УХВАЛА
23 лютого 2023 року
м. Київ
справа №990/9/23
адміністративне провадження № П/990/9/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М., Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя та Конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішень та дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
16.01.2023 на адресу Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, у якому позивач просив:
- визнати рішення, оформлені протоколами засідань допоміжного органу Вищої ради правосуддя (комісії) від 24.01.2022, 13.07.2022, 06.10.2022, 20.12.2022 протиправними та нечинними;
- визнати дії відповідача щодо проведення конкурсу на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у спосіб, не передбачений законом, протиправними;
- зобов`язати відповідача провести конкурс на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у спосіб, передбачений законом;
- зобов`язати відповідача допустити кандидата ОСОБА_1 до подальшої участі у конкурсі на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 16.01.2023) для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддя-доповідач: Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М., Коваленко Н.В., Стародуб О.П.
Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2023 позовну заяву залишено без руху. Заявнику надано строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом подання до суду позовної заяви з уточненням змісту позовних вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На виконання вимог ухвали 14.02.2023 на адресу Верховного Суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоприлюднення не пізніше п`яти робочих днів після отримання інформації про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членом ВККСУ, у тому числі, інформації про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») на офіційному веб-сайті ВРП, та зобов`язати ВРП вчинити певні дії: оприлюднити інформацію про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членами ВККСУ, у тому числі, інформацію про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону) на офіційному веб-сайті відповідача;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, що оформлене протоколом її засідання від 20.12.2022 щодо допуску до участі у другому етапі конкурсу на посаду члена ВККСУ 64 осіб;
- вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме - зобов`язати Комісію ухвалити рішення про допуск кандидата ОСОБА_1 до другого етапу конкурсу на посаду члена ВККСУ.
Згідно із частиною другою статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження Верховний Суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із статтею 131 Конституції в Україні діє Вища рада правосуддя.
Закон України «Про Вищу раду правосуддя» визначає її статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ( Закон № 1798-VIII).
За приписами статей 1, 2 цього Закону Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні у тому числі (…) справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад.
Також, в уточненій позовній заяві в якості другого відповідача зазначена Конкурсна комісія з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів« (далі Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (далі Закон № 1402-VIII).
Згідно із статтею 92 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
За приписами статті 95 Закону № 1402-VIII призначення на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу в порядку, встановленому цим Законом, строком на чотири роки.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (далі Закон № 1629-IX) змінена стаття 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині порядку та способу призначення на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з новою редакцією призначення здійснюється Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу в порядку, встановленому цим Законом, строком на чотири роки.
Відповідно до частини третьої цієї статті, конкурс на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України проводить Конкурсна комісія у порядку, передбаченому цим Законом.
Главою 2 розділу І «Загальні положення» КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, відповідно до яких КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикції (підсудність).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19 дійшла висновку, що юрисдикція (підсудність) адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, який містить адміністративно-процесуальні норми, що розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи та між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи. Предметною юрисдикцією адміністративних судів є сукупність правил, що визначають чи розмежовують компетенції судів з розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору. Територіальна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів - це сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їхня діяльність. Інстанційною юрисдикцією адміністративних судів вважають правила, що визначають розмежування компетенції цих судів різного рівня при розгляді адміністративних справ.
Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких однією із сторін є суб`єкт, наділений владними управлінськими функціями по відношенню до інших учасників.
Як визначено пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Отже, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
За приписами пункту 9 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів у тому числі (…) поширюється на справи у публічно-правових спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Водночас наведене означає, що не всі спори з Конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України належать до предметної юрисдикції адміністративного суду.
Так, відповідно до правового висновку, викладеного у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № (справа щодо оскарження кандидатом на посаду члена Вищої ради правосуддя дій Етичної ради), спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів Вищої ради правосуддя), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем.
Отже, лише за наявності визначених КАС критеріїв та ознак спір із конкурсною комісією відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Водночас правила виключної підсудності визначенні статтею 27 КАС України, згідно з частиною третьою якої підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 22 КАС України передбачений вичерпний перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, проте у цьому переліку відсутня Конкурсна комісія з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 266 КАС України, частиною першою якою передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ у тому числі (…) щодо законності дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
Отже, у поданій до суду позовній заяві, позивач об`єднав позовну вимогу до Вищої ради правосуддя, яка з урахуванням положень частини четвертої статті 22 КАС України підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції та позовні вимоги до Конкурсної комісія з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які підсудні окружному адміністративному суду як суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Згідно з частиною п`ятою статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання позивачем в одне провадження позовних вимог, які належать до підсудності (інстанційної) різних судів.
Відповідно до частини шостої статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг із дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Водночас зміст наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 9901/430/19.
За таких обставин у цьому випадку роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом Верховним Судом як судом першої інстанції є неможливим, незважаючи на те, що на думку позивача вимоги, заявлені до Конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, пов`язані з позовними вимогами до Вищої ради правосуддя зобов`язання, проте не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню особі яка її подала.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 22, 160, 161, 169, 170, 248, 249 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя та Конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішень та дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє особу, що її подала, права на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її постановлення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду за результатами апеляційного перегляду.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Судді А.А. Єзеров
В.М. Кравчук
Н.В. Коваленко
О.П. Стародуб
