ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 521/10923/18
провадження № 51- 3360 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12,
прокурора ОСОБА_13,
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_14,
перекладача ОСОБА_15
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року та на ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160470001573, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Великодальницьке, Біляївського району, Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто з моменту його фактичного затримання.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII зараховано в строк покарання ОСОБА_1 термін його попереднього ув`язнення, з ІНФОРМАЦІЯ_2 включно по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 , у виді тримання під вартою, залишений без змін до набрання вироком законної сили.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2018 року.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів ОНДЕКЦ МВС України, за проведення судової трасологічної експертизи у сумі 1430 гривень.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 12 год. 20 хв до 15 год ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме в кімнаті АДРЕСА_2 , в ході конфлікту з ОСОБА_2 , який розпочався під час спільного вживання алкогольних напоїв, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини, переслідуючи злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя іншої людини, ножем умисно завдав ОСОБА_2 21 удар в область тулуба та шиї, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, внаслідок яких потерпілий помер на місці події від гострої крововтрати.
Смерть ОСОБА_2 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з двома колото-різаними сліпими пораненнями шиї у ділянці верхньої третини передньої поверхні зліва з ушкодженням м`яких тканин, лівої загальної сонної артерії і лівої яремної вени.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати, а кримінальне провадження закрити в зв`язку з відсутністю доказів його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК та відсутності можливості їх отримання.
Висновки суду, на думку засудженого, не відповідають фактичним обставинам справи, а матеріали провадження сфабриковані органами досудового розслідування.
На думку засудженого, судом першої інстанції порушено принцип презумпції невинуватості особи.
Засуджений вважає, що його вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, не доведено поза розумним сумнівом.
Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги показання свідка ОСОБА_3 , надані під час досудового розслідування, що підтверджують версію засудженого щодо його невинуватості в інкримінованому злочині.
Зазначає, що протоколи допитів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Слідча дія з залученням органами досудового розслідування службової собаки, на думку засудженого, проводилась в порушення вимог КПК.
Засуджений зазначає про службове підроблення та притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією зі сторони органу досудового розслідування.
Засуджений вважає, що апеляційним судом було порушено засади змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зазначає про безпідставну відмову апеляційного суду в повторному дослідженні доказів.
Зазначає про порушення апеляційним судом його права на захист. Апеляційний суд, як стверджує засуджений, не забезпечив йому можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, що також, на його думку, є порушенням його права на захист.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_13 заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_16 підтримали подану касаційну скаргу засудженого.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіряючи доводи касаційної скарги засудженого, Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами. Таким чином, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота та однобічність досудового розслідування та судового розгляду, на що посилається у касаційній скарзі засуджений, ураховуючи наведені вимоги закону, не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ із точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність забраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_1 з огляду на наведені вимоги закону, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК вмотивував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.
Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. Згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів необхідно керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
На переконання колегії суддів Верховного Суду, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 цей стандарт доведення винуватості дотримано, адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були досліджені в суді, обґрунтованим є висновок про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчиненні.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК у вироку зазначено формулювання обвинувачення ОСОБА_1 , визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі.
Місцевий суд, проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Такими доказами, зокрема, є: показання потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були; дані протоколів слідчих дій, висновки судово-медичних експертів та інші письмові докази, зміст яких детально відтворено у вироку.
Наведені та інші докази, яким суд дав належну оцінку та навів у вироку, поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість висновків судових інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Під час судового розгляду суд першої інстанції не встановив того, що свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які вказували, що бачили, кожен у різних місцях, а саме на руках, обличчі та одязі обвинуваченого сліди крові, обмовили засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки їхні показання узгоджуються між собою та з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
При цьому суд першої інстанції дослідив версію подій засудженого ОСОБА_1 , зокрема щодо походження крові на його руках, зап`ясті, обличчі та одязі та обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам та мають на меті переконати суд, що кров знайдена в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин, обох його рук (висновок судово-медичного експерта №259 від 18 травня 2018 року), на тампоні зі змивом з його обличчя, 2-х тампонах зі змивами з його рук (висновок судово-медичного експерта №490 від 21 травня 2018 року) та на його сорочці і брюках (висновок судово-медичного експерта №491 від 13 червня 2018 року), яка за груповою належністю співпадає з кров`ю потерпілого, являється його власною кров`ю, або потрапила у інший спосіб, а не під час нанесення ним потерпілому ударів ножем.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання учасників судового провадження допускається лише за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Прослуховуванням аудіозапису судового засідання в суді апеляційної інстанції встановлено, що, оголосивши клопотання про повторне дослідження доказів і з`ясувавши думку учасників процесу з цього приводу, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав, передбачених ст. 404 КПК, для його задоволення.
Зокрема, клопотання обвинуваченого про повторне дослідження протоколу огляду місця події, на думку апеляційного суду, зводиться до формальних та загальних посилань на невірну оцінку доказів. Засуджений не обґрунтував свої вимоги в частині незгоди з протоколом огляду місця події, чи іншими доказами, не вказав, що саме досліджено судом першої інстанції невірно та з порушеннями, які не знайшли свого відображення у вироку, та які б спростовували висновок районного суду щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43 кс 19), під час апеляційного провадження повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.
Відмова у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить, на думку колегії суддів Верховного Суду, про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Щодо доводів про порушення апеляційним судом права на захист засудженого колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
В ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, зокрема, право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Згідно положень ст. 20 КПК встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
На досудовому розслідуванні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160470001573 захист ОСОБА_1 здійснював адвокат ОСОБА_17, якому засуджений заявив відвід у судовому засіданні від 12 грудня 2018 року (а.к.п. 110-111 том 1).
Згідно доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженому доручено адвокатові ОСОБА_18
У судовому засіданні 2 лютого 2021 року ОСОБА_1 повторно ініціював питання про заміну йому захисника через неефективність захисту. Ухвалою суд прийняв відмову від захисника ОСОБА_18 та повторно звернувся до Центру з дорученням про призначення нового захисника, з огляду на що захисником ОСОБА_1 було призначено адвоката ОСОБА_19.
Об`єктивних даних про неналежне виконання захисником ОСОБА_8 професійних обов`язків адвоката, що могли призвести до обмеження прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України і ст. 20 КПК, або про звернення ОСОБА_1 з заявами про невиконання або неналежне виконання ОСОБА_8 своїх професійних обов`язків до органів адвокатського самоврядування матеріали провадження не містять.
Суд апеляційної інстанції вчинив всі дії, віднесені законом до його
повноважень, з метою забезпечення ОСОБА_1 можливості отримати ефективну правову допомогу, зокрема задовольнив клопотання захисника про відкладення апеляційного розгляду з метою додаткового вивчення ним матеріалів досудового розслідування (а.к.п. 223-225 том 4).
Колегія суддів Верховного Суду зважає також на те, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в даному кримінальному провадженні є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.
Крім того, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 щодо ненадання йому апеляційним судом можливості ознайомлення з матеріалами кримінальної справи щодо нього.
Згідно супровідного листа (а.к.п. 165 том 4) матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 були направлені Малиновським районним судом міста Одеси до Одеського апеляційного суду 11 серпня 2020 року.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 14, 28 серпня 2020 року, до початку апеляційного розгляду, ОСОБА_1 подав клопотання про ознайомлення із матеріалами провадження в повному обсязі (а.к.п.148, 160 том 4).
У подальшому 10 вересня 2020 року згідно підтвердження про ознайомлення з матеріалами справи (а.к.п. 178 том 4) повністю ознайомився з 1 та 2 томами кримінального провадження.
21 вересня 2020 року засуджений ОСОБА_1 подав клопотання про виготовлення йому копій записів усіх судових засідань.
28 вересня 2020 року засуджений ОСОБА_1 отримав копії тома 4 кримінального провадження.
Засуджений ОСОБА_1 був доставлений до приміщення суду 29 вересня 2020 року, та згідно акту, складеного секретарем судового засідання ОСОБА_23, у повному обсязі ознайомився з 3 та 4 томами, відмовившись від підпису.
Надалі засуджений ОСОБА_1 знову подавав численні клопотання про надання йому копій матеріалів кримінального провадження. Засуджений отримав копії матеріалів кримінального провадження 1 тому на 26 аркушах, копії матеріалів 2 тому на 211 аркушах, 3 тому всього на 48 аркушах, 4 тому всього на 110 аркушах (а.к.п. 197 том 4).
З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність будь-яких перешкод для реалізації права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження засудженим ОСОБА_1 та належної підготовки до апеляційного розгляду його скарги.
Не є обґрунтованими також доводи касаційної скарги засудженого щодо порушення вимог КПК під час застосування службової собаки.
Згідно пункту 63 Інструкції з організації діяльності кінологічних підрозділів Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 01 листопада 2016 року № 1145, що визначає основи організації діяльності кінологічних підрозділів територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції України, порядок використання службових собак під час здійснення службових завдань, спрямованих на протидію злочинності, після закінчення роботи зі службовим собакою на місці події кінолог складає акт про застосування службового собаки у двох примірниках, один з яких долучається слідчими до матеріалів кримінальної справи, а інший зберігається в кінологічному підрозділі, та довідку про результати застосування службового собаки або рапорт (у разі невикористання) з обов`язковим зазначенням причин невикористання собаки.
За матеріалами кримінального провадження колегією суддів Верховного Суду встановлено, що вказаних нормативних приписів у частині складення акта про застосування службового собаки (а. к. п. 3 том 2) за підписом капітана поліції органом досудового розслідування дотримано.
Згідно Розділу ХІІ Інструкції довідка про результати застосування службового собаки є документом обліку та звітності роботи кінологічного підрозділу, тому її відсутність в матеріалах кримінального провадження, на думку колегії суддів Верховного Суду, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Доводи касаційної скарги засудженого, що протоколи допитів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК є необґрунтованими з огляду на письмове підтвердження факту отримання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26 червня 2018 року, підписані обвинуваченим та його захисником, є належним підтвердженням факту надання доступу до матеріалів провадження. Крім того, обвинувальний вирок суду щодо ОСОБА_1 ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК, зокрема, показаннях зазначених свідків, безпосередньо допитаних у судовому засіданні.
За матеріалами кримінального провадження колегією суддів Верховного Суду встановлено, що, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, ретельно перевірив та проаналізував наведені в апеляційній скарзі доводи і дав на них вичерпні відповіді, мотивувавши свій висновок щодо залишення скарги без задоволення.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22
