ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" травня 2023 р. Справа №926/3347/22
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
при секретарі судових засідань Гавриляк І.В.
за участю представників:
від позивача: Сивик А.П. (довіреність за № 03/01-7 від 03.01.2023)
від відповідача: Чорна Г.Б. (положення про юридичний відділ ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", посадова інструкція начальника юридичного відділу)
розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за № 01/8119 від 14.02.2023
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2023 суддя: Проскурняк О.Г., м. Чернівці, повний текст рішення складено - 27.01.2023
за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Львів
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", м. Чернівці
про відшкодування збитків в сумі 3 518 307,60 грн.
ВСТАНОВИВ:
короткий зміст позовних вимог
09.09.2022 приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - ПрАТ «НЕК «України») звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (надалі - ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія») про відшкодування збитків в сумі 3 518 307,60 грн.
Позов мотивовано тим, що порушення відповідачем, як продавцем, граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних призвело до заподіяння ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» збитків на суму неотриманого податкового кредиту в розмірі 3 518 307,60 грн., у зв`язку із неможливістю включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену в спірних податкових накладних.
Протиправний характер поведінки відповідача полягає в порушенні ним вимог податкового законодавства, граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового Кодексу, що не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст. ст. 22, 108 ЦК України та ст. ст. 20, 193, 217, 224-226 ГК України, абзац 3 пункту 198.6 статті 198, абзац 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2023 у справі № 926/3347/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивач не надав суду доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, а відтак не довів наявність причинного зв`язку між неотриманою ним сумою податкового кредиту та діями відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що нормами абзацу 3 пункту 198.6 статті 198, абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв`язок між фактом реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту.
Також скаржник посилається на порушення судом підпункту 78.1.9 пункту 78.1 статті 78, підпункту (а) пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України щодо права позивача включити до податкового кредиту кошти, сплачені ним за наслідками господарських операцій, незалежно від часу внесення податкових накладних до реєстру платником податку - продавцем послуг.
За доводами апелянта, сам по собі факт прийняття без зауважень до реєстрації Державною податковою службою України податкових накладних №171 від 30 вересня 2019 року, № 214 від 30 вересня 2019 року, № 1 від 20 січня 2020 року не свідчить про те, що ці накладні складені і подані відповідно до вимог чинного податкового законодавства та надають право позивачу на відшкодування ПДВ.
Судом першої інстанції не враховано відсутності його обов`язку на звернення до Державної податкової служби України щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ та відповідно на звернення з відповідною заявою та надання відповідних документів для цього.
Відтак вважає, висновок суду про недоведеність позивачем реальних збитків через відсутність такого звернення - безпідставний.
Узагальнені заперечення відповідача
Відповідач подав суду додаткові письмові пояснення (вх. № 01-04/2664/23 від 20.04.2023) за змістом яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
В обгрунтування додаткових письмових пояснень посилається на правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 в справі № 925/1196/18 за змістом якого доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Вважає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, апелянтом має бути доведений факт протиправного порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними.
Посилається на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 в справі № 918/216/17 за змістом яких права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Також посилається на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.03.2020 в справі № 911/224/19 за змістом яких необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме факту порушення правил складення та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних.
Зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
У судове засідання 03.05.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги просив апеляційну скаргу задоволити та скасувати рішення місцевого господарського суду.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої підлягає залишенню без змін.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається
Предметом спору є відшкодування збитків в сумі 3 518 307,60 грн. як суми податкового кредиту в розмірі ПДВ, сплаченого позивачем при одержанні послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до договору за № 0285-09021 від 01.07.2019.
Підставою позову є порушення контрагентом за договором (відповідачем) обов`язку як продавця, граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складення та реєстрація податкових накладних з господарських операцій та не отриманого ПДВ позивачем внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача.
Неотримання податкового кредиту підтверджується податковими накладними за № 171 від 30.09.2019, за № 214 від 30.09.2019 та за № 1 від 20.01.2020.
Судами встановлено що 01.07.2019 між Національною енергетичною компанією «Укренерго» (правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго») та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» укладено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0285-09021.
Згідно умов пунктів 1.1., 1.2. договору, для забезпечення економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за зеленим тарифом надає замовнику (позивачу) послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за зеленим тарифом постачальником послуг.
Пунктом 3.1. договору встановлено обов`язок постачальника окрім іншого, здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за зеленим тарифом відповідно до Порядку; на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; надавати послугу.
Відповідно до пункту 3.3. договору замовник зобов`язаний приймати послугу, яку надає постачальник послуг; повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до договору) протягом 5 днів з дня їх отримання.
Пунктами 4.1., 4.2. договору унормовано, що торони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного даконодавства. Сторони несуть відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації, а також неподання копій документів, пояснень та іншої інформації, передбаченої умовами цього договору.
Відповідно до пункту 7.1. договору, цей договір набирає чинності з 01 липня 2019 року та діє до 31 грудня 2020 року.
На виконання умов договору, відповідачем надані позивачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, в тому числі у липні 2019 року, серпні 2019 року та грудні 2019 року, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг: №1 від 31.07.2019 на загальну суму 8 913 801,14 грн., у т.ч. ПДВ 20% 1 485 633,52 грн.; №2 від 31.08.2019 на загальну суму 9 293 998,98 і грн., у т.ч. ПДВ 20% 1 548 999,83 грн. та № 6 від 31.12.2019 на загальну суму 2 902 045,50 грн., у т.ч. ПДВ 20% 483 674,25 грн.
01.07.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору, за змістом якої постачальник послуг зобов`язаний зареєструвати відповідно до статті 201 ПК України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством України. Постачальник послуг зобов`язаний відшкодувати замовнику суму ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована постачальником послуг в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом граничних строків згідно з вимогами статті 201 ПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» склала та зареєструвала в Єдиному реєстрі податкові накладні:
1) за актом №1 - податкову накладну № 171 від 30 вересня 2019 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 09 жовтня 2019;
2) за актом №2 - податкову накладну № 214 від 30 вересня 2019 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 11 жовтня 2019 року;
3) за актом №6 - податкову накладну № 1 від 20 січня 2020 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 21 січня 2020 року.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує на те, що складені та зареєстровані ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні: № 171 від 30 вересня 2019 року - дата реєстрації 09 жовтня 2019 року, № 214 від 30 вересня 2019 року - дата реєстрації 11 жовтня 2019 року та №1 від 20 січня 2020 року - дата реєстрації 21 січня 2020 року зареєстровані з порушенням умов додаткової угоди до договору № 0285-09021 від 01.07.2019 (в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений законодавством строк) та із зазначенням невірного обов`язкового реквізиту дата складання, що унеможливлює ідентифікувати здійснені операції (період їх здійснення), що потягло за собою заподіяння ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» збитків на суму неотриманого податкового кредиту в сумі 3 518 307,60 грн.
Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Так, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним, що підтверджується правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року в справі № 917/877/17, відповідно до якої при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).
Відтак, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків позивачу необхідно довести факт протиправного порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, тобто вину, наявність та розмір збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між ними, тобто саме доведення факту, що порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних відповідачем призвело до заподіяння ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» збитків на суму неотриманого податкового кредиту в розмірі 3 518 307,60 грн., у зв`язку із неможливістю включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у спірних податкових накладних.
Між сторонами виникли правовідносини на підставі типового договору за № 0285-09021 від 01.07.2019 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язкових вимог щодо змісту податкової накладної, а саме: порушення граничних строків внесення електронних податкових накладних, з наданих послуг, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за зазначену суму ПДВ.
Стаття 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, судом першої інстанцій правильно зазначено, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинно-наслідкового зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Таким чином, з врахуванням положень податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, суди дійшли висновку про відхилення доводів позивача про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, з розрахунків згідно договору .
Так, згідно з абзаців 10, 14, 17 п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.
Відповідно до п. 201.11 ст. 201 ПУ України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є рахунок, який виставляється платнику податку за інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, за змістом якого додатками до декларації є заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8).
У разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця за формою згідно з (Д8) (додаток 8). Копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації.
Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 13.01.2014 №448/6/99-99-19-04-02-15, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Враховуючи викладене, суди встановили, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягали б захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Встановивши зазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів судам не надано.
Зважаючи на вищезазначене, суди проаналізувавши вищезазначені положення законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.
При цьому з огляду на зміст заявлених позивачем вимог - відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди через неотримання позивачем податкового кредиту на суму, щодо якої відповідачем не здійснена реєстрація податкових накладних в межах граничних строків, апеляційний господарський суд вважає правильними висновки місцевого господарського суду про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а об`єкт дослідження зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.
Виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про те, що відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, адже обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Водночас зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача надати замовнику податкову накладну не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Разом з тим суд враховує, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 в справі № 918/216/17, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.
Відтак апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості судовим рішенням відмови у стягненні збитків, апеляційний суд виходить з того, що збитки - це об`єктивне зменшення будь яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за № 01/8119 від 14.02.2023 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 79 161,91 грн., який сплачений згідно з платіжного доручення за № АУ-9218 (#1190508411401) від 15.02.2023.
Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за № 01/8119 від 14.02.2023 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2023 у справі № 926/3347/22 - залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 79 161,91 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
Повний текст постанови складено 12.05.2023
