Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2022м. ДніпроСправа № 904/7518/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до відповідача-1 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, м. Дніпро
відповідача-2: Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
відповідача-3: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпр
про стягнення 2 216 157,30 грн.
Представники:
від позивача не з`явився;
від позивача не з`явився;
від відповідача-1 не з`явився;
від відповідача -2 не з`явився;
від відповідача -3 не з`явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення 2 010 420,00 грн. - штрафу відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710 від 15.11.2018; 201 042,00 грн. - виконавчого збору; 300,00 грн. - витрат виконавчого провадження; 3 723,00 грн. - штрафу відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 від 15.11.2018; 372,30 грн. - виконавчого збору; 300,00 грн. - витрат виконавчого провадження.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з неправомірним накладенням штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК", відповідно до постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та відкриття виконавчих проваджень на виконання вказаних постанов, останньому було завдано збитків, які відповідно статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України підлягають до стягнення з Державного бюджету України.
У межах визначеного законом строку підготовчого провадження сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідачі - 2, 3 відзив на позов не надали.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відзиві на позов відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає про те, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Дніпропетровської області.
Так, на підставі Акту інспекційного відвідування № ДН-1738/255/АВ від 19.10.2018 та у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, Головним управлінням винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 та від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710. Вказаними Постановами відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 накладено штраф на позивача у розмірі 3 723,00 грн. та 2 010 420,00 грн. відповідно.
В подальшому, Головне управління, керуючись нормами діючого законодавства, надіслано для примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 та від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710.
Відповідача-1 вказує про те, що позивачем заявлено вимоги на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Проте, на думку відповідача-1, Головне управління не здійснювало неправомірних дій, оскільки при винесенні постанов від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 та від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710 та направлення їх до органів державної виконавчої служби, останнє діяло лише на підставах та в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією України та нормами чинного законодавства України, в тому числі статтею 265 КЗпП України, Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 №509.
Проте, 03 квітня 2019 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/9405/18 адміністративний позов ТОВ «ЕСК» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 від 15.11.2018 року про накладення штрафу у розмірі 3 723,00 грн. та визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710 від 15.11.2018 року про накладення штрафу у розмірі 2 010 420,00 грн.
Судом ухвалено стягнути на користь ТОВ «ЕСК» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 30213 грн. 00 коп.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 160/9405/18 набрало законної сили 01 жовтня 2019 року.
Головне управління звертає увагу суду на той факт, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 160/9405/18 не містить зобов`язань до Головного управління щодо повернення сплачених позивачем сум штрафів згідно постанов від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 та від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710.
Окремо відповідач-1 зазначає про те, що приписами абзацу першого частини четвертої статті 45 Бюджетного кодексу регламентовано, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Тобто, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області не було і не є одержувачем коштів, сплачених на виконання постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15.11.2018 року №ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 та від 15.11.2018 року №ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710, які в подальшому скасовані рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 160/9405/18.
Таким чином, у Головного управління відсутні дані, які підтверджують перерахування коштів до Державного бюджету України.
Відповідач 1 вказує про те, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету, у зв`язку з чим, Головне управління не є одержувачем коштів, сплачених ТОВ «ЕСК» на виконання постанов від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 та від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710, та не є розпорядником цих коштів, а відтак відсутні правові підстави для задоволення вимог ТОВ «ЕСК» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з висновками відподача-1, викладеними у відзиві на позов, з огляду на таке.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України майнової шкоди у розмірі 2 216 157 грн. 30 коп., завданої неправомірними діями органу державної влади, відповідачем-1, шляхом прийняття неправомірних постанов про накладення штрафу, що підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 по справі № 160/9405/18.
Неправомірність дій відповідача-1, що завдали майнову шкоду позивачу, підтверджується також рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 160/2744/20, яким визнано протиправною бездіяльність відповідач -1 та зобов`язано скласти подання до Державної казначейської служби України на повернення зарахованих до бюджету сум штрафу.
Невиконання судового рішення по складенню подання про повернення зарахованих до бюджету сум штрафу змусило позивача звернутись про примусове його виконання до Державної виконавчої служби, що також свідчить про неправомірність дій відповідача-1, які завдали майнової шкоди Позивачу.
Позивач звертає увагу суду на те, що в ході виконавчого провадження відповідач-1 направив позивачу подання на повернення зарахованого до бюджету штрафу, яке було повернуто відповідачем-3 без виконання, в зв`язку з помилковим його оформленням відповідачем -1.
В подальшому відповідач-1 відмовився від складання подання з урахуванням зауважень відповідача-3.
Таким чином, на думку позивача, вищезазначені неправомірні дії відповідача-1 призвели до заподіяння останньому майнової шкоди у розмірі 2 216 157 грн. 30 коп., яка до цього часу не повернута з Державного бюджету.
Позивач зазначає про те, що відповідач-1 у відзиві на позов вказує на нездійснення неправомірних дій по накладенню на позивача штрафу, в той же час визнає, що судовим рішенням постанови про накладення штрафу визнанні протиправними та скасовані.
Крім того, позивач зазначає, що у відзиві на позов відповідача-1 звертає увагу суду на той факт, що рішення по справі № 160/9405/18 не містить зобов`язань останнього до повернення сплачених позивачем сум штрафу.
Тоді як, позивач і не звертався з цією вимогою до суду, предметом судового розгляду було визнання протиправними та скасування постанов Відповідача-1 про стягнення штрафу, що і було визнано судом.
Таким чином, на думку позивача, твердження відповідача-1, що він не є одержувачем та розпорядником коштів, сплачених на виконання постанов про накладення штрафу, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області є необґрунтованими, з огляду на таке.
Дійсно, відповідач-1 не є одержувачем та розпорядником коштів, сплачених на виконання постанов про накладення штрафу, який безпосередньо зараховується до Державного бюджету. Але, відповідач-1 є державним органом, який контролює справляння таких надходжень бюджету.
Отже, позивач наполягає на тому, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є у даному випадку Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, оскільки саме на виконання його рішення сплачено штраф позивачем, то саме на відповідача-1 покладено обов`язок щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, у відповідності до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Позивач зазначає про те, що погоджується з твердженнями відповідача-1, викладеними у відзиві на позов, стосовно того, що питання виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, у зв`язку з чим і звернувся до суду з позовом про стягнення заподіяної шкоди з Державного бюджету України з посиланням у позовній заяві на положення вказаного Порядку.
З урахуванням вищезазначеного, позивач вважає, що доводи відповідача-1, викладенні у відзиві на позов є необґрунтованими та не можуть бути підставою відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області; Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення 2 216 157,30 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 у справі № 904/7518/21 задоволено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 26.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 21.12.2021, з подальшим його відкладенням до 18.01.2022.
Ухвалою від 18.01.2021 господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено до 15.02.2022.
У підготовчому засіданні, що відбулось 15.02.2022 судом було з`ясовано, чи надали сторони докази на які вони посилаються у позові та відзиві на позовну заяву, з`ясовано остаточне визначення предмету спору, та заперечення проти заявлених позовних вимог.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.03.2022 про що постановив ухвалу від 15.02.2022.
Ухвалою суду від 15.03.2022 визнано поважними причини, що унеможливили проведення судового засідання у справі, яке було призначено на 10.03.2022.
Ухвалою суду від 06.04.2022 призначено розгляд справи по суті на 26.04.2022.
20.04.2022 від позивача електронним засобом зв`язку до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
У судове засідання представники сторін не з`явилися, відповідачі про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до статті 242 ГПК України.
26.04.2022 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у справі є наявність/відсутність підстав щодо стягнення шкоди у відповідності до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, у зв`язку з неправомірним накладенням штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК", відповідно до постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та витрат пов`язаних відкриттям виконавчих проваджень на виконання вказаних постанов.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначає позивача, за результатами проведеного інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відпо відальністю «ЕСК», Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, було прийнято постанови про накладення штрафу на позивача, а саме: постанова № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 від 15.11.2018 штраф у розмірі 3 723,00 грн. та постанова № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710 від 15.11.2018 штраф у розмірі 2 010 420,00 грн.
Зазначені постанови були пред`явлені до примусового виконання до Інгулецького ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, який в подальшому перейменований на Інгулецький відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
03.01.2019 відповідачем-2 було відкрито виконавче провадження № 58004051 про стяг нення з ТОВ «ЕСК» на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 2 010 420,00 грн. та стягнення виконавчого збору у розмірі 201 042,00 грн.
10.01.2019 відповідачем-2 було відкрито виконавче провадження № 58039518 про стягнення з ТОВ «ЕСК» на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 3 723,00 грн. та стягнення виконавчого збору у розмірі 372,30 грн.
Таким чином, позивач вказує про те, що з останнього, в межах вищевказаних виконавчих проваджень в повному обсязі було стягну то штраф на загальну суму 2 014 143,00 грн., виконавчий збір в сумі 202 014,30 грн. та витрати виконав чого провадження у сумі 600,00 грн., що разом становить 2 216 157, 30 грн., на підставі платіжної вимоги № 58004051 від 30.01.2019.
Стягнуті кошти відповідачем-2 були перераховані до Державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 482 від 12 лютого 2019 року кошти в сумі 3 723,00 грн. на р/р 31112106004023 Управління Державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу/Інгул.р/21081100, код ЄДРПОУ 38031632, банк: Казначейство України, код банку 899998; платіжним дорученням № 481 від 12 лютого 2019 року грошові кошти в сумі 2 010 420,00 грн. на р/р 31112106004023 Управління Державної казначейської служби Украї ни в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу/Інгул.р/21081100, код ЄДРПОУ 38031632, банк: Казначейство України, код банку 899998.
14.02.2019 постановами державного виконавця Інгулецького ВДВС м. Кривий Ріг Калугіної А.Г. закінчені виконавчі провадження № 58039518 та № 58004051 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення).
В подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 р. по справі №160/9405/18, яке набрало законної сили 01.10.2019 року, постанови Відповідача-1 від 15.11.2018 року № ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710 та № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 визнані протиправними та скасовані.
28.11.2019 позивач звернувся з заявою (вих.№192/03) про повернення коштів з бюджету до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
В листі від 28.12.2019 №48586/20/04-36-56-50-41 ГУ ДПС у Дніпропетровській області відмовило у задоволенні вказаної заяви, з посиланням на відсутність компетенції у органів ДПС по контролю за справлянням стягнутих з позивача штрафів.
Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою № 07/01 від 15.01.2020 щодо формування подання до Управління Державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на повернення з бюджету сплаченого штра фу.
Проте, листом № 1253-16/04 від 19.02.2020 у задоволенні вказаної заяви відповідачем-1 відмовлено, в зв`язку з тим, що резолютивна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 по справі № 160/9405/18 не містить зобов`язання останнього щодо повернення коштів, стягнутих з ТОВ «ЕСК» на виконання вищевказаних постанов.
Позивач зазначає про те, що у зв`язку з відмовою відповідача-1 у здійсненні дій щодо поверненню коштів, стягнутих з ТОВ «ЕСК» до Державного бюджету в якості штрафу на виконання його постанов, останній був змушений звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити півні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі №160/2744/20, яке набрало законної сили 18.11.2020, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та зобов`язано скласти подання до Управління Державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на повернення помилково або надмірно зарахова них до бюджету коштів, стягнутих з ТОВ «ЕСК» та перерахованих до Державного бюджету згідно платіжних доручень №481 та №482 від 12.02.2019 року на загальну суму 2014143,00 грн., у термін протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили.
У вказаний строк відповідачем-1 судове рішення не було виконано, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися з заявою про примусове виконання рішення до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
22.03.2021 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 64905744 щодо примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року.
В ході виконавчого провадження №64905744, відповідачем-1 було направлено позивачу подання на повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за № 1 від 07.05.2021 року.
14.05.2021 позивачем вказане подання з відповідною заявою про повернення коштів з Державного бюджету було подано до Головного управління казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Листом від 02.06.2021 № 05.06.06/8213 Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській об ласті вказане подання повернуло без виконання, у зв`язку з тим, що інформація, яка викладена у поданні не відпові дає даним платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до бюджету.
Крім того, відповідачем-3 вказано про те, що платником коштів до бюджету, відповідно до платіж них доручень від 12.02.2019 № 481, № 482, є Інгулецький відділ ДВС м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 34545923).
Позивач звернувся з заявою від 16.06.2021 року вих.№101/04 до відповідача-1 про виконання належним чином судового рішення та складання Подання на повернення ТОВ «ЕСК» сплачених до бюджету коштів в новій редакції з урахуванням зауважень Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка останнім залишилась без задоволення.
У відповіді від 02.07.2021 № 4613-16/04 відповідач-1 зазначив про те, що подання на повернення коштів з бюджету має право скласти лише Інгулецький відділ ДВС м. Кривий Ріг, який є платником коштів відповідно до платіжних доручень від 12.02.2019 № 481, № 482.
23.06.2021 позивачем надіслано відповідачу-2 заяву № 105/01 про повернення кош тів з Державного бюджету (стягнутих сум штрафу та виконавчого збору), шляхом оформлен ня та подання до відповідного органу Державної казначейської служби України на повернення з Державного бюджету стягнутих з ТОВ «ЕСК» в межах виконавчих проваджень № 58039518 та № 58004051 сум грошових коштів, а саме: 2 014 143,00 грн. штрафу та 201 414,30 грн. виконавчого збору.
Листом від 13.07.2021 вих.№17.12-34/21978 відповідач-2 повідомив позивача про відсутність правових підстав для повернення сум виконавчого збору з огляду на те, що виконавчий збір був стягнутий при відкритті виконавчого провадження правомірно, а в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року по справі №160/9405/18 відсутні вимоги про повернення на користь позивача виконавчого збору.
Таким чином, вимога позивача про повернення стягнутих, на підставі скасованих виконавчих документів, сум штрафів залишилися без задоволення.
З огляду на викладене позивач вказує про те, що якщо орган стягнення в установлений законом порядку не надає відповідний висновок органу Державного казначейства платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має паво зверну тися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.
Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належ ного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завданням позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майно ва шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадо говірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юри дичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №908/2202/18, від 02.03.2020 у справі №910/434/19 та від 09.04.2020 у справі №908/690/19.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавств про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, господарський суд зазначає про те, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є органом державної влади, який здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Предметом спору є відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням органу державної влади, в даному випадку це постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 про накладення на позивача штрафу у розмірі 3 723,00 грн. та постанова № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710 про накладення на позивача штрафу у розмірі 2 010 420,00 грн.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювана шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльність органу державної влади (його посадових чи службових осіб) має підтверджуватися відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення при вирішенні питання про відшкодування шкоди.
Господарський судом встановлено, що за результатами проведеного інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСК» Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, було прийнято постанови про накладення штрафу на позивача, а саме: постанова № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 від 15.11.2018 штраф у розмірі 3 723,00 грн. та постанова № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710 від 15.11.2018 штраф у розмірі 2 010 420,00 грн.
Зазначені постанови були пред`явлені до примусового виконання до Інгулецького ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, який в подальшому перейменований на Інгулецький відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
03.01.2019 відповідачем-2 було відкрито виконавче провадження № 58004051 про стягнення з ТОВ «ЕСК» на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 2 010 420,00 грн. та стягнення виконавчого збору у розмірі 201 042,00 грн.
10.01.2019 відповідачем-2 було відкрито виконавче провадження № 58039518 про стягнення з ТОВ «ЕСК» на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 3 723,00 грн. та стягнення виконавчого збору у розмірі 372,30 грн.
Таким чином, з позивача, в межах вищевказаних виконавчих проваджень в повному обсязі було стягну то штраф на загальну суму 2 014 143,00 грн., виконавчий збір в сумі 202 014,30 грн. та витрати виконав чого провадження у сумі 600,00 грн., що разом становить 2 216 157, 30 грн., на підставі платіжної вимоги № 58004051 від 30.01.2019.
Стягнуті кошти відповідачем-2 були перераховані до Державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 482 від 12 лютого 2019 року кошти в сумі 3 723,00 грн. на р/р 31112106004023 Управління Державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу/Інгул.р/21081100, код ЄДРПОУ 38031632, банк: Казначейство України, код банку 899998; платіжним дорученням № 481 від 12 лютого 2019 року грошові кошти в сумі 2 010 420,00 грн. на р/р 31112106004023 Управління Державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу/Інгул.р/21081100, код ЄДРПОУ 38031632, банк: Казначейство України, код банку 899998.
14.02.2019 постановами державного виконавця Інгулецького ВДВС м. Кривий Ріг Калугіної А.Г. закінчені виконавчі провадження № 58039518 та № 58004051 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 р. по справі № 160/9405/18, яке набрало законної сили 01.10.2019 року, постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 15.11.2018 року №ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710 та №ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 визнані протиправними та скасовані.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господар ській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановле но ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, господарський суд зазначає про те, що фактичні обставини, а саме в частині, що стосується протиправності вине сення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області постанов від 15.11.2018 року № ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710 та № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 про накладення штрафу, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду і мають преюдиціальне значення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі №160/2744/20, яке набрало законної сили 18.11.2020, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та зобов`язано скласти подання до Управління Державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, стягнутих з ТОВ «ЕСК» та перерахованих до Державного бюджету згідно платіжних доручень №481 та №482 від 12.02.2019 року на загальну суму 2 014 143,00 грн., у термін протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачам-1 у добровільному порядку було виконано вказане рішення.
З огляду на те, що постанови Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області від 15.11.2018 року № ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/710 та № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 про накладення штрафу були визнані протиправними та скасовані рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 по справі № 160/9405/18, господарський суд дійшов висновку про те, що стягнуті з позивача на підставі цих постанов кошти та кошти стягнуті з позивача пов`язані з витратами на проведення виконавчих дій, щодо виконання вказаних постанов є за своєю правовою природою шкодою, яка завдана останньому і підлягає відшкодуванню в силу вимог Закону, а саме статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, оскільки неправомірність дій відповідача-1, щодо накладення штрафів та винесення постанов від 15.11.2018 року № ДН1738/255/АВ/ТД-ФС/71, №ДН 173 8/25 5/АВ/ІП-ФС/709, що призвели до заподіяння шкоди позивачеві в загальній сумі 2 216 157, 30 грн., було встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 160/9405/18, це свідчить про наявність підстав для захисту порушеного права позивача згідно із приписами ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, а отже, стягнута сума коштів в розмірі 2 216 157, 30 грн. підлягає відшкодуванню.
Посилання позивача на неправомірність дій другого відповідача - Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), які пов`язані з примусовим виконанням спірних постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що як свідчать матеріали справи, пред`явленні до виконання постанови виконувались виконавчою службою відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", що не заперечується і самим позивачем.
При викладених обставинах, у суду відсутні підстави вважати другого відповідача, особою, яка повинна відповідати за завдану позивачеві шкоду.
Не є такою особою, яка повинна відповідати за завдану позивачеві шкоду і третій відповідач, з огляду на те, що як вже було встановлено вище, позивач зазнав шкоди, внаслідок протиправних постанов прийнятих саме першим відповідачем, на підставі яких з позивача стягнені кошти в загальній сумі 2 216 157,30 грн.
Крім того, господарський суд зазначає про те, що відшкодування шкоди у відповідному розмірі, завданої незаконними рішеннями, діями органу державної влади, його посадовими особами, службовими особами, має бути здійснено за рахунок держави, оскільки відповідно до статей 1173,1174 Цивільного кодексу України, ст. 56 Конституції України, відповідальність несе саме держава, а не її органи або посадові чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладених на них державної компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зо бов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Державний бюджет України.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Чумацький шлях, код ЄДРПОУ 24447421) заподіяну шкоду в сумі 2 216 157 грн., 33 242,35 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 06.05.2022.
Суддя І.Ф. Мельниченко
