УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 756/5198/20
провадження № 51-3980ск22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року щодо нього,
встановив:
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року
ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 296 КК України - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 194 КК України - на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу ОСОБА_4 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений не погоджується з вказаними судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог
п. 4 ч. 2 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному засуджений ОСОБА_4 зазначених вимог процесуального закону не дотримався.
Зокрема, засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підстави для скасування оскаржених судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень статей 412, 413 КПК України не наводить.
Натомість, засуджений заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається по суті на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім цього, засуджений ОСОБА_4 , оскаржуючи, в тому числі, ухвалу апеляційного суду, не наводить доводів на обґрунтування незаконності чи необґрунтованості вказаного судового рішення з урахуванням положень статей 412-414 КПК України.
Також засуджений не наводить обґрунтування вимоги про закриття кримінального провадження з огляду на положення статей 284, 440 КПК України у їх взаємозв`язку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року щодо нього залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
