ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/7518/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК"

до 1) Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

2) Інгулецького відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

3) Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про стягнення 2 216 157,30 грн

за участю представників:

від ТОВ "ЕСК" - не з`явився;

від ГУ Держпраці - не з`явився;

від відділу ДВС - не з`явився;

від ГУ ДКС України - не з`явився;

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК" (далі - ТОВ "ЕСК", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці, відповідач-1), Інгулецького відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ ДВС, відповідач-2) та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС, відповідач-3), в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача:

- 2 010 420,00 грн штрафу, нарахованого відповідно до постанови ГУ Держпраці № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710 від 15.11.2018; 201 042,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн витрат виконавчого провадження;

- 3723,00 грн штрафу, нарахованого відповідно до постанови ГУ Держпраці №ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 від 15.11.2018; 372,30 грн виконавчого збору та 300,00 грн витрат виконавчого провадження.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з неправомірним накладенням штрафу на позивача відповідно до постанов ГУ Держпраці та відкриття виконавчих проваджень на виконання вказаних постанов, позивачеві було завдано збитків, які підлягають стягненню з Державного бюджету України згідно зі статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022, позов задоволено. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заподіяну шкоду в сумі 2216157,30 грн та 33 242,35 грн судового збору.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що неправомірність дій ГУ Держпраці підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №160/9405/18, а тому наявні підстави для захисту порушеного права позивача згідно із статтям 1173, 1174 ЦК України.

2.3. Доводи позивача про неправомірність дій відділу ДВС, які пов`язані з примусовим виконанням спірних постанов ГУ Держпраці, відхилені судами з огляду на те, що пред`явлені до виконання постанови виконувались виконавчою службою відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", що не заперечується і самим позивачем. Отже, виконавча служба не може оцінювати правомірність рішень, які нею виконуються.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

3.1. За результатами проведеного інспекційного відвідування ТОВ "ЕСК", ГУ Держпраці на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, 15.11.2018 було прийнято постанови про накладення штрафу на позивача, а саме за постановою №ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 нараховано штраф у розмірі 3723,00 грн за постановою №ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710 - 2010420,00 грн.

3.2. Зазначені постанови були пред`явлені до примусового виконання до відділу ДВС, яким 03.01.2019 відкрито виконавче провадження № 58004051 про стягнення з ТОВ "ЕСК" на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 2010420,00 грн та стягнення виконавчого збору у розмірі 20042,00 грн.

3.3. 10.01.2019 відкрито виконавче провадження № 58039518 про стягнення з ТОВ "ЕСК" на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 3723,00 грн та стягнення виконавчого збору у розмірі 372,30 грн.

3.4. За твердженням позивача, з нього в межах вищевказаних виконавчих проваджень в повному обсязі було стягнуто штраф на загальну суму 2014143,00 грн, виконавчий збір в сумі 202014,30 грн та витрати виконав чого провадження у сумі 600,00 грн, що разом становить 2216157,30 грн, на підставі платіжної вимоги №58004051 від 30.01.2019.

3.5. Стягнуті кошти відділом ДВС були перераховані до Державного бюджету, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 482 від 12.02.2019 про перерахування коштів в сумі 3723,00 грн на р/р 31112106004023 Управління ДКС України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу /Інгул.р/21081100, код ЄДРПОУ 38031632, банк: Казначейство України, код банку 899998;

- № 481 від 12.02.2019 про перерахування коштів в сумі 2010420,00 грн на р/р 31112106004023 Управління Державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу/Інгул.р/21081100, код ЄДРПОУ 38031632, банк: Казначейство України, код банку 899998.

3.6. 14.02.2019 постановами державного виконавця Інгулецького ВДВС м. Кривий Ріг Калугіної А.Г. закінчені виконавчі провадження № 58039518 та № 58004051 відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення).

3.7. В подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №160/9405/18, яке набрало законної сили 01.10.2019, постанови ГУ Держпраці від 15.11.2018 №ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710 та №ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 визнані протиправними та скасовані.

3.8. 28.11.2019 позивач звернувся з заявою (вих.№192/03) про повернення коштів з бюджету до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

3.9. В листі від 28.12.2019 №48586/20/04-36-56-50-41 ГУ ДПС у Дніпропетровській області відмовило у задоволенні вказаної заяви, з посиланням на відсутність компетенції у органів ДПС по контролю за справлянням стягнутих з позивача штрафів.

3.10. Позивач звернувся до ГУ Держпраці з заявою № 07/01 від 15.01.2020 щодо формування подання до Управління ДКС України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на повернення з бюджету сплаченого штрафу.

3.11. Листом №1253-16/04 від 19.02.2020 ГУ Держпраці відмовило у задоволенні вказаної заяви, у зв`язку з тим, що резолютивна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №160/9405/18 не містить зобов`язання управління щодо повернення коштів, стягнутих з ТОВ "ЕСК" на виконання вищевказаних постанов.

3.12. У зв`язку з відмовою ГУ Держпраці у здійсненні дій щодо поверненню коштів, стягнутих з ТОВ "ЕСК" до Державного бюджету як штрафу на виконання його постанов, позивач був змушений звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ Держпраці про визнання його бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

3.13. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі №160/2744/20, яке набрало законної сили 18.11.2020, визнано протиправною бездіяльність ГУ Держпраці та зобов`язано скласти подання до Управління ДКС України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, стягнутих з ТОВ "ЕСК" та перерахованих до Державного бюджету згідно з платіжними дорученнями №481 та №482 від 12.02.2019 на загальну суму 2 014 143,00 грн, у термін протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили.

3.14. У вказаний строк ГУ Держпраці судове рішення не виконало, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися з заявою про примусове виконання рішення до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

3.15. 22.03.2021 вищезгаданим Відділом примусового виконання рішень було відкрито виконавче провадження № 64905744 щодо примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/2744/20 від 02.07.2020.

3.16. В ході виконавчого провадження №64905744, ГУ Держпраці направило позивачеві подання на повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за № 1 від 07.05.2021.

3.17. 14.05.2021 позивач вказане подання з відповідною заявою про повернення коштів з Державного бюджету передав до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області.

3.18. Листом від 02.06.2021 №05.06.06/8213 ГУ ДКС у Дніпропетровській області вказане подання повернуло без виконання, у зв`язку з тим, що інформація, яка викладена у поданні не відповідає даним платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до бюджету. Крім того, вказано про те, що платником коштів до бюджету відповідно до платіжних доручень від 12.02.2019 №481, №482 є Інгулецький відділ ДВС м. Кривий Ріг.

3.19. Позивач звернувся з заявою від 16.06.2021 вих.№101/04 до ГУ Держпраці про виконання належним чином судового рішення та складання подання на повернення ТОВ "ЕСК" сплачених до бюджету коштів в новій редакції, з урахуванням зауважень ГУ ДКС України у Дніпропетровській області, яка останнім залишена без задоволення.

3.20. У відповіді від 02.07.2021 №4613-16/04 ГУ Держпраці зазначило про те, що подання на повернення коштів з бюджету має право скласти лише Інгулецький відділ ДВС м. Кривий Ріг, який є платником коштів відповідно до платіжних доручень від 12.02.2019 №481 та №482.

3.21. 23.06.2021 позивач надіслав відділу ДВС заяву №105/01 про повернення коштів з Державного бюджету (стягнутих сум штрафу та виконавчого збору), шляхом оформлення та подання до відповідного органу ДКС України на повернення з Державного бюджету стягнутих з ТОВ "ЕСК" в межах виконавчих проваджень №58039518 та №58004051 сум грошових коштів, а саме 2014143,00 грн штрафу та 201414,30 грн виконавчого збору.

3.22. Листом від 13.07.2021 вих.№17.12-34/21978 відділ ДВС повідомив позивача про відсутність правових підстав для повернення сум виконавчого збору з огляду на те, що виконавчий збір був стягнутий при відкритті виконавчого провадження правомірно, а в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №160/9405/18 відсутні вимоги про повернення на користь позивача виконавчого збору.

3.23. Враховуючи, що орган стягнення (ГУ Держпраці) в установлений законом порядку не надає відповідний висновок органу Державного казначейства, платник (позивач) вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з Державного бюджету.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1. 16.08.2022 ГУ Держпраці звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням положень статей 1173, 1174 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги

6.1. Відзиви від учасників справи на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

7. Касаційне провадження

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держпраці на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2022 о 15:15.

7.2. В судове засідання 20.09.2022 сторони не забезпечили явку своїх представників. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

7.3. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 20.09.2022.

7.4. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

7.5. Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 2216157,30 грн майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірного накладення штрафу на позивача відповідно до постанов ГУ Держпраці.

8.2. Підставою відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу згідно зі статтями 1173, 1174 ЦК України є наявність таких обов`язкових умов, як неправомірні дії (бездіяльність) органу або його посадової особи, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою

8.3. Відтак, у даному випадку підлягає з`ясуванню та перевірці існування всіх умов, з наявністю яких законодавець пов`язує відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади.

8.4. Стаття 11 ЦК України відносить до підстав виникнення цивільних прав і обов`язків завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

8.5. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

8.6. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

8.7. В статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.8. До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

8.9. Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

8.10. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

8.11. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

8.12. Отже, положення статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

8.13. Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

8.14. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19.

8.15. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи:

- за результатами проведеного інспекційного відвідування ТОВ "ЕСК" на предмет додержання вимог законодавства про працю 15.11.2018 ГУ Держпраці було прийнято постанови № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 та № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710 про накладення на позивача штрафу у розмірі 3723,00 грн та 2010420,00 грн відповідно;

- постанови були пред`явлені до примусового виконання до відділу ДВС, який за результатами вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №58004051 та №58039518 стягнув з позивача на користь Державного бюджету України штраф у загальному розмірі 2014143,00 грн, виконавчий збір у сумі 202014,30 грн та витрати виконавчого провадження у сумі 600,00 грн, що разом становить 2216157,30 грн;

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №160/9405/18, яке набрало законної сили 01.10.2019, визнано протиправними та скасовано постанови ГУ Держпраці від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710 та № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709;

- позивач звернувся до Г Держпраці з заявою №07/01 від 15.01.2020, в якій зазначав про необхідність формування до Управління ДКС України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу подання на повернення з бюджету сплаченого штрафу. Однак ГУ Держпраці листом № 1253-16/04 від 19.02.2020 відмовив у задоволенні заяви позивача;

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі №160/2744/20, яке набрало законної сили 18.11.2020, визнано протиправною бездіяльність ГУ Держпраці та зобов`язано скласти відповідне подання щодо повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, стягнутих з ТОВ "ЕСК";

- оскільки ГУ Держпраці не виконало судове рішення, позивач звернувся до органу ДВС із заявою про примусове виконання рішення адміністративного суду у справі №160/2744/20;

- в ході виконавчого провадження №64905744 ГУ Держпраці направило позивачу подання щодо повернення коштів з бюджету, яке було передано позивачем до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області. Однак вказане подання було повернуто управлінням без виконання, оскільки викладена у поданні інформація не відповідала платіжним документам, які підтверджують зарахування коштів до бюджету;

- оскільки відділ ДВС був вказаний платником коштів до бюджету, позивач звернувся до органу ДВС із заявою про складання подання щодо повернення сплачених до бюджету коштів, але листом від 13.07.2021 відділ ДВС повідомив позивача про відсутність правових підстав для повернення сум виконавчого збору, а також відсутності відповідної вимоги щодо повернення позивачу виконавчого збору згідно з рішенням адміністративного суду у справі №160/9405/18.

8.16. З наведеного вбачається, що саме рішення ГУ Держпраці (державного органу), які в подальшому були скасовані адміністративним судом за результатами їх оскарження, призвели до понесення позивачем вимушених витрат, до складу яких входять, окрім суми неправомірно нарахованих штрафів, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

8.17. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

8.18. Відтак, зазначені вище витрати позивача за своєю правовою природою є майновою шкодою, яка завдана ТОВ "ЕКС" незаконними рішеннями ГУ Держпраці. При цьому згідно з положеннями статей 1166, 1173, 1174 ЦК України скасування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків незалежно від наявності вини органу, який виніс таке рішення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/1904/20).

8.19. Відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, згідно з наведеними вище положеннями ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

8.20. У цій справі таким органом є ГУ Держпраці, як особа, що прийняла неправомірні рішення, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

8.21. Суди попередніх інстанцій встановили всі умови, наявність яких є необхідною підставою для стягнення шкоди, а саме: неправомірність дій державного органу, що полягають у постановленні рішень про нарахування штрафних санкцій, які в подальшому скасовані судом; наявність шкоди, яка складається з вимушених витрат позивача (пункт 8.16 цієї постанови); безпосередній причинний зв`язок між шкодою і неправомірними діями особи, яка її завдала.

8.22. Заперечення з цього приводу, наведені у касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, що не відповідає встановленим статтею 300 ГПК України межам розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.23. Крім того, незгода із рішенням судів попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішення його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбачуваним процесуальним наслідком.

8.24. Враховуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем доведено розмір заявленої до стягнення шкоди, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяної позивачу майнової шкоди, та вважає правильним застосування судами приписів статей 1166, 1173, 1174 ЦК України. Дійшовши вказаного висновку, суд касаційної інстанції відхиляє протилежні доводи скаржника як такі, що не знайшли свого підтвердження.

8.25. З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки аргументи касаційної скарги не доводять порушення або неправильне застосування під час розгляду справи норм матеріального та/або процесуального права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

9.3. За результатами касаційного перегляду доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін оскаржуваних у цій справі судових рішень та відмову у задоволенні касаційної скарги.

10. Судові витрати

10.1. У зв`язку з залишенням касаційної скарги без задоволення, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022 у справі №904/7518/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк