ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
30.08.2021м. ДніпроСправа№ 904/7518/21Суддя Мельниченко І.Ф. , розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до відповідача-1 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, м. Дніпро
відповідача-2: Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
відповідача-3: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпр
про стягнення 2 216 157,30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення 2 010 420,00 грн. - штрафу відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710 від 15.11.2018; 201 042,00 грн. - виконавчого збору; 300,00 грн. - витрат виконавчого провадження; 3 723,00 грн. - штрафу відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 від 15.11.2018; 372,30 грн. - виконавчого збору; 300,00 грн. - витрат виконавчого провадження.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з неправомірним накладенням штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК", відповідно до постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та відкриття виконавчих проваджень на виконання вказаних постанов, останньому було завдано збитків, які відповідно статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України підлягають до стягнення з Державного бюджету України.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку про відмову у її прийнятті з наступних підстав.
Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Тобто, подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Слід також відзначити, що право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
У відповідності зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що за загальним правилом сторонами у господарському судочинстві є особи, які мають статус суб`єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб`єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
При цьому, статтею 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб`єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Так, у позовній заяві позивачем визначено - відповідача-1: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області; відповідача-2: Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); відповідача-3: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, до яких подано позов щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "ЕСК" 2 010 420,00 грн. - штрафу відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710 від 15.11.2018; 201 042,00 грн. - виконавчого збору; 300,00 грн. - витрат виконавчого провадження; 3 723,00 грн. - штрафу відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 від 15.11.2018; 372,30 грн. - виконавчого збору; 300,00 грн. - витрат виконавчого провадження.
У той же час, господарський суд звертає увагу позивача на таке.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 по справі № 160/9405/18 визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 15.11.2018 № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710, № ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 160/2744/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо не складення подання на повернення помилково зарахованих або надміру зарахованих до бюджету коштів у розмірі 2 014 143,00 грн. (два мільйони чотирнадцять тисяч сто сорок три гривні 00 коп.), стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСК» на виконання постанов від 15.11.2018 року №ДН1738/255/АВ/ІП-ФС/709 та № ДН1738/255/АВ/ТДП-ФС/710.
Зобов`язано Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області скласти подання до Управління державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСК» згідно платіжних доручень №481 та №482 від 12.02.2019 року в сумі 2014143,00 грн., у термін протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що не повернення позивачу штрафу в сумі 2014143,00 грн. органом виконавчої влади є безпосередньо здійснення останнім своїх владних повноважень, а тому він не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Щодо посилання позивача на неправомірні дії відповідача-2, господарський суд зазначає наступне.
Дії чи бездіяльність у виконавчому провадженні з виконання рішення посадової особи, в даному випадку постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, можуть бути оскаржені Позивачем, як стороною виконавчого провадження, шляхом звернення до адміністративного суду, в порядку ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
У пункті 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, на підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4-5, 175, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області; Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення 2 216 157,30 грн.
2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСК", що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
3. Позовну заяву повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСК".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.08.2021.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Ф. Мельниченко
