Єдиний державний реєстр судових рішень
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 674/969/19
Провадження № 11-кп/4820/386/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Хмельницькомута врежимі відеоконференціїкримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань за №12018240140000661 від 26 грудня 2018 року, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , громадянка України, з середньою освітою, працює кухарем ЗОШ І-ІІІ ступенів села Велика Кужелева, не має судимостей,
визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років 6 (шість) місяців.
Строк покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 20 січня 2022 року, зараховано їй у строк відбуття покарання час її знаходження під вартою з 15 січня 2019 року по 19 січня 2022 року в розрахунку згідно вимог ч.5 ст.72 КК України один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.
Позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн задоволено.
Судом вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
За вироком суду, 20 грудня 2018 року близько 18 год ОСОБА_6 у кімнаті житлового будинку на АДРЕСА_1 , під час конфлікту та бійки з чоловіком ОСОБА_11 , скляною чашкою завдала декілька ударів по голові потерпілому, одним з яких розбила йому голову, побачила кров на голові чоловіка, налякалася та вибігла з будинку на вулицю поблизу господарства, де бійка продовжилась.
ОСОБА_6 , піднявшись з землі, побачила поруч дерев`яну биту, якою на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, зумовлених довготривалими неприязними відносинами, що склалися між подружжям під час їх спільного проживання, її моральне приниження та їх спільних дітей, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_11 , який на той час лежав на землі, умисно, з метою заподіяння смерті, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та свідомо передбачаючи і бажаючи настання негативних наслідків у вигляді смерті іншої людини, завдала ОСОБА_11 не менше п`яти ударів в голову, де знаходяться життєво-важливі органи людини, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження у вигляді:
- відкритої проникаючої черепно-мозкової травми у вигляді вдавленого багатофрагментарного перелому в ділянці лобної, скроневої, тім`яної та потиличної кісток зліва з розповсюдженням лінійної тріщини на потиличну кістку в поперечному напрямку та з багатофрагментарним переломом піраміди лівої скроневої кістки з переходом лінії перелому на турецьке сідло, багатофрагментарного перелому стінок лівої очниці з переходом на ліву виличну кістку, з переломом кісток носа, багатофрагментарного перелому потиличної кістки по середній лінії в нижній частині, забою речовини головного мозку та мозочку, крововиливів під м`якими мозковими оболонками в лобно-скронево-тім`яній ділянці зліва, лобно-скроневій ділянці справа та в ділянці мозочку, з раною та крововиливом на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в лобно-скроневій ділянці зліва з розповсюдженням на потиличну ділянку зліва, ранами в зовнішньому куті лівого ока, в лобній ділянці зліва та справа, в ділянці нижньої третини лівої вушної мушлі, в тім`яній ділянці по середній лінії, в потиличній ділянці зліва, синцем в ділянці повік лівого ока з розповсюдженням на лобну, скроневу ділянки та ліву вушну мушлю, синцем в лобній ділянці справа, крововиливами на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в тім`яній ділянці по середній лінії та в потиличній ділянці справа, що в сукупності ускладнились набряком головного мозку, який і явився безпосередньою причиною смерті, ОСОБА_12 помер на місці події, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке було небезпечним для життя в момент заподіяння та спричинило настання смерті, в даному випадку має прямий причинний зв`язок із настанням смерті.
- рана із синцем по тильній поверхні проксимальної фаланги 3 пальця лівої кисті в сукупності має ознаки легкого тілесного ушкодження, яке в живої людини спричиняють короткочасний розлад здоров`я від 7 до 21 дня, в даному випадку не мають причинного зв`язку із настанням смерті.
- синець та садна по внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині, синці по зовнішній поверхні лівого плеча в нижній третині, по задній поверхні лівого передпліччя у верхній третині, садна по задній поверхні правого ліктьового суглобу та в проекції правої лопатки в сукупності і кожне окремо мають ознаки легкого тілесного ушкодження, яке в живої людини мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів, в даному випадку не має причинного зв`язку із настанням смерті.
ОСОБА_6 з метою приховання слідів вбивства та уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, із старшим сином ОСОБА_13 на автомобілі марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т4», державний номерний знак НОМЕР_1 , вивезла труп ОСОБА_11 всередину лісосмуги біля автомобільної дороги в напрямку смт Нова-Ушиця та с. Струга Новоушицького району, де прикидала листям та гіллям дерев. Надалі, знищила сліди вчиненого злочину, спалила знаряддя злочину (биту), приховала сліди крові на місці події, зімітувала зникнення безвісти свого чоловіка, повідомила неправдиву інформацію про його зникнення батькам ОСОБА_11 та працівникам поліції.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просила вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року змінити в частині покарання.
Зазначала, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та особі обвинуваченої.
Зауважувала, що судом не взято до уваги неправомірну поведінку потерпілого, яка й стала причиною вчинення нею злочину.
Стверджувала, що покарання, застосоване до неї, не виходить за межі встановлені відповідною статтею закону, але є явно несправедливим через суворість.
Наголошувала на тому, що свою вину в даному кримінальному правопорушенні визнала повністю та щиро розкаюється.
Зазначала, що судом не взято до уваги та не визнано пом`якшуючими обставинами те, що у неї на утриманні є неповнолітня дитина, її з`явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину.
Ураховуючи викладене, просила призначити їй мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.115 КК України, або застосувати ст.69 КК України, а також зменшити суму задоволеного в повному обсязі цивільного позову потерпілого.
В апеляційнійскарзі захисникобвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просив вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченій ОСОБА_6 більш м`яке покарання.
Уважав, що розгляд даного кримінального провадження судом першої інстанції проводився упереджено та без урахування всіх обставин, які мали б бути враховані судом при ухваленні рішення.
Зазначав, що після закінчення судового слідства стороною захисту та самою обвинуваченою були заявлені клопотання про необхідність відкладення судового розгляду з метою підготовки до дачі показань та до судових дебатів.
Однак, судом було відмовлено в задоволені цілком законного клопотання. Указане порушення відповідно до положень ч.1 ст.412 КПК є істотним, що згідно з приписами п.1 ч.1 ст.438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення.
Окрім того, при ухваленні вироку місцевим судом не враховані ті факти, що обвинувачена ОСОБА_6 систематично піддавалась побиттю та знущанню своїм чоловіком ОСОБА_11 .
Ці факти були підтверджені свідками у судових засіданнях та про такі факти зазначав прокурор під час розгляду справи.
Зауважував, що місцевий суд знехтував думкою державного обвинувача прокурора, яка під час судових дебатів просила суд призначити мінімальне покарання, а саме 7 років позбавлення волі. При цьому доводила, що саме такої міри покарання буде достатньо.
Також поза увагою суду залишились пом`якшуючі обставини: повне визнання вини, співпраця з органами досудового розслідування, активне сприяння розслідуванню справи, позитивні характеристики ОСОБА_6 .
Відповідно до ст.69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Таким чином, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого стало наслідком того, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, що тягне за собою зміну вироку, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню (п.1 ст.408 КПК України), тобто ст.69 КК України.
Отже, на думку захисту, місцевий суд необґрунтовано не застосував до обвинуваченої ОСОБА_6 ст.69 КК України, не навів підстав, які б свідчили про неможливість її застосування, та не зазначив жодної обставини, що пом`якшує вину ОСОБА_6 , які були зазначені в обвинувальному акті та під час дебатів прокурором.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційних скарг; обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 на підтримання доводів обох апеляційних скарг з викладених у них мотивів; думку прокурора ОСОБА_5 ; заперечення потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх представника адвоката ОСОБА_10 проти апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судове слідство в частині допиту обвинуваченої та потерпілих, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Обвинуваченою ОСОБА_6 та її захисником адвокатом ОСОБА_7 не оспорюються доведеність вини обвинуваченої та правильність кваліфікації її дій.
Відтак, вирок суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
На переконання колегії суддів, доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.ст.50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд першої інстанції врахував обставину, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання щире каяття та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_6 .
Судом першої інстанції належно враховано обставини справи і відомості про особу ОСОБА_6 , яка є не судима, офіційно до затримання працювала кухаром в ЗОШ І-ІІІ ступенів, стан її здоров`я, вчинила особливо тяжкий злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України.
За місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Беручи до уваги особу обвинуваченої, яка вину у вчиненому злочині визнала, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання за вчинений злочин, у виді позбавлення волі.
Визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Визначений судом першої інстанції обвинуваченій ОСОБА_6 вид та розмір покарання в повному обсязі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції повною мірою не досліджені усі відомості, які характеризують обвинувачену в достатньому об`ємі, її ставлення до вчиненого та надання відповідного обґрунтування своїм діям, не враховано неправомірної поведінки потерпілого ОСОБА_11 (провокування).
Судом першої інстанції не надано вмотивованої оцінки вказаним обставинам.
Відповідно до приписів ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог чинного законодавства, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за дане кримінальне правопорушення, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст.69КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
Проте, обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_14 кримінального правопорушення та були б передумовою для застосування щодо неї положень ст.69 КК України, судом першої інстанції, а відтак і апеляційним судом, не було встановлено.
Згідно даних кримінального провадження та поданих апеляційних скарг об`єктивно відсутні інші обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом`якшують покарання, а твердження обвинуваченої та її захсиника щодо неналежного їх врахування повністю спростовуються висновками суду, зазначеними в оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовано вид покарання.
Не встановила їх і колегія суддів апеляційного суду при перегляді вироку суду.
Матеріали провадження містять відомості щодо заперечення обвинуваченої власної причетності до смерті потерпілого та повідомлення працівникам поліції про інші обставини події.
Не беруться до уваги твердження сторони захисту про співпрацю обвинуваченої ОСОБА_6 з органами досудового розслідування та активного сприяння розслідування справи через те, що остання приховувала вчинений злочин та його сліди, а визнавальні показання надала після проведеного в неї працівниками поліції обшуку.
Тому колегія суддів, не вбачає підстави для застосування ст.69 КК України.
Однак, призначене покарання у конкретному випадку є надмірним за своїм розміром.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст.414 КПК України означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Істотна диспропорція, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Так, вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченій ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд першої інстанції неповно врахував: конкретні обставини його вчинення; особу обвинуваченої; висновки, які вона зробила для себе після події.
З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі строком 9 років 6 місяців.
Зокрема, колегія суддів надає належну оцінку показанням самої обвинуваченої, яка вину в умисному вбивстві визнала і пояснила, що не хотіла вбивати свого чоловіка та не мала наміру спричиняти йому тілесні ушкодження.
Це вбивство зумовлене також і протиправною поведінкою ОСОБА_11 , який як встановлено у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, роками знущався з ОСОБА_6 та її дітей, бив їх, обзивав.
Ці факти було підтверджено свідками у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_15 , ОСОБА_13 .
Апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції призначив обвинуваченій покарання в межах санкції статті кримінального закону, за якою обвинувачена визнана винною, яке можна вважати таким, що є суворим, про що стверджує обвинувачена та її захисник, оскільки вироком суду обвинуваченій призначено покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі, тоді як за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України суд вправі був призначити покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років позбавленням волі.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченій ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання не відповідає положенням ст.ст.50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і не буде необхідним для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому апеляційний суд вбачає підстави вважати, що призначене покарання є несправедливим через його суворість.
Зазначені вище обставини відносно особи обвинуваченої у сукупності із особливою тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та непоправними наслідками вчиненого безумовно свідчать про суспільну небезпечність ОСОБА_14 і дають підстави для покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства.
Колегія суддів зауважує, що охорона життя людини є важливим завданням, виконання якого значною мірою залежить від правильного застосовування кримінального закону.
Особа, яка вчинила злочин проти життя та здоров`я іншої особи, повинна нести справедливе покарання.
Обставини, на які посилається обвинувачена ОСОБА_14 , як на підстави для пом`якшення розміру покарання, беруться судом до уваги та визнаються домашнім насильством щодо неї з боку її чоловіка.
При цьому апеляційний суд убачає можливість призначення ОСОБА_14 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією кримінального правопорушення.
Отже, всі обставини, вказані в апеляційних скаргах обвинуваченої та її захисника, були ретельно вивчені колегією суддів та піддані аналізу при вирішенні питання про міру покарання, яку слід призначити обвинуваченій ОСОБА_14 .
При цьому, наявність пом`якшуючої покарання обставини, щирого каяття ОСОБА_14 , дає можливість призначення обвинуваченій покарання у мінімальній межі, встановленої санкцією ч.1 ст.115 КК України.
Додатково з приводу наведених доводів обвинуваченої та її захисника в своїх апеляційних скаргах, слід зазначити, що на переконання колегії суддів, вони не є достатньо переконливими для висновку про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та можливістю призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленою наведеною нормою.
Отже, підстав для застосування відносно ОСОБА_6 положень ст.69 КК України апеляційною інстанцією не встановлено, що обумовлює визнання доводів обвинуваченої та сторони захисту як неспроможних.
Строк покарання ОСОБА_6 у вигляді позбавлення волі слід зменшити, що буде відповідати принципам співмірності та індивідуалізації, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання буде призначене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення не має.
Відповідно до ч.5 ст.128, ч.1 ст.129КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, та із застосуванням норм ЦПК України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 1 ст.61КПК України визначено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.
За змістом ст.62КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Про вчинене обвинувачена ОСОБА_6 шкодує, просила вибачення в потерпілих, в процесі апеляційного розгляду додатково відшкодувала кошти у розмірі 10000 грн.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).
Тому, враховуючи протиправні дії ОСОБА_6 , які полягають у заподіяні ОСОБА_8 моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях потерпілого, пов`язаних із смертю його сина ОСОБА_11 позовні вимоги задоволено обґрунтовано.
Вказані вище події повністю змінили звичайний спосіб та умови життя ОСОБА_8 та його сім`ї.
Тому, вирішуючи питання щодо цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь моральних переживань та страждань ОСОБА_8 , що факт спричинення цієї шкоди підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Згідно з п.1 ч.1 ст.408КПК України однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни вироку місцевого суду.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінити.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.115 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення їй її копії.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
