Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року Справа № 926/3347/22За позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія
про відшкодування збитків в сумі 3 518 307,60 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Паращук Д.В.
Представники сторін:
від позивача (в режимі ВКЗ) адвокат Сивик А.П.;
від відповідача Кутейнікова Д.Я.
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія про відшкодування збитків в сумі 3 518 307,60 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 01 липня 2019 року між Національною енергетичною компанією Укренерго (правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія укладено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0285-09021. Відповідно до вищевказаного Договору, для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат ТОВ Чернівецька обласна енергопостачальна компанія (далі - Постачальник) послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за зеленим тарифом надає НЕК Укренерго (Замовнику) послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. У свою чергу Замовник сплачує Постачальнику послуг вартість наданих Послуг відповідно до умов цього Договору.
Разом з тим, відповідно до пункту 3.3. Договору, Замовник зобов`язаний прийняти Послугу, яку надає Постачальник послуг; повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих Послуг (додаток 2 до цього Договору) протягом 5 днів з дня їх отримання. Пунктом 1 Додаткової угоди від 01 липня 2019 року до договору № 0285-09021 від 01.07.2019 визначено, що Постачальник (ТОВ Чернівецька обласна енергопостачальна компанія) послуг зобов`язаний зареєструвати відповідно до статі 201 Податкового кодексу України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством України. Постачальник послуг зобов`язаний відшкодувати Замовнику (НЕК Укренерго) суму ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована Постачальником послуг в ЄРПН протягом строків згідно з вимогами статті 201 Податкового кодексу України.
Далі, позивач стверджує, що відповідачем в порушення умов укладеного Сторонами Договору № 0285-09021 від 01 липня 2019 року (в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений законодавством строк) та вимог чинного законодавства (в частині заповнення обов`язкового реквізиту - дати) складено податкові накладні, які не дають можливості ідентифікувати господарську операцію, по факту здійснення якої вони були складені, що потягло за собою заподіяння приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія Укренерго збитків на суму неотриманого податкового кредиту, в сумі 3 518 307,60 грн., як відшкодування заподіяних збитків, що і стало підставою для звернення до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2022 року, судову справу № 926/3347/22 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою суду від 13 вересня 2022 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 29 вересня 2022 року.
29 вересня 2022 року до Господарського суду Чернівецької області надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву.
Так, згідно змісту вказаного відзиву, відповідач стверджує, що Позивач не довів наявність безпосереднього причинно- наслідкового зв`язку між діями ТОВ Чернівецька обласна енергопостачальна компанія та втратою ПАТ НЕК Укренерго можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ. Зокрема, звертається увага суду на той факт, що Позивачем не надано жодних доказів звернення до контролюючого органу із відповідною скаргою на дії Відповідача у зв`язку із несвоєчасним оформленням та реєстрацією Товариством з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія відповідних податкових накладних, а також доказів про результати здійснення податковим органом перевірки такої бездіяльності Відповідача, оформлені актом, довідкою або іншим рішенням відповідного контролюючого органу.
Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що Позивач не надав доказів, які б вказували на причини не оформлення та не реєстрації ТОВ Чернівецька обласна енергопостачальна компанія податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, якими засвідчується надання послуг чи доказів, які б свідчили про наявність вини та протиправності поведінки Відповідача у такому порушенні, а також доказів того, що у зв`язку з такою не реєстрацією податкових накладних не зміг зарахувати до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3 518 307,60 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29 вересня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 07 листопада 2022 року.
27 жовтня 2022 року від позивача на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив на позовну заяву, в якій Позивач вказує на те, що складені та зареєстровані ТОВ Чернівецька обласна енергопостачальна компанія в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №171 від 30.09.2019 року - дата реєстрації 09.10.2019, №214 від 30.09.2019 - дата реєстрації 11.10.2019 та №1 від 20.01.2020 - дата реєстрації 21.01.2020 року зареєстровані із зазначенням невірного обов`язкового реквізиту дата складання та є помилковими, оскільки це унеможливлює ідентифікацію здійснених операцій (період їх здійснення), внаслідок чого НЕК Укренерго втратило своє право на віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту за даними податковими накладними.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 листопада 2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання у справі № 926/3347/22 відкладено на 23 листопада 2022 року.
23 листопада 2022 року від відповідача надійшли письмові заперечення після отримання відповіді на відзив на позовну заяву позивача.
Обґрунтовуючи додатково заперечення на позовні вимоги, відповідач вказує на те, що ТОВ ЧОЕК по мірі надходження підписаних та належним чином оформлених актів-наданих послуг: за липень 2019 - серпень 2019 року, грудень 2019 року від НЕК Укренерго здійснювало реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, які були прийняті податковим органом без зауважень про що свідчать квитанції про реєстрацію податкових накладних. Разом з тим, відповідач вказує на відсутність доказів направлення, які підтверджують факт направлення та отримання Відповідачем підписаних актів наданих послуг від 31.07.2019 року та від 31.08.2019 року.
Ухвалою суду від 23 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у справі № 926/3347/22; призначено справу до розгляду по суті на 07 грудня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 грудня 2022 року в судовому засіданні по розгляду справи по суті оголошено перерву до 19 грудня 2022 року.
В судовому засіданні 19 грудня 2023 року представником позивача подано до суду письмові пояснення по суті заперечень відповідача, зі змістом та мотивами, близькими по суті до відповіді на відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 19 грудня 2022 року в судовому засіданні по розгляду справи по суті оголошено перерву до 10 січня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10 січня 2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17 січня 2023 року.
Адвокат позивача в судовому засіданні 17 січня 2023 року просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні 17 січня 2022 року заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (відеозапис).
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 17 січня 2023 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно зі змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Так, 01 липня 2019 року між Національною енергетичною компанією Укренерго (правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія укладено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0285-09021.
Згідно умов пунктів 1.1., 1.2. укладеного між сторонами Договору, для забезпечення економічно обґрунтованих витрат Постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за зеленим тарифом надає Замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Замовник сплачує Постачальнику послуг вартість наданих Послуг відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до пункту 2,1. Договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0285-09021 від 01 липня 2019 року, вартість та порядок оплати Послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за зеленим тарифом Постачальником послуг.
Пунктом 3.1. Договору встановлено обов`язок Постачальника окрім іншого, здійснювати розрахунок вартості Послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за зеленим тарифом відповідно до Порядку; на запит Замовника надавати розрахунок вартості Послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до Договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; повідомляти про вартість Послуги, визначену в розрахунковому періоді; надавати Послугу.
Відповідно до пункту 3.3. Договору, Замовник зобов`язаний приймати Послугу, яку надає Постачальник послуг; повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих Послуг (додаток 2 до цього Договору) протягом 5 днів з дня їх отримання.
Пунктами 4.1., 4.2. вказаного Договору унормовано, що Сторони цього Договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного Законодавства. Сторони несуть відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації, а також неподання копій документів, пояснень та іншої інформації, передбаченої умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 7.1. Договору, цей Договір набирає чинності з 01 липня 2019 року та діє до 31 грудня 2020 року.
На виконання умов Договору, відповідачем надані позивачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, в тому числі у липні 2019 року, серпні 2019 року та грудні 2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до Договору від 01 липня 2019 року № 0285-09021 №1 від 31 липня 2019 року на загальну суму 8 913 801,14 ; грн., у т.ч. ПДВ 20% 1 485 633,52 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до Договору від 01 липня 2019 року № 0285-09021 №2 від 31 серпня 2019 року на загальну суму 9 293 998,98 і грн., у т.ч. ПДВ 20% 1 548 999,83 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії № 6 від 31 грудня 2019 року на загальну суму 2 902 045,50 грн., у т.ч. ПДВ 20% 483 674,25 грн.
01 липня 2019 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору від 01 липня 2019 року № 0285-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, згідно змісту пункту 1 якої, Постачальник послуг зобов`язаний зареєструвати відповідно до статті 201 Податкового кодексу України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством України. Постачальник послуг зобов`язаний відшкодувати Замовнику суму ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована Постачальником послуг в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом граничних строків згідно з вимогами статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п. п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п. п. 14.1.179); податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділу V цього Кодексу (п. п. 14.1.181).
Згідно пункту 201.1. Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10. Податкового кодексу України унормовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Пунктом 187.1 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до пункту 201.10. Податкового кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ Чернівецька обласна енергопостачальна компанія склала та зареєструвала в Єдиному реєстрі податкових накладних: 1) по акту №1 - податкову накладну № 171 від 30 вересня 2019 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 09 жовтня 2019; 2) по акту №2 - податкову накладну № 214 від 30 вересня 2019 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 11 жовтня 2019 року; 3) по акту №6 - податкову накладну № 1 від 20 січня 2020 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 21 січня 2020 року.
Згідно абзацу другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, платник податку не має права включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилки в обов`язкових реквізитах, визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ, якщо такі помилки заважають ідентифікувати здійснену операцію та її зміст (у тому числі якщо така податкова накладна зареєстрована в ЄРПН).
Звертаючись до суду з позовом, Позивач вказує на те, що складені та зареєстровані ТОВ Чернівецька обласна енергопостачальна компанія в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 171 від 30 вересня 2019 року - дата реєстрації 09 жовтня 2019 року, № 214 від 30 вересня 2019 року - дата реєстрації 11 жовтня 2019 року та №1 від 20 січня 2020 року - дата реєстрації 21 січня 2020 року зареєстровані з порушенням умов Додаткової угоди до Договору № 0285-09021 від 01 липня 2019 року (в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений законодавством строк) та із зазначенням невірного обов`язкового реквізиту дата складання, що унеможливлює ідентифікацію здійснених операцій (період їх здійснення), що потягло за собою заподіяння приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія Укренерго збитків на суму неотриманого податкового кредиту в сумі 3 518 307,60 грн.
Перевіряючи такі доводи позивача та розглядаючи спір по суті, господарський суд виходив з наступного.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Так, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним, що підтверджується правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17, відповідно до якої при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст. 74, 76, 77 ГПК України).
Відтак, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків позивачу необхідно довести факт протиправного порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, тобто вину, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними, тобто саме доведення факту, що порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних відповідачем призвело до заподіяння приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія Укренерго збитків на суму неотриманого податкового кредиту в сумі 3 518 307,60 грн., у зв`язку із неможливістю включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у спірних податкових накладних.
Отже, збитки та штрафні санкції, відповідно до статей 173, 224, 230 ГК України можуть нараховуватись лише за наявності повного складу господарського правопорушення, зокрема, вини суб`єкта господарювання у невиконанні основного зобов`язання.
Згідно положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України унормовано, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Відтак, з викладених положень абзацу пункту 201.10 статті 201 ПК України, вбачається, що причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді є, окрім іншого, помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань.
При цьому, із квитанцій, що містяться в матеріалах справи, а саме: квитанція №1 до податкової накладної № 171 від 30 вересня 2019 року, квитанція №1 до податкової накладної № 214 від 30 вересня 2019 року, квитанція №1 до податкової накладної № 1 від 20 січня 2020 року вбачається, що спірні податкові накладні доставлено та прийнято без виявлених помилок/зауважень до центрального рівня Державної податкової служби України.
При цьому, з боку контролюючих органів жодних зауважень щодо реєстрації та відповідності відомостей зазначених в податкових накладних № 171 від 30 вересня 2019 року, № 214 від 30 вересня 2019 року, № 1 від 20 січня 2020 року не виникло.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, судом встановлено, що Державною податковою службою України, як центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику не встановлено порушень правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних відповідачем, а відтак, позивачем не доведено порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних відповідачем.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази звернення Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до Державної податкової служби України з метою включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у спірних податкових накладних, а відтак позивачем не доведено суду понесення ним реальних збитків у розмірі суми ПДВ, яку він не зміг зарахувати до податкового кредиту, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Стосовно посилання позивача на порушення відповідачем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі спірних податкових накладних, суд вказує наступне.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.
При цьому, позивачем не надано суду, встановлених контролюючим органом доказів порушення відповідачем граничних термінів реєстрації спірних податкових накладних, як обґрунтування протиправності поведінки та вини ТОВ Чернівецька обласна енергопостачальна компанія.
За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Згідно частини 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявінта інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі Трофимчук проти України, Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а тому суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи зазначене, судовий збір слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 196, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд,
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 27 січня 2023 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк
