Ухвала
09 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 761/13219/22
провадження № 61-9243ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, просив:
визнати незаконним та скасувати наказ від 10 червня 2022 року № 427/лк про його звільнення;
поновити його на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (далі - АТ «МР Банк»;
стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 червня 2022 року до дня ухвалення судового рішення;
стягнути з відповідача на його користь позивача недоотриману заробітну плату у вигляді невиплаченої винагороди у розмірі 20 % у розмірі 29 018,18 грн, частину заробітної плати (посадового окладу) - 53 454,54 грн за період незаконно встановленого простою.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 30 січня 2023 року, позов задоволено частково.
Скасовано наказ АТ «МР банк» від 10 червня 2022 року № 427/лк «Про звільнення».
Поновлено з 14 червня 2022 року ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР Банк».
Стягнено з АТ «МР банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 253 898,83 грн (сума без відрахування обов`язкових податків та платежів).
В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року залишено без задоволення.
Апеляційні скарги АТ «МР банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року задоволено.
Скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалено нове рішення, яким у позові в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
19 червня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, просить постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасувати повністю, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду залишити без змін.
Касаційна скарга також містить заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою АТ «МР Банк» на додаткове рішення Шевченківського апеляційного суду від 30 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для подання доказів на підтвердження обставин, що зумовили пропуск строку на подання касаційної скарги.
Залишаючи без руху касаційну скаргу Суд констатував, що касаційна скарга подана з пропуском строку, оскільки, з урахуванням відомостей про отримання заявницею рішення суду апеляційної інстанції 17 травня 2023 року, скарга мала бути подана 16 червня 2023 року, водночас ОСОБА_1 звернувся до Суду 19 червня 2023 року.
У липні 2023 року, на виконання ухвали, заявник засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на подання касаційної скарги.
Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Додатково обґрунтовуючи раніше подане клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги заявник посилається на те, що 16 червня 2023 року у останній тридцяти денний строк (п`ятниця) місто Київ зазнав масованого ракетного удару із застосуванням аеробалістичних ракет «Кинджал», крилатих ракет «Калібр» та розвідувальних безпілотників, що є загальновідомими відомостями, тому заявник здійснив направлення касаційної скарги на наступний перший робочий день - 19 червня 2023 року (понеділок).
Ураховуючи наведені заявником обставини, які підтверджені доказами, Верховний Суд вважає, що є підстави для поновлення процесуального строку.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, від сплати судового збору за подання касаційної скарги заявниця звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на:
неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 липня 2012 року у справі № 6-59/12, від 01 квітня 2015 року у справі
№ 6-40цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 19 серпня 2020 року у справі № 334/4326/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320, від 30 листопада 2021 року у справі № 640/3806/20, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, 22 грудня 2021 року у справі № 705/4831/20, від 26 січня 2022 року у справі № 671/875/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/10591/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
участь в ухваленні рішення суду першої інстанції судді, якому було заявлено відвід (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України);
недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);
необґрунтоване відхилення клопотання про витребування доказів та допит свідка, безпідставне відхилення посилання позивачки на Положення на оплату праці (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);
встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги, а також відмови у відкритті касаційного провадження.
Отже, є підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребування матеріалів справи.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 2 частини першої статті 411, пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 рокута постанови Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року.
Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року.
Витребувати з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/13219/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
