) - 53 454,54 грн за період незаконно встановленого простою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював в АТ «МР Банк» на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів. 14 червня 2022 року його було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією Банку.
Вказував, що його не було попереджено про звільнення, не було запропоновано іншу роботу. Банк порушив його права, так як наказом від 11 березня 2022 року № 42/л йому було заборонено доступ до робочого місця, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , а наказом від 25 березня 2022 року № 80/л йому скасована виплата додаткової заробітної плати, внаслідок чого з 01 березня
2022 року він не отримав частину заробітної плати у вигляді винагороди у розмірі
20 % відповідно до положення про оплату праці працівників банку.
Позивач зазначав, що АТ «МБ Банк» протиправно винесено наказ про направлення його в простій з 27 квітня 2022 року, у зв`язку із чим він недоотримав частину заробітної плати.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року,
з урахуванням додаткового рішення цього суду від 30 січня 2023 року, позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ АТ «МР банк» від 10 червня 2022 року № 427/лк «Про звільнення».
Поновлено з 14 червня 2022 року ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР Банк».
Стягнуто з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 253 898,83 грн (сума без відрахування обов`язкових податків та платежів).
В іншій частині позову (стягнення недоотриманої заробітної плати) ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не був повідомлений про звільнення та вважав, що надані відповідачем скріншоти направлення листа від 12 квітня
2022 року на електронну адресу ОСОБА_1 не свідчать про персональне попередження позивача про наступне звільнення. На думку суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку не була позбавлена можливості направити аналогічне попередження на поштову адресу позивача, яка міститься в його особовій справі. Наданий відповідачем звіт по VРN (25 лютого 2022 року-15 червня 2022 року) не є доказом ознайомлення ОСОБА_1 з попередженням про звільнення, оскільки неможливо встановити, що саме позивач користувався вказаною електронною поштою. Відповідачем не доведено, що всі працівники банку були обізнані з необхідністю користуватись корпоративною електронною поштою. Не надано доказів, що така пошта є єдиним способом спілкування всіх працівників Банку.
У додатковому рішенні суд першої інстанції стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року
№ 100.
При цьому суд вказав, що позивач при зверненні до суду з позовом не оскаржував накази від 25 березня 2022 року № 80/л та від 26 квітня 2022 року № 94/лк, судом не встановлено порушень положень законодавства при їх прийнятті, а тому відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої заробітної плати у вигляді невиплаченої винагороди у розмірі 20 % за період з 01 березня 2022 року по 14 червня 2022 року та частини заробітної плати (посадового окладу) за період встановленого простою з 27 квітня 2022 року
по 14 червня 2022 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 18 січня 2023 року залишено без задоволення.
Апеляційні скарги АТ «МР банк» на рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 18 січня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року задоволено.
Скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня
2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалено нове рішення, яким у позові в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні законом передбачені підстави для стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої заробітної плати у вигляді невиплаченої винагороди у розмірі 20 % та частини заробітної плати (посадового окладу) у розмірі, оскільки скасування виплати додаткової заробітної плати позивачу та оголошення простою відбулося на підставі наказу № 80/л
від 25 березня 2022 року, наказу № 2/лк від 01 квітня 2022 року, та наказу № 94/лк від 26 квітня 2022 року. Видання даних наказів було обумовлено початком процедури ліквідації АТ «МР Банк», відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також введенням на всій території України воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022. Доступ до приміщення банку було обмежено, у зв`язку з чим ОСОБА_1 фактично не виходив на роботу, що він і не спростовував.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що Положення про оплату праці працівників АТ «Сбербанк», яке затверджене рішенням правління АТ «Сбербанк» (протокол засідання правління від 27 січня 2021 року № 6) було скасоване наказом від 01 квітня 2022 року № 2/лк «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати», тому твердження ОСОБА_1 , що він має право на отримання додаткової заробітної плати винагороди у розмірі 20 % є безпідставним.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки 28 березня 2022 року та 12 квітня 2022 року департаментом ліквідації АТ «МР Банк» направлено на електронну корпоративну банківську адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення, в якому була зазначена тема «Попередження про наступне вивільнення з посади у зв`язку із ліквідацією АТ «МР Банк», тому вказаний електронний лист стосувався безпосередньо ОСОБА_1 . Направлення на електронну адресу повідомлень про наступне вивільнення з переліком вакансії для виконання робіт, пов`язаних із процедурою ліквідації АТ «МР Банк», із роз`ясненням, які дії треба вчинити для працевлаштування на вказані посади також підтверджується звітом по VРN (25 лютого 2022 року-15 червня 2022 року).
Крім того, повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією АТ «МР Банк» направлялося ОСОБА_1 за допомогою месенджера.
Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач в умовах дистанційної роботи банку мав доступ і був зобов`язаний користуватися корпоративною банківською поштою як основним засобом комунікації та документообігу у АТ «МР Банк» у зв`язку із запровадженою процедурою ліквідації банку та через введення воєнного стану у державі. Будучи обізнаним про ліквідацію банку з лютого 2022 року, позивач не заперечував факт направлення йому відповідачем повідомлення на наступне звільнення, тому твердження ОСОБА_1 про неотримання ним такого повідомлення суд розцінив як недобросовісну поведінку позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права
й порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасувати повністю, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким його позов задовольнити повністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього суду просить залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді які входять до складу колегії: Ступак О. В., Олійник А. С.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення її недоліків.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2023 року
№ 947/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2023 року, у зв`язку із відпусткою судді Олійник А. С., справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді які входять до складу колегії: Ступак О. В., Погрібний С. О.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 761/13219/22 із Шевченківського районного суду
м. Києва.Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2023 року
№ 1352/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2023 року, у зв`язку із відставкою судді
Яремка В. В., справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 15 листопада
2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Гулько Б. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року заяву судді Верховного Суду
Гулейкова І. Ю. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Гулейкова І. Ю. за його заявою від участі у розгляді цієї справи, справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року
№ 1504/0/226-23, у зв`язку із постановленням Верховним Судом 22 листопада
2023 року ухвали про самовідвід судді Гулейкова І. Ю. у цій справі, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 22 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Гулько Б. І.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а наведені судом апеляційної інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Судами попередніх інстанцій неправильно було застосовано норми матеріального й процесуального права та не надано належної оцінки доказам, наданими позивачем для обґрунтування позову.
Вказує, що його звільнення було незаконним, з порушенням норм КЗпП України, так як відповідач належним чином його не повідомив про наступне вивільнення, не запропонували йому вакантні посади при звільненні.
Зазначає, що висновок апеляційного суду про те, що повідомлення про наступне звільнення направлялося на корпоративну електронну пошту вінповинен був з ним ознайомитись є помилковим, оскільки доказів персонального попередження його про майбутнє вивільнення відповідачем не надано, так як і не надано доказів, що вінознайомився з електронним листом, направленим на корпоративну пошту. Крім того, відповідачем було обмежено доступ до йогоробочого місця, вінфізично не міг здійснити ознайомлення з повідомленнями, які направлялися на корпоративну електронну пошту. Фактично, суд апеляційної інстанції зробив припущення, що він мав прочитати відповідне повідомлення про звільнення.Наведене суперечить висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року
у справі № 904/10956/16, відповідно до якої рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і поясненнях однієї сторони (пункт 48 постанови суду).
Також вказує, що помилковим є висновок суду апеляційної інстанції на звіт по VPN статистики підключень до дистанційного робочого місця, так як даний звіт не підтверджує, що саме він здійснював підключення до робочого місця. Його підключення до робочого місця за допомогою власного мобільного інтернету було тимчасовим. З такими твердженнями погодився й суд першої інстанції задовольняючи у відповідній частині його позовну заяву. При цьому, зазначає, щожодного повідомлення про звільнення в письмовому вигляді відповідачем на його адреси проживання та реєстрації не направлялося, відповідачем не було отримано від нього підтвердження про отримання відповідного повідомлення про звільнення, направленого на електронну корпоративну пошту, тому висновок суду апеляційної інстанції про належне повідомлення його про звільнення є помилковим та не відповідає положенням статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові
від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц, за відсутності попередньої згоди сторін трудових відносин на обмін офіційними документами засобами електронного зв`язку, такі документи мають подаватися у паперовій формі з оригінальним підписом автора документу, оскільки направлення документів засобами електронного зв`язку не дає можливості іншій стороні встановити справжнє волевиявлення автора такого документу.
Вважає, що суд не врахував, що відповідач не повідомив його про зміну істотних умов праці, не ознайомив з наказом від 25 березня 2022 року № 80 та наказом
від 01 квітня 2022 року № 2/лк. Суд безпідставно послався на те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у відповідача не було необхідності повідомляти його про зміну істотних умов праці за два місяці, оскільки положення вказаного закону не скасовують положення статті 103 КЗпП України, яка визначає, що нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Відповідач не мав права на скасування вказаної винагороди до ознайомлення з наказами.
Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача частини заробітної плати, що мала бути сплачена за період незаконно встановленого простою. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відповідно до положень статті 34 КЗпП обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів. АТ «МР Банк» не надано до суду доказів того, що управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР Банк» не могло здійснювати свою діяльність. З оскаржуваного наказу убачається, що простій визначався лише для окремих працівників, зокрема, і для нього. Направлення його у простій при продовженні роботи підрозділу, де він працював, свідчить про дискримінаційний характер дій відповідача та суперечить положенням КЗпП України.
Судом апеляційної інстанції невраховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду України: від 04 липня 2012 року у справі № 6-59/12, від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40 цс 15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748 цс 15,
і у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц,
від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 03 грудня 2018 року у справі
№ 686/21222/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 19 серпня 2020 року у справі № 334/4326/17,
від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320, від 30 листопада 2021 року у справі № 640/3806/20, від 09 грудня
2021 року у справі № 646/2661/20, 22 грудня 2021 року у справі № 705/4831/20,
від 26 січня 2022 року у справі № 671/875/20, від 31 серпня 2022 року у справі
№ 712/10591/21.
Також вважає, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема: суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача, які були направлені на збір доказів та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: клопотання позивача про витребування доказів та клопотання позивача про виклик та допит свідка; суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Крім того, в ухваленні рішення суду першої інстанції брав участь суддя, якому було заявлено про відвід.
Касаційна скарга також містить заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою АТ «МР Банк» на додаткове рішення Шевченківського апеляційного суду від 30 січня 2022 року, так як, на його думку, подана апеляційна скарга не відповідала встановленим статтею 356 ЦПК України вимогам до апеляційної скарги.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від АТ «МР Банк», в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскаржувані судові рішення є законними, обгрунтованими та ухваленими з додержанням норм права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «МР Банк», з 19 червня
2018 року обіймав посаду головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів
АТ «МР Банк».
На підставі рішення Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МР Банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації
АТ «МР Банк» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР Банк», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному цим Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Луньо І. В. строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР Банк» від 28 лютого
2022 року № 17/л дозволено працівникам Банку, не задіяним безпосередньо в охороні та/або збереженні активів (майна) Банку, виконувати роботу дистанційно
з 01 березня 2022 року.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР Банк» від 11 березня 2022 року № 42/л було вирішено з дати підписання цього наказу, організацію пропускного режиму у банку та доступ до приміщень Банку виключно працівникам Банку за перепустками виключно за дозволом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку.
Наказом від 25 березня 2022 року № 80/л «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також, враховуючи Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» скасовано в АТ «МР Банк» виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі доплат, надбавок, винагород та інше. Всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вважаються такими, що втратили чинність.
Наказом від 01 квітня 2022 року № 2/лк «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також, враховуючи Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»
й на виконання наказу від 25 березня 2022 року № 80/л скасовано в АТ «МР Банк» дію всіх нормативних документів Банку (накази, розпорядження, регламенти, політики та положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори, угоди та інше) або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати.
Наказом від 05 квітня 2022 року № 9/лк зобов`язано всіх працівників Банку (у тому числі тим, які підпадають під дію простою або з якими призупинені трудові відносини), які не мають можливості користуватися корпоративною електронною поштою, у строк до 07 квітня 2022 року повідомити безпосереднім керівникам електронну адресу для зв`язку або телефон, за яким можливо зв`язуватись з працівником та надсилати важливі повідомлення (месенджер, вайбер, телеграм - на вибір працівника).
У зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також, враховуючи Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»
від 24 лютого 2022 року наказом від 26 квітня 2022 року № 94/лк встановлено простій у роботі працівників АТ «МР Банк», згідно Додатку 1 та визнано простій у роботі працівників таким, що виник не з вини працівників. Згідно з пунктом 3.1 даного наказу у період простою дозволено працівникам не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою. Згідно з пунктом 5 наказу оплата простою має відбуватися в розмірі 2/3 встановленого посадового окладу.
Як вбачається з додатку 1 до наказу від 26 квітня 2022 року № 94/лк, простій встановлено і відносно головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів
АТ «МР Банк» ОСОБА_1 з 27 квітня 2022 року до окремого наказу.
Наказом від 10 червня 2022 року № 427/лк ОСОБА_1 звільнено з 14 червня
2022 року з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів
АТ «МР Банк» у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі пунктц 1
статті 40 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник посилається на: неврахування висновків, викладених у відповідних постановах Верховного Суду України та Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); участь в ухваленні рішення суду першої інстанції судді, якому було заявлено відвід (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); необґрунтоване відхилення клопотання про витребування доказів та допит свідка, безпідставне відхилення посилання позивача на положення про оплату праці (пункт 3 частини третьої
статті 411 ЦПК України); встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції в нескасовані після апеляційного перегляду частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, який вже діяв на час спірних правовідносин, передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Указом Президента України від 04 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався і діє по сьогоднішній день.
Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61,62, 63 Конституції України.
Отже, Конституція України надає можливість в умовах воєнного стану встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених статтею 43 Конституцією України, яка гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Статтею 1 вказаного Закону (у редакції на час спірних правовідносин) зазначено, що він визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Частиною третьою статті 32 КЗпП України (у редакції станом на 25 березня
2022 року та 14 квітня 2022 року) передбачена можливість зміни істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється згідно з пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частина четверта статті 32 КЗпП України).
Частина четверта статті 97 КЗпП України визначає, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Стаття 103 КЗпП України визначає, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції на час спірних правовідносин) визначено, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
Щодо вимог про стягнення заборгованості із зарплати
Скасування виплати додаткової заробітної плати позивачу та оголошення простою відбулося на підставі наказу від 25 березня 2022 року № 80/л «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат», наказу від 01 квітня 2022 року № 2/лк «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» та наказу від 26 квітня 2022 року № 94/лк «Про встановлення простою». Видання даних наказів було обумовлено початком процедури ліквідації АТ «МР Банк», відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також введенням на всій території України воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022. Доступ до приміщення банку був обмеженим, у зв`язку з чим ОСОБА_1 фактично не виходив на роботу, що він і не спростовував.
ОСОБА_1 своє право на отримання додаткової заробітної плати винагороди у розмірі 20 % обґрунтовував Положенням про оплату праці працівників
АТ «Сбербанк», яке затверджене рішенням правління АТ «Сбербанк» (протокол засідання правління від 27 січня 2021 року № 6).
Проте вказане Положення було скасоване наказом від 01 квітня 2022 року № 2/лк «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати».
Окремо накази від 25 березня 2022 року № 80/л «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат», від 01 квітня 2022 року № 2/лк «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» та від 26 квітня 2022 року № 94/лк «Про встановлення простою» ОСОБА_1 не оскаржував. Відтак, у суду були відсутні підстави вважати їх такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку, відмовивши у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача недоотриманої заробітної плати у вигляді невиплаченої винагороди у розмірі 20 % у розмірі 29 018,18 грн та частини заробітної плати, що повинна була бути сплачена за період простою у розмірі
53 454,54 грн.
Цим самим спростовуються доводи касаційної скарги в цій частині.
Щодо вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Позивач наголошував на тому, що не отримував попередження про звільнення у зв`язку з ліквідацією банку, а також йому не були запропоновані вакантні посади.
Організація роботи в умовах віддаленого доступу у АТ «МР Банк» була запроваджена з березня 2020 року, що підтверджувалось наказами від 13 березня 2020 року № 71 «Про застосування профілактичних заходів на період коронавірусної інфекції»;
від 16 березня 2020 року № 74 «Про введення карантину на період коронавірусної інфекції»; від 02 квітня 2020 року № 97 «Про внесення змін до наказу
від 16 березня 2020 року № 74 «Про введення карантину на період коронавірусної інфекції», якими дозволялось працівникам працювати вдома. Департаменту інформаційних технологій банку було надано розпорядження налаштувати відділений доступ, визначено порядок документообігу в банку. Обмін інформацією в банку відбувався виключно на умовах обміну повідомленнями корпоративною електронною поштою, особистою електронною поштою працівника, що не спростовувався і сам позивач.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МР Банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації
АТ «МР Банк» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МП Банк»
від 28 лютого 2022 року №17/л дозволено працівникам Банку, не задіяним безпосередньо в охороні та/або збереженні активів (майна) Банку, виконувати роботу дистанційно з 01 березня 2022 року. Наказано керівникам структурних підрозділів до кінця робочого дня 01 березня 2022 року надати на адресу начальника Відділу діловодства та архівної роботи Управління справами засобами електронної (корпоративної банківської) пошти перелік співробітників, які виконують роботу дистанційно, керівникам структурних підрозділів - надавати щодня до 10:00 на адресу начальника Відділу діловодства та архівної роботи Управління справами зведену інформацію про життя і здоров`я підлеглих співробітників (а. с. 38, т. 1).
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР банк» від 11 березня 2022 року № 42/л передбачена організація пропускного режиму у банку та доступ до приміщень Банку виключно працівникам Банку за перепустками виключно за дозволом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку; керівникам структурних підрозділів до кінця робочого дня 14 березня 2022 року надати на адресу начальника Відділу діловодства та архівної роботи Управління справами засобами електронної (корпоративної банківської) пошти перелік співробітників, які виконують роботу дистанційно (а. с. 39, т. 1).
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» від 05 квітня 2022 року № 9/лк всім працівникам Банку (в тому числі тим, які підпадають під дію простою або з якими призупинені трудові відносини), які не мають можливості користуватися корпоративною електронною поштою, в строк до 07 квітня 2022 року повідомити безпосереднім керівникам електронну адресу для зв`язку або телефон, за яким можливо зв`язуватись з працівником та надсилати важливі повідомлення (месенджер, вайбер, телеграм - на вибір працівника); керівникам структурних підрозділів банку 07 квітня 2022 року організувати передачу своїх контактних даних та даних підпорядкованого персоналу до Управління по роботі з персоналом; всім працівникам банку (в тому числі, які підпадають під дію простою або з якими призупинені трудові відносини), щоденно переглядати пошту або надані контакти месенджери на наявність повідомлень, наказів та/або розпоряджень, які стосуються працівника особисто та /або надіслані інформативно по АТ «МР Банк». (а. с. 40, т. 1).
28 березня 2022 року та 12 квітня 2022 року департаментом ліквідації АТ «МР Банк» на електронну корпоративну банківську адресу ОСОБА_1 - o.yahodka@irbank.ua направлялися повідомлення про наступне звільнення. У повідомленні зазначено, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 25 лютого
2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МР Банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
від 25 лютого 2022 року № 131 розпочато процедуру ліквідації АТ «МР Банк»
з 25 лютого 2022 року. ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної ним посади та повідомлено про відсутність можливості переведення на іншу посаду у зв`язку з ліквідацією АТ «МР Банк». Роз`яснено право на звернення до Центру зайнятості за місцем реєстрації для вирішення питання про працевлаштування (а .с. 59-60, т. 1).
Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в цій частині про те, що 28 березня 2022 року та 12 квітня
2022 року департаментом ліквідації АТ «МР Банк» направлено на електронну корпоративну банківську адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення,
в якому була зазначена тема - «Попередження про наступне вивільнення з посади у зв`язку із ліквідацією АТ «МР Банк», тому вказаний електронний лист стосувався безпосередньо ОСОБА_1 . Направлення на електронну адресу повідомлень про наступне вивільнення з переліком вакансії для виконання робіт, пов`язаних із процедурою ліквідації АТ «МР Банк» із роз`ясненням, які дії треба вчинити для працевлаштування на вказані посади також підтверджується звітом по VРN
(25 лютого 2022 року-15 червня 2022 року).
Крім того, повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку із ліквідацією АТ «МР Банк» направлялося ОСОБА_1 за допомогою месенджера.
Крім того, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що позивач в умовах дистанційної роботи банку мав доступ і був зобов`язаний користуватися корпоративною банківською поштою як основним засобом комунікації та документообігу у АТ «МР Банк» у зв`язку із запровадженою процедурою ліквідації банку та через введення воєнного стану. При цьому, будучи обізнаним про ліквідацію банку з лютого 2022 року, позивач не заперечував факт направлення йому відповідачем повідомлення на наступне звільнення, тому твердження
ОСОБА_1 про неотримання ним такого повідомлення апеляційний суд вірно розцінив як недобросовісну поведінку позивача. Тому доводи касаційної скарги
у цій частині є безпідставними.
Доводи касаційної скарги про те, що направлення вказаних документів можливо було здійснювати на адресу позивача виключно письмово, а всі інші електронні документи не є належними доказами у справі, є помилковими.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, провадження № 12-8гс23, дійшла такого висновку: «При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».
Отже, з урахуванням наведеного вище, враховуючи, що позивач не спростував повідомлення відповідача на його адресу, у тому числі в месенджері, а лише, в основному, посилався на те, що це не передбачено законом, тому відповідні доводи касаційної скарги є безпідставними.
Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на неврахування судом апеляційної інстанції відповідних правових висновків Верховного Суду України та Верховного Суду є безпідставними, так як висновки судів у наведеній справі зроблені за інших фактичних обставин та доказуванням вимог, які суттєво відрізняються від наведених.
Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи позивача про те, що роботодавець не запропонував йому інші місця роботи і вірно визнав їх безпідставними, з чим Верховний Суд погоджується. Так, доведено, що Банк пропонував усім працівникам, які звільняються, у тому числі й позивачу, вакантні посади, направляючи відповідні звернення засобами корпоративної електронної пошти. Позивач своєї згоди не надав. Отже, відповідач виконав вимоги
статті 49-2 КЗпП України, а згодом надіслав повідомлення службі зайнятості про масове вивільнення працівників.
Доводи касаційної скарги про те, що в ухваленні рішення суду першої інстанції брав участь суддя, якому було заявлено про відвід, є помилковим, так як ухвалою районного суду від 14 листопада 2022 року заявлений відвід визнано необґрунтованим, а ухвалою суду від 22 листопада 2022 року у задоволенні заяви про відвід відмовлено, тому судове рішення ухвалено повноважним складом суду.
Заперечення касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою АТ «МР Банк» на додаткове рішення Шевченківського апеляційного суду
від 30 січня 2022 року про те, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували повноваження ОСОБА_2 , як підписанта апеляційної скарги та ОСОБА_3 як особи, яка подала заяву від імені банку про усунення недоліків, є безпідставним, оскільки спростовуються матеріалами справи, а процесуальні дії суду в цій частині відповідають вимогам ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги є безпідставними, суд надав їм правильну оцінку, на законність оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції в частині перегляду та постанови суду апеляційної інстанції не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до
статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року
в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
А. С. Олійник
