ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 756/5198/20
провадження № 51-3980км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від
20 січня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня
2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Понінка Полонського району Хмельницької області, проживаючого у АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше судимого - 20 лютого 2014 року вироком Голопристанського районного суду Херсонської області за: ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; 04 жовтня 2016 року звільнений по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 296 КК України.
Вступ
17 березня 2019 року, приблизно о 22:50, ОСОБА_7 , спільно із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, за допомогою заздалегідь заготовленої легкозаймистої речовини, яку вони придбали на АЗС у м. Києві, здійснили підпал зовнішнього фасаду магазину «Roshen», що знаходиться у Києві на просп. Оболонському, 51-Б, своїми діями зазначені особи пошкодили чуже майно.
Суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, факт заподіяння тілесних ушкоджень будь-якій особі саме внаслідок підпалу легкозаймистою речовиною магазину, як і не доведено створення за допомогою легкозаймистої речовини загрози для життя чи здоров`я громадян, а тому дії ОСОБА_7 перекваліфікував з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_7 за: ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці.
Апеляційний суд, після перегляду рішення суду першої інстанції, вирок районного суду залишив без змін.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, засуджений подав касаційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить закрити кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- Щодо наявності обставин для закриття даного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України;
- Про неправильне застосування судами попередніх інстанцій закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого, які йому інкриміновані у провину.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 засуджено ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 2 ст. 296 КК України - строком на 3 роки;
- ч. 2 ст. 194 КК України - строком на 3 роки 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки
3 місяці.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винними у тому, що він 17 березня
2019 року, приблизно о 22:50, за адресою: м. Київ, просп. Оболонський,
51-Б, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, реалізуючи свій умисел, спрямований на грубе порушення громадського прядку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, за допомогою заздалегідь заготовленої легкозаймистої речовини, яку вони придбали на АЗС «Народна» у м. Києві, здійснили підпал зовнішнього фасаду магазину «Roshen», своїми діями зазначені особи пошкодили чуже майно.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати і закрити кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Суть доводів касаційної скарги засудженого зводиться до того, що він надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у даному кримінальному провадженні, стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно кваліфікували його дії за ч. 2 ст. 194 та ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки він не був обізнаний про наміри особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, здійснити пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а на місці події опинився випадково, що свідчить про відсутність у нього умислу на вчинення відповідного кримінального правопорушення, а також його дії не були хуліганськими, оскільки вони не були зумовлені мотивом явної неповаги до суспільства.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу
засудженого не надходило.
В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання засудженим установлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Про наявність підстав для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.
При перевірці матеріалів кримінального провадження колегією суддів установлено, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Водночас суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами передбачених законом їхніх прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у кримінальному провадженні, крім іншого, у суді допитав засудженого, та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для забезпечення повного та неупередженого судового розгляду.
Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, будучи допитаним у суді першої інстанції, засуджений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України визнав частково, при цьому, наголосив, зокрема на тому, що не мав умислу на пошкодження майна.
Так, засуджений пояснив, що 17 березня 2019 року, у вечірній час, він разом із знайомим (особою матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження) ходили по Оболонському району м. Києва. Останній придбав на АЗС бензин, який було поміщено у пластикову пляшку та яким особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, бажав підпалити агітаційний білборд. З метою перешкоджання його діям та унеможливлення нанесення тілесних ушкоджень стороннім особам, засуджений постійно його супроводжував. Також, вони заходили до магазину, де придбали іграшковий водяний пістолет. Того ж дня, приблизно о 23:00, перебуваючи поблизу магазину «Roshen», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б, засуджений, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, які б могли постраждати, перешкоджаючи намаганням особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, кинути пляшку з бензином у вітрину магазину «Roshen», забрав вказану пляшку, а її вміст вилив поблизу фасаду вказаного магазину та підпалив, тим самим унеможливив подальші намагання останнього на спричинення будь-якої шкоди. Водночас після дослідження судом відеозапису з камер спостереження поблизу магазину «Roshen», засуджений змінив показання та пояснив, що з іграшкового пістолету обливав фасад магазину «Roshen», однак у пістолеті була вода, а не бензин. Своїми діями він бажав лише змити бензин з фасаду магазину.
Однак колегією суддів, під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження, встановлено те, що мотивуючи своє рішення про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на дані:
- протоколу огляду місця події від 17 березня 2019 року з фототаблицями до нього, згідно якого на фасаді магазину «Roshen», що за адресою: м. Київ,
просп. Оболонський, 51-Б виявлено сліди підпалу та пошкодження, а на прилеглій території - пляшку об`ємом 5 літрів. (т. 2, а. п. 34-49).
- протоколу огляду предмету від 19 березня 2019 року, відповідно до якого було оглянуто чоловічу куртку синього кольору з білими та блакитними продовгуватими вставками по боках, а також пачку сірників. Вказані речі були вилучені у засудженого 19 березня 2019 року під час його затримання та проведення особистого обшуку (т. 2 а. п. 61-64).
- протоколу огляду предмету від 19 березня 2019 року, під час вказаної слідчої дії було проведено огляд відеозапису з камери спостереження, яка розміщена на території АЗС «Народна», що за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 53.
При цьому безпосередньо у судовому засіданні судом першої інстанцій було досліджено вказаний відеозапис. З якого слідує те, що на АЗС приходить чоловік одягнений в головний убір, куртку та штани темного кольору, передає працівнику АЗС пляшку, яку в подальшому отримує назад та залишає територію АЗС (т. 2, а. п. 77-81).
- протоколу огляду предмету від 19 березня 2019 року, під час вказаної слідчої дії було проведено огляд відеозапису з камери спостереження поблизу магазину «Roshen», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б.
До того ж судом першої інстанції безпосередньо було досліджено вказаний відеозапис із якого убачається, що до приміщення магазину «Roshen», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б, підходять двоє чоловіків. Один з чоловіків одягнутий в головний убір, куртку та штани темного кольору («чоловік 1»), в руках тримає пляшку. Інший чоловік одягнутий в куртку з білими та блакитними продовгуватими вставками з обох боків («чоловік 2»), в руках тримає водяний пістолет. В подальшому, «чоловік 1» виливає вміст пляшки на фасад магазину, а «чоловік 2», на той же фасад, спрямовує численні струмині рідини в різні частини фасаду за допомогою водяного пістолета. Після цього, «чоловік 2» залишає водяний пістолет біля фасаду, а «чоловік 1» підпалює вилиту ними рідину та стається спалах полум`я й вказані чоловіки залишають місце події (т. 2, а. п. 65-70).
- протоколу проведення слідчого експерименту з відеозаписом зазначеної слідчої дії від 19 березня 2019 року, відповідно до якого засуджений відтворив події підпалу фасаду магазину «Roshen» за адресою: м. Київ,
просп. Оболонський, 51-Б.
При цьому судом було досліджено відеозапис проведення слідчого експерименту за участю засудженого, відповідно до якого на території АЗС «Народна», засуджений зазначив, що в момент покупки бензину особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, він стояв неподалік від АЗС та чекав останнього. Будучи в магазині «Будинок іграшок», засуджений пояснив, що разом із особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, придбав водяний пістолет з метою його подальшого заправлення бензином. Поблизу магазину «Roshen», засуджений відтворив, яким чином він та особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження обливали бензином фасад магазину «Roshen» (т. 2, а. п. 56-60).
Також предметом перевірки суду першої інстанції, а в подальшому і апеляційного суду, була версія засудженого про його непричетність до вчинення підпалу магазину «Roshen», оскільки він не мав умислу на пошкодження майна, а хотів лише припинити неправомірні дії особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, та обґрунтовано визнана безпідставною, оскільки вона не узгоджується, суперечить та спростовується сукупністю наявних доказів у даному кримінальному провадженні, які належним чином досліджені та оцінених судом.
Так, наявні письмові докази у даному кримінальному провадженні, зміст яких детально відтворено у рішенні, у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 194 КК України.
За таких обставин колегія суддів уважає, що кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 194 КК України з огляду на обсяг висунутого обвинувачення та встановлених судами фактичних обставин є правильною.
Щодо наявності обставин для закриття кримінального провадження на підставі
п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України в частині засудження ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У свою чергу, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Згідно з ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи «поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стосовно доводів засудженого про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки його дії не були зумовлені мотивами явної неповаги до суспільства, колегія суддів зазначає таке.
Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності.
Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.
Отже, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Повертаючись до матеріалів даного кримінального провадження колегія суддів зауважує, що з встановлених у вироку судом першої інстанції фактичних обставин слідує, що засуджений та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, здійснили підпал зовнішнього фасаду магазину «Roshen», тим самим пошкодили чуже майно. При цьому хоча у вироку і зазначено, що вказані вище особи діяли з умислом спрямованим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, однак матеріали провадження не містять даних та у вироку не наведено які дії осіб грубо порушили громадський порядок та вказували на хуліганські мотив таких діянь. Отже, судом першої інстанції не встановлено посягань на громадський порядок чи моральність, а сам по собі факт вчинення протиправних дій у громадському місці не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння має істотне значення для його правової оцінки і в кожному конкретному випадку визначається виходячи місця, часу, тривалості, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного тощо.
Так, за встановлених обставин подій, убачається, що засуджений та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, під час вчинення протиправних дій, хоча і перебували в громадському місці у м. Києві на
просп. Оболонському 51-Б, однак динаміка їх дій, діяли злагоджено та швидко, у нічний час доби, за відсутності очевидців (свідків), не свідчить про порушення ними громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, їх дії були спрямовані на пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку пошкодження майна шляхом підпалу конкретно визначеного приміщення магазину, хоча і мало місце в громадському місці, однак, за умов його вчинення, посягало не на громадський порядок чи моральність, а саме на майно.
Зазначене вище дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність в діях засудженого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосували закон, який не підлягав застосуванню, і як результат дії засудженого були кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що кримінальне провадження в частині притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України потрібно закрити у зв`язку із відсутністю у вчинених діяннях засудженого складу зазначеного кримінального правопорушення.
Водночас колегія суддів, зауважує, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 було засуджено за вчинення двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194 та ч. 2 ст. 296 КК України, за сукупністю цих кримінальних правопорушень було визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці. Позбавлення волі на зазначений строк було призначено за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2
ст. 194 КК України, і як більш суворе покарання поглинуло інше менш суворе, що становили сукупність кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 70 КК України).
За результатами касаційного перегляду колегією суддів встановлено, що у цьому кримінальному провадженні мало місце неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 296 КК України у зв`язку з чим кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України з виключенням посилання судів на ч. 1 ст. 70 КК України під час призначення покарання засудженому за сукупністю кримінальних правопорушень.
При цьому колегія суддів констатує те, що обраний судами попередніх інстанцій вид та розмір покарання за ч. 2 ст. 194 КК України є достатнім, справедливим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки за результатами касаційного перегляду матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296 КК України, то колегія суддів вважає, що у частині кваліфікації вчиненого за ч. 2
ст. 296 КК України кримінальне провадження слід закрити на підставі п. 2 ч. 1
ст. 284 КПК України, що узгоджуються із п. 3 ч. 1 ст. 436 КПК України, яким передбачено право касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження.
У зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України вирок районного суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 в частині засудження за ч. 2
ст. 296 КК України підлягають скасуванню, а кримінальне провадження в цій частині відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - закриттю.
Касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 в частині засудження за ч. 2 ст. 296 КК України скасувати.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296 КК України закрити.
Виключити із вироку та ухвали посилання на призначення ОСОБА_7 покарання на підставі ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці.
У решті судові рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
