Ухвала
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 398/1796/20
провадження № 61-432сво22
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М.,
розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно та майнові права, які належали йому за життя.
Спадкоємцями майна ОСОБА_5 є його двоюрідні сестри: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за місцем її відкриття у строк, який визначений законодавством. Таким чином, позивач та її двоюрідна сестра ОСОБА_4 прийняли спадщину після ОСОБА_5
17 жовтня 2019 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого вона успадкувала 1/2 частину належних ОСОБА_5 грошових вкладів.
Їй відомо про те, що ОСОБА_5 на праві власності також належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Позивач мала намір отримати у спадщину і право власності на 1/2 частку зазначеної квартири.
Разом із цим, позивач дізналась про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (після смерті ОСОБА_5 ) вказане нерухоме майно було придбане ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного від імені померлого ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої третім секретарем з консульських питань Посольства України в Китайській Народній Республіці Федічевим О. Є. 22 жовтня 2015 року за реєстровим № 6156/570/4-347н.
Вважає, що оспорюваний правочин від імені ОСОБА_5 було укладено на підставі довіреності, яка є недійсною у зв`язку з припиненням представництва на підставі пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України.
Таким чином, позивач вважала, що оспорюваний договір суперечить частині першій статті 203 ЦК України, оскільки спрямований на порушення її та ОСОБА_4 прав, охоронюваних законом інтересів як спадкоємців ОСОБА_5 . Це, на думку позивача, є підставою для визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним.
ОСОБА_1 просила визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу від 29 січня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої третім секретарем з консульських питань Посольства України в Китайській Народній Республіці Федічевим О. Є. 22 жовтня 2015 року за реєстровим № 6156/570/4-347н, діяв ОСОБА_2 , трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу від 29 січня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої третім секретарем з консульських питань Посольства України в Китайській Народній Республіці Федічевим О. Є. 22 жовтня 2015 року за реєстровим № 6156/570/4-347н, діяв ОСОБА_2 , трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 помер, тобто його цивільна правоздатність припинилася, та, відповідно, припинилось представництво за довіреністю. Таким чином, ОСОБА_3 набув у власність майно померлої особи у спосіб, який суперечить нормам законодавства.
Оскільки на час посвідчення приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Чернишовим С. С. договору купівлі-продажу від 29 січня 2019 року власник спірного нерухомого майна ОСОБА_5 помер, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання зазначеного договору недійсним.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вказав, що відповідно до статті 48 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка набула чинності для України 14 липня 1995 року, провадження в справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких знаходиться нерухоме майно. Апеляційний суд, з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 320/5056/17-ц, вважав, що для оформлення спадкових прав після померлого достатньо звернутися до державної нотаріальної контори за місцем його проживання (реєстрації), оскільки відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер на території Російської Федерації і останнім зареєстрованим місцем проживання його було: АДРЕСА_2 , тому місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 є місто Москва Російської Федерації. ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори за місцем смерті та останнього місця проживання і реєстрації спадкодавця у Російській Федерації із заявою про прийняття спадщини. Норми чинного законодавства України, з урахуванням наявності між Україною та Російською Федерацією договору про правову допомогу, не покладають на спадкоємця обов`язку одночасно звертатись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори на території України та до нотаріальної контори на території Російської Федерації. За таких обставин, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки ОСОБА_1 не звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори в Україні, то вона не є спадкоємцем після ОСОБА_5 і не має права на спадщину.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 його цивільні права та обов`язки припинено, а тому також припинилась дія довіреності, яка була видана ним на ім`я ОСОБА_2 . Таким чином, суд обґрунтовано визнав недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений на підставі припиненої довіреності.
Аргумент апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що обраний позивачем спосіб захисту її прав є неефективним, на переконання апеляційного суду, не можна вважати обґрунтованими, оскільки визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири відповідає характеру порушеного права спадкоємця ОСОБА_1 на спірне спадкове майно і його застосування призводить до настання реальних юридичних наслідків - можливості отримати це майно у власність в порядку спадкування шляхом звернення з заявою про одержання свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори.
У січні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Ульянова Ю. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 є рідними сестрами спадкодавця ОСОБА_5 , які домовились між собою, що кошти на рахунках в банку у Російській Федерації будуть належати позивачу, а спірна квартира - ОСОБА_4 . Саме тому позивач не приймала спадщину на території України, але прийняла спадщину в Російській Федерації, отримавши кошти, які знаходились на банківських рахунках брата, а ОСОБА_4 розпоряджалась спірною квартирою. Водночас ОСОБА_4 знала, що ОСОБА_5 видав на ім`я свого друга ОСОБА_2 довіреність, тому вона не вчиняла дій щодо прийняття спадщини, оформлення права власності на квартиру, а згодом - щодо її продажу. ОСОБА_4 одразу продала квартиру через представника ОСОБА_2 та отримала за спірну квартиру грошові кошти.
Після того, як у спірній квартирі було проведено ремонт, а її вартість збільшилась в декілька разів, позивач вирішила отримати її у власність, відібравши спірне нерухоме майно в добросовісного набувача у судовому порядку, оминувши процедуру оформлення прав у нотаріальній конторі та сплати податків.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що визнання договору купівлі-продажу недійсним відповідає характеру порушеного права спадкоємця ОСОБА_1 на спірне спадкове майно та призводить до настання реальних юридичних наслідків - можливості отримати це майно у власність в порядку спадкування шляхом звернення з заявою про одержання свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори. Такий висновок є помилковим, оскільки: для звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори з відповідною заявою пропущено шестимісячний строк; вона не є спадкоємицею нерухомого майна, адже не подала заяву про прийняття спадщини (спірної квартири); зазначаючи, що ОСОБА_1 може отримати майно у власність шляхом звернення до нотаріальної контори, апеляційний суд протирічить своєму ж висновку про те, що повторного звернення до нотаріату від позивача не вимагається, адже вона вже звернулась до нотаріуса в Російській Федерації.
В цій справі суддя апеляційного суду виклав окрему думку, в якій погодився з доводами про відсутність у ОСОБА_1 права на оспорювання договору купівлі-продажу квартири, оскільки вона не була його стороною та не звернулась до нотаріальної контори на території України з відповідною заявою про прийняття спадщини. Тому, на переконання судді апеляційного суду, підстав вважати, що ОСОБА_1 успадкувала спірну квартиру, немає. Також позивач обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, в зв`язку з чим суд повинен був відмовити в задоволенні позову.
Для прийняття у спадщину нерухомого майна, що належало спадкодавцю, який помер на території Російської Федерації, спадкоємцю необхідно подати відповідну заяву за місцем знаходження нерухомого майна та за законодавством місцезнаходження цього майна, тобто, в Україні. В матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття у спадщину спірного нерухомого майна у передбачений законом строк, а також відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки докази прийняття спадщини відсутні, спадкоємець вважається таким, що не прийняв її. Таким чином, суди повинні були відмовити у задоволенні позову внаслідок того, що позивач не довела факт порушення її прав.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 398/1796/20.
Витребувано з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору недійсним.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу № 398/1796/20 призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду мотивована наявністю застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово різного підходу щодо вирішення питання щодо спадкування з іноземним елементом, зокрема про прийняття спадщини, до складу якої включено об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на території України, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 320/5056/17-ц (провадження № 61-7333св20) зазначено, що «для оформлення спадкових прав після померлого необхідно звернутися до державної нотаріальної контори за місцем його проживання (реєстрації), оскільки відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Враховуючи, що ОСОБА_6 помер на території Російської Федерації (м. Єкатеринбург) і останнім зареєстрованим місцем проживання його було: АДРЕСА_5, тому місцем відкриття спадщини після смерті НОМЕР_1 є м. Єкатеринбург Російської Федерації. ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори за місцем смерті та останнього місця проживання і реєстрації спадкодавця у Російській Федерації із заявою про прийняття спадщини. Чинне законодавство, з урахуванням наявності між Україною та Російською Федерацією відповідного договору про правову допомогу, не змушує спадкоємця одночасно звертатись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори на території України та до нотаріальної контори на території Російської Федерації. За таких обставин не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що ОСОБА_1 не є законним спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він не має жодних прав на спадщину, та про те що ОСОБА_1 не дотримався строків, визначених статтею 1270 ЦК України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 320/2866/17 (провадження № 61-12788св18), посилання на яку спростовував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 320/5056/17-ц (провадження № 61-7333св20), зазначено, що «суди встановили, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті батька НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у м. Єкатеринбурзі Російської Федерації. ОСОБА_6 належали на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1, а також квартира АДРЕСА_2, які є спадковим майном. Крім вищевказаного майна до складу спадщини входять грошові кошти на рахунках у банківських установах Російської Федерації. Спадкоємцями першої черги після смерті НОМЕР_1 є його сини: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , НОМЕР_2 . 14 жовтня 2011 року позивач подав заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору Російської Федерації. ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк у нотаріальну контору Російської Федерації у м. Єкатеринбурзі. Крім того, ОСОБА_2 16 вересня 2011 року звернувся до Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви про відмову під спадщини, заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори в Україні не подавав. У березні 2015 року позивач через свого представника подав заяву про прийняття спадщини за заповітом до Бердянської нотаріальної контори Запорізької області. На заяву представника позивача про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно державний нотаріус Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Сальник О. Ю. відмовив у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності оригіналів правовстановлюючих документів та пропуску шестимісячного строку, про що виніс постанову від 17 серпня 2016 року». У вказаній справі позивач ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк у два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_6. Касаційний суд зробив висновок, що «суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, посилався на юридичну необізнаність позивача та його проживання поза межами України, не врахувавши, що вказані обставини не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини. За таких обставин помилковими є висновки судів про задоволення позову».
Отже, у справі № 320/2866/17 касаційний суд фактично зробив висновок, що позивач, який подав заяву про прийняття у спадщину нерухомого майна, яке знаходиться в Україні, до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, у Російській Федерації спадщину не прийняв, а підстав для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини немає. Таким чином, суд касаційної інстанції у вказаній справі вважав, що для прийняття спадщини спадкоємець за вказаних обставин повинен був подати заяву про прийняття спадщини в Україні.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 320/5056/17-ц (провадження № 61-7333св20), та вказівки, що у випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. І. Грушицький Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний І. М. Фаловська
