К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 жовтня 2023 року місто Київ
справа № 754/9261/19
апеляційне провадження № 22-ц/824/11012/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Саламон О.Б. від 26 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя; за об`єднаним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що 9 лютого 1993 року між ними було зареєстровано шлюб.
Під час перебування у шлюбі сторонами було придбано:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3221281201:02:002:0063, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- автобус-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 ;
- автобус-D, марки Богдан 09201, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 ;
- автобус-D, марки БОГДАН А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_3 ;
- вантажопасажирський транспортний засіб-В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_4 ;
- автобус-D, марки БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_5 ;
- автомобіль УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_6 ;
- автомобіль ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_7 ;
- автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_8 ;
- автомобільSkoda Superb, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_9 ;
- автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_10 ;
- автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_11 ;
- автомобіль Lexus LS 460, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_12 ;
- автомобіль ВМW Х5, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_13 .
Зазначає, що частина рухомого майна, а саме автомобілів та автобусів, була продані відповідачем без згоди позивача, чим порушено її право на спільне користування майном. Разом з цим, квартира, земельна ділянка та садовий будинок були придбані нею в шлюбі, але для її особистого користування і за особисті кошти, які вона отримала в борг, підтвердженням чого є письмові розписки від 25 листопада 1994 року та від 18 квітня 2017 року.
Під час шлюбу відповідач також отримав прибуток в розмірі 2 520 000 грн. від здачі автобусів марки Богдан А-091 в оренду, а тому вважає, що має право на частину отриманого відповідачем прибутку у визначеному розмірі.
Крім того, в період шлюбу відповідачем було придбано і інше рухоме майно, зокрема, карабін, рушниця та пістолет, які перебувають в його особистому користуванні, а тому ОСОБА_1 не заперечує залишити зазначене майно відповідачу, а на свою користь просить стягнути частину від їх вартості, яка була визначена на підставі наданого нею звіту про незалежну оцінку вартості зброї.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд: визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на садовий будинок, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л душ "Б", вбиральна "В", свердловина "І", огорожа "№ 1-4", що розташований за адресою:
АДРЕСА_2 ; визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221281201:02:002:0063, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати автобус-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 , спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по частині за кожним; визнати автобус-D, марки Богдан 09201, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по частині за кожним; визнати автобус-D, марки БОГДАН А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_3 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по частині за кожним; визнати транспортний засіб вантажопасажирський-В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_4 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по частині за кожним; визнати автобус-D, марки БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_5 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по частині за кожним; визнати автомобіль УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_6 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по частині за кожним; визнати автомобіль ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_7 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по частині за кожним; визнати автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_8 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості транспортного засобу, що становить 70 497 грн. 50 коп.; визнати автомобіль Skoda Superb, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_9 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості транспортного засобу, що становить 97 475 грн. 50 коп.; визнати автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_10 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості автобуса, що становить 46 565 грн.; визнати автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_11 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості автобуса, що становить 46 565 грн.; визнати автомобіль Lexus LS 460, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_12 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості автомобіля, що становить 162 066 грн. 50 коп.; визнати автомобіль ВМW Х5, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_13 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості автомобіля, що становить 177 587 грн. 50 коп.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частини від отриманого прибутку від надання в оренду автобусів марки Богдан А-091, в розмірі 2 520 000 грн.; виділити ОСОБА_3 в особисту приватну власність карабін Remington-700 (дозвіл № НОМЕР_14 від 2 лютого 2016 року), рушницю Benelli (дозвіл № НОМЕР_15 від 20 жовтня 2011 року), травматичний пістолет Скат 1РК (дозвіл № НОМЕР_16 від 10 січня 2018 року) та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частини їх вартості в
розмірі 37 848 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 250 000 грн.
У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 9 лютого 1993 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Подружнє життя з відповідачем не склалося, шлюбно-сімейні відносини не підтримують.
Під час шлюбу сторонами за спільні кошти придбано нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3221281201:02:002:0063, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , а також розташований на ній садовий будинок АДРЕСА_3 , житловою площею 19,6 кв.м.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив розірвати шлюб з ОСОБА_1 , визнати спільною сумісною власністю набуте під час шлюбу нерухоме майно та поділити його порівну.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано Автобус-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину Автобуса-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину Автобуса-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Визнано Автобус-D, марки Богдан 09201, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину Автобуса-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину Автобуса-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Визнано транспортний засіб Вантажопасажирський-В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину транспортного засобу Вантажопасажирського-В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину транспортного засобу Вантажопасажирського-В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . Визнано транспортний засіб Легковий універсал-В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину Легкового універсал-В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину Легкового універсал-В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 . Визнано Легковий седан-В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний
номер: НОМЕР_7 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину Легкового седану-В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину Легкового седану-В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 . Виділено ОСОБА_3 в особисту приватну власність карабін Remington-700 (дозвіл № НОМЕР_14 від 02 лютого 2016 року), рушницю Benelli (дозвіл № НОМЕР_15 від 20 жовтня 2011 року), травматичний пістолет Скат 1РК (дозвіл № НОМЕР_16 від 10 січня 2018 року). Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частини від вартості карабіну Remington-700, рушниці Benelli, травматичного пістолету Скат 1РК, яка складає 9 535 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Розірвано шлюб, укладений 9 лютого 1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом РАЦС у Мінського району, актовий запис № 113. Визнано спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , наступне нерухоме майно: земельну ділянку, кадастровий номер 3221281201:-02:002:0063, площею 0,0599 га, що розташована: АДРЕСА_2 ; садовий будинок, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л. душ літ. "Б", вбиральня літ. "В", свердловина літ. "І", огорожа "№ 1-4", що розташований: АДРЕСА_2 ; квартиру, що розташована в АДРЕСА_4 . В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності: визнано за ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3221281201:02:002:0063 площею 0,0599 га, що розташована: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3221281201:02:002:0063 площею 0,0599 га, що розташована: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на частину садового будинку, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л. душ літ. "Б", вбиральня літ. "В", свердловина літ. "І", огорожа "№ 1-4", що розташований: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на частину садового будинку, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л. душ літ. "Б", вбиральня літ. "В", свердловина літ. "І", огорожа "№ 1-4", що розташований: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на частину трикімнатної квартири, що розташована в АДРЕСА_4 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на частину трикімнатної квартири, що розташована в АДРЕСА_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 73 600 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 9 168 грн. 40 коп.
Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що придбані під час шлюбу автобуси підлягають поділу між сторонами порівну, проти чого
також не заперечував представник відповідача. Разом з тим, автомобілі MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, SKODA SUPERB, 2006 року випуску, LEXUS LS 460, 2007 року випуску, ВМW Х5, 2003 року випуску, автобуси БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 були відчужені під час перебування сторонами у шлюбі і позивачем не доведено, що ОСОБА_3 відчужив їх без згоди дружини, а отримані гроші використані не в інтересах сім`ї. Вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять переконливих доказів придбання його виключно за власні кошти позивача. Вимоги про стягнення з ОСОБА_3 половини вартості карабіна Remington-700, рушниці Benelli, травматичного пістолета Скат 1РК підлягають частковому задоволенню, виходячи з вартості спірного майна в сумі 19 070, визначеної на підставі звіту про незалежну оцінку рухомих речей-зброї, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , оскільки у ньому враховані коефіцієнт зносу та комплектність. Також позивачем не доведено вимогу про стягнення з відповідача доходу від здачі автобусів в оренду в сумі 2 520 000 грн. З урахуванням процесуальної поведінки представника позивача, подання відповідачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважав обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що нерухоме майно є спільним сумісним майном, яке набуте сторонами за час шлюбу та за спільні кошти, а тому підлягає поділу між сторонами в рівних частинах. Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 73 600 грн., суд виходив із того, що вони є реальними, обґрунтованими та розумними, оскільки відповідна професійна правнича допомога була доцільною і необхідною для належного захисту прав та інтересів відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 у задоволенні яких було відмовлено і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову; скасувати рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_3 ; переглянути рішення в частині розподілу судових витрат та зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Скаржник зазначає, що суд дійшов помилково висновку, що нерухоме майно було придбано за спільні кошти подружжя. Так, квартира АДРЕСА_1 була придбана в 1994 році за особисті кошти ОСОБА_1 : 14 000 доларів США вона позичила у свого дядька, про що є відповідна розписка і підтверджувалося показами свідка ОСОБА_5 , а решта коштів отримана від продажу її квартири по АДРЕСА_5 . При цьому сам ОСОБА_3 не мав грошових коштів, оскільки додатково мав боргові зобов`язання перед ОСОБА_6 в розмірі 7 100 доларів США. Вказаний борг повернула ОСОБА_1 за рахунок продажу її приватизованої квартири.
Суд першої інстанції помилково врахував рішення Деснянського районного суду міста Києва від 9 листопада 2022 року, яким визнано недійсною розписку від 25 листопада 1994 року, оскільки це рішення не набрало законної сили і оскаржене в апеляційному порядку.
Спірна земельна ділянка та розташований на ній садовий будинок також були придбані виключно за особисті кошти ОСОБА_1 , які остання отримала у борг від ОСОБА_7 на підставі розписки від 18 квітня 2017 року. Однак, суд першої інстанції знову ж таки безпідставно посилався на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_3 половина вартості проданих ним автомобілів, оскільки він розпорядився ними без згоди позивача.
Спірні транспортні засоби, які визнані судом першої інстанції спільним майном подружжя, надавалися відповідачем оренду, однак доходи від цього привласнювались ним особисто, а тому з нього слід стягнути половину доходу в сумі 2 520 000 грн.
Стягуючи з відповідача компенсацію вартості частини рушниць Remington-700, Benelli, травматичного пістолета Скат 1РК, суд безпідставно врахував їх вартість на підставі звіту оцінювача ФОП ОСОБА_4 , оскільки останній містить явно занижену вартість - 19 070 грн., в той час як наданий позивачем звіт про оцінку ФОП ОСОБА_8 та Гриньова С.Л. містить більш об`єктивну ціну - 75 696 грн. Схожу суму відповідач називав при придбанні вказаної зброї.
Також суд неправильно розподілив судові витрати, оскільки позивачем повністю доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу (250 000 грн.), незрозумілим і хибним є визначення судом суми на рівні 30 000 грн. При цьому стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 73 600 грн., суд не звернув увагу на те, що вони є значно завищеними. Так, з розрахунку убачається, що на вивчення судової практики, підбір юридичних аргументів витрачено 3 години та вказано вартість - 5 000 грн., при тому надання 30 хвилинної консультації - 500 грн., тобто вартість години часу необґрунтовано різниться по всім видам послуг.
Рішення суду в частині розірвання шлюбу та поділу рухомого майна (транспортних засобів) сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_10 зазначає, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку усім доказам та дійшов правильного висновку по суті розгляду спору. Також представник просила поновити строк на подання відзиву, обґрунтовуючи підстави його пропуску тривалим перебуванням у лікарні на підтвердження чого надала відповідні докази.
Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поважність пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_10 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила її відхилити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 9 лютого 1993 року відділом РАЦС Мінського району міста Києва зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 (том І а.с. 219).
1 грудня 1994 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_12 придбала у ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_12 за 288 000 000 карбованців (том ІІ а.с. 26).
20 квітня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу № 378, 379 від 20 квітня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221281201:02:002:0063, площею 0,0599 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; садовий будинок, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л. душ літ. "Б", вбиральня літ. "В", свердловина літ. "І", огорожа "№ 1-4", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (том І а.с. 220-222, том ІІ а.с. 27).
Під час перебування сторін у шлюбі, зокрема у період з 2007 року по 2016 рік, були придбані наступні транспортні засоби та зареєстровані за ОСОБА_3 :
- автобус-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 ;
- автобус-D, марки Богдан 09201, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 ;
- автобус-D, марки БОГДАН А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_3 ;
- вантажопасажирський транспортний засіб-В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_4 ;
- автобус-D, марки БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_5 ;
- автомобіль УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_6 ;
- автомобіль ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_7 ;
- автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_8 ;
- автомобільSkoda Superb, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_9 ;
- автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_10 ;
- автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_11 ;
- автомобіль Lexus LS 460, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_12 ;
- автомобіль ВМW Х5, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_13 (том І а.с. 7).
У період з 2014 року по жовтень 2019 року транспортні засоби Mitsubishi Lancer, Lexus LS 460, Skoda Superb, ВМW Х5, БОГДАН А-091 (VIN: НОМЕР_11 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_5 ) відчужені на користь третіх осіб (том І а.с. 7, 126-131, 173-180).
15 грудня 2011 року транспортний засіб (автобус-D) марки БОГДАН А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_3 , знятий з реєстрації у зв`язку із вибраковкою (том І а.с. 171-172).
За ОСОБА_3 також зареєстровано право власності на карабін Remington-700 (дозвіл № НОМЕР_14 від 2 лютого 2016 року), рушницю Benelli (дозвіл № НОМЕР_15 від 20 жовтня 2011 року), травматичний пістолет Скат 1РК (дозвіл № НОМЕР_16 від 10 січня 2018 року).
Згідно з копією розписки від 25 листопада 1994 року ОСОБА_12 взяла в борг у ОСОБА_14 14 000 доларів США, що дорівнювало 300 000 000 карбованців, для покупки квартири для особистого проживання (том ІІ а.с. 24).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 8 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_14 про визнання розписки недійсною. Визнано недійсною розписку від імені ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ) від 25 листопада 1994 року про отримання нею коштів в розмірі 14 000 доларів США у ОСОБА_14 (том ІІІ а.с. 51-55, 187-193).
Згідно з копією розписки від 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 538 000 грн., для покупки земельної ділянки та дачного будинку для власного проживання (том ІІ а.с. 25).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 борг за договором позики від 18 квітня 2017 року у розмірі 538 000 грн. (том ІІІ а.с. 1-3).
Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року та ухвалено
нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (том ІІІ а.с. 4-7).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно із частинами 2, 3 статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У
разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Згідно частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини 3 статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на
основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно вважав, що спільним сумісним майном, яке набуте сторонами за час шлюбу та за спільні кошти є квартира, земельна ділянка, садовий будинок та автомобілі. При визначенні часток у праві спільної сумісної власності суд виходив із того, що спірне майно було набуто сторонами під час шлюбу і частки подружжя є рівними. При цьому отримані під час шлюбу доходи не можуть бути стягнуті на користь позивача, як і половина вартості реалізованих транспортних засобів, оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено, що отримані кошти були використані поза волею дружини і не в інтересах сім'ї. Стягуючи з відповідача половину вартості зброї в розмірі 9 535 грн., суд врахував звіт оцінювача ФОП ОСОБА_4 від 19 листопада 2020 року, як такий, що є більш об`єктивним.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що спірна квартира, земельна ділянка та садовий будинок були придбані за особисті кошти ОСОБА_1 , а тому є її особистим майном, визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими і відхиляються.
Як на підставу таких тверджень, скаржник посилається на розписки від 25 листопада 1994 року, 18 квітня 2017 року про отримання коштів в борг виключно з метою придбання нерухомого майна в особистих цілях, а не в інтересах сім`ї. Однак, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 8 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, визнано недійсною розписку від імені ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ) від 25 листопада 1994 року про отримання нею коштів в розмірі 14 000 доларів США у ОСОБА_14 .
Також в матеріалах справи наявна копія заява ОСОБА_3 на купівлю ОСОБА_1 садового будинку та земельної ділянки, зі змісту якої убачається, що грошові кошти за які купляється майно є спільною сумісною власністю подружжя (том ІІ а.с.240). Копія розписки від 18 квітня 2017 року у даному випадку не може змінювати правовий режим спільного майна подружжя.
Ураховуючи встановлені обставини, позивачем не спростовано презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя.
Доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача компенсації половини вартості транспортних засобів, що були відчужені відповідачем, не підлягають задоволенню.
Спірні транспортні засоби (Mitsubishi Lancer, Lexus LS 460, Skoda Superb, ВМW Х5, БОГДАН А-091 (VIN: НОМЕР_11 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_5)) були відчужені ОСОБА_3 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 , а тому за принципом частини 3 статті 61 СК України вважається, що у випадку, коли одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Більшість вказаних транспортних засобів були продані задовго до ініціювання спору щодо поділу майна подружжя, а тому відсутні підстави для висновку, що виручені
кошти від реалізації транспортних засобів не були використані в інтересах сім`ї і позивачем ця обставина жодним чином не доведена. Крім того, шлюб між подружжям розірваний не був і режим окремого проживання подружжя ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не встановлений.
Вимоги скаржника про стягнення з відповідача половини доходу від здачі транспортних засобів (автобуси-D, марки Богдан) в оренду також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Такі вимоги є недоведеними жодними доказами, оскільки матеріали справи не містять факту отримання доходу, його розміру, а також, що він не був використаний в інтересах сім`ї.
Твердження скаржника про занижену вартість у висновку оцінювача ФОП ОСОБА_4 від 19 листопада 2020 року карабіну Remington-700, рушниці Benelli, травматичного пістолета Скат 1РК є необґрунтованими і відхиляються колегіє суддів.
В матеріалах справи наявні два звіти про оцінку вказаної вище зброї: висновок оцінювача ФОП ОСОБА_4 від 19 листопада 2020 року, де сума вартості зброї визначена в розмірі 19 070 грн.; висновок оцінювача Гриньова С.Л. (ФОП ОСОБА_8 ) від 24 грудня 2020 року, де сума вартості зброї визначена в розмірі 75 696 грн. (том ІІ а.с. 90, 107).
Приймаючи до уваги висновок оцінювача ФОП ОСОБА_4 від 19 листопада 2020 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що цей звіт має більш об`єктивний характер, оскільки при оцінці враховано поправки на рік виписку зброї, торг, технічний стан та комплектність, в той час як у висновку експерта Гриньова С.Л. від 24 грудня 2020 року є поправка лише на рік випуску.
Колегія суддів відхиляє посилання у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. замість реально понесених 250 000 грн.; стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 73 600 грн., суд не звернув увагу на те, що вони є значно завищеними та необґрунтованими.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та фактичні обставини справи, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу сторін, суд першої інстанції правильно врахував, що витрати позивача не підлягають стягненню у заявленому розмірі, виходячи з того, що позов задоволено частково, представником відповідача була подана належним чином обґрунтована заява про зменшення судових витрат, і стягнув на користь позивача суму в розмірі 30 000 грн. Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу відповідача, суд також правильно врахував, що зустрічний позов задоволено повністю, клопотання про зменшення витрат відсутнє, вони є обґрунтованими та належним чином підтверджені, а тому підлягають стягненню в повному обсязі - 73 600.
Доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують, а зводяться лише до клопотання зменшити розмір витрат відповідача, яке не може бути задоволено судом апеляційної інстанції на стадії перегляду судового рішення.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги
висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством.
Так, згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, то судові витрати ОСОБА_3 на стадії апеляційного провадження підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку
сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_15 надала суду копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 21 липня 2023 року (том ІІІ а.с. 195-198).
За змістом пунктів 1.1., 3.1. договору адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року у справі № 754/9261/19. Розмір гонорару складає 25 000 грн., який має бути оплачений до 31 липня 2023 року.
Вказаний розмір гонорару включає у себе надання таких послуг: аналіз та вивчення апеляційної скарги ОСОБА_1 ; усна консультація; підготовка відзиву на апеляційну скаргу та додатків до неї; участь адвоката в судових засіданнях в Київському апеляційному суді (том ІІІ а.с. 194).
Згідно копій платіжних інструкцій від 21 липня 2023 року та 28 липня 2023 року ОСОБА_3 перераховано ОСОБА_10 в сукупності 25 000 грн. (том ІІІ а.с. 199-200).
Дослідивши наявні докази, колегія суддів не встановила недотримання представником ОСОБА_3 - ОСОБА_15 вимог частини 3 статті 137 ЦПК України, при цьому ОСОБА_1 не подала заперечень щодо розміру понесених відповідачем витрат, а тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню в розмірі 25 000 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_17 ; АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_18 ; АДРЕСА_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді:
