Єдиний державний реєстр судових рішень
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 674/969/19
Провадження № 11-кп/4820/412/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10
представника потерпілих ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника адвоката ОСОБА_8 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року у кримінальному провадженні №12018240140000661, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2018 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Велика Кужелева Дунаєвецького району Хмельницької області, громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму, визнано винною у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, та
В С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Відповідно до вироку суду, 20 грудня 2018 року близько 18 год. ОСОБА_7 у кімнаті житлового будинку на АДРЕСА_1 , під час конфлікту та бійки з чоловіком ОСОБА_12 , скляною чашкою завдала декілька ударів по голові потерпілому, одним з яких розбила йому голову, побачила кров на голові чоловіка, налякалася та вибігла з будинку на вулицю поблизу господарства, де бійка продовжилась.
ОСОБА_7 , піднявшись з землі, побачила поруч дерев`яну биту, якою на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, зумовлених довготривалими неприязними відносинами, що склалися між подружжям під час їх спільного проживання, її моральне приниження та їх спільних дітей, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_12 , який на той час лежав на землі, умисно, з метою заподіяння смерті, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та свідомо передбачаючи і бажаючи настання негативних наслідків у вигляді смерті іншої людини, завдала ОСОБА_12 не менше п`яти ударів в голову, де знаходяться життєво-важливі органи людини, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження у вигляді:
- відкритої проникаючої черепно-мозкової травми у вигляді вдавленого багатофрагментарного перелому в ділянці лобної, скроневої, тім`яної та потиличної кісток зліва з розповсюдженням лінійної тріщини на потиличну кістку в поперечному напрямку та з багатофрагментарним переломом піраміди лівої скроневої кістки з переходом лінії перелому на турецьке сідло, багатофрагментарного перелому стінок лівої очниці з переходом на ліву виличну кістку, з переломом кісток носа, багатофрагментарного перелому потиличної кістки по середній лінії в нижній частині, забою речовини головного мозку та мозочку, крововиливів під м`якими мозковими оболонками в лобно-скронево-тім`яній ділянці зліва, лобно-скроневій ділянці справа та в ділянці мозочку, з раною та крововиливом на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в лобно-скроневій ділянці зліва з розповсюдженням на потиличну ділянку зліва, ранами в зовнішньому куті лівого ока, в лобній ділянці зліва та справа, в ділянці нижньої третини лівої вушної мушлі, в тім`яній ділянці по середній лінії, в потиличній ділянці зліва, синцем в ділянці повік лівого ока з розповсюдженням на лобну, скроневу ділянки та ліву вушну мушлю, синцем в лобній ділянці справа, крововиливами на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в тім`яній ділянці по середній лінії та в потиличній ділянці справа, що в сукупності ускладнились набряком головного мозку, який і явився безпосередньою причиною смерті, ОСОБА_13 помер на місці події, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке було небезпечним для життя в момент заподіяння та спричинило настання смерті, в даному випадку має прямий причинний зв`язок із настанням смерті.
- рана із синцем по тильній поверхні проксимальної фаланги 3 пальця лівої кисті в сукупності має ознаки легкого тілесного ушкодження, яке в живої людини спричиняють короткочасний розлад здоров`я від 7 до 21 дня, в даному випадку не мають причинного зв`язку із настанням смерті.
- синець та садна по внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині, синці по зовнішній поверхні лівого плеча в нижній третині, по задній поверхні лівого передпліччя у верхній третині, садна по задній поверхні правого ліктьового суглобу та в проекції правої лопатки в сукупності і кожне окремо мають ознаки легкого тілесного ушкодження, яке в живої людини мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів, в даному випадку не має причинного зв`язку із настанням смерті.
ОСОБА_7 з метою приховання слідів вбивства та уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, із старшим сином ОСОБА_14 , на автомобілі марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т4», державний номерний знак НОМЕР_1 , вивезла труп ОСОБА_12 всередину лісосмуги біля автомобільної дороги в напрямку смт Нова-Ушиця та с. Струга Новоушицького району, де прикидала листям та гіллям дерев.
Надалі, знищила сліди вчиненого злочину, спалила знаряддя злочину (биту), приховала сліди крові на місці події, зімітувала зникнення безвісти свого чоловіка, повідомила неправдиву інформацію про його зникнення батькам ОСОБА_12 та працівникам поліції.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинила вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України.
Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року ОСОБА_7 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, та їй призначено покарання у виді позбавлення волі строком на дев`ять років шість місяців.
Строк покарання ОСОБА_7 відраховано з 20 січня 2022 року, зараховано їй у строк відбуття покарання час її знаходження під вартою з 15 січня 2019 року по 19 січня 2022 року в розрахунку згідно вимог ч.5 ст.72 КК України один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.
Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 тисяч гривень задоволено.
Судом вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 02 червня 2022 року апеляційній скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника адвоката ОСОБА_8 задовольнив частково, вирок суду першої інстанції змінив в частині призначення покарання та призначив ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 115 КК України у виді семи років позбавлення волі, в іншій частині залишив вирок без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року задоволено, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційного суду зазначила, якщо під час нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції не встановить інших обставин, які можуть вплинути на вирішення питання про призначення покарання, то призначене ОСОБА_15 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1ст. 115 КК України, слід уважати необґрунтованим.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просила вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року змінити в частині покарання.
Зазначала, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та особі обвинуваченої.
Зауважувала, що судом не взято до уваги неправомірну поведінку потерпілого, яка й стала причиною вчинення нею злочину.
Стверджувала, що покарання застосоване до неї не виходить за межі встановлені відповідною статтею закону, але є явно несправедливим через суворість.
Наголошувала на тому, що свою вину в даному кримінальному правопорушенні визнала повністю та щиро розкаюється.
Зазначала, що судом не взято до уваги та не визнано пом`якшуючими обставинами те, що у неї на утриманні є неповнолітня дитина, її з`явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину.
Враховуючи викладене, просила призначити їй мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.115 КК України, або застосувати ст.69 КК України, а також зменшити суму задоволеного в повному обсязі цивільного позову потерпілого.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просив вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченій ОСОБА_7 більш м`яке покарання.
Вважав, що розгляд даного кримінального провадження судом першої інстанції проводився упереджено та без урахування всіх обставин, які мали б бути враховані судом при ухваленні рішення.
Зазначав, що після закінчення судового слідства стороною захисту та самою обвинуваченою були заявлені клопотання про необхідність відкладення судового розгляду з метою підготовки до дачі показань та до судових дебатів.
Однак, судом було відмовлено в задоволені цілком законного клопотання. Указане порушення відповідно до положень ч.1 ст.412 КПК є істотним, що згідно з приписами п.1 ч.1 ст.438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення.
Окрім того, при ухваленні вироку місцевим судом не враховані ті факти, що обвинувачена ОСОБА_7 систематично піддавалась побиттю та знущанню своїм чоловіком ОСОБА_12 .
Ці факти були підтверджені свідками у судових засіданнях та про такі факти зазначав прокурор під час розгляду справи.
Зауважував, що місцевий суд знехтував думкою державного обвинувача прокурора, яка під час судових дебатів просила суд призначити мінімальне покарання, а саме 7 років позбавлення волі. При цьому доводила, що саме такої міри покарання буде достатньо.
Також поза увагою суду залишились пом`якшуючі обставини: повне визнання вини, співпраця з органами досудового розслідування, активне сприяння розслідуванню справи, позитивні характеристики ОСОБА_7 .
Відповідно до ст.69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Таким чином, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого стало наслідком того, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, що тягне за собою зміну вироку, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню (п.1 ст.408 КПК України), тобто ст.69 КК України.
Отже, на думку захисту, місцевий суд необґрунтовано не застосував до обвинуваченої ОСОБА_7 ст.69 КК України, не навів підстав, які б свідчили про неможливість її застосування, та не зазначив жодної обставини, що пом`якшує вину ОСОБА_7 , які були зазначені в обвинувальному акті та під час дебатів прокурором.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі, застосувати вимоги ст.69 КК України.
Обвинувачена також показала, що перебувала у шлюбі 19 років, від шлюбу мала трьох дітей, один син помер. З приводу конфліктів у сім`ї та домашнього насильства нікуди не зверталася, заяв до поліції не писала, до лікарні з приводу тілесних ушкоджень не зверталася.
Потерпілі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та їх представник просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг, вважали вирок суду законним та обґрунтованим.
Потерпілі показали, що конфлікт між їх сином та невісткою стався за гроші, підтвердили, що билися їх син та невістка за три дні до вбивства, до цього не бачили синяків у невістки.
Прокурор у судовому засіданні просила апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_15 та її захисника адвоката ОСОБА_8 задовольнити, вважала можливим зменшити призначене судом обвинуваченій ОСОБА_15 покарання, вважала, що вбивство вчинене через довготривалі неприязні відносини, що склалися між подружжям під час їх спільного проживання, обвинувачена показувала, що коли вбивала чоловіка, він спитав за що, вона відповіла за ОСОБА_18 (сина, який помер).
Заслухавши суддю-доповідача, учасників кримінального провадження з приводу апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку в частині доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, наведених у вироку, правильність кваліфікації її дій за частиною 1 статті 1115 КК України, у поданій апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог частини 1 статті 404 КПК України, вирок у цій частині не перевірявся.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_15 та її захисник ставлять питання про суворість призначеного покарання, просять вирок змінити та призначити ОСОБА_15 покарання за ч.1 ст.115 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України.
Колегія суддів не може погодитися з вказаними апеляційними доводами сторони захисту та вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, його виду та розміру, керувався положеннями статей 50, 65-67 КК України, роз`ясненнями, що містяться у п.1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, з наступними змінами, та належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також конкретні обставини його вчинення, його наслідки, інформацію про особу обвинуваченої, обставини, які пом`якшують покарання, обставин, що обтяжують покарання не встановлено, що в сукупності послужило підставою до прийняття судом рішення про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 115 КК України у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі. Призначене судом покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження у майбутньому нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покаранняв межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Призначення покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Колегія суддів уважає, що при призначенні покаранняобвинуваченій ОСОБА_7 вказані вимоги кримінального закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі, а висновки суду належним чином вмотивовані.
Так, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, його виду та розміру, суд першої інстанції врахував, що обвинувачена ОСОБА_7 скоїла умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, дані про особу ОСОБА_7 , яка є не судимою, офіційно до затримання працювала кухаром в ЗОШ І-ІІІ ступенів, стан її здоров`я, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, думку потерпілих, визнавши обставинами, що пом`якшують покарання щире каяття, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд першої інстанції на підставі зібраних і перевірених у судовому порядку доказів дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 115 КК України, та призначив обвинуваченій відповідне покарання, визнавши неспроможними доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_15 були викликані протиправною поведінкою її чоловіка ОСОБА_19 , який систематично вчиняв домашнє насильство стосовно обвинуваченої та їхніх дітей.
Суд першої інстанції вважав, щовчинення злочину не було викликано протиправною поведінкою загиблого, оскільки відсутні будь-які докази того, що він був конфліктною людиною, сторона обвинувачення та сторона захисту не надали доказів та свідків вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_19 .
Захисник та обвинувачена в апеляційних скаргах не погодились із вказаним вироком суду, посилаючись на те, що дії ОСОБА_7 були викликані протиправною поведінкою чоловіка, який систематично вчиняв домашнє насильство по відношенню до обвинуваченої та їх дітей, роками знущався з обвинуваченої та її дітей, бив їх, ображав словесно, що на думку сторони захисту доводиться показаннями свідків ОСОБА_20 , яка є матір`ю обвинуваченої та ОСОБА_14 , сина обвинуваченої та померлого, а також показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_15 .
Колегія суддів вказані доводи апелянтів вважає неспроможними з огляду на наступне.
В матеріалах кримінального провадження, які були ретельно перевірені колегією суддів, будь-яких доказів, про те, що потерпілий був конфліктною людиною, сторона обвинувачення та сторона захисту не надали.
Дійсно, свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що обвинувачена є її дочкою, за життя з ОСОБА_12 дочка постійно скаржилась на бійки та сварки між ними, померлий постійно бив дочку, приїздили батьки потерпілого, але результатів це не давало.
Між тим, дані покази спростовуються потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також свідком ОСОБА_21 .
Так, потерпілий ОСОБА_9 суду показав, що померлий ОСОБА_12 був його сином, 18.12.20218 року стало відомо про сварку та бійку між сином та обвинуваченою, причини даного конфлікту йому не були відомі. Близько 24 год. він приїхав до сина, на обличчі сина були пошкодження, а в обвинуваченої на обличчі синець. Син на його запитання повідомив, що між ними відбулась бійка, а внук ОСОБА_22 повідомив, що мати сварилась з батьком та вдарила його, а той теж вдарив маму. До 19.12.2018 року про конфлікти між сином та обвинуваченою, йому нічого не було відомо, тілесних ушкоджень після 20 грудня і до похорон сина в обвинуваченої не бачив.
Також потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні дала аналогічні покази, що їй відомо тільки про конфлікт перед 20.12.2018 року, разом з чоловіком їздили до сина на прохання старшого онука, який повідомив, що батьки сваряться. Коли приїхали, невістка повідомила, що сварилась з сином і вона розбила сину губу, на обличчі обвинуваченої також був синець. До вказаної події про конфлікти між сином і невісткою їй відомо не було.
Крім того, свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що загиблий був його братом, про конфлікт між братом та обвинувачено 19.12.2018 року йому відомо зі слів обвинуваченої. Ввечері разом з батьком на його прохання приїздив до старшого брата. Брат знаходився з обвинуваченою в кімнаті, в нього була розбита губа, а в обвинуваченої синець на обличчі.
Стосовно показів свідка ОСОБА_14 , який є сином обвинуваченої та померлого, то в суді він давав покази стосовно вбивства батька та обставин, що передували вбивству.
Як суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду, обвинувачена підтвердила, що за 19 років спільного життя з чоловіком жодного разу не зверталася до поліції з приводу протиправної поведінки чоловіка по відношенню до неї та їх дітей, а також до лікарні з приводу побиття.
Також жодним доказом не підтверджено наявності у обвинуваченої тілесних ушкоджень, спричинених її чоловіком ОСОБА_19 в ході сварки 20.12.2018, натомість потерпілий ОСОБА_9 показав, що тілесних ушкоджень після 20 грудня 2018 і до похорон сина в обвинуваченої він не бачив, окрім цього, згідно висновкусудово-медичноїекспертизи №73від 23.01.2019року у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено (т.3 а/п 227-228).
Таким чином, колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду не знайшли підтвердження доводи сторони захисту про протиправну поведінку ОСОБА_19 - чоловіка обвинуваченої, який систематично вчиняв домашнє насильство по відношенню до обвинуваченої та їх дітей, роками знущався з обвинуваченої та її дітей, бив їх, ображав словесно, ці доводи спростовуються показами потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які наполягали, що до 19.12.2018 року про конфлікти між сином та обвинуваченою, їм нічого не було відомо, крім того, як потерпілі, так і свідок ОСОБА_21 показали, що після конфлікту напередодні вбивства ОСОБА_19 , обвинувачена билась з чоловіком, ушкодження були як у обвинуваченої, так і у ОСОБА_19 , при цьому зі слів ОСОБА_14 їм відомо, що обвинувачена сварилась з їх сином ОСОБА_19 та вдарила його, а той теж її вдарив, тобто сварка та бійка була обоюдною.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчинення злочину не було викликано протиправною поведінкою ОСОБА_19 , оскільки відсутні будь-які докази, що він був конфліктною людиною, сторона обвинувачення та сторона захисту не надали доказів та свідків систематичного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_12 , настання смерті останнього охоплювалось умислом ОСОБА_7 , адже будь-якої медичної допомоги потерпілому після спричинених тілесного ушкодження вона не надала, діяла холоднокровно та усвідомлено, намагаючись приховати сліди вчиненого злочину, знищила знаряддя злочину, заховала труп чоловіка та інсценувала його зникнення, тривалий час не повідомляла правоохоронні органи про скоєний нею злочин, залучила до вказаного сина. Викладене свідчить про жорстокість обвинуваченої, що обвинувачена свідомо бажала смерті потерпілого, а тому її дії містять ознаки саме умисного вбивства.
Крім того, колегія суддів вважає, що поведінка обвинуваченої відразу після вчинення злочину, яка вжила заходів для приховування слідів вчиненого злочину, знищила знаряддя злочину, заховала труп чоловіка та інсценувала його зникнення, тривалий час не повідомляла правоохоронні органи про скоєний нею злочин, спростовує доводи обвинуваченої про її перебування в стані сильного душевного хвилювання та не бажання вчинити вбивство чоловіка.
Обвинувачена ОСОБА_7 своїми умисними діями позбавила свого чоловіка - ОСОБА_12 життя, тобто посягнула на невід`ємне природне право людини, яке охороняється і захищається державою. Відповідно до ст. 3 та ст. 27 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Цими найважливішими конституційними нормами ОСОБА_7 знехтувала.
Враховуючи наведене та суспільну небезпеку протиправного діяння, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, враховуючи данні про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , визнані судом першої інстанції обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої і перевиховання можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та призначив покарання за вчинений нею особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.1 ст.115 КК України, що, на переконання колегії суддів, відповідно до вимог ст.65 КК України, є необхідним й достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки, покарання, на підставі положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченої та захисника, щодо призначення ОСОБА_15 покарання за ч.1 ст.115 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України,апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
За змістом частини 1 статті 69 КК України рішення про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, суд може прийняти лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403, 405, 407, 408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей66та69 ККУкраїни та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходитьза межі,встановлені відповідноюстаттею(частиноюстатті) закону України про кримінальну відповідальність, але засвоїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідноїсанкції статті(частинистатті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положення ст.69ККУкраїни лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Суд, застосовуючи положення ст.69КК України при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного суду, викладеної постанові від 03.02.2021, у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20, відповідно до якої частина 1статті 69 ККУкраїни надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто такі обставини або сукупність обставин мають одночасно відповідають двом умовам: вони визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2статті 66 КК та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Крім того, таке рішення приймається не тільки за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, як помилково вважає сторона захисту, а й з обґрунтуванням яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням конкретних обставин вчиненого злочину та даних про особу винного.
Встановлені обставини дають підстави колегії суддів вважати, що призначення ОСОБА_7 покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої у санкції частини 1 статті 115 КК України не сприятиме виправленню обвинуваченої, а також може створити у обвинуваченої та інших осіб схильність до вчинення аналогічних злочинів, хибне уявлення про безкарність за вчинення злочинів, і не буде запобігати вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Посилання обвинуваченої ОСОБА_7 на те, що судом не взято до уваги та не визнано пом`якшуючими обставинами те, що у неї на утриманні є неповнолітня дитина, її з`явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки обставини щодо наявності в неї неповнолітньої дитини, на момент вчинення злочину існували та не зупинили обвинувачену ОСОБА_7 від скоєння умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини.
Щодо зізнання та активного сприяння розкриттю злочину, то такі обставини не підтверджуються матеріалами провадження, оскільки матеріали провадження містять відомості щодо заперечення обвинуваченої власної причетності до смерті потерпілого та повідомлення працівникам поліції про інші обставини події, обвинувачена намагалась ввести в оману працівників поліції та батьків потерпілого про, те, що її чоловік ОСОБА_12 зник безвісти, що з часом виявилось недостовірним, приховувала вчинений злочин та його сліди, а зізналася та надала визнавальні показання після проведеного в неї працівниками поліції обшуку, в ході якого виявлено сліди злочину.
Таким чином, зважаючи на обставини справи, враховуючи зазначені вище факти, характеристику особи обвинуваченої ОСОБА_7 , колегія суддів вважає обране судом першої інстанції обвинуваченій покараннянеобхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, а тому підстав вважати призначене покарання несправедливим через його суворість та пом`якшення цьогопокарання,із застосуванням положень ч.1 ст. 69КК України, про що ставиться питання в апеляційних скаргах, не вбачає.
Стосовно апеляційних доводів про зменшення суми задоволеного в повному обсязі цивільного позову потерпілого, то колегія суддів не може з ними погодитися.
Відповідно довимог статті 128КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно до вимог ст. 129, 374 КПК України та роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, з наступними змінами, постановляючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє в ньому.
У мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
При цьому, приймаючи рішення з цього питання на ґрунті ретельно досліджених законних підстав та розміру заявленого цивільного позову, суд має керуватися відповідним матеріальним законом.
Згідно з частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2ст. 23 ЦК Україниморальна шкода, окрім іншого, може полягати в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Із законодавчого визначення слідує, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Позивач ОСОБА_9 , який є батьком загиблого ОСОБА_19 заявив цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., обґрунтовуючи тим, що він є особою похилого віку, син надавав підтримку, моральну шкоду не можливо аналізувати в психофізіологічному стані, оцінити не можливо втрати сина, відповідачка достовірно знала про смерть ОСОБА_12 , якого вбила, імітувала його зникнення, він вимушений був організовувати пошуки та шукати сина, внаслідок цього злочину він втратив сина та онуків, оскільки останні допомагали обвинуваченій приховати сліди злочину, не розказали йому правди про смерть їх батька.
Цивільний відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги позивача фактично визнала повністю, не заперечує проти їх задоволення, однак зауважила, що позивач забрав у неї сільськогосподарську техніку та автомобілі.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру відшкодування за цивільним позовом потерпілого цивільного позивача ОСОБА_9 , виходив з доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченої потерпілому заподіяно моральну шкоду, оскільки він переніс сильні душевні страждання, що також значно змінило звичний спосіб його життя та потребує додаткових зусиль для його влаштування, втрата потерпілим близької людини має безтерміновий та не відновлюваний характер, а факт смерті за вищевказаних обставин викликає особливі глибокі та болісні страждання, які природні для втрати близького родича, з урахуванням ступеню вини обвинуваченої, наслідків, що настали, понесених потерпілим ОСОБА_9 моральних страждань, суті та меж заявлених позовних вимог, характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про стягнення з обвинуваченої на користьцивільного позивача ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн., вважаючи зазначену суму за своїм розміром адекватною спричиненій шкоді, яка компенсує понесені моральні втрати.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до вимог діючого законодавства задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та обґрунтовано стягнуто з обвинуваченої на його користь моральну шкоду в розмірі 500 тисяч грн., враховуючи, що в результаті дій ОСОБА_7 потерпілий втратив близьку людину свого сина, у зв`язку з чим йому завдані моральні страждання, які важко оцінити в грошовому еквіваленті, тому зазначений розмір моральної шкоди, заявлений потерпілим є обґрунтованим, співрозмірним та відповідає тим душевним стражданням, які були йому заподіяні протиправними діями обвинуваченої.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника адвоката ОСОБА_8 . Судом першої інстанції матеріальний закон застосований правильно, винесено законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні вироку не встановлено, апеляційних підстав для зміни вироку суду першої інстанції та призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.115 України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.1115 КК України, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
