УХВАЛА
20 січня 2023 року
м. Київ
справа №990/9/23
адміністративне провадження №П/990/9/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання рішень та дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
16.01.2023 на адресу Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, у якому позивач просить:
- визнати рішення, оформлені протоколами засідань допоміжного органу Вищої ради правосуддя (комісії) від 24.01.2022, 13.07.2022, 06.10.2022, 20.12.2022 протиправними та нечинними.
- визнати дії відповідача щодо проведення конкурсу на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у спосіб, не передбачений законом, протиправними.
- зобов`язати відповідача провести конкурс на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у спосіб, передбачений законом.
- зобов`язати відповідача допустити кандидата позивача до подальшої участі у конкурсі на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 16.01.2023) для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддя-доповідач Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М., Коваленко Н.В., Стародуб О.П.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, Суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України закріплені в статті 266 КАС України.
Отже, у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені постанови Верховної Ради України, її дії чи бездіяльність, які виникли у правовідносинах, у яких вона реалізовує свої владні (управлінські) повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їхнім юридичним змістом і процедурою розгляду.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві, у тому числі (…) зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.
На виконання зазначених вимог позивач у якості відповідача зазначив Вищу раду правосуддя.
За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із пунктами 4, 5 частини п`ятою статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов`язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно із статтею 131 Конституції в Україні діє Вища рада правосуддя.
Водночас Закон України «Про Вищу раду правосуддя» визначає її статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності.
За приписами статей 1, 2 цього Закону Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Отже, статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
На виконання вимог пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України, саме відносно Вищої ради правосуддя, позивач мав зазначити обставини та обґрунтування позову.
Проте в позовній заяві позивач зазначає обставини щодо діяльності Конкурсної комісії (далі - комісія) , яка за приписами статті 95-1 Закону «Про судоустрій та статус суддів» є допоміжним органом Вищої ради правосуддя, що утворюється для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККСУ та формування переліку кандидатів на посаду члена ВККСУ, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності.
Згідно із частиною першою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
призначення на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу в порядку, встановленому цим Законом, строком на чотири роки.
Водночас за приписами частин другої-четвертої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» конкурс на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України проводиться на основі принципів верховенства права, професійності, публічності та політичної нейтральності в порядку, встановленому цим Законом.
Конкурс на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України проводить Конкурсна комісія у порядку, передбаченому цим Законом.
Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, методологія оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної компетентності кандидатів на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, показники відповідності критеріям такого оцінювання та засоби їх встановлення затверджує Конкурсна комісія.
Зазначивши Вищу раду правосуддя в якості відповідача та навивши обставини щодо діяльності Конкурсної комісії, позивач не виконав вимоги пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу КАС України.
Водночас згідно із пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Проте позивач не зазначає за якими критеріями він визначає рішення, оформлені протоколами засідань допоміжного органу ВРП (комісії) від 24.01.2022, 13.07.2022, 06.10.2022, 20.12.2022 саме нормативними актами.
Зазначене має суттєве значення оскільки впливає на вибір застосування тих чи інших норм КАС при вирішенні питання щодо відкриття провадження.
Також позовна вимога не містить конкретизації, зокрема, які саме дії Вищої ради правосуддя щодо проведення конкурсу на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснені у спосіб, не передбачений законом та, на його думку, є протиправними, оскільки зазначена вимога сформована у множині та не містить індивідуальних ознак в часі та конкретизації дії.
За приписами частини вісімнадцятої статті 95 Закону «Про судоустрій та статус суддів» Конкурсна комісія проводить конкурс на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у два етапи, проте позовна вимога не містить визначення до якої саме подальшої участі у конкурсі на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України необхідно допустити позивача.
У цьому контексті відсутня конкретизація в пункті 4 позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача провести конкурс на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у спосіб, передбачений законом.
Водночас, на виконання вимог пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України позивач не зазначив які саме його права та інтереси порушив відповідач.
Отже, позивачем не дотримано вимог пунктів 4 та 5 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки з поданої позовної заяви неможливо чітко встановити зміст позовних вимог позивача до Вищої ради правосуддя (яку він визначив відповідачем), а також в ній не наведено виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги й не визначено, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права та які саме.
Суд звертає увагу позивача на те, що його припущення з посиланням на норми чинного законодавства не можна вважати належним обґрунтуванням позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачу необхідно надати строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду позовної заяви з уточненням змісту позовних вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання рішень та дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для усунення виявлених недоліків.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, позовна заява повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя: С.М. Чиркін
