Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
20 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №990/9/23
адміністративне провадження №П/990/9/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання рішень та дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
16.01.2023 на адресу Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, якому позивач просив:
- визнати рішення, оформлені протоколами засідань допоміжного органу Вищої ради правосуддя (комісії) від 24.01.2022, 13.07.2022, 06.10.2022, 20.12.2022 протиправними та нечинними;
- визнати дії відповідача щодо проведення конкурсу на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у спосіб, не передбачений законом, протиправними;
- зобов`язати відповідача провести конкурс на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у спосіб, передбачений законом;
- зобов`язати відповідача допустити кандидата ОСОБА_1 до подальшої участі у конкурсі на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 16.01.2023) для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддя-доповідач: Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М., Коваленко Н.В., Стародуб О.П.
Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2023 позовну заяву залишено без руху. Заявнику надано строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання до суду позовної заяви з уточненням змісту позовних вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На виконання вимог ухвали 14.02.2023 на адресу Верховного Суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоприлюднення не пізніше п`яти робочих днів після отримання інформації про осіб, які подали заяви про намір бути призначеним членом ВККСУ, у тому числі, інформації про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») на офіційному веб-сайті ВРП, та зобов`язати ВРП вчинити певні дії: оприлюднити інформацію про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членами ВККСУ, у тому числі, інформацію про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону) на офіційному веб-сайті відповідача;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, що оформлене протоколом її засідання від 20.12.2022 щодо допуску до участі у другому етапі конкурсу на посаду члена ВККСУ 64 осіб;
- вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме - зобов`язати Комісію ухвалити рішення про допуск кандидата ОСОБА_1 до другого етапу конкурсу на посаду члена ВККСУ.
Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2023 позовну заяву повернуто, на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Верховного Суду від 23.02.2023 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові вказала, що розгляд спору за позовною вимогою до Конкурсної комісії перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
18.10.2023 справа № 990/9/23 надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Щодо вимог позивача до Конкурсної комісії Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 95 Закону № 1402-VIII призначення на посаду члена ВККС здійснюється ВРП за результатами конкурсу в порядку, встановленому цим Законом, строком на чотири роки.
Згідно із частиною третьою вказаної статті конкурс на зайняття посади члена ВККС проводить Конкурсна комісія у порядку, передбаченому цим Законом.
Частиною шостою цієї статті визначено, що за результатами проведеного конкурсу на зайняття посади члена ВККС Конкурсна комісія формує перелік кандидатів, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності, та передає його до ВРП.
ВРП проводить співбесіду з рекомендованими Конкурсною комісією кандидатами відкрито та приймає за її результатами обґрунтоване і вмотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні відібраних кандидатів на вакантні посади членів ВККС (частина сьома статті 95 Закону № 1402-VIII).
За змістом частини першої статті 951 Закону № 1402-VIII Конкурсна комісія є допоміжним органом ВРП, що утворюється для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС та формування переліку кандидатів на посаду члена ВККС, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності.
На підставі частини шістнадцятої цієї статті член Конкурсної комісії та уповноважені Конкурсною комісією особи:
1) збирають, перевіряють та аналізують інформацію про кандидатів на посаду члена ВККС, у тому числі конфіденційну інформацію та персональні дані, отримують інформацію від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, необхідну для здійснення повноважень Конкурсної комісії;
2) звертаються до кандидатів на посаду члена ВККС, а також до будь-якої юридичної особи, державного органу чи органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб із запитом про надання пояснень, документів чи інформації з метою перевірки кандидатів на посаду члена ВККС;
3) мають безоплатний доступ до відкритих державних реєстрів виключно в тій частині, що може стосуватися діяльності Конкурсної комісії.
Частиною вісімнадцятою вказаної статті передбачені повноваження Конкурсної комісії, а саме:
1) розроблення та затвердження Регламенту Конкурсної комісії, Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС, методології оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної компетентності кандидатів на зайняття посади члена ВККС, показників відповідності критеріям такого оцінювання та засобів їх встановлення;
2) розгляд документів, поданих кандидатами на посаду члена ВККС;
3) добір кандидатів на посаду члена ВККС, які за результатами опрацювання поданих документів відповідають вимогам цього Закону;
4) оприлюднення на офіційному вебсайті ВРП інформації про кандидатів на посаду члена ВККС, допущених до участі у конкурсі;
5) формування переліку кандидатів для проходження співбесіди за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки та аналізу відповідної інформації з відкритих джерел;
6) проведення на своєму засіданні співбесіди з відібраними кандидатами;
7) добір шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, на кожну вакантну посаду не менше двох кандидатів, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності.
Зміст наведених норм свідчить про те, що до повноважень Конкурсної комісії не віднесено ухвалення остаточного рішення про обрання (призначення) особи на посаду члена ВККС. Натомість Конкурсна комісія здійснює допоміжні функції, а ухвалення остаточного рішення віднесено до повноважень ВРП.
Отже, Конкурсна комісія є допоміжним органом, який лише сприяє суб`єкту обрання (призначення) членів ВККС у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.
Водночас, у Законі № 1402-VIII відсутні будь-які посилання на способи оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конкурсної комісії.
Ураховуючи те, що Конкурсна комісія не приймає остаточного рішення у проведеному конкурсі на зайняття посади члена ВККС, а лише є допоміжним органом у проведенні такого конкурсу, у таких правовідносинах Конкурсна комісія не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем в адміністративній справі.
Відповідно спір до Конкурсної комісії з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності, зокрема, оскарження рішення про допуску до участі в другому етапі конкурсу на посаду члена ВККС кандидатів та зобов`язання вчинити дії стосовно допуску кандидата до другого етапу конкурсу, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетятка та Шереметьєв проти України»).
Також у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Так, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, від 13.03.2019 у справі № 9901/947/18, від 28.10.2020 у справі № 9901/160/20, від 10.11.2022 у справі № 990/120/22.
Отже, оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить вирішення його спору, немає.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Враховуючи вищезазначене, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати рішення Комісії, що оформлене протоколом її засідання від 20.12.2022 щодо допуску до участі у другому етапі конкурсу на посаду члена ВККСУ 64 осіб та вчення необхідних дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме зобов`язання Комісію ухвалити рішення про допуск кандидата ОСОБА_1 до другого етапу конкурсу на посаду члена ВККСУ необхідно відмовити.
Щодо вимог позивача до ВРП Суд зазначає таке.
Позов обґрунтував тим, що всупереч вимогам статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя у процедурі проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не оприлюднила на своєму вебсайті інформацію про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. На переконання позивача, приховування відповідачем цієї публічної інформації позбавило народ України і міжнародний загал можливості отримати відкриту інформацію про кандидатів, установити їхню відповідність визначеним законом критеріям, а також обмежило право кожного кандидата порівняти себе з іншими учасниками конкурсу, пересвідчитися у своїх перевагах, досягненнях і навпаки.
Позовна заява за формою і змістом в частині позовних вимог до ВРП відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 і 266 КАС України, тому підлягає прийняттю до розгляду.
Відповідно до положень частини другої статті 266 і частини п`ятої статті 262 КАС України та з урахуванням заявленого позивачем клопотання про розгляд справи без його участі, справа підлягає розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Водночас, у позовній заяві позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Клопотання мотивоване тим, що рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який відповідно до статті 17 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статті 14 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» здійснює парламентський контроль за дотриманням права на доступ до публічної інформації. Залучення цього спеціального суб`єкта, на думку позивача, необхідно також для забезпечення об`єктивного розгляду справи.
Проаналізувавши доводи позивача, Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки ОСОБА_1 не належить до осіб, захист інтересів яких у суді може здійснювати Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (частини перша і друга статті 53 КАС України). Водночас звернення позивача за судовим захистом своїх прав, які він вважає порушеними, виключає можливість одночасного надання йому захисту з боку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (частина четверта статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).
Також аргумент позивача про необхідність забезпечити об`єктивний розгляд справи Судом не приймається через те, що об`єктивність судового розгляду забезпечується повним і всебічним встановленням обставин справи, а не шляхом залучення до участі у справі спеціальних суб`єктів.
У зв?язку з цим відсутні підстави для задоволення заявленого позивачем клопотання.
Керуючись статтями 19, 22, 170, 171, 262, 266 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії, що оформлене протоколом її засідання від 20.12.2022 щодо допуску до участі у другому етапі конкурсу на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 64 осіб та вчинення необхідних дій з метою відновлення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду, а саме - зобов`язання Комісії ухвалити рішення про допуск кандидата ОСОБА_1 до другого етапу конкурсу на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради правосуддя щодо неоприлюднення не пізніше п`яти робочих днів після отримання інформації про осіб, які подали заяви про намір бути призначеним членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у тому числі, інформації про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, та зобов`язати Вищу раду правосуддя вчинити певні дії: оприлюднити інформацію про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у тому числі, інформацію про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону) на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя;
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Зобов`язати ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду оригінал позовної заяви та додані до неї документи, які було повернуто ухвалою Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 990/9/23
Справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів.
Встановити відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Встановити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Встановити відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.
Повідомити сторонам, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частини другої, четвертої статті 162 КАС України.
Повідомити сторонам, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України.
Повідомити учасникам справи, що інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати на офіційному вебсайті судової влади України за посиланням: supreme.court.gov.ua.
Ухвала в частині відкриття провадження набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду в часині відмови у відкритті провадження може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Чиркін
