Номер провадження 2/754/199/23
Справа №754/9261/19
РІШЕННЯ
Іменем України
26 квітня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
з участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за об`єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) в якому просила суд (з урахуванням остаточних вимог, сформульованих в заяві про уточнення розміру позовних вимог від 27.01.2021 (т. 2 а.с.103-105) в порядку поділу спільного майна подружжя:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л душ «Б», вбиральна «В», свердловина «І», огорожа «№ 1-4», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221281201:02:002:0063, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати Автобус-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частини Автобуса - D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за кожним;
- визнати Автобус - D, марки Богдан 09201, 2006 року випуску ідентифікаційний номер : НОМЕР_2 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частини Автобуса - D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , за кожним;
- визнати Автобус - D, марки БОГДАН А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частини Автобуса - D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , за кожним;
- визнати транспортний засіб Вантажопасажирський -В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частини транспортного засобу Вантажопасажирського - В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , за кожним;
- визнати транспортний засіб Автобус -D, марки БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_5 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частини транспортного засобу Автобус -D, марки БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_5 , за кожним;
- визнати транспортний засіб Легковий універсал -В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частини Легкового універсал -В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 , за кожним;
- визнати транспортний засіб Легковий седан -В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_7 спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частини Легкового седану - В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_7 , за кожним;
- визнати транспортний засіб Легковий седан-В, марки MITSUBISHI LANCER 1.6, 2007 року випуску ідентифікаційний номер НОМЕР_8 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості транспортного засобу, що становить 70 497,50 грн.;
- визнати автомобіль марки SKODA SUPERB, легковий седан-В, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_9 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості транспортного засобу, що становить 97 475,50 грн.;
- визнати автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_10 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості автобуса, що становить 46 565 грн.;
- визнати автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_11 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості автобуса, що становить 46 565 грн.;
- визнати автомобіль LEXUS LS 460, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_12 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості автомобіля, що становить 162 066,50 грн.;
- визнати автомобіль ВМW Х5, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_13 спільним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину різниці вартості автомобіля, що становить 177 587, 50 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини від отриманого прибутку від надання в оренду автобусів марки Богдан А-091, в розмірі 2 520 000, 00 грн.;
- виділити ОСОБА_2 в особисту приватну власність карабін Remington-700 (дозвіл № НОМЕР_16 від 02.02.2016), рушницю Benelli (дозвіл № НОМЕР_14 від 20.10.2011), травматичний пістолет Скат 1РК (дозвіл № НОМЕР_15 від 10.01.2018 року) та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини від вартості карабіну Remington-700, рушниці Benelli, травматичного пістолету Скат 1РК, яка складає 37 848 грн. 00 коп.
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 250 000 грн.
Вимоги мотивовано тим, що перебуваючи у шлюбі подружжям було придбано спільне майно, частина зазначеного майна, а саме автомобілів та автобусів відповідачем була продана без згоди позивача, чим порушено право позивача на спільне користування майном. Разом з цим, квартира, земельна ділянка та садовий будинок були придбані нею в шлюбі, але для її особистого користування і за її особисті кошти, які вона отримала в борг, підтвердженням чого є письмові розписки від 25.11.1994 (т. 2 а.с.24) та від 18.04.2017 (т.2 а.с.25), копії яких позивач надала суду на підтвердження обставин зазначених в позовній заяві. Позивач вважає, що хоч і придбане майно в шлюбі - квартира, земельна ділянка та садовий будинок, однак придбані за її особисті кошти, тому воно було зареєстровано на її ім`я і має належати їй. Також зазначає, що в період шлюбу відповідач отримав прибуток в розмірі 2 520 000, 00 грн. від здачі автобусів марки Богдан А-091 в оренду, а тому вважає, що має право на частину отриманого відповідачем прибутку у визначеному розмірі. Оскільки відповідачем в період шлюбу частина автомобілів та автобусів марки Богдан була відчужена без її згоди, тому вважає, що найбільш ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даному спорі є стягнення на її користь грошової компенсації у розмірах, що визначені на підставі звітів про оцінку кожного транспортного засобу окремо (т. 1 а.с.8-18, 19-29, 30-39, 41-50, 51-61, 62-104) та на підтвердження того, що автомобілі та автобуси Богдан були відчужені відповідачем надала копії договорів купівлі-продажу транспортних засобів без зазначення в них вартості проданих транспортних засобів (т. 1 а.с.126, 127,128, 129).
Крім того, в період шлюбу відповідачем було придбано і інше рухоме майно, зокрема, карабін, рушниця та пістолет, які перебувають в особистому користуванні відповідача, а тому не заперечує залишити зазначене майно відповідачу, а на свою користь просить стягнути частину від їх вартості, яка була визначена на підставі наданого нею звіту про незалежну оцінку вартості зброї (т.2 а.с.106-114). Окрім того, просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 250 000 грн. На підтвердження понесених витрат надала попередній розрахунок понесених витрат, договір, квитанції про сплату послуг (т.2 а.с.30).
09 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з окремим позовом до позивача ОСОБА_1 (т.1 а.с.215) з вимогами :
- розірвати шлюб, укладений 09 лютого 1993 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом РАЦС у Мінського району, а/з № 113;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя: земельну ділянку кадастровий номер 3221281201:02:002:0063 площею 0,0599 га, що розташована АДРЕСА_2 , садовий будинок, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л. душ літ.»Б», вбиральня літ.»В», свердловина літ.»І», огорожа «№ 1-4», що розташований АДРЕСА_2 та трикімнатну квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 .
- поділити спільне майно подружжя наступним чином:
- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3221281201:02:002:0063 площею 0,0599 га, що розташована АДРЕСА_2 , за кожним;
- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на частину садового будинку, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л. душ літ.»Б», вбиральня літ. »В», свердловина літ. »І», огорожа «№ 1-4», що розташований АДРЕСА_2 , за кожним;
- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на частину трикімнатної квартири, що розташована в АДРЕСА_1 , за кожним;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 9 552,60 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 73 600 грн.
Свої вимоги відповідач ОСОБА_2 мотивує тим, що з 09 лютого 1993 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 . Сімейне життя не склалося через різні погляди на сімейні відносини, відсутність взаєморозуміння між подружжям, а тому вважає, що збереження шлюбу є недоцільним, просить суд розірвати шлюб. Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 ними спільно за спільні гроші була придбана земельна ділянка, садовий будинок та трикімнатна квартира в м. Києві. Зазначене нерухоме майно було придбано в шлюбі і оформлено на ім`я його дружини - ОСОБА_1 , яка не визнає, що зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, однак частка кожного з подружжя складає .
На підтвердження вимог позову ОСОБА_2 надав докази, які на його думку, підтверджують обставини позову, зокрема, договори купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, які були посвідчені приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Карповичем О.М. (т.2 а.с.206, 222), які були витребувані у приватного нотаріуса на підставі ухвали суду про витребування доказів, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договір купівлі-продажу квартири від 01.12.1994 (т.2 а.с.26). Зазначає також, що скористався правничою допомогою адвоката, на підтвердження суду надав відповідні розрахунки, квитанції про сплату послуг, акти виконаних робіт за договором про надання йому правничої допомоги, а тому просить стягнути понесені ним витрати з ОСОБА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 був об`єднаний з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в одне провадження. (т.1 а.с.209-210)
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2021 року цивільна справа підлягала новому автоматизованому розподілу у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 з посади судді та розподілена судді Саламон О.Б.
Ухвалою Деснянського районного суду від 08 листопада 2021 року справа була прийнята до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду від 24 червня 2019 року судом були вжиті заходи забезпечення позову (т.1 а.с.107-108).
Ухвалою Деснянського районного суду від 27 квітня 2021 року судом було витребувано у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Карповича О.М. копії нотаріальних справ, що стосуються укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 20 квітня 2017 року (т.2 а.с.206,222).
Ухвалою суду від 10 листопада 2022 року було закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.
За клопотанням представника позивача в судовому засіданні була допитана свідок: ОСОБА_6 . Інші свідки в судове засідання не з`явились, сторони не наполягали та відмовились від їх повторного виклику.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шаповалов А.М. підтримав позовну заяву з підстав зазначених в позові. Щодо позову ОСОБА_2 зазначив, що діє від імені ОСОБА_1 , яка не заперечує щодо розірвання шлюбу. В іншій частині позову, просив відмовити в його задоволенні з підстав його необґрунтованості та недоведеності, про що зазначає у письмовому відзиві (т.2 а.с.2-7). Вважає, що надані розписки від імені ОСОБА_1 , що остання брала гроші в борг для придбання спірної трикімнатної квартири в м. Києві, земельної ділянки та садового будинку підтверджують факт набуття нею майна в особисте користування і на зазначене майно не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя. Щодо стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, понесених ОСОБА_2 , не заперечував, клопотання про зменшення таких витрат суду не надав.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Андруцька Г.О. підтримала поданий позов ОСОБА_2 з підстав, зазначених в позові. Зазначає, що квартира, садовий будинок та земельна ділянка були придбані в шлюбі за спільні сімейні кошти, при цьому, перебуваючи у шлюбі ОСОБА_1 не отримувала грошей в борг. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнала частково, про що зазначено нею у відзиві на позов (т.1 а.с.159-170) та заяві про часткове визнання вимог (т.2 а.с.88-90). В судовому засіданні дала аналогічні пояснення і зазначила, що частина автобусів та автомобілів відповідачем були продані у шлюбі з позивачем, виручені гроші були використані в інтересах родини, оскільки сторони проживали разом, вели спільне господарство та мали єдиний бюджет, автобус Богдан А-091, 2002 року випуску знято з обліку через непридатний для використання стан. Щодо стягнення з ОСОБА_2 частини отриманого ним прибутку також заперечила через недоведеність вимог та їх безпідставність. Вимоги ОСОБА_1 щодо виділення ОСОБА_2 в особисту приватну власність карабіну, рушниці та пістолету визнала, але з урахуванням звіту наданого відповідачем ОСОБА_2 про незалежну оцінку рухомих речей (т.2 а.с.90-97). Заперечувала проти стягнення з ОСОБА_2 судових витрат через їх необґрунтованість. Надала суду клопотання про зменшення судових витрат (т.1 а.с.205).
Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, допитавши свідка, повно та всебічно проаналізувавши обставини справи, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Згідно із ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
09 лютого 1993 року сторони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, який був зареєстрований відділом РАЦСУ Мінського району (т.1 а.с.219).
В період перебування у шлюбі сторонами набуто наступне майно:
- квартира, що розташована в АДРЕСА_1 ;
- садовий будинок, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л душ «Б», вбиральна «В», свердловина «І», огорожа «№ 1-4», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельна ділянка, кадастровий номер 3221281201:02:002:0063, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- автобус-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
- автобус-D, марки Богдан 09201, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;
- автобус - D, марки БОГДАН А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;
- транспортний засіб Вантажопасажирський - В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;
- транспортний засіб Автобус -D, марки БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_5 ;
- транспортний засіб Легковий універсал - В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ;
- транспортний засіб Легковий седан - В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_7 ;
- транспортний засіб Легковий седан-В, марки MITSUBISHI LANCER 1.6, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ;
- автомобіль марки SKODA SUPERB, легковий седан-В, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_9 ;
- автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 ;
- автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 ;
- автомобіль LEXUS LS 460, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_12 ;
- автомобіль ВМW Х5, 2003 року випуску, ідентифікаційний код НОМЕР_13 ;
- карабін Remington-700, рушниця Benelli, травматичний пістолет Скат 1РК.
Наявність майна вищевказаного підтверджується документами, а саме: договором купівлі-продажу квартири, укладеним 01 грудня 1994 року; договором купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, укладеними 20 квітня 2017 року та посвідченими приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Карповичем О.М.
Згідно з листом МВС Головного сервісного центру від 23.05.2019 № 31/429аз (т.1 а.с.7, т. 2 а.с.26, т.2 а.с.206, т.2 а.с. 222):
- власником автобуса-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 з 03.03.2011;
- власником автобуса-D, марки Богдан 09201, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 з 16.05.2012;
- власником автобуса -D, марки БОГДАН А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_2 з 01.10.2014;
- власником транспортного засобу Вантажопасажирський -В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_2 з 17.09.2015;
- власником транспортного засобу автобуса -D, марки БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 є ОСОБА_2 з 27.05.2016;
- власником транспортного засобу Легковий універсал -В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 є ОСОБА_2 з 11.11.2016;
- власником Легкового седану -В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 є ОСОБА_2 з 05.10.2000.
Карабін Remington-700 зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі дозволу № НОМЕР_16 від 02.02.2016, рушниця Benelli зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі дозволу № НОМЕР_14 від 20.10.2011, травматичний пістолет Скат 1РК зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі дозволу № НОМЕР_15 від 10.01.2018 (т. 2 а.с.90-97).
Разом з цим, перебуваючи у шлюбі, будучи власником транспортного засобу легкового седану-В, марки MITSUBISHI LANCER 1.6, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , автомобіля марки SKODA SUPERB, легковий седан-В, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , автобусу БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , автобусу БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , автомобіля LEXUS LS 460, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_12 , автомобіля ВМW Х5, 2003 року випуску, ідентифікаційний код НОМЕР_13 відповідачем ОСОБА_2 зазначені транспортні засоби були відчужені.
Зокрема, транспортні засоби:
- легковий седан-В, марки MITSUBISHI LANCER 1.6, 2007 року випуску був відчужений 18.06.2014;
- автомобіль марки SKODA SUPERB, легковий седан-В, 2006 року випуску відчужений 23.11.2016;
- автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 відчужений 04.01.2017;
- автобус БОГДАН А-091, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 відчужений 04.01.2017;
- автомобіль LEXUS LS 460, 2007 року випуску відчужений 28.04.2016;
- автомобіль ВМW Х5, 2003 року випуску відчужений 13.02.2019, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником відповідача (т.1 а.с.7,126,127, 128,129,130, 176, 177).
Суд погоджується із думкою представника відповідача ОСОБА_2 - Андруцької Г.О. , що зазначене рухоме майно було відчужено відповідачем під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , а тому гроші від продажу зазначених автомобілів використані в інтересах родини, оскільки матеріали справи не містять доказів зворотнього і позивач не довела належними та допустими доказами того, що виручені кошти від продажу рухомого майна ним були використані не в інтересах родини. Шлюб між подружжям не розірваний, а режим окремого проживання подружжя не встановлений судом.
Частиною 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_2 , відчужуючи спірні автомобілі, діяв без згоди його дружини - позивача по справі та використав одержане майно від їх продажу не в інтересах родини.
Відтак, автомобілі та автобуси, які були відчужені відповідачем, перебуваючи в шлюбі з позивачем, проживаючи разом та маючи взаємні права та обов`язки подружжя, не підлягають поділу, з огляду на недоведеність вимог позивачем в цій частині позову, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1/2 частини різниці вартості зазначених транспортних засобів, не підлягає задоволенню.
На час розгляду справи судом встановлено, що автобус -D, марки БОГДАН А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою, що підтверджується реєстраційною карткою ТЗ (т. 1 а.с. 171).
За такої обставини, з урахуванням відсутності автобуса - D, марки БОГДАН А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на час розгляду справи судом, через його знищення, зазначений автобус не може бути предметом поділу.
Позивачем ОСОБА_1 не доведено його наявності на час розгляду справи, відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Щодо запропонованого позивачем ОСОБА_1 варіанту поділу інших автобусів та автомобілів, зокрема, автобуса-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , автобуса-D, марки Богдан 09201, 2006 року випуску ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , транспортного засобу вантажопасажирський - В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , транспортного засобу легкового універсалу - В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , легкового седану - В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , то представник відповідача Андруцька Г.О. не заперечувала про їх поділ, із поділом, запропонованим представником позивача ОСОБА_1 - Шаповаловим А.М. , погодилася.
За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відтак вимоги позивача в частині поділу зазначених транспортних засобів, підлягають задоволенню та поділу між подружжям згідно запропонованого позивачем варіанту - по частини кожному із подружжя.
Вимоги позивача з приводу визнання за нею права власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 , садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л душ «Б», вбиральна «В», свердловина «І», огорожа «№ 1-4», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку, кадастровий номер 3221281201:02:002:0063 за адресою: АДРЕСА_2 , не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно приписів ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 78 ЦПК України, яка встановлює ознаки допустимості доказів, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Позивачем ОСОБА_1 , на переконання суду, не надано належних та допустимих доказів наявності обставин, що мають істотне значення для справи задля визнання за нею права особистої власності на зазначене нерухоме майно, що було придбано подружжям в період перебування у шлюбі.
Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні свідчила, що була свідком того, що ОСОБА_1 отримувала гроші в борг для придбання спірної квартири. Зазначені пояснення суперечать рішенню Деснянського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про визнання розписки недійсною (справа № 754/1109/21), яке набуло чинності 09.12.2022 (т.3 а.с.51-55), позов ОСОБА_2 задоволений, розписка від імені ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) від 25 листопада 1994 року про отримання нею коштів в розмірі 14 000 дол. США у ОСОБА_9 визнана недійсною.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на процесуальний порядок подання доказів учасниками судового процесу, докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються (ч. 8 ст. 83 ЦПК України), а відтак суд не приймає копію апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року (справа № 754/1109/21), яка була подана представником позивача через відділ документального забезпечення суду разом із клопотанням про відкладення розгляду справи, з огляду на стадію судового розгляду - стадію судових дебатів.
Судом також встановлено, що перебуваючи в шлюбі, 20 квітня 2017 року подружжям був придбаний садовий будинок та земельна ділянка на підставі нотаріально посвідчених договорів (т.2 а.с.206, 222).
На підставі ухвали суду було витребувано матеріали нотаріальних справ щодо посвідчення зазначених договорів, серед яких міститься нотаріально посвідчена заява від ОСОБА_2 від 20 квітня 2017 року, якою він стверджує, що: «садовий будинок та земельна ділянка укладаються його дружиною в інтересах їх сім`ї, грошові кошти за які купується зазначена нерухомість є їх спільною власністю подружжя, отже і зазначене нерухоме майно також буде спільною власністю подружжя» (т.2 а.с.221, 240).
Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що вона отримувала гроші в борг на підставі письмової розписки від 18 квітня 2017 року для придбання садового будинку і земельної ділянки для власного користування, спростовуються матеріалами справи, зокрема постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у цивільній справі № 754/8960/20 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Вказаною постановою суду було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (т.3 а.с.1,4-7), з огляду на відсутність оригіналу розписки в матеріалах справи.
За правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 343/1294/18, в якій акцентував увагу на тому, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.
У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.
Разом з цим Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 264/2232/19 зробив висновок, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що квартира, садовий будинок та земельна ділянка придбані за її особисті кошти, в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, а натомість підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 за об`єднаним позовом шляхом визнання майна спільним сумісним та підлягає поділу між сторонами шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно по 1/2 частині кожному із співвласників.
Щодо вимог позивача про розподіл набутого під час шлюбу іншого рухомого майна- карабіну Remington-700, рушниці Benelli, травматичного пістолету Скат 1РК та стягнення з відповідача на користь позивача частини від вартості зазначених речей в загальному розмірі 37 848 грн. 00 коп., залишивши речі у власності відповідача, слід зазначити наступне.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - Адруцька Г.О. частково визнала вимоги позивача в цій частині, подавши заяву про часткове визнання вимог (т.2 а.с.88-90). Відповідач визнає зазначене рухоме майно спільним майном подружжя, не заперечує залишити його в своєму користуванні та володінні, оскільки він ним користується і погоджується на грошову компенсацію вартості 1/2 частини від вартості зброї, але не погоджується із визначеною вартістю майна, яка визначена позивачем на підставі Звіту про незалежну оцінку вартості зброї в загальному розмірі 75 696 грн. 00 коп. (т.2 а.с.106-114). За цих обставин представником відповідача наданий інший Звіт про незалежну оцінку рухомих речей-зброї, яким визначена загальна вартість зброї в розмірі 19 070 грн. (т. 2 а.с.90-97).
Вирішуючи питання про визначення вартості рухомих речей - зброї для визначення вартості частини зазначеного рухомого майна та стягнення її з відповідача, суд приймає Звіт про незалежну оцінку рухомих речей-зброї, який був складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 , оскільки оцінювачем при визначенні вартості зброї була зроблена поправка у відсотках на рік випуску зброї, її знос, технічний стан зброї та комплектність (т.2 а.с.90-97), тоді як зазначені показники при визначенні вартості зброї іншим оцінювачем ОСОБА_14 враховано не було (т.2 а.с.106-106-114).
За таких обставин, з урахуванням часткового визнання відповідачем вимог в цій частині позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача частини від вартості зброї в розмірі 9 535 грн., залишивши зброю у власності ОСОБА_2 .
Оцінюючи положення ч. 5 ст. 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, суд дійшов висновку, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).
Вимога позивача про стягнення з відповідача частини від отриманого прибутку від надання в оренду автобусів марки Богдан А-091 в розмірі 2 520 000, 00 грн. не підлягає задоволенню через недоведеність вимог належними та допустимими доказами.
Надані представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Шаповаловим А.М. письмові докази, зокрема, особиста переписка з особою, яка не є стороною по справі, з приводу здачі ним автобуса в оренду, інші роздруківки з мережі Internet (т. 2 а.с.29) не доводять в розумінні ст.ст. 77- 78 ЦПК отримання прибутку відповідачем ОСОБА_2 .
Вимога ОСОБА_2 за об`єднаним позовом до ОСОБА_15 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, оскільки визнана представником ОСОБА_1 - адвокатом Шаповаловим А.М., який в судовому засіданні вимогу про розірвання шлюбу визнав.
З огляду на викладене, за умови визнання позову в частині розірвання шлюбу, враховуючи принцип добровільності шлюбу, а також не бажання сторін і надалі перебувати у цьому шлюбі, вимога ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Окрім того, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
В обгрунтування понесених витрат представником позивача - адвокатом Шаповаловим А.М. був наданий договір про надання адвокатом правової допомоги, додаток № 1 до договору про надання адвокатом правової допомоги, прибутковий касовий ордер, попередній розрахунок витрат. В подальшому сума судових витрат понесена позивачем представником позивача була збільшена до 250 000 грн.
Представником відповідача - адвокатом Андруцькою Г.О. суду було надано клопотання про зменшення судових витрат понесених позивачем з обставин визначених у клопотанні (т.1 а.с. 205). Зокрема, зазначає, що визначена сума судових витрат є занадто великою, не відповідає обсягу наданих послуг, витраченому адвокатом Шаповаловим А.М. часу на справу та його поведінку через зловживання процесуальними правами та систематичним затягуванням розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Виходячи зі змісту ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.
Суд зауважує, що представником відповідача - адвокатом Андруцькою Г.О. було заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивачем.
Судом встановлено на підставі дослідженого попереднього розрахунку судових витрат, що частина робіт, виконаних адвокатом Шаповаловим А.М., не відносяться до розгляду справи в суді, а виконані адвокатом дії, не пов`язані із наданням ним правничої допомоги, а саме: відправка на поштовому відділенні позовної заяви, виїзд адвоката до поштового відділення для отримання відповіді на адвокатський запит, зустрічі з експертами, тощо.
З огляду на викладене, з урахуванням процесуальної поведінки представника позивача, що призвела до затягування розгляду справи через подання адвокатом необґрунтованих заяв і клопотань та з урахуванням поданого клопотання представником відповідача - адвокатом Андруцькою Г.О. про зменшення суми витрат на правничу допомогу заявлену позивачем, суд вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу в розмірі 250 000 грн. не відповідає визначеним критеріям, якими керується суд визначаючи розмір понесених стороною судових витрат, а тому підлягає зменшенню.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає заявлений розмір на професійну правничу допомогу надану представником ОСОБА_1 - адвокатом Шаповаловим А.М. в сумі 250 000 грн. не доведеним і не обґрунтованим, як такий що не узгоджується із критеріями розумності, а визначений розмір є необгрунтовано великим.
При цьому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за повним задоволенням об`єднаного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу, надану представником ОСОБА_1 - адвокатом Шаповаловом А.М., які підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням зменшення судом таких витрат, становить 40 000 грн.
Задовольняючи об`єднаний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та з урахуванням відсутності заперечень стороною позивача по справі щодо наданого розрахунку представником ОСОБА_2 , як орієнтовного так і кінцевого розрахунку понесених судових витрат, суд вважає понесені витрати реальними (т.1 а.с.181,183,186,188-189,233-234,235-237,238-239), відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт за час розгляду справи в суді, кількість відвіданих адвокатом судових засідань по справі клієнта та кількість підготовлених процесуальних документів адвокатом в інтересах відповідача, а тому підлягають задоволенню та стягненню з ОСОБА_1 в розмірі сплачених судових зборів 9 168,40 грн. (768,40 грн.+8400 грн.) та витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Андруцькою Г.О., в розмірі 73 600 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що докази витрат на професійну правничу допомогу та їх розрахунок, разом з Актами виконаних робіт та квитанціями про їх сплату, представником відповідача - адвокатом Андруцькою Г.О. надано до суду у рамках встановлених ЦПК України порядку і строків подання цих доказів.
В поданих до суду представником ОСОБА_2 - адвокатом Андруцькою Г.О. кінцевому розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс в зв`язку із розглядом справи, Актах з приводу надання правничої допомоги та виставлених відповідних рахунках, наведений детальний опис наданої адвокатом правничої допомоги з позначенням кількості витраченого часу та вартістю послуг на загальну суму 73 600 грн.
При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надану представником відповідача - адвокатом Андруцькою Г.О., суд приходить до висновку, що заявлена сума у розмірі 73 600 грн. відповідає критеріям реальності, обґрунтованості та розумності, оскільки відповідна професійна правнича допомога, покладена в основу розрахунків, була доцільною і необхідною для належного захисту прав та інтересів відповідача.
Отже, суд вважає доведеним і обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу надану представником відповідача - адвокатом Андруцькою Г.О. в сумі 73 600 грн., як такий, що узгоджується з реальною і фактично наданою професійною правничою допомогою.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 2 даної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 даного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - інваліди 1 та 2 груп.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має пільги щодо сплати судового збору, оскільки є інвалідом 2 групи.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачаться, що позивач ОСОБА_2 ( за об`єднаним позовом) за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. та 4800 грн. відповідно.
Отже, з урахуванням вимог ч. 6 ст.141 ЦПК України та розміру задоволених вимог, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 9 168,40 грн. (8 400 грн. + 768,40 грн.), сплачені за подання позовної заяви в частині вимог щодо розірвання шлюбу поділу майна.
При цьому, згідно з п.6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» № 845 від 3 серпня 2011 року, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб оригінал виконавчого документа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-13, 17, 18, 76 - 82, 89, 141, 223, 230, 258, 259, 263-265, 268, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60,65, 70,71 24, 110, 112, 115 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати Автобус-D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину Автобуса - D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину Автобуса - D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Визнати Автобус-D, марки Богдан 09201, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину Автобуса- D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину Автобуса - D, марки Богдан А-091, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Визнати транспортний засіб Вантажопасажирський - В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину транспортного засобу Вантажопасажирського - В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину транспортного засобу Вантажопасажирського - В, марки ГАЗ, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Визнати транспортний засіб Легковий універсал -В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину Легкового універсал - В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_6
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_17 ) право власності на частину Легкового універсал -В, марки УАЗ 315195-030, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер : НОМЕР_6
Визнати Легковий седан -В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_7 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину Легкового седану -В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину Легкового седану - В, марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .
Виділити ОСОБА_2 в особисту приватну власність карабін Remington-700 (дозвіл № НОМЕР_16 від 02.02.2016), рушницю Benelli (дозвіл № НОМЕР_14 від 20.10.2011), травматичний пістолет Скат 1РК (дозвіл № НОМЕР_15 від 10.01.2018 року).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини від вартості карабіну Remington-700, рушниці Benelli, травматичного пістолету Скат 1РК, яка складає 9 535 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений 09 лютого 1993 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом РАЦС у Мінського району, актовий запис № 113.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , наступне нерухоме майно:
- земельну ділянку, кадастровий номер 3221281201:02:002:0063, площею 0,0599 га, що розташована АДРЕСА_2 ;
- садовий будинок, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л. душ літ.»Б», вбиральня літ.»В», свердловина літ. »І», огорожа «№ 1-4», що розташований АДРЕСА_2 ;
- квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності :
- визнати за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3221281201:02:002:0063 площею 0,0599 га, що розташована АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3221281201:02:002:0063 площею 0,0599 га, що розташована: АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на частину садового будинку, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л. душ літ.»Б», вбиральня літ.»В», свердловина літ.»І», огорожа «№ 1-4», що розташований АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину садового будинку, загальною площею 27,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: сарай-л. душ літ.»Б», вбиральня літ.»В», свердловина літ.»І», огорожа «№ 1-4», що розташований: АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на частину трикімнатної квартири, що розташована в АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину трикімнатної квартири, що розташована в АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 73 600 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 9 168,40 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_18 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_17 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 05.05.2023
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон
