ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 724/692/21

провадження № 51-1010 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, та представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260160000304, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 вересня 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 4 (чотирьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 та стягнуто на її користь з ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 4585,09 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 грудня 2021 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено. Призначено ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки. В решті вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 21 грудня 2020 року, приблизно о 07:20 год, рухаючись на автомобілі марки «Peugeot» моделі «Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 по зустрічній смузі руху проїжджої частини вул. Б. Хмельницького, в напрямку вул. Шевченка у м. Хотин, зі швидкістю близько 70 км/год, проявив неуважність і самовпевненість, не переконався в тому, що рух його транспортного засобу не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, таким чином порушив вимоги пунктів 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України та, виїхавши на тротуар, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що апеляційний суд, приймаючи рішення про пом`якшення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, не врахував належним чином всіх наявних у справі даних про особу засудженого та безпідставно призначив останньому покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 1 ст. 286 КК України. Наголошує на неправильному застосуванні положень ст. 69 КК України при визначенні розміру штрафу, з огляду на його мінімальний розмір, встановлений санкцією ч. 1 ст. 286 КК України. Вважає, що за наявних в справі даних про особу ОСОБА_8 , який в суді першої інстанції своєї вини не визнавав, що свідчить про відсутність обставини, яка пом`якшує покарання щире каяття, призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України є таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості.

У касаційній скарзі представник потерпілої також ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у вказаному суді через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а також неправильне застосування положень ст. 69 КК України. Стверджує, що рішення про пом`якшення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України прийняте без наявності для цього підстав, оскільки засуджений вини у скоєному не визнавав та взагалі заперечував факт причетності до дорожньо-транспортної пригоди, заподіяну потерпілій шкоду не відшкодував, у скоєному не розкаявся. Також наводить доводи щодо неправильного застосування положень ст. 69 КК України в частині визначення розміру штрафу, який може бути призначений засудженому, зважаючи на передбачений санкцією ч. 1 ст. 286 КК України мінімальний розмір.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_8 надіслав заперечення на касаційні скарги, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість наведених у них доводів, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Прокурор, який брав участь в суді касаційної інстанції, підтримав подані касаційні скарги та вважав, що вони підлягають задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 1 ст. 286 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов`язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу засудженого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

Доводи касаційних скарг прокурора та представника потерпілої про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого колегія суддів вважає обґрунтованими.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст. 286 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, згідно зі ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, обставини справи, дані про особу винного, який в минулому судимим не був, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом ІІІ групи, на спеціальних обліках не перебуває.

Зважаючи на відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання суд, враховуючи все зазначене, суд призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу.

Апеляційний суд, переглядаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого, яка просила змінити вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнити ОСОБА_8 від його відбування на підставі ст. 75 КК України, частково задовольнив її вимоги та прийняв рішення про призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Приймаючи це рішення, апеляційний суд врахував дані про особу ОСОБА_8 , який виключно позитивно характеризувався за місцем проживання, ніколи не перебував на спеціальних обліках, до вчинення злочину мав бездоганну репутацію та не притягувався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності, вчинив необережний злочин, на момент подання апеляційної скарги визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному.

Наведені обставини апеляційний суд розцінив як такі, що можуть свідчити про зниження ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та визнавши обставинами, які пом`якшують покарання - визнання винуватості та щире каяття засудженого, а також те, що останній знаходиться на пенсійному забезпеченні, є інвалідом ІІІ групи, прийняв рішення про призначення основного покарання у виді штрафу нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, змінивши вирок в цій частині.

Однак, з таким рішенням колегія суддів погодиться не може та вважає, що при вирішенні питання про можливість застосування положень ст. 69 КК України, суд не врахував належним чином усіх даних про особу ОСОБА_8 , який своєї вини у скоєному не визнав, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди потерпілій в добровільному порядку не відшкодував, не вибачився перед нею та не розкаявся у скоєному.

Всі наведені судом апеляційної інстанції дані про особу засудженого та визнані ним обставини, які пом`якшують покарання, які були враховані судом при призначенні покарання засудженому в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України не є переконливими аргументами, які б свідчили про можливість виправлення останнього із пом`якшеним покаранням. Зважаючи на позицію потерпілої у справі, в інтересах якої представник подав касаційну скаргу з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м`якості, а також неправильного застосування положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає, що вказані в ухвалі апеляційного суду обставини, які пом`якшують покарання, що стали підставами застосування положень ст. 69 КК України, у даному конкретному випадку, не є такими, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, визначаючи розмір штрафу, з огляду на його мінімальну межу, встановлену санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, апеляційний суд допустив неправильне застосування положень ст. 69 КК України, відповідно до яких за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, про що слушно зазначили в касаційних скаргах прокурор та представник потерпілої.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу в розмірі від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, застосовуючи положення ст. 69 КК України, апеляційний суд призначив ОСОБА_8 штраф у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить наведеним вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Тому ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною і обґрунтованою, в зв`язку з чим, на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, вона підлягає скасуванню, кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 призначенню новому розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги прокурора та представника потерпілого задоволенню.

Під час нового розгляду апеляційний суд повинен належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання та застосування положень ст. 69 КК України, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції та представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3