Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 2-7985/2003 Номер провадження 22-ц/814/2002/22Головуючий у 1-й інстанції Хачатуров М.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
за участю секретаря судового засідання Гречко Є.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Гудименка В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року
у справізапозовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
УСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Харківського апеляційного суду із апеляційна скаргою на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 матеріали справи № 2-7985/2003, в межах якої подана апеляційна скарга, витребувано з Комінтернівського районного суду м. Харкова.
На вказаний запит Комінтернівським районним судом м. Харкова повідомлено про знищення матеріалів справи № 2-7985/2003.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 травня 2021 року матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року направлено до Комінтернівського районного суду м. Харкова, як до суду першої інстанції, для відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2021 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи по відновленню втраченого судового провадження по цивільній справі № 2-7985/2003.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 липня 2021 року відновлено втраченесудове провадження по цивільній справі №2-7985/2003 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в частині судового рішення від 11.09.2003 року, яким закінчено розгляд справи.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду справу прийнято в провадження та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Коротко змісту рішення суду першої інстанції.
Рішенням Комінтернівськогорайонного судум.Харкова від11вересня 2003року визнано ОСОБА_4 таїї неповнолітньогосина, ОСОБА_5 ,1993року народження,такими,що втратилиправо користуванняжитловим приміщеннямза адресою АДРЕСА_1 .
короткого змісту вимог апеляційної скарги;
Із вказаним рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_4 (наразі - ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ).
В апеляційній скарзі прохала рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
Вказувала, що при розгляді справи місцевий суд неповно з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; допустив порушення норм процесуального права; не дослідив всі докази у справі.
Позивачі взагалі не мали права звертатись до суду із вказаним позовом, оскільки спірна квартира була у власності територіальної громади в особі Харківської міської ради (не приватизована). Тільки власник має право звертатись із такими позовами, що відповідає правовій позиції ВС у постанові від 10.04.2019 у справі № 459/1238/16-ц.
Вважає, що суд першої інстанції цього не врахував, чим порушив норми процесуального права.
Вказувала, що судових повісток не отримувала, а про судове рішення дізналась тільки у 2021 році, після звернення до суду із запитом від 26.01.2021.
У 1993 році вона народила сина ОСОБА_6 та після виписки з лікарні вони почали приживати у спірній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , мешкали за цією адресою у зимовий період, а у літній за адресою АДРЕСА_2 .
Квартира видавалась ОСОБА_2 саме з підстав великої сім`ї її та дитини.
Вважає, що позивачі навмисно позбавили її та її сина права на приватизацію цього житла.
Порушенням вважає те, що позов був поданий лише до неї, без вказівки її неповнолітнього сина, і без залучення до справи органу опіки та піклування у відповідності до ч. 4 ст. 19 СК України.
Рішенням суду першої інстанції порушені її права та права малолітньої дитини на житло; рішення не мотивоване, докази про непроживання відсутні.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
З довідки Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.05.2021, наданої на виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 13.04.2021 (а.с. 7) вбачається, що цивільна справа № 2-7985/2003 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - знищена у зв`язку з закінченням строків зберігання, згідно «Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із закінченням строків зберігання», про що наявний запис в Акті про знищення документів, що не підлягають зберіганню (а.с. 9).
З ухвалиКомінтернівського районногосуду м.Харкова від05.07.2021про відновлення втраченогосудового провадження,вбачається,що впроцесі розглядупитання щодовідновлення втраченогосудового провадженняз`ясовано,що у2003році упровадженні суддіХачатурова Н.Н.перебувала справа№ 2-7985/2003за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 провизнання особитакою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщенням.Справу розглянутоу 2003році.Надано оригіналрішення судупо вказанійсправі.Рішенням Комінтернівськогорайонного судум.Харкова від11.09.2003року визнано ОСОБА_4 таїї неповнолітньогосина, ОСОБА_5 ,1993року народження,такими,що втратилиправо користуванняжитловим приміщеннямза адресою АДРЕСА_1 . Інші матеріали цивільної справи під час вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження не надані.
Суд першої інстанції, вважаючи зібраних матеріалів достатньо для відновлення втраченого судового провадження, відновив втраченесудове провадження в частині судового рішення від 11.09.2003 року.
Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась.
Норми права та позиція апеляційного суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відновлення втраченого судового провадження є гарантією забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та виконання судового рішення.
Відповідно до статей 488, 489 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Згідно зч.2,3ст.494ЦПК Українив ухвалісуду провідновлення втраченогосудового провадженнязазначається,на підставіяких конкретноданих,поданих досуду ідосліджених усудовому засіданні,суд вважаєустановленим зміствідновленого судовогорішення,наводяться висновкисуду продоведеність того,які доказидосліджувалися судомі якіпроцесуальні діївчинялися звтраченого провадження. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити (частина перша статті 494 ЦПК України).
Обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, законодавцем віднесено на розсуд суду.
Тлумачення частини першої статті 494 ЦПК України дає підстави для висновку, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втраченого у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю (див. ухвалу Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18)).
У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку про те, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачено у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю. Верховний Суд врахував, що з`ясування судом апеляційної інстанції обставин повної або часткової втрати судового провадження є необхідною умовою для перевірки правильності вирішення судом першої інстанції питання його відновлення, оскільки законом не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю. Безпосереднім об`єктом відновлення є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченої цивільної справи. Предметом відновлення є зміст окремих процесуальних документів чи їх частин, що містились у втраченій цивільній справі. Незалежно від заявленої мети відновлення втраченого судового провадження, резолютивна частина рішення про відновлення такого провадження обов`язково має містити повний текст відновленого судового рішення, яким було закінчено провадження у справі. Це зумовлено тим, що наведений судом текст відновленого рішення у справі фактично замінює його втрачений оригінал. Винятком можуть бути лише випадки неможливості відновлення судом повного тексту судового рішення, а відновлення та викладення судом його резолютивної частини є достатнім для реалізації особою захисту свого порушеного, оспореного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу (наприклад, отримання дубліката виконавчого документа, скасування заходів забезпечення позову тощо).
У даній справі матеріали цивільної справи № 2-7985/2003 були знищені за терміном зберігання, в архіві суду зберігся лише оригінал остаточного рішення суду у справі, що долучений до матеріалів частково відновленого провадження (а.с. 8).
В ході апеляційного розгляду справи апелянт та її представник прохали апеляційний розгляд здійснити за наявних матеріалів справи.
На думку колегії суду, наявність лише самого оригіналу рішення суду у справі унеможливлює його перегляд в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги.
Питання щодо підстав закриття апеляційного провадження унормовано у статті 362 Глави 1 Розділу V ЦПК України «Апеляційне провадження».
Глава 1 Розділу V ЦПК України «Апеляційне провадження» не містить положень щодо дій суду апеляційної інстанції у випадку надходження апеляційної скарги на судове рішення у цивільній справі в разі наявності чинної ухвали суду про часткове відновлення втраченого судового провадження, якого недостатньо для перегляду рішення суду в апеляційному порядку.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 494 ЦПК України після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.
Частиною 9 статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Разом із тим, чинний цивільно-процесуальний кодекс України не містить норми щодо процесуальноїаналогії.
З приводу цього Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 у пунктах 76 82 зазначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновкистосуються якматеріального,так іпроцесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105). 81. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови. Тому, відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Враховуючи, що неповне відновлення втраченого провадження у даній справі унеможливлює розгляд апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, за аналогією приписів частини 4 статті 494 ЦПК України, що наявні підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року.
Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справа № 2-275/2010 (провадження № 61-13540св21).
Крім того, колегія суддів зазначає, що дана ухвала суду апеляційної інстанції жодним чином не порушує право заявниці на судовий захист, гарантоване Конституцією України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не буде перешкоджати заявниці звернутися до місцевого суду із заявою про повне відновлення втраченого судового провадження в обсязі, достатнім для перегляду рішення суду в апеляційному порядку, та у разі задоволення такої заяви, подати апеляційну скаргу на рішення місцевого суду.
Керуючись ч. 9 ст. 10, ст. ст. 260, 368, 494 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне провадженняза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року
у справізапозовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 25 серпня 2022 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді А.І. Дорош
О.А. Лобов
