Ухвала
23 березня 2023 року
місто Київ
справа № 2-7985/2003
провадження № 61-9312сво22
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
особа, яка подала, апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,
вирішуючи питання про прийняття до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, постановлену колегією суддів у складі Абрамова П. С., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий зміст вимог заяви про відновлення втраченого судового провадження та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_4 у квітні 2021 року звернулася до Харківського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року.
Ухвалою від 13 квітня 2021 року Харківський апеляційний суд витребував матеріали справи № 2-7985/2003, в межах якої подана апеляційна скарга, з Комінтернівського районного суду м. Харкова.
Комінтернівський районний суд м. Харкова 20 травня 2021 року повідомив про знищення матеріалів справи № 2-7985/2003.
Ухвалою від 11 травня 2021 року Харківський апеляційний суд направив матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року до Комінтернівського районного суду м. Харкова як суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою від 19 травня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова відкрив спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою від 05 липня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова відновив втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-7985/2003 у частині судового рішення від 11 вересня 2003 року, яким закінчено розгляд справи.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у 2003 році у провадженні судді Хачатурова Н. Н. перебувала справа № 2-7985/2003 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Справу розглянуто у 2003 році. Надано оригінал рішення суду. Інші матеріали цивільної справи під час вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження не надані.
Так, рішенням від 11 вересня 2003 року Комінтернівський районний суд м. Харкова визнав ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, які втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 14 липня 2021 року Харківський апеляційний суд задовольнив клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року, поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження у справі.
Ухвалою від 23 серпня 2022 року Полтавський апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Закриваючи апеляційне провадження, суд виходив із того, що наявність лише оригіналу рішення суду у справі унеможливлює його перегляд в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги.
За аналогією частини четвертої статті 494 ЦПК України існують підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року. Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 2-275/2010 (провадження № 61-13540св21).
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_4 у вересні 2022 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявниця зазначала, що результаті незаконного закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не тільки порушив вимоги ЦПК України та унеможливив реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення, але й створив прецедент, після якого будь-який апеляційний суд без вивчення матеріалів справи, без дослідження доказів, тобто без розгляду справи по суті, може закрити апеляційне провадження.
Правилами цивільного процесуального законодавства не надано повноважень суду апеляційної інстанції закривати апеляційне провадження з підстав неповного відновлення втраченого провадження.
Суд апеляційної інстанції діяв за межами своїх повноважень, незаконно делегував собі процесуальні права суду касаційної інстанції та перекрутив зміст імперативної норми частини четвертої статті 494 ЦПК України, яку застосував у випадку, не передбаченому процесуальним законом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 25 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою від 14 лютого 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 22 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
В ухвалі від 22 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважав, що існує необхідність для відступу від висновків колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 435/4160/13-ц (провадження № 61-15459св19), від 14 лютого 2022 року у справі № 2-275/2010 (провадження № 61-13540св21), від 20 липня 2022 року у справі № 423/725/13 (провадження № 61-15590св21), колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 2-1659/07 (провадження
№ 61-23248св19), щодо можливості застосування за аналогією закону частини четвертої статті 494 ЦПК України під час вирішення питання про закриття апеляційного провадження, якщо втрачене судове провадження відновлено не повністю.
На переконання колегії суддів, застосування судом аналогії закону можливе лише у разі, якщо існує прогалина у законодавстві у регулюванні певних суспільно значущих відносин, тобто є суспільні відносини, які відносяться, зокрема до сфери процесуального права, проте ці суспільні відносини не врегульовані нормами процесуального права.
Питання про закриття апеляційного провадження врегульоване ЦПК України, який визначає підстави та порядок закриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Колегія суддів наголосила на тому, що інших підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою процесуальним законом не передбачено. Тобто підстави для закриття апеляційного провадження визначені чітко та вичерпно у процесуальному законі. Відтак, цей перелік підстав закриття апеляційного провадження не може бути розтлумачений розширено і так, щоб шляхом формування судом правового висновку сформулювати нові, не передбачені процесуальним законом підстави закриття апеляційного провадження.
Повноваження суду апеляційної інстанції вичерпним способом визначені та врегульовані в ЦПК України. Надання повноважень суду апеляційної інстанції на ухвалення певних процесуальних рішень з підстав, не передбачених процесуальним законом, є порушенням принципу законності, який полягає в обов`язку суду неухильно дотримуватися у своїй діяльності положень Конституції та законів України.
На переконання колегії суддів, ненадання суду апеляційної інстанції повноважень закривати апеляційне провадження, якщо втрачене судове провадження відновлено лише частково, є очевидним, відповідає змісту та призначенню стадії апеляційного перегляду, оскільки апеляційний суд, будучи судом встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам.
На відміну від суду апеляційної інстанції, Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення фактів, не має можливості приймати та оцінювати докази, а тому цілком логічно законодавець передбачив у частині четвертій статті 494 ЦПК України виключно та саме для суду касаційної інстанції право закривати касаційне провадження, якщо втрачене судове провадження судом не відновлено або відновлено не повністю.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що застосування судом апеляційної інстанції за аналогією закону до спірних процесуальних відносин правил частини четвертої статті 494 ЦПК України є недопустимим, оскільки процесуальне законодавство не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження як неповне відновлення судового провадження, й зазначене не є прогалиною у законі, враховуючи відмінність у призначенні та повноваженнях судів апеляційної та касаційної інстанцій. У розумінні приписів статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження, або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, якими не передбачено закриття апеляційного провадження.
Колегія суддів наголосила, що з огляду на окупацію значної частини території України і втрату з цього приводу великої кількості судових справ вирішення питання, чи має суд апеляційної інстанції повноваження для закриття апеляційного провадження у зв`язку з тим, що втрачене судове провадження відновлено лише частково, є вкрай важливим для становлення єдиної судової практики справедливого судочинства в Україні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Матеріали цивільної справи № 2-7985/2003 знищені за спливом строку зберігання, в архіві суду зберігся лише оригінал остаточного рішення суду у справі.
ОСОБА_4 у квітні 2021 року звернулася до Харківського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року.
Ухвалою від 05 липня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова відновив втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-7985/2003 лише у частині судового рішення від 11 вересня 2003 року.
Суд апеляційної інстанції врахував, що матеріали цивільної
справи № 2-7985/2003 знищені у зв`язку зі спливом строку зберігання, в архіві суду зберігся лише оригінал остаточного рішення суду у справі, що унеможливлює його перегляд в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, тому, застосувавши за аналогією закону частину четверту статті 494 ЦПК України, закрив апеляційне провадження у справі.
Оцінка аргументів колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду стосовно передачі справи на розгляд Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).
Об`єднана палата врахувала, що у справі, що переглядається, підлягає з`ясуванню питання щодо можливості застосування за аналогією закону частини четвертої статті 494 ЦПК України під час вирішення питання про закриття апеляційного провадження, якщо втрачене судове провадження відновлено не повністю.
Таке ж питання Верховний Суд досліджував у справах № 435/4160/13-ц (провадження № 61-15459св19), № 2-275/2010 (провадження № 61-13540св21), № 423/725/13 (провадження № 61-15590св21), № 2-1659/07 (провадження № 61-23248св19) та зробив правові висновки про правомірність закриття апеляційного провадження за аналогією закону на підставі частини четвертої статті 494 ЦПК України через неможливість розгляду справи в апеляційному порядку в зв`язку з неповним відновленням провадження.
На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, від зазначених висновків колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду потрібно відступити, оскільки закриття апеляційним судом апеляційного провадження у зв`язку з тим, що втрачене судове провадження відновлено лише частково, суперечить нормам процесуального права, які не містять такої підстави закриття апеляційного провадження, й зазначене не є прогалиною, враховуючи відмінність у призначенні та повноваженнях судів апеляційної та касаційної інстанцій, тому застосування апеляційним судом за аналогією закону частини четвертої статті 494 ЦПК України є недопустимим та позбавляє заявника права на перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що свідчить про порушення права на доступ до суду,гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує відмінне розуміння можливості застосування за аналогією закону положень частини четвертої статті 494 ЦПК України та закриття апеляційним судом апеляційного провадження у зв`язку з тим, що втрачене судове провадження відновлено лише частково, тому є нагальна потреба в усуненні виявлених розбіжностей.
Однакове застосування положень закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Резюмуючи, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на наведене справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий С. О. Погрібний
Судді А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
