Єдиний державний реєстр судових рішень
20.01.2022 Справа № 756/5198/20
№ 1-кп/756/495/22
№ 756/5198/20
В И Р О К
іменем України
20 січня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Понінка Полонського району Хмельницької області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 20.02.2014 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; звільненого 04.10.2016 у зв`язку із відбуттям строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 296 КК України,
в с т а н о в и в:
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_7 , за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та перебувають на розгляді в іншому суді, виник умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, шляхом пошкодження чужого майна для вираження особистої зневаги до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві.
Так, 17 березня 2019 року, ОСОБА_7 , спільно із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та перебувають на розгляді в іншому суді, перебуваючи на АЗС «Народна», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 53, придбали легкозаймисту речовину, яку залили у заздалегідь підготовлену ємкість пластикову пляшку об`ємом 5 літрів та попрямували до магазину «Roshen», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б.
Того ж дня, близько 22 год. 50 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б, реалізуючи свій умисел, спрямований на грубе порушення громадського прядку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, ОСОБА_7 , спільно із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та перебувають на розгляді в іншому суді, за допомогою заздалегідь заготовленої легкозаймистої речовини, здійснили підпал зовнішнього фасаду магазину «Roshen», тим самим пошкодили чуже майно.
Після чого, ОСОБА_7 , спільно із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та перебувають на розгляді в іншому суді, з місця вчинення злочину зникли та у подальшому були затримані працівниками поліції.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, при цьому, наголосив, що не мав умислу на пошкодження майна та завдання шкоди людям.
Обвинувачений показав, що 17 березня 2019 року, у вечірній час, він разом із знайомим ОСОБА_8 ходили по Оболонському району м. Києва. ОСОБА_8 придбав на АЗС бензин, який було поміщено у пластикову пляшку та яким останній бажав підпалити агітаційний біл-борд. З метою перешкоджання діям ОСОБА_8 та унеможливлення нанесення тілесних ушкоджень стороннім особам, ОСОБА_7 постійно супроводжував останнього. Також, вони заходили до магазину, де придбали іграшковий водяний пістолет. Того ж дня, близько 23 год., перебуваючи поблизу магазину «Roshen», що за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б, ОСОБА_7 , впевнившись у відсутності сторонніх осіб, які б могли постраждати, перешкоджаючи намаганням ОСОБА_8 кинути пляшку з бензином у вітрину магазину «Roshen», забрав вказану пляшку, а її вміст вилив поблизу фасаду вказаного магазину та підпалив, тим самим унеможливив подальші намагання ОСОБА_8 на спричинення будь-якої шкоди.
Після дослідження відеозапису з місця події, а саме поблизу магазину «Roshen», ОСОБА_7 змінив показання та пояснив, що з іграшкового пістолету обливав фасад магазину «Roshen», однак у пістолеті була вода, а не бензин. Своїми діями він бажав лише змити бензин з фасаду магазину.
Так, згідно протоколу огляду місця події з фототаблицями від 17.03.2019, під час вказаної слідчої дії було оглянуто фасад магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_3 , та прилеглу до магазину територію. На фасаді магазину виявлено сліди підпалу та пошкодження, а на прилеглій території пляшку об`ємом 5 літрів. (том № 2 а.с. 34-49).
Відповідно до протоколу огляду предмету від 19.03.2019, під час вказаної слідчої дії було оглянуто чоловічу куртку синього кольору з білими та блакитними продовгуватими вставками по боках, а також пачку сірників. Вказані речі були вилучені у ОСОБА_7 19.03.2019 під час затримання та проведення особистого обшуку (т. 2 а.с. 61-64).
Як убачається із протоколу огляду предмету від 19.03.2019, під час вказаної слідчої дії було проведено огляд відеозапису з камери відеоспостереження, яка розміщена на території АЗС «Народна», що за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 53.
Безпосередньо у судовому засіданні було досліджено оптичний диск із вказаним відеозаписом.
Із відеозапису убачається наступне.
На АЗС приходить чоловік одягнений в головний убір, куртку та штани темного кольору передає працівнику АЗС пляшку, яку в подальшому отримує назад та залишає територію АЗС (том № 2 а.с. 77-81).
З протоколу огляду предмету від 19.03.2019 убачається, що під час вказаної слідчої дії було проведено огляд відеозапису з камери відеоспостереження поблизу магазину «Roshen», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б.
Безпосередньо у судовому засіданні було досліджено оптичний диск із вказаним відеозаписом.
Із відеозапису убачається наступне.
До приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б, підходять двоє чоловіків. Один з чоловіків одягнутий в головний убір, куртку та штани темного кольору («чоловік 1»), в руках тримає пляшку. Інший чоловік одягнутий в куртку з білими та блакитними продовгуватими вставками по боках («чоловік 2»), в руках тримає водяний пістолет. В подальшому, «чоловік 1» виливає вміст пляшки на фасад магазину, а «чоловік 2», на той же фасад, спрямовує численні струмині рідини в різні частини фасаду за допомогою водяного пістолета. Після цього, «чоловік 2» залишає водяний пістолет біля фасаду, а «чоловік 1» підпалює вилиту ними рідину та стається спалах полум`я, а вказані чоловіки залишають місце події (том № 2 а.с. 65-70).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 19.03.2019, вказаної дати ОСОБА_7 відтворив події підпалу фасаду магазину «Roshen», що мало місце 17.03.2019, близько 22 год. 50 хв., за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б.
Безпосередньо у судовому засіданні було досліджено оптичний диск із відеозаписами проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 .
Із відеозапису убачається наступне.
Слідчий експеримент проводиться старшою слідчою СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , на території АЗС «Народна», в магазині «Будинок іграшок», що в ТРЦ «Дрім Таун 2» та біля магазину «Roshen», за участі: ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_10 та двох понятих.
На території АЗС «Народна», ОСОБА_7 зазначив, що в момент покупки ОСОБА_8 бензину, він стояв неподалік від АЗС та чекав останнього.
В магазині «Будинок іграшок» ОСОБА_7 повідомив, що разом із ОСОБА_8 придбав водяний пістолет з метою його подальшого заправлення бензином.
Поблизу магазину «Roshen», ОСОБА_11 відтворив, яким чином він та ОСОБА_8 обливали бензином фасад магазину «Roshen» (том № 2 а.с. 56-60).
У судовому засіданні не було допитано ОСОБА_8 , оскільки вжитими прокурором заходами забезпечити прибуття останнього до суду не виявилось можливим, так як ОСОБА_8 протягом тривалого часу не проживає за останнім відомим місцем проживання.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд, дослідивши запропоновані учасниками докази, дійшов висновку, що вони, у відповідності до вимог ст. 85 КПК України, є належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що він не мав умислу на пошкодження майна, а хотів лише припинити неправомірні дії ОСОБА_8 , суд вважає такими, що суперечать дослідженим доказам.
Такі показання обвинуваченого спростовуються відомостями, що містяться: у протоколі проведення слідчого експерименту за його участі; у протоколі огляду місця події з фототаблицями від 17.03.2019 та у протоколі огляду предмету від 19.03.2019, яким було оглянуто відеозапис з камери відеоспостереження поблизу магазину «Roshen», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 51-Б.
При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_7 в частині перешкоджання ним ОСОБА_8 в підпалі магазину «Roshen», оскільки з відеозапису з камери відеоспостереження, навпаки убачаються активні дії ОСОБА_7 спрямовані саме на підпал, зокрема, нанесення ним бензину на фасад магазину за допомогою водяного пістолета.
Щодо посилань сторони захисту на недопустимість відеозаписів, які містяться на оптичних дисках, оскільки вони є копіями, а не оригіналами, суд зважає на наступне.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
При цьому, суд зважає, що долучені органом досудового розслідування до матеріалів провадження в якості доказів оптичні диски з відеозаписами обставин події були виготовлені у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів.
Записаний на оптичний диск носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.
Вищевказана позиція суду знаходить своє відображення, зокрема і у постанові Верховного Суду (справа № 751/6069/19; провадження: № 51-1704км20 від 10.09.2020).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відеозаписи, які записано на оптичні диски та які містяться в матеріалах кримінального провадження, є допустимими доказами.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сукупність доказів, які наведено вище, можна покласти в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_11 .
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_11 кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України, як такі, що виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Разом з тим, суд не може погодитись з такою кваліфікацією.
Так, згідно пунктів 9, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику в справах про хуліганство», вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК), слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян; спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.
Отже, Закон пов`язує кваліфікацію дій за ч. 4 ст. 296 КК України за ознакою застосування заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмету лише з фактом заподіяння вражаючою дією цього предмету тілесних ушкоджень, а також створення за його допомогою реальної загрози для життя чи здоров`я громадян.
Як установлено у судовому засіданні, жодній особі не було завдано тілесних ушкоджень під час підпалу легкозаймистою речовиною фасаду магазину «Roshen», а як убачається із відеозапису з місця події, поблизу місця підпалу не було громадян, яким би могла бути створена реальна загроза для життя чи здоров`я.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором не доведено, факт заподіяння тілесних ушкоджень будь-якій особі саме внаслідок підпалу легкозаймистою речовиною магазину, як і не доведено створення за допомогою легкозаймистої речовини загрози для життя чи здоров`я громадян.
Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_7 доведена саме у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та відповідно, перекваліфіковує дії останнього.
ОСОБА_7 , своїми умисними діями, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку, вчиненому групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України.
Крім того, дії ОСОБА_7 повинні бути кваліфіковані і за ч. 2 ст. 194 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразилися в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання.
Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, те, що обвинувачений офіційно не працює, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, оскільки це покарання необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для застосування щодо ОСОБА_7 статей 69, 75 КК України.
Враховуючи обраний вид покарання, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, приймаючи до уваги обставини, визначені пунктами 2, 3, 5 ст. 178 КПК України, вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити без зміни обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні судом не ухвалюється, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази з приводу наявності таких доказів та витрат. Цивільний позов не заявлено.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд
у х в а л и в:
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296; ч. 2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Строк відбуванняпокарання ОСОБА_7 рахувати змоменту взяттяпід варту,а самез 29жовтня 2021року.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим з моменту отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1
